Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Дата: 04 серпня 2026 р.
Справа: №754/8194/26
Суддя: Мостова Галина Іванівна
справа № 754/8194/26
головуючий у суді І інстанції Бабайлова Л.М.
провадження № 33/824/3464/2026
головуючий суддя Мостова Г.І.
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 серпня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Мостової Г.І., за участю секретаря Чертової О.С., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Дзюби Дар`ї Володимирівни на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 09 червня 2026 року
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
в с т а н о в и в :
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 09 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.
При розгляді адміністративної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 17 квітня 2026 року о 14 год. 00 хв. керував автомобілем марки «Toyota», державний номерний знак НОМЕР_1 , по пр. Броварському, 18-д у м. Києві у стані наркотичного сп`яніння, чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Дзюба Д.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить суд: скасувати постанову Деснянського районного суду міста Києва від 09 червня 2026 року та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що 17 квітня 2026 року близько 14 годині у м. Київ по просп. Броварському, 18-д, ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом «Toyota Scion», державний номерний знак НОМЕР_2 .
Автомобіль був зупинений інспекторами УПП, начебто за порушення ПДР, зі слів інспекторів покажчики повороту не відповідного кольору, однак протокол про таке порушення інспекторами УПП відносно ОСОБА_1 складено не було.
У своєму додатку інспектори УПП встановили, що ОСОБА_1 колись вже був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, після чого почали чіплятися до ОСОБА_1 , стверджуючи, що його зіниці очей не реагують на світло.
На відео не зафіксовано, що інспектори УПП якимось чином перевіряли реакцію зіниць очей ОСОБА_1 на світло. Більше того, матеріали справи не містять жодних об`єктивних даних, які б підтверджували спосіб перевірки реакції зіниць на світло, умови проведення такої перевірки, джерело освітлення, її тривалість та інші обставини, необхідні для формування достовірного висновку.
Відеозаписом підтверджується, що ОСОБА_1 не має ознак наркотичного сп`яніння однак, інспектори УПП пропонують йому пройти огляд на стан сп`яніння у лікаря. ОСОБА_1 погоджується їхати до нарколога, сідає в патрульний автомобіль інспекторів УПП та вони починають рух.
Одним із доказів перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння є висновок лабораторного дослідження щодо виявлення в організмі канабіноїдів.
Вказує, що зазначений висновок не може бути визнаний належним та допустимим доказом, оскільки під час відбору, зберігання та направлення біологічного матеріалу були допущені істотні порушення вимог законодавства.
Зі змісту матеріалів справи неможливо встановити, чи саме біологічний матеріал ОСОБА_1 був предметом дослідження, а також чи було виключено можливість його підміни, забруднення або пошкодження.
З відеозапису вбачається, що після доставлення ОСОБА_1 до медичного закладу, він певний час перебував у приміщенні лікарні, однак подальші дії щодо безпосереднього відбору біологічного матеріалу на відео не зафіксовані.
У певний момент ОСОБА_1 взагалі зникає з поля зору камер, а відеозапис не містить відомостей про те, де він перебував, які дії з ним проводилися та чи здійснювався відбір біологічних зразків відповідно до встановленої процедури.
У подальшому ОСОБА_1 знову з`являється в кадрі та ставить на стіл ємність (банку) з невідомою рідиною.
Водночас відеозапис не містить жодного підтвердження того, що вказана рідина була отримана саме від особи, яка проходила огляд, а також не містить відомостей щодо часу, способу та умов відбору такого біологічного матеріалу.
На відеозаписі відсутня фіксація будь-яких дій медичного працівника щодо належного маркування, пакування, опечатування чи підписання ємності із зразком.
Не зафіксовано також оформлення супровідних документів, ще дозволяли б ідентифікувати зразок та забезпечити безперервність його зберігання і транспортування до лабораторії.
За таких обставин неможливо достовірно встановити, що лабораторному; дослідженню підлягав саме біологічний матеріал, відібраний у ОСОБА_1 , а також виключити ризики підміни, змішування чи забруднення зразків, що ставить під обґрунтований сумнів достовірність отриманих результати дослідження.
Вказує, що відео з нагрудних боді-камер інспекторів УПП, яке долучено до матеріалів справи № 754/8194/26 є неповним, небезперервним, має ознаки технічного втручання та неодноразового переривання запису. Зокрема, фіксується не весь процес спілкування інспекторів УПП із ОСОБА_1 та факт відібрання у нього біологічних зразків для проведення огляду на стан сп`яніння.
Під час судового засідання суд першої інстанції не здійснив огляду відеозапису, долученого до матеріалів справи, який має істотне значення для встановлення фактичних обставин справи.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Дзюба Д.В. у судовому засіданні у режимі відеоконференції підтримала вимоги апеляційної скарги, зазначила, що по приїзду в заклад охорони здоров`я ОСОБА_1 не зміг сходити в туалет та надати сечу для проведення лабораторного дослідження для встановлення його перебування у стані наркотичного сп`яніння, працівники поліції водили його попити води. У подальшому ОСОБА_1 долив у свій біологічний зразок сечі води тому дуже здивувався коли його результат на стан наркотичного сп`яніння виявився позитивним.
