Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №357/19843/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Дата: 28 липня 2026 р.

Справа: №357/19843/25

Суддя: Таргоній Дар'я Олександрівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 357/19843/25 Головуючий у І інстанції Ярмола О.Я.

Провадження №22-ц/824/8572/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 липня 2026рокуКиївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,

за участі секретаря Кононової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №1 - Ящука Олександра Івановича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської областівід 26 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №1 про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просила суд:

- зобов`язати Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради ЖЕК № 1 укласти з позивачем договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,

- зобов`язати відповідача виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 суму заборгованості, яка нарахована станом на 23.09.2025 року та надати на ім`я позивача квитанцію та/або інший платіжний документ для оплати послуг, наданих КП БМР ЖЕК № 1, з відображенням вартості кожного місячного платежу, починаючи з 23.09.2025 року, без інформації стосовно інших періодів та споживачів за вказаною адресою.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 23.09.2025 вона є власником квартири АДРЕСА_1 .

Після придбання квартири позивачка повідомила Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради ЖЕК № 1, що вона є новим власником вказаної квартири і просила відкрити на її ім`я особовий рахунок та здійснити перерахунок нарахувань за комунальні послуги з 23.09.2025 року і нараховувати подальші платежі відповідно до наданих послуг.

На вказану заяву позивач отримала відповідь за № 606 від 26.09.2025р., в якій фактично було відмовлено у відкритті нового особового рахунку та в проведенні відповідного нарахування плати за послуги з 23.09.2025, без боргів попередніх власників.

17.10.2025 ОСОБА_1 повторно звернулась до КП БМР ЖЕК № 1 з заявою, в якій вказала про свою незгоду зі сплатою боргів попередніх власників, а також знову просила відкрити на її ім`я особовий рахунок та здійснити перерахунок нарахувань за комунальні послуги з 23.09.2025 року. На що отримала відповідь за № 659 від 27.10.2025, в які вказано, що особові рахунки, що відкриті КП БМР ЖЕК №1, є внутрішніми обліковими документами, які мають номерну прив`язку до приміщення, а не до конкретного власника, та у разі зміни власника приміщення відбувається переоформлення вже існуючого особового рахунку на нового власника.

Також у відповіді вказано, що списання заборгованості за житлово-комунальні послуги законодавством України не передбачено, тому наявна заборгованість по квартирі підлягає погашенню в установленому порядку, і переоформлення особового рахунку без врегулювання боргу є неможливим.

Позивачка зазначає, що відповідач безпідставно нарахував позивачу заборгованість попередніх власників квартири, яка виникла до моменту придбання позивачем квартири, а також не укладає з ОСОБА_1 договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, не переоформляє на її ім`я особовий рахунок по квартирі.

Позивачка не згодна сплачувати борги попередніх власників, оскільки вона до 23.09.2025 не була споживачем житлово-комунальних послуг, наданих за адресою: АДРЕСА_2 .

В договорі купівлі-продажу від 23.09.2025 року, згідно з яким позивачка стала власником квартири, не міститься застережень про переведення боргу попереднього власника й відсутня згода кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями ст. 520 ЦК України. На підставі викладених обставин, позивачка звернулась до суду із вказаним позовом.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2026 року позов задоволено частково. Зобов`язано Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №1 виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому за адресою: АДРЕСА_2 , суму заборгованості, яка нарахована станом на 23.09.2025 року та надати на ім`я ОСОБА_1 квитанцію та/або інший платіжний документ для оплати послуг, наданих КП БМР ЖЕК № 1, з відображенням вартості щомісячного платежу, починаючи з 23.09.2025 року, без інформації стосовно інших періодів та споживачів за вказаною адресою. Стягнуто з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №1 на користь держави судові витрати по справі у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок). Стягнуто з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №1 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн (одна тисяча п`ятсот гривень). В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з апеляційною скаргою в інтересах Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №1 звернувся представник - Ящук О.І., який, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, неправильне застосування судом норм матеріального права, просить в цій частині рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначає, що жодною нормою законодавства не передбачено обов`язку управителя списувати заборгованість у разі зміни власника квартири

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, посилаючись на практику Верховного Суду, неправильно застосував правовий висновок, оскільки у справах, на які він послався, вирішувалось питання стягнення боргу з нового власника, а не питання ведення бухгалтерського обліку.

Вказує, що у даній справі КП БМР ЖЕК №1: направив претензію попередньому власнику - ТОВ «2х2 Фінанс»; не заявляв вимог до позивача про стягнення заборгованості попередніх власників; не обмежував позивача у праві сплачувати поточні платежі; не обмежував ОСОБА_1 у доступі до житлової послуги; не припиняв та не зупиняв її надання. Отже, на думку скаржника, відсутній факт порушення прав споживача.

Посилаючись на положення статті 16 Цивільного кодексу України, відповідно до яких суд захищає порушене право визначеними законом способами, апелянт вважає, що зобов`язання виключити заборгованість з обліку; формувати квитанцію без відображення попередніх періодів та інших споживачів, не передбачене законом як спосіб захисту цивільного права.

Зазначив, що фактично суд створив новий спосіб захисту, який: змінює модель бухгалтерського обліку; втручається у господарську діяльність; покладає на підприємство обов`язок вести «вибірковий» облік. За своєю суттю позов спрямований не на відновлення порушеного права, а на створення нового правового та бухгалтерського стану, що виходить за межі завдань цивільного судочинства, визначених статтею 2 ЦПК України. Вважає, що звернення до суду з вимогами, які по суті зводяться до зобов`язання суб`єкта господарювання змінити сформовані облікові показники, виключити нарахування чи іншим чином скоригувати бухгалтерські дані, без встановлення протиправності відповідних дій, у передбаченому законом порядку, є втручанням у сферу господарської діяльності підприємства.

Позивачка ОСОБА_1 , скориставшись правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, просить відмовити в її задоволенні, посилаючись на безпідставність доводів скаржника. Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що згідно змісту апеляційної скарги відповідач визнає, що боржником по сплаті заборгованості за надані житлово-комунальні послуги є не позивач, а інша особа - ОСОБА_2 , з якою укладений договір №184/У від 01.10.2021 року. При цьому, відповідач визначає суму заборгованості, вимагає її сплати від зазначеної особи, посилається на договірні відносини саме з цією особою. Таким чином, на думку позивача, відповідач сам стверджує, що договірні відносини існують не з нею, що заборгованість виникла не у неї та що обов`язок сплати цієї заборгованості покладено на іншу особу.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №1 за адресою: АДРЕСА_2 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким рахується заборгованість за надані послуги по утриманню будинку і прибудинкової території у загальному розмірі 26 974,88 грн, яка обліковується з січня 2018 року.

Встановлено, що ОСОБА_1 являється власником квартири АДРЕСА_1 , що стверджується договором купівлі-продажу квартири, укладеним 23.09.2025 між ТОВ «2х2 Фінанс» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федорякою О.С.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав № 444734834 від 23.09.2025 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав - 23.09.2025 14:38:17 (номер відомостей про речове право 61602244).

Пунктом 3.1.5 Договору купівлі-продажу квартири визначено, що у випадку виникнення спорів чи пред`явлення третіми особами (в тому числі всіма можливими спадкоємцями попередніх власників квартири) фінансових чи інших претензій щодо нерухомого майна до «ПОКУПЦЯ» за зобов`язаннями «ПРОДАВЦЯ», що мали місце до дати нотаріального посвідчення цього договору, «ПРОДАВЕЦЬ» за власні кошти та власними силами бере необхідну участь щодо звільнення «ПОКУПЦЯ від таких претензій та відшкодовує збитки.

Встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до відповідача КП БМР ЖЕК №1 із заявами про відкриття на її ім`я особового рахунку та здійснення перерахунку нарахувань за комунальні послуги з дати набуття права власності.

26.09.2025 КП БМР ЖЕК №1 надало відповідь за вих. № 606, в якій зазначено, що до моменту остаточного врегулювання питання заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкриття нового особового рахунку є неможливим.

З відповіді за вих. № 659 від 27.10.2025, на заяву ОСОБА_1 слідує, що особові рахунки, відкриті КП БМР ЖЕК №1, є внутрішніми обліковими документами, які мають номерну прив`язку до приміщення, а не до конкретного власника. Вони були відкриті під час здачі будинків в експлуатацію, і їхній облік ведеться безперервно, незалежно від зміни власників квартир. У разі зміни власника приміщення відбувається переоформлення вже існуючого особового рахунку на нового власника. Відкриття нового особового рахунка можливе лише в разі введення в експлуатацію новозбудованого об`єкта. Списання заборгованості за житлово-комунальні послуги законодавством України не передбачено. Тому наявна заборгованість по квартирі №21 підлягає погашенню в установленому порядку, і переоформлення особового рахунку без врегулювання боргу є неможливим.

Згідно з договором № 184/У про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, укладеним 01.10.2021 між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №1 та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_4 , в особі ОСОБА_3 уповноваженої зборами співвласників багатоквартирного будинку, що діє на підставі Протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку від 21.09.2021, Управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований: за адресою: АДРЕСА_4 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.

Встановлено, що КП БМР ЖЕК №1 направило керівнику ТОВ «2х2 Фінанс» претензію щодо сплати заборгованості за період володіння квартирою АДРЕСА_1 у розмірі 25813,79 грн.

При постановленні рішення районний суд виходив із того, що позивачка позивач набула та зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_1 - 23 вересня 2025 року на підставі договору купівлі-продажу, у якому відсутня умова про її обов`язок як покупця щодо погашення існуючої заборгованості по оплаті комунальних послуг попереднього власника (продавця).

Відтак, у позивачки не виник обов`язок перед КП БМР ЖЕК № 1 щодо сплати заборгованості, яка рахується за особовим рахунком № НОМЕР_1 , існувала станом на січень 2018 року. Із підстав викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині виключення з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 суму заборгованості, яка нарахована по 23.09.2025, та зобов`язання відповідача надати на ім`я позивача квитанцію та/або інший платіжний документ для оплати послуг, наданих КП БМР ЖЕК № 1, з відображенням вартості кожного місячного платежу, починаючи з 23.09.2025, без інформації стосовно інших періодів та споживачів за вказаною адресою.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги, із такими висновками суду першої інстанції погоджується з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право в т.ч. на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про захист прав споживачів» правила торговельного, побутового та інших видів обслуговування (виконання робіт, надання послуг) затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені правила не можуть суперечити законодавчим актам.

А згідно ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;

4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;

7) ціну продукції визначено неналежним чином;

8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно п. 1,6 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач комунальних послуг має право: одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Отже, за змістом вказаної норми п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач не має сплачувати заборгованість по сплаті комунальних послуг, які йому фактично не надавались.

Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.

А як було встановлено судом першої інстанції, позивачка є власником майна та споживачем послуг з 23.09.2025р.

Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Стаття 7 Закону Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» присвячена обов`язкам співвласників багатоквартирного будинку.

Положеннями цієї статті є встановлення у її частині другій правила, відповідно до якого кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Крім того, частина третя цієї ж статті передбачає, що у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення набуття новим власником усіх обов`язків попереднього власника як співвласника.

Тлумачення наведеної норми права у системному зв`язку з вище наведеними нормами надає можливість дійти висновку про те, що у даному випадку йдеться про перехід від попереднього власника до нового власника обов`язків саме як співвласника багатоквартирного будинку, передбачені законом, а не боргів попереднього власника з оплати за житлово-комунальні послуги.

