Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №758/8906/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 758/8906/25 Головуючий у І інстанції Войтенко Т.В.

Провадження №22-ц/824/5477/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,

за участі секретаря Кононової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Центру комплексної реабілітації та надання соціальних послуг для дітей та осіб з інвалідністю в особі директора - Василюшко Тетяни Валеріївни на рішення Подільського районного суду м. Київ від 17 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центру комплексної реабілітації та надання соціальних послуг для дітей та осіб з інвалідністю про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Центру комплексної реабілітації та надання соціальних послуг для дітей та осіб з інвалідністю, у якому просила визнати незаконним та скасувати наказ про накладення дисциплінарного стягнення, визнати недостовірною, та такою, що принижує її честь і гідність та ділову репутацію, інформацію, поширену у доповідних записках та у доповідних записках батьків клієнтів Центру, зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію шляхом письмового повідомлення колективу Центру.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 22 липня 2025 року було відкрито провадження у справі, позовні вимоги ОСОБА_1 до Центру про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення та позовні вимоги про захист честі гідності було роз`єднано. В межах даної справи №758/8906/25предметом розгляду залишилися вимоги ОСОБА_1 до Центру про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення.

Вимоги позовної заяви ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що вона з 2009 року працює в Центрі на посадах соціального педагога, а з 23 травня 2024 р. на посаді музичного керівника відділення психолого-педагогічного і реабілітації на підставі наказу про переведення №55-к/тр. Зазначає, що має почесне звання «Майстер соціальної роботи», нагороду «Відмінник освіти України», звання вчителя вищої категорії, а також численні грамоти та подяки районного та міського рівня. Вказує, що створений нею у 2009 році шумовий оркестр «Домісолька» є неодноразовим переможцем районних та міських фестивалів - конкурсів «Повіримо у себе».

Звертаючись до суду з даним позовом, зазначає, що наказом 23-к/тр від 18 квітня 2025 року їй було оголошено догану за нібито неналежне виконання посадових обов`язків, передбачених конкретними пунктами посадової інструкції музичного керівника. В її класі №102 була встановлена камера відеоспостереження. Встановлена без її відома та без попередження за 2 місяця під час перебування позивачки у відпустці у період з 7 по 11 квітня 2025 року. Під час спостереження за нею через камеру, спостерігачі, не знаючи методики проведення занять з музикотерапії, звинуватили її в тому, що дитина малює під музику на занятті, про що сповістила заступник директора Центру ОСОБА_2 у доповідній записці від 15 квітня 2025р.

Посилаючись на те, що такий наказ було видано незаконно, з порушенням статей 149-152 КЗпП України, без проведення попереднього розслідування та без отримання її пояснень. Вважає, що зазначених в наказі пунктів посадової інструкції вона не порушувала, оскільки працює відповідно до базових програм для дітей з особливими потребами. Крім того, Рада трудового колективу Центру рішенням від 06.06.2025 року залишила її скаргу щодо наказу без задоволення, не запросивши її на засідання для роз`яснень.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17 вересня 2025 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Центру комплексної реабілітації та надання соціальних послуг для дітей та осіб з інвалідністю №23-к/тр від 18 квітня 2025 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ». Стягнуто з Центру комплексної реабілітації та надання соціальних послуг для дітей та осіб з інвалідністю на користь ОСОБА_1 1211,20 грн судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Центр комплексної реабілітації та надання соціальних послуг для дітей та осіб з інвалідністю в особі директора Василюшко Т.В. звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного суду.

Посилаючись на незаконність, необґрунтованість, порушення норм процесуального та матеріального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було розглянуто заяву відповідача про виклик свідка ОСОБА_2 , яка була очевидцем неналежного виконання позивачем своїх посадових обов`язків. Крім того, судом не було належним чином досліджено відеозапис, оскільки висновки суду суперечать змісту самого відео.

Зазначає, що суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи, оскільки апелянтом було доведено всі елементи дисциплінарного проступку, однак суд першої інстанції зробив висновок про відсутність дисциплінарного правопорушення, виправдавши порушення техніки безпеки та невиконання посадових обов`язків позивача.