Дослідивши матеріали за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями статті 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху визначено, що керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 649461 від 25 квітня 2026 року додано:
відеозапис із нагрудної камери працівника поліції, із якого вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб марки марки «Toyota», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , за порушення правил дорожнього руху - використання червоних покажчиків повороту автомобіля. Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 працівники поліції виявили у нього ознаки наркотичного сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я. ОСОБА_1 погодився та проїхав з працівниками поліції до закладу охорони здоров`я, де він здав зразки біологічного середовища (сечі);
висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеним КНП «Київська міська клінічна лікарня № 10», відповідно до якого ОСОБА_1 17 квітня 2026 року о 14 год. 40 хв. перебував у стані сп`яніння внаслідок вживання канабіноїдів;
повідомлення про запрошення до підрозділу поліції для складання протоколу;
рапорт інспектора взводу № 2 роти № 2 батальйону № 2 полку № 2 (з ОЛБ) УПП у м. Києві ДПП про те, що 17 квітня 2026 року о 14 год. 00 хв. по пр. Броварському, 18-д у м. Києві за порушення правил дорожнього руху було зупинено транспортний засіб - автомобіль «Toyota», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , під час спілкування з яким, у останнього були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме, зіниці очей не реагували на світло, порушення координації рухів, мови;
відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 на пропозицію працівників поліції добровільно пройшов огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відеозаписом підтверджується, що ОСОБА_1 не мав ознак наркотичного сп`яніння, однак, інспектори УПП не перевіряли реакцію зіниць очей ОСОБА_1 на світло та запропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння у лікаря нарколога.
Відповідно до пункту 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 3 Розділу І Інструкції визначено, що ознаками алкогольного сп`яніння є:
запах алкоголю з порожнини рота;
порушення координації рухів;
порушення мови;
виражене тремтіння пальців рук;
різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 4 Розділу І Інструкції визначено, що ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:
наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);
звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Апеляційний суд при цьому зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані наркотичного сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи ознак наркотичного сп`яніння, перелік яких визначений у пункті 4 розділу І Інструкції.
Наведені вимоги закону свідчать, що до повноваження поліцейського належить самостійно на власний розсуд дійти висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішувати питання щодо необхідності проходження таким водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.
У зв`язку з чим, якщо у поліцейського виникають підстави вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп`яніння, то поліцейський має законне право вимагати від водія пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, при цьому закон не вимагає, щоб ці ознаки сп`яніння були підтверджені свідками або зафіксовані на відео, а також окремої процедури огляду на наявність таких ознак сп`яніння.
Працівник поліції, виявивши ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції №1452/735, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння.
Апеляційним судом не встановлено обставин, які свідчили про те, що висновок лікаря медичного закладу було отримано із порушенням прав та свобод ОСОБА_1 , а наявні у справі докази, отримані у встановленому законом порядку та не здобуті завдяки інформації, яку було отримано внаслідок істотного порушення прав та свобод.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис не є безперервним, оскільки неодноразово переривався, то вони є необґрунтованими з огляду на таке.
З матеріалів справи убачається, що відеофіксація працівниками поліції проводилась на законних підставах відповідно до вимог статті 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Апеляційним судом встановлено, що вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій, відтак є належним та допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Крім того, право поліцейського на фото та відеофіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999.
З самого відеозапису є очевидним, що цей запис здійснювався працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал.
Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , які зафіксовані вищевказаним відеозаписом, мали місце, та відносяться саме до цієї справи.
Більш того, вказаний відеозапис не є єдиним доказом у справі, цей запис узгоджується з іншими доказами, доданими до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про те, що долучені до матеріалів справи відеозаписи не можуть бути визнані належним та допустимим доказом, оскільки в судовому засіданні апеляційної інстанції було встановлено, що відеозапис дійсно стосується обставин вчинення ОСОБА_1 правопорушення та складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозапис здійснено за допомогою спеціального приладу персонального відеореєстратора працівника поліції, особливістю якою є фіксація інформації із зазначенням часу та дати в режимі циклічного відеозапису певної довжини, який зберігається в окремих файлах на картці пам`яті відеоприладу.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Захисник ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що з відеозапису вбачається, що після доставлення ОСОБА_1 до медичного закладу він певний час перебував у приміщенні лікарні, однак подальші дії щодо безпосереднього відбору біологічного матеріалу, його пакування, маркування на відео не зафіксовані.
Апеляційний суд враховує, що будь-яких даних про порушення порядку відбору зразків чи їх дослідження суду не надано, також не надано доказів того, що висновок медичного огляду, складений з порушенням Інструкції.
Доводи про те, що відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції не зафіксовано безпосереднього відбору біологічного матеріалу (сечі) ОСОБА_1 не спростовують дотримання порядку відбору зразків та їх дослідження, а свідчать про те, що поліцейськими правомірно не зафіксовано відеозаписом особисте приватне становище ОСОБА_1 , а саме обставини безпосередньої фіксації відвідування ним вбиральні.
Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130 КУпАП, і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - це правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, оскаржувана постанова відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтею 294 КУпАП, суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Дзюби Дар`ї Володимирівни залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду міста Києва від 09 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.І. Мостова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua