Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №308/993/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/993/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 серпня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді Шевчука В.В.,

суддів: Собослоя Г.Г., Кожух О.А.,

з участю секретаря Савинець В.Ю.,

представника позивача – адвоката Шкорки І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виконавчого комітету Ужгородської міської ради на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 травня 2026 року (суддя Дегтяренко К.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шкорка Ігор Михайлович до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача Виконавчий комітет Ужгородської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

В січні 2026 ОСОБА_1 , в інтересах, якого діє адвокат Шкорка І.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача Виконавчий комітет Ужгородської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Свої вимоги мотивували тим, що 02 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Добробут» був укладений Договір найму №004826 на 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

У даній квартирі разом із ОСОБА_1 були зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка після одруження отримала прізвище ОСОБА_4 .

З 10 листопада 2021 року ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 не проживає, квартиру не утримує, жодних речей у ній немає.

Відсутність відповідача за місцем реєстрації підтверджується довідками ОСББ та актими огляду.

Посилаючись на вказані обставини, представник позивача просив суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_2 .

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 травня 2026 року позов задоволено, визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартира АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись із прийнятим рішенням виконавчий комітет Ужгородської міської ради подав апеляційну скаргу у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції належним чином не перевірив правосуб`єктність сторін та обсяг повноважень представників. Суд не з`ясував, чи дійсно відповідач - ОСОБА_2 уповноважував свого представника на вчинення такої процесуальної дії, як повне визнання позову, що фактично позбавляє його права на житло.

Звертає увагу апеляційного суду, що подані докази у справі: довідки від 03 березня 2025 року та 22 грудня 2025 року ОСББ «Залізнична 4/22» та акти про відсутність (не проживання) особи за місцем реєстрації від 03 березня 2025 року та 22 грудня 2025 року видані та підписані головою ОСББ «Залізнична 4/22» - Шкоркою Ігорем, який є представником позивача. За таких обставин вважає вказані вище акти огляду та довідки неналежними доказами.

Визнавши особу такою що втратила право на користування житловим приміщенням без належних доказів та достатньої правової підстави, відповідач ОСОБА_2 буде позбавлений в майбутньому законного права на участь у приватизації зазначеної частики у квартирі АДРЕСА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача – адвокат Шкорка І.М. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 травня 2026 року без змін.

Посилається на те, що апелянт не надає жодного доказу того, що відповідач реально проживає за адресою АДРЕСА_3 , натомість надає довідку про місце реєстрації відповідача, що, на думку ОСОБА_5 , не є доказом фактичного проживання за цією адресою.

Щодо доводів апелянта, про те, що права відповідача на житло буде порушено, ОСОБА_5 зазначає, що такі доводи нічим не підтвердженні, оскільки відповідач виїхав за кордон та відповідно не проживає у житлі, доручив ведення даної справи адвокату без жодних обмежень його повноважень і жодного разу не заперечував проти задоволення даного позову, натомість через свого представнику відповідач підтримав даний позов.

Представник відповідача - адвокат Ціпле І.Ю. у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує на те, що позовні вимоги визнають повністю та не заперечують проти задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Шкорка І.М. заперечив проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення з підстав викладених у відзиві.

Від представника ОСОБА_2 - адвоката Ціпле І.Ю. надійшла заява про розгляд справи без їх участі, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29.05.2026 без змін.

Представник Виконавчого комітету Ужгородської міської ради у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить довідка про доставку електронного документу і його неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч 2 ст. 372 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Стаття 71 ЖК України установлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами, згідно з частинами першою, другою якої при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

У випадках, передбачених пунктами 1-7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті (частина п`ята статті 71 ЖК України).

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. При вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно встановити факт відсутності особи у жилому приміщення понад шість місяців та поважність причин такої відсутності. Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил ЦПК України щодо оцінки доказів. Суд має всебічно перевірити доводи сторін щодо поважності причин відсутності такої особи у жилому приміщенні понад зазначені у статті 71 ЖК України строки (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.09.2024 у справі №183/271/22).

Вичерпного переліку поважних причин відсутності наймача або членів його сім`ї у житловому приміщенні житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів (постанова Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №182/6536/13).

У справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, з яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.11.2022 у справі №755/1139/18).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

З матеріалів справи слідує та судом встановлено, що 02 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Добробут» був укладений Договір найму №004826 на 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.8).

У даній квартирі разом із ОСОБА_1 були зареєстровані ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 після одруження отримала прізвище ОСОБА_4 (арк. 41).

Згідно із інформацією департаменту забезпечення надання адміністративних послуг відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 09.02.2026 №408/03.4-06 , станом на 09.02.2026 зареєстрованими за адресою АДРЕСА_2 є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (арк. 43).

З 10 листопада 2021 року ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 не проживає, оскільки виїхав за кордон, що підтверджується актом про відсутність (не проживання) особи за місцем реєстрації від 22 грудня 2025 року виданою ОСББ «Залізнична 4/22». Факт відсутності ОСОБА_2 з 10.11.2021 згідно акту засвідчили сусіди ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (а.с. 12). На підставі вказаного акту ОСОБА_1 видано довідку від 22.12.2025 про те, що його син ОСОБА_2 не проживає за адресою АДРЕСА_2 . За таких обставин не заслуговують на увагу твердження апелянта про неналежність таких доказів, оскільки Шкорка І, як керівник ОСББ «Залізнична 4/22», на виконання своїх функціональних обов`язків, засвідчив встановлені сусідами факти.

Таким чином факт відсутності ОСОБА_2 за місцем реєстрації з 10.11.2021 є доведеним належними доказами та сумнівів не викликає.

Більше того, представником відповідача 07.05.2026 подано заяву про визнання позову, що також вказує на доведеність факту тривалої відсутності відповідача за місцем реєстрації за адресою АДРЕСА_2 .

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом не з`ясовано, чи ОСОБА_2 уповноважував свого представника на вчинення процесуальної дії, як повне визнання позову, із наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1,2 "Положення про ордер на надання правничої допомоги" положення про ордер на надання правничої допомоги встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів. Ордер на надання правничої допомоги є письмовий документ (в паперовій або електронній формі), що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України. Електронна копія електронного ордера на надання правничої допомоги виготовляється в порядку встановленому для оригіналу ордеру на надання правничої допомоги в електронній формі (здійснюється візуальне подання електронного документа в електронній формі з накладенням електронного підпису), у т.ч. не потребує проставляння слів «Згідно з оригіналом»)».

В матеріалах справи міститься Електронна копія електронного ордера на надання правничої допомоги ОСОБА_2 адвокатом Ціпле І.Ю. Згідно із інформацією зазначеною у ордері, повноваження адвоката не обмежені, що свідчить про те, що останній вправі подавати заяви про визнання позову.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Судом встановлено, що апеляційна скарга фактично подана з метою захисту інтересів відповідача, який у разі задоволення позову буде позбавлений права на приватизацію житла у якому він зареєстрований. Разом із тим, відповідач не заперечував проти задоволення позову та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Виходячи із наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 374,375,381-384 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Ужгородської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10 серпня 2026 року.

Головуючий

Судді