Вказує, що судом було ототожнено процес декорування кабінету позивачем до великодніх свят під час занять з ОСОБА_3 , з підготовкою до свята, як функцією організатора. Декорування кабінету було власною ініціативою позивача, направленою на задоволення особистих потреб, які відбувалися в ході основної діяльності Центру та не були погоджені з керівництвом у відповідності до Порядку організації та проведення заходів поза межами основної діяльності Центру комплексної реабілітації та надання соціальних послуг для дітей та осіб з інвалідністю, замість проведення заняття з ОСОБА_3 в рамках виконання індивідуального плану дитини для реалізації встановленої мети реабілітаційного процесу. У зв`язку з неналежним виконанням посадових обов`язків під час проведення занять з ОСОБА_3 , грубе порушення трудової дисципліни, правил охорони праці під час робочого процесу було видано наказ про оголошення догани.

Представник апелянта зазначає, що надання розмальовок під музику не звільняє відповідача від обов`язку постійного нагляду за дитиною з особливими потребами. Звертає увагу суду, що мета курсу конкретно ОСОБА_3 на конкретному занятті має бути спрямована на релаксацію та зниження психофізичного напруження, а розмальовування вимагає концентрації і може нести додаткове навантаження, що в свою чергу суперечить цільовому призначенню курсу.

У відповідь на апеляційну скаргу позивачем було подано відзив. В доводах відзиву зазначає, що доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду. Зазначає, що відповідачем було застосовано стягнення без доведення вини працівника, факту порушення та причинного зв`язку між діями та негативними наслідками.

У судовому засіданні представники Центру комплексної реабілітації та надання соціальних послуг для дітей та осіб з інвалідністю - Василюшко Т.В. та Хіміч А.В. підтримали апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Судом задоволено клопотання представника Центру комплексної реабілітації та надання соціальних послуг для дітей та осіб з інвалідністю - Василюшко Т.В. про допит свідка - завідувачки відділення реабілітації та надання соціальних послуг та медичного спостереження для дітей та осіб з інвалідністю - ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_2 апеляційному суду дала показання про те, що 15 квітня 2025 року вона проходила повз кабінет музичного керівника №102, з якого не почула жодних активностей. Так як вона контролює та відповідає за якість надання реабілітаційних послуг, вирішила зайти до кабінету. В кабінеті побачила, що дитина сидить - розмальовує розмальовку під музику. Вона запитала у ОСОБА_1 , яка в цей час не знаходилась біля дитини, чи так має відбуватися процес музичного розвантаження. Вона (свідок) запропонувала дитині підійти до шафки з музичними інструментами та працювати із ними. На що ОСОБА_1 обурилась та почала виганяти її (свідка) з кабінету. Вона (свідок) важає, що той вид заняття, який проводила ОСОБА_1 , не відповідав меті заняття з дитиною - а саме музичному розвантаженню. При цьому, ОСОБА_1 під час заняття не перебувала поруч із дитиною. Вважає, що заняття дитини з музичним керівником мало відбуватись не так, це мали бути спокійні ритмічні вправи, слухання спокійної музики, ігри на розрізнення музики, ритму.

Заслухавши доповідь судді-доповідача - Таргоній Д.О., пояснення учасників справи, показання свідка ОСОБА_2 , ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що в діях працівника ОСОБА_1 неналежного виконання покладених на ОСОБА_1 трудових обов`язків не виявлено.

Колегія суддів апеляційного суду із зазначеними висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам, ґрунтуються на вимогах матеріального права та не спростовані доводами апеляційної скарги та показаннями свідка ОСОБА_2 .

Так, судом першої інстанції встановлено, що Центр комплексної реабілітації та надання соціальних послуг для дітей та осіб з інвалідністю - це установа, що надає соціальні та реабілітаційні послуги, цільовим призначенням якої є здійснення комплексу реабілітаційних заходів, спрямованих на створення умов для всебічного розвитку дітей та осіб з інвалідністю (т. 1, а.с.122-131).

Відповідно до наказу Центру комплексної реабілітації та надання соціальних послуг для дітей та осіб з інвалідністю Подільського району міста Києва від 07.07.2022№ 8-к/тр ОСОБА_1 було прийнято на посаду педагога соціального відділення соціально-побутової реабілітації з 11 липня 2022 року (т. 1, а.с. 132).

На підставі наказу №55-к/тр від 24.05.2024р. ОСОБА_1 переведена з 24.05.2024 на посаду музичного керівника відділення психолого-педагогічної реабілітації (т. 1, а.с.133).

15 квітня 2025р. завідувачем відділення організації реабілітації, соціальних послуг та медичного спостереження для дітей та осіб з інвалідністю ОСОБА_2 на ім`я директора Центру було подано Доповідну записку №52/8-25, якою доведено до відома директора Центру про те, що під час проведення музичного заняття з дитиною з інвалідністю ОСОБА_4 , зайшовши до кабінету №102 музичного керівника ОСОБА_1 , нею було виявлено факт того, що дитина розмальовує розмальовку, а музичний керівник в цей час займається своїми справами (прикрашає кабінет до Великодня) при завішеній камері відеоспостереження, яка встановлена для організації безпечного перебування відвідувачів та працівників Центру. На зауваження щодо того, що музичний керівник має займатися з дитиною відповідно до покладених посадових обов`язків та встановленої мети курсу реабілітації, ОСОБА_1 відреагувала агресивно, вказавши, що вона знає краще чим їй займатися, почала кричати в присутності дитини, виганяти з кабінету, погрожуючи ще більшим криком та скандалом. Музичний керівник ОСОБА_1 своїми діями порушує правила внутрішнього трудового розпорядку, своєю поведінкою та некоректним спілкуванням. Також ОСОБА_2 просить взяти до уваги, що 4 квітня 2025р. ОСОБА_1 проігнорувала питання щодо ознайомлення із правами дітей та встановленої мети курсу дітей, з якими вона працює. На підставі зазначеного, просила вжити відповідних заходів щодо музичного керівника ОСОБА_1 (т.1, а.с.134).

15 квітня 2025р. позивачці ОСОБА_1 було вручено службову записку під особистий підпис від заступника директора із загальних питань ОСОБА_5 з пропозицією в термін до 16 квітня 2025р. надати свої пояснення у письмовому вигляді до відділу загальних питань (т. 1, а.с.150).

16 квітня 2025р. за вихідним номером №56/8-25 у Центрі було зареєстровано пояснення ОСОБА_1 на доповідну записку від ОСОБА_2 (т.1, а.с.151-152). У своїх письмових поясненнях позивачка зазначала, що «З відкриттям Центру кожен день ОСОБА_2 наполягала на тому, щоб в кабінеті позивачки було встановлено камеру. 7 березня 2025р. кабінет музикотерапії було перенесено з 2-го поверху на 1-й. Під час перебування позивачки у відпустці, в даному кабінеті було встановлено камеру відеоспостереження нібито для організації безпечного перебування відвідувачів та працівників Центру, хоча важливішим було питання провести інтернет та підключити інтерактивну систему, сенсорну дошку, з`єднати комп`ютер з проектором.

Напередодні свят проводяться тематичні заняття і вона прикрашала кабінет до Великодня. В свої заняття включала інформацію про свято, відповідні музичні твори, ігри.. Згідно доповідної записки, ставиться у провину те, що під час заняття з ОСОБА_3 , дитина розмальовувала розмальовку. …..Мета в процесі занять - розкривати у дітей загальну музикальність, тобто здатність відчувати характер, настрій музичного твору, виявляти емоційне ставлення, розуміти музичний образ. До складу цього виду роботи входить малювання на папері, перегляд відеопроектів, пускання мильних бульбашок. Всі вправи супроводжується музикою відповідного характеру та настрою, яка опосередковано здійснює заспокійливий вплив на дітей…. 15 квітня 2025р. після 11 години в кабінет увірвалася посеред заняття ОСОБА_2 , перелякала маленьку дитину, вчинила дитині допит з питаннями « Скажи , чим ти зараз займався?». Дитина злякалася, зніяковіла…. Щоб не довести дитину до сліз ОСОБА_1 запропонувала ОСОБА_2 вийти з кабінету і не вриватися посеред заняття. ОСОБА_2 вийшла, але заборонила малювати. Заборонити малювати в кабінеті музикотерапії, це все одно, що заборонити психологом займатися арт-терапією. Щодо доводів про те, що ОСОБА_1 не ознайомлювалася з індивідуальними планами, остання зазначена, що працює з дітьми, батьки присутні на заняттях, з батьками обговорює потребу дитини; якщо виникає необхідність, вона переглядає індивідуальні плани…» (т.1, а.с.151-152).