Тобто з моменту переходу права власності на квартиру попередній власник втрачає права і обов`язки співвласника багатоквартирного будинку, а новий власник набуває прав і обов`язків співвласника такого будинку. Адже згідно з частиною першою статті 2 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

Отже, діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.

Аналогічний правовий висновок був висловлений у постановах КЦС Верховного Суду від 1 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-604св20), та від 15 жовтня 2020 року у справі № 522/19127/18 (провадження № 61 - 20547св19).

Так, судом першої інстанції встановлено, що заборгованість, яка рахується за особовим рахунком № НОМЕР_1 , існувала станом на січень 2018 року, коли власником квартири АДРЕСА_1 , була ОСОБА_2 , на ім`я якої відкрито вказаний особовий рахунок.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачка набула та зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_1 - 23 вересня 2025 року, та тільки з чого часу фактично стала споживачем послуг, що надаються КП БМР ЖЕК № 1, а тому саме з цього часу у позивачки виник обов`язок утримання майна, зокрема сплати вартості послуг наданих комунальними установами.

Окрім того договір-купівлі продажу від 23.09.2025, згідно з яким позивачка стала власником спірної квартири, не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди кредитора на таку заміну.

Таким чином, новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати.

Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що підлягає до задоволення позовна вимога про виключення з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 суму заборгованості, яка нарахована по 23.09.2025, та зобов`язання відповідача надати на ім`я позивача квитанцію та/або інший платіжний документ для оплати послуг, наданих КП БМР ЖЕК № 1, з відображенням вартості кожного місячного платежу, починаючи з 23.09.2025, без інформації стосовно інших періодів та споживачів за вказаною адресою.

Апеляційний суд також звертає увагу, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, примусове виконання обов`язку в натурі та припинення правовідношення (пункти 1, 5 і 7 частини другої статті 16 ЦК України).

Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 57)).

Апеляційний суд вважає, що вимога про визнання боргу безпідставним є вимогою про визнання відсутності права відповідача нарахувати обсяг комунальних послуг та відсутності обов`язку позивача, який кореспондує вказаному праву, з оплати боргу, що виник унаслідок нарахування. Така вимога є ефективним способом захисту інтересу позивача в юридичній визначеності у спірних правовідносинах.

Крім того, ефективним способом захисту прав позивача є і вимога зобов`язати відповідача списати з її особового рахунку донараховану заборгованість. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України). Її можна заявити як разом із вимогою про визнання боргу безпідставним, так і окремо.

Задоволення вимоги зобов`язати постачальника послуг списати з особового рахунку донараховану заборгованість може бути способом захисту права споживача на мирне володіння майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції). Якщо споживач не має наміру сплачувати борг (тому, що не згоден із його існуванням; тому, що постачальник пропустив позовну давність для стягнення боргу у судовому порядку, тощо), а постачальник і не списує борг з особового рахунку на вимогу споживача, і не звертається до суду за його стягненням, то споживач буде надалі одержувати від постачальника рахунки із зазначенням боргу. Таке відображення спірного боргу в особовому рахунку може спровокувати споживача на помилкову сплату коштів всупереч його волі.

Задоволення вимоги зобов`язати постачальника послуг списати з особового рахунку споживача донараховану заборгованість унеможливить виставлення цим постачальником рахунків на суму боргу. Тоді як списання постачальником суми боргу з особового рахунку споживача на письмову вимогу останнього (у позасудовому порядку) не позбавляє постачальника права звернутися до суду з вимогою про стягнення боргу, якщо суд не визнав цей борг безпідставним.

Підстав вважати, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, колегія суддів також не вбачає. Рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та із застосуванням до спірних правовідносин висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення районного суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №1 - Ящука Олександра Івановича залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 11 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді : О.В. Борисова

С.А. Голуб

Оригінал: reyestr.court.gov.ua