Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №758/6070/24 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Київ

Справа №758/6070/24

Апеляційне провадження №22-ц/824/11352/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Липченко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Захарчук С.С. 15 квітня 2026 року в м. Київ,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині,

В С Т А Н О В И В

Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 , у якому просила зменшити розмір обов`язкової частки ОСОБА_2 до 3/32 частини садового будинку та 1/6 частини земельної ділянки у спадщині, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

У квітні 2026 року позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просила суд накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:424:0117, що розташована в АДРЕСА_2 .

Заяву обґрунтовано тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення майнових прав позивача і позбавити її ефективного судового захисту, а також істотного ускладнить або унеможливить виконання майбутнього рішення суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 15 квітня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині - відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що у заяві про забезпечення позову не викладені обставини, які вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову у справі може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як і не надано доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову немає.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.

Не погодилася із ухвалою суду першої інстанції позивач, її представником - адвокатом Агбонгале Л.С., подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що оскаржувана ухвала не ґрунтується на засадах верховенства права, є незаконною і необґрунтованою.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що позивач обрала належний захід забезпечення позову - накладення арешту на спільне майно сторін у справі, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:424:0117, що розташована в АДРЕСА_2 .

Посилається на те, що обраний захід забезпечення позову не обмежує права відповідача, лише зупиняє будь які дії націлені на відчуження спірного майна, до розгляду судового спору і визначення правильних часток у праві власності.

Звертає увагу, що в самій заяві про забезпечення позову було розміщено скріншот з вебсайту OLX та прикріплено посилання на сам сайт, яке є дійсним станом на день складання апеляційної скарги, з якого видно, що відповідач дійсно розмістив оголошення про продаж спірної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:424:0117, що розташована в АДРЕСА_2 . Про це ОСОБА_2 неодноразово говорив сам, додаючи, що «бажаючих покупців» у нього багато.

Вказує, що суд першої інстанції наданий доказ не дослідив та оцінку йому не надав, так як інформація про нього в оскаржуваній ухвалі від 15 квітня 2026 року, не відображена.

Вважає, що суд допустив порушення процесуального та матеріального права, що призвело до постановлення необґрунтованої ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Процесуальні дії учасників справи та суду.

Відповідач правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Агбонгале Л.С. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Храпійчук В.О. заперечував проти задоволення та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що у травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом, у якому просила зменшити обов`язкову частку ОСОБА_2 у спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , до 3/32 частини садового будинку загальною площею 32, 80 кв.м., житловою площею 16, 50 кв.м., з надвірними будівлями і спорудами та 1/16 часини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:424:0117. що розташована в АДРЕСА_1 .

13 квітня 2026 року ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просить до вирішення справи по суті накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:424:0117, що розташована в АДРЕСА_2 .

У судовому засіданні апеляційним судом було задоволено клопотання представника відповідача про долучення наступних доказів: копії договору дарування часток у праві власності на нерухоме майно від 16 липня 2026 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кучеренко О.Л. з якого вбачається, що ОСОБА_2 здійснив відчуження належної йому частки; витяги з Державного реєстру речових прав від 16 липня 2026 року (індексні номери 486256647 та 486257402); копії довідки до акту огляду МСЕК №263440 на ім`я ОСОБА_2 ; копії експертного висновку №110 від 14 вересня 2023 року щодо ОСОБА_2 .

Застосовані норми права.

Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.п. 2,3 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

В порядку ч.1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження, і відкриття виконавчого провадження.

Згідно з роз`ясненнями викладеними в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17. Крім цього Велика Палата Верховного Суду вказала на наступне.

За змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України). Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обрати такий спосіб, який у найбільшій мірі спрямований на забезпечення предмету спору.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 04 травня 2022 року у справі № 175/3514/19.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Така правова позиція висловлена Верховним Судом неодноразово, зокрема, в постанові від 06 липня 2022 року у справі № 354/1616/21.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Відповідність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом також неодноразово, зокрема, в постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 285/4519/21-ц.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відмовляючи позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову, районний суд виходив з того, що у заяві не викладені обставини, які вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову у справі може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як і не надано доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Предметом позову у цій справі є вимоги про зменшення розміру обов`язкової частки відповідача у спадщині, після її визначення у судовому порядку.

В заяві про забезпечення позову позивач вказувала на ризики здійснення відповідачем відчуження належної йому частки у майні, що є їх спільною власністю.

Позивач в доводах апеляційної скарги вказує, що до заяви про забезпечення позову нею був долучений скріншот з електронного ресурсу щодо продажу спірного майна. Проте у наявній в матеріалах справи заяві, що була предметом розгляду суду першої інстанції такий доказ відсутній та не зазначений у переліку додатків до цієї заяви. А тому доводи апеляційної щодо неврахування такого доказу слід визнати безпідставними.

Відповідність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Тобто ці питання носять оціночний характер і з урахуванням предмету позову, доводів заяви, відсутність доказів та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для визнання необґрунтованими висновків суду першої інстанції.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на наявність об`єктивної невідповідності в ідентифікації об`єкта нерухомого майна, зазначеного в процесуальних документах позивача. Зокрема, у заяві про забезпечення позову позивач просила накласти арешт на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Водночас, згідно з офіційними даними Державного реєстру речових прав та змістом правовстановлюючих документів (договору дарування), спірна земельна ділянка з тим самим кадастровим номером 8000000000:91:424:0117 фактично розташована за зовсім іншою адресою: АДРЕСА_1 .

На стадії апеляційного перегляду справи встановлено, що 16 липня 2026 року ОСОБА_2 був укладений договір дарування, за умовами яких ним здійснено відчуження належних йому часток у праві власності на садовий будинок та земельну ділянку на користь іншої особи - ОСОБА_4 . Проте вказані обставини мали місця після постановлення оскаржуваної ухвали, а тому не можуть впливати на здійснення оцінки її законності.

Разом з тим ця обставина вказує на те, що на стадії апеляційного перегляду правовий статус спірного майна змінився: власником земельної ділянки стала особа, яка не є стороною у даній цивільній справі. Накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі та до якої не пред`явлено жодних матеріально-правових вимог, є прямим порушенням гарантованого державою права власності. Суд не вправі обмежувати право власності осіб, які не залучені до участі у справі як відповідачі, оскільки вирішення питання про арешт такого майна фактично вирішує права та обов`язки не залученої до справи особи поза межами належних судових процедур.

Наведене у сукупності вказує на неможливість застосування заявлених позивачем заходів забезпечення позову на стадії апеляційного перегляду справи.

За таких обставин доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до власного тлумачення норм процесуального права без урахування реальних змін правового режиму спірного майна.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, врахувавши зазначені обставини, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для забезпечення позову у спосіб, про який просив позивач, оскільки такий захід забезпечення позову не спроможний забезпечити розгляд справи та фактичне виконання рішення в разі задоволення позову.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстави для її скасування відсутні.

Розподіл судових витрат.

Виходячи з ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат здійснюється за результатами розгляду справи по суті. Предметом апеляційного перегляду було процесуальне питання, а тому підстав для вирішення питання про компенсацію судових витрат наразі не має.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 15 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 11 серпня 2026 року.