17 квітня 2025р. заступником директора із загальних питань ОСОБА_5 на ім`я директора Центру складено Доповідну записку з пропозицію притягти до дисциплінарної відповідальності музичного керівника ОСОБА_1 (т.1, а.с.153-156).

У доповідній записці зазначається, що на підставі Положення, реабілітаційна комісія Центру працює у форматі мультидисциплінарної реабілітаційної команди, яка приймає рішення щодо мети курсу комплексної реабілітації кожної окремої дитини на принципах адресного та індивідуального підходу. На підставі заяви про отримання комплексних послуг ОСОБА_7 в інтересах сина ОСОБА_3 від 25 березня 2025р. дитину було зараховано до Центру на курс комплексної реабілітації. На підставі висновку реабілітаційної комісії Центру від 20 березня 2025р. ОСОБА_3 було встановлено наступну мету курсу комплексної реабілітації: музичне розвантаження, розвиток слухового сприйняття, слухова увага, соціалізація дрібна моторика (шнурівка), зв`язне мовлення (постановка звуків)…. 15 квітня 2025р. зафіксовано, що ОСОБА_1 не проводила заняття, направлена на реалізацію мети курсу комплексної реабілітації шляхом застосування методів музичного розвантаження, а надала ОСОБА_3 аркуші з розмальовками, олівці та фломастери та фактично проводила заняття, що є дублюванням завдань інших фахівців Центру, що призводить до деструктуризації мети реабілітаційного процесу. При цьому, сама ОСОБА_1 в цей час займалася декоруванням кабінету №102 атрибутикою до Великодніх свят, залишивши ОСОБА_3 виконувати завдання без належного контролю з боку спеціаліста, що суворо заборонено правилами Центру…» (т.1, а.с.153-156).

18 квітня 2025р. наказом №23-к/тр «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_8 » музичному керівнику відділення ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання своїх посадових обов`язків, передбачених пунктами 1.2, 2.1., 2.3, 2,7, 2.10, 4.1, 4.2 Посадової інструкції музичного керівника відділення психолого-педагогічної реабілітації з припиненням з квітня 2025р. нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 заохочувальні та преміальні виплати за результатами роботи за відповідний місяць протягом строку дії дисциплінарного стягнення (т.1, а.с.7).

Судом першої інстанції із матеріалів наданого відповідачем відеозапису на флешнакопичувачівстановлено події 15 квітня 2025р. Зокрема відеозаписом зафіксовано факт того, що ОСОБА_1 прикрашає кабінет до Великодніх свят, а в цей час ОСОБА_3 малює під музику, яка лунає з мобільного телефону ОСОБА_1 . Прикрашаючи кабінет, ОСОБА_1 стає на стілець, а потім на стіл, щоб повісити плакат. Зафіксовано також те, що до кабінету заходить особа жіночої статі, учасники провадження визнали, що даною особою є ОСОБА_2 , зафіксоване спілкування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звуку немає (т.1, а.с.121 флешнакопичувач).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Відповідно до статті 150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно з частиною другою статті 140 КЗпП України щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана чи звільнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника (частина перша статті 147-1 КЗпП України).

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (стаття 148 КЗпП України).

При вирішенні питання про правомірність притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності підлягає з`ясуванню, в чому конкретно проявилось порушення трудової дисципліни, чи додержані власником або уповноваженим ним органом, передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи правомочним органом накладено дисциплінарне стягнення, чи не закінчився для цього встановлений строк, чи не застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при обранні виду стягнення ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають із правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв`язок між ними і поведінкою правопорушника.

У трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості, згідно з яким не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов`язаний сам доводити свою невинуватість.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 461/8132/17 (провадження № 61-9697св19).

У постанові Верховного Суду від 18 березня 2024 року у справі № 607/9072/22 зроблено висновок, що:

«ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків.

Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності».

Під час розгляду справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17.

Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності не має значення, чи призвів вчинений ним дисциплінарний проступок до настання реальних негативних наслідків. Для накладення дисциплінарного стягнення цілком достатньо фіксації самого факту винного вчиненого працівником порушення трудової дисципліни, а наявність чи відсутність шкідливих наслідків може бути врахована тільки при визначенні тяжкості проступку та виборі виду дисциплінарного стягнення.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 липня 2019 року у справі № 359/4316/17 та від 30 березня 2020 року у справі № 489/7807/18.

У постанові Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 354/389/23 зроблено висновок, що: «Виявлення проступку означає не лише виявлення факту (події), а й визначення працівника, що порушив трудові обов`язки, характеру порушення, шкідливих наслідків правопорушення, причинного зв`язку між правопорушенням і шкідливими наслідками, вини працівника. Як правило, місячний строк обчислюється з дня закінчення службового розслідування, проведення перевірки тощо. Водночас роботодавець наділений правом застосувати дисциплінарне стягнення до працівника не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку».

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 зроблено висновок, що:

«пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами».

Указаний правовий висновок підтриманий також Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2019 року у справі № 711/8227/16-ц, у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 754/4355/17, від 08 жовтня 2020 року у справі № 202/2817/19.

Звертаючись до суду із позовом про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивачка ОСОБА_1 як на підстави для скасування наказу посилалась на: порушення відповідачем вимог статей 149-151 КЗпП, не отримання від неї пояснень, відсутність будь-якого порушення пунктів посадової інструкції, безпідставне залишення її скарги щодо наказу без задоволення Радою трудового колективу Центру рішенням від 6 червня 2025р.

Судом першої інстанції досліджено посадову інструкцію музичного керівника відділення психолого-педагогічної реабілітації, за порушення пунктів 1.2, 2.1, 2.3, 2.7. 2.10, 4.1, 4.2 якої позивачку ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності (т.1, а.с.8-13).

Так, пункт 1.2. визначає мету діяльності: комплексний розвиток та підтримка дітей та осіб з інвалідністю, які зараховані до Центру, їхню реабілітацію та інтеграцію в суспільстві через використання музичного мистецтва.

Розділом 2 встановлені обов`язки музичного керівника, а саме:

п. 2.1. Організовує та проводить музичні заняття/заходи з дітьми та особами з інвалідністю, враховуючи їхні індивідуальні потреби та можливості.

п. 2.3. Готує та проводить музичні заходи, свята, концерти та інші культурно-мистецькі заходи у рамках реабілітаційної програми Центру.

п. 2.7. Турбується про здоров`я і безпеку довірених йому дітей та осіб з інвалідністю, дотримується норм і правил охорони праці, техніки безпеки і протипожежного захисту.

п. 2.10. Створює умови для безпечного здійснення робочого процесу, ретельно дотримується правил техніки безпеки, санітарних та протипожежних правил.

Розділом 4 встановлена відповідальність музичного керівника за:

п.4.1. Життя і здоров`я дітей та осіб з інвалідністю під час проведення занять/заходів у Центрі та за його межами.

п.4.2. Якість та результативність проведених занять/заходів та реабілітаційних програм.

Аналізуючи зміст наказу №23-к/тр від 18.04.2025 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_8 у сукупності із положеннями посадової інструкції музичного керівника відділення психолого-педагогічної реабілітації, колегія суддів вважає, що оскаржуваний наказ роботодавця конкретних фактичних обставин, які б свідчили, у чому саме полягало допущене ОСОБА_1 порушення трудової дисципліни. Не вказано, які саме конкретні дії чи бездіяльність стали підставою для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани. В даному наказі міститься лише бланкетне посилання на пункти посадової інструкції, які визначають загальні завдання та обов`язки музичного керівника, а також обсяг відповідальності.

Суд першої інстанції також надав детальну оцінку змісту доповідних записок заступника директора ОСОБА_5 №57/4-25від 17 квітня 2025р. та завідувача відділення ОСОБА_2№52/8-25 від 15 квітня 2025р., а також поясненням ОСОБА_1 від 16 квітня 2025р., які стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Так, зміст доповідних записок ОСОБА_2 та ОСОБА_5 свідчить про те, що підставою притягнення позивачки ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стало те, що під час проведення занять з особою з інвалідністю - ОСОБА_3 в рамках надання йому заходів із комплексної реабілітації, музичний керівник ОСОБА_1 не проводила заняття, направлене на реалізацію мети курсу комплексної реабілітації шляхом застосування методів музичного розвантаження, розвитку слухового сприйняття та слухової уваги, а надала ОСОБА_3 аркуш з розмальовками, олівці і фломастери та фактично проводила заняття, що є дублюванням завдань інших фахівців Центру, що з позиції, викладеної в доповідних записках, призвело до деструктуризації мети реабілітаційного процесу. При цьому, у вину музичного керівника ставиться також те, що вона не слідкувала за ходом заняття з ОСОБА_3 . Крім того, під час щотижневої наради з фахівцями Центру щодо якості та результативності надання реабілітаційних послуг, яка відбулась 04.04.2025 р., ОСОБА_1 , проігнорувала питання щодо ознайомлення із справами осіб з метою з`ясування встановленої мети курсу, за якою здійснюються безпосередньо нею заходи (проведення музичних занять) в рамках комплексної реабілітації, посилаючись на те, що краще знає, що та як їй робити.

Надаючи оцінку дослідженим у сукупності по справі доказам, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що в Центрі комплексної реабілітації та надання соціальних послуг для дітей та осіб з інвалідністю відсутні затверджені програми та методики проведення занять музикотерапії, тобто відсутні внутрішні документи, які визначають чіткий механізм проведення занять з дітьми.

У цьому зв`язку, суд вважав, що ОСОБА_1 не може бути притягнута до дисциплінарної відповідальності за те, що вона дозволила дитині малювати під час прослуховування музики, тоді як в Центрі відсутні документи, які встановлювали таку заборону, або хоча б документи, які б регламентували, що саме повинна робити музичний керівник під час проведення заняття з музикотерапії.

В свою чергу позивачка стверджувала, що керується рекомендаціями, викладеними у статті «Музична терапія у роботі з дітьми в інклюзивному середовищі» (т.1, ас. 210-217) та методичними матеріалами «Музикотерапія як засіб корекції та розвитку дошкільників» (т.1, а.с.218-231).

Дослідивши статтю, судом встановлено, що в зміст занять з музикотерапії входить, в тому числі музикомалювання. Дослідивши методичні матеріали, встановлено, що музикотерапія є методом психокорекції та передбачає музичне малювання, рухову драматизацію під музику, музичну розповідь, гру з лялькою, гру на музичних інструментах, вокальні вправи, співи тощо.

Показання свідка ОСОБА_2 , завідувачки відділення реабілітації та надання соціальних послуг та медичного спостереження для дітей та осіб з інвалідністю допитаної апеляційним судом, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки за відсутності затвердженої у Центрі програми та методики проведення занять музикотерапії, фактично відображають лише особисте негативне ставлення свідка до застосованої ОСОБА_1 методики проведення заняття.

Зважаючи на те, що позивачка довела даними документами, що мала право застосовувати малювання під час занять з музикотерапії, а Центр не спростував правомірність таких дій внутрішніми документами, в тому числі посадовою інструкцією, суд дійшов висновку, що відповідач дійшов невірного висновку про те, що на уроках музикотерапії не можна малювати, а відтак, відповідач безпідставно констатував наявність діях ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку.

Відповідачем також не було надано суду доказів, підтверджуючих ігнорування ОСОБА_1 питання щодо ознайомлення із справами Осіб з метою з`ясування встановленої мети курсу, за якою здійснюються безпосередньо нею заходи (проведення музичних занять).

Документів, регламентуючих процедуру ознайомлення музичного керівника із особовими справами, відповідачем суду не представлено.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

При цьому апеляційний враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центру комплексної реабілітації та надання соціальних послуг для дітей та осіб з інвалідністю залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Київвід 17 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне судове рішення складене 07 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді : О.В. Борисова

С.А. Голуб