Вирок від 10 серпня 2026 р. у справі №951/513/26 — Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/513/26

Провадження №1-кп/951/46/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі головуючої судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора Бережанської окружної прокуратури ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Дибще Козівського району Тернопільської області, яка зареєстрована у встановленому законом порядку й проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, з середньою спеціальною освітою, розлученої, не працюючої, раніше не судимої, на утриманні якої перебуває неповнолітня дитина

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України

у с т а н о в и в:

Верховною радою України 24.02.2022 прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» № 2102-IX, яким затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України № 342/2026 від 27.04.2026, затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 4857-IX від 28.04.2026.

14.06.2026 близько 12:30 ОСОБА_5 , перебуваючи у вбиральні автостанції АДРЕСА_2 , з власної необережності забула свій гаманець, у якому зберігалися її грошові кошти в сумі близько 8 300 гривень.

Цього ж дня близько 13:00 гаманець з грошовими коштами ОСОБА_5 було виявлено у вбиральні автостанції невстановленою досудовим розслідуванням жінкою, яка з метою встановлення та повернення його власниці принесла його у магазин «Євро Марка» за адресою: АДРЕСА_2 й особисто передала продавцю-консультанту ОСОБА_4 , пояснивши за яких обставин вона знайшла гаманець і у випадку звернення власника забезпечити можливість повернення забутих ним речей. Оглянувши вміст гаманця, ОСОБА_4 перебуваючи на своєму робочому місці, помістила гаманець на поверхню торгового прилавку.

Надалі, близько 13:15 14.06.2026 у ОСОБА_4 , яка перебувала у приміщенні торгового залу магазину «Євро Марка» за вищевказаною адресою виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення грошових коштів потерпілої ОСОБА_5 .

Так діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення в умовах дії воєнного стану близько 13:15 14.06.2026 ОСОБА_4 підійшла, взяла з поверхні торгового прилавку гаманець ОСОБА_5 , вийшла у торговий зал магазину «Євро Марка», де переконавшись що її дії мають таємний характер й не будуть помічені сторонніми особами, умисно таємно викрала з нього грошові кошти в сумі 4 000 гривень, які заховала до зовнішньої кишені своїх штанів, після чого гаманець повернула на прилавок, отримавши реальну можливість розпоряджатися викраденими грошовими коштами на власний розсуд, чим спричинила потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 4 000 гривень.

Тож ОСОБА_4 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений заступником начальника СВ ВП № 1 Тернопільського РУП ГУ НП в Тернопільській області капітаном поліції ОСОБА_6 26 червня 2026 року та затверджений прокурором Бережанської окружної прокуратури ОСОБА_7 .

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 , після роз`яснення їй суті обвинувачення, в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України визнала себе винною повністю, щиро розкаялася та надала показання, які повністю відповідають висунутому обвинуваченню. Крім того зазначила, що вона у повній мірі усвідомила злочинний характер своїх дій, усвідомила свою протиправну поведінку, зробила для себе відповідні висновки, у зв`язку з чим не має наміру в подальшому продовжувати злочинну діяльність.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 показала, що матеріальна шкода в розмірі 4 000 грн відшкодована обвинуваченою повністю шляхом повернення викрадених коштів. Щодо міри покарання зазначила, що претензій до обвинуваченої не має.

На підставі положень ч. 3 ст. 349 КПК України суд обмежився допитами обвинуваченої, що повністю визнала свою вину, потерпілої. Судом не досліджувались інші докази, крім матеріалів, що характеризують ОСОБА_4 .

Учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини справи. Суд не має сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Оцінивши в сукупності всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення при встановлених судом обставинах, доведена повністю, а її дії необхідно кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд згідно з вимог ст. 65 КК України враховує: ступінь тяжкості вчинення ним злочину (його кваліфікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення, форму вини, характер, ступінь тяжкості наслідків, що настали; характер та мотиви правопорушення), дані про особу обвинуваченої, яка визнала вину у вчиненому, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та прихіатра, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судима.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання" звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до п. 3 згаданої Постанови визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів, згідно ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченою ОСОБА_4 є тяжким злочином згідно з ст. 12 КК України.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування заподіяного збитку.

Обставиною, яка обтяжує покарання відповідно до ст. 67 КК України суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Суд також бере до відома досудову доповідь складену Тернопільським районним сектором № 6 філії державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області обвинуваченої ОСОБА_4 згідно з якої існує середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства та орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченої без позбавлення чи обмеження волі на певний строк можливе та не створить небезпеки для суспільства (у тому числі окремих осіб).

Ураховується й особа обвинуваченої, яка раніше не судима, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у психіатра, нарколога не перебуває, має на утриманні неповнолітню дочку, її відношення до скоєного, враховує думку потерпілої ОСОБА_5 .

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд враховує вимоги ст. 50 КК України про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Тож відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції, обвинуваченій ОСОБА_4 необхідно для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень призначити покарання в межах санкції, передбаченої ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.

Водночас згідно з ст. 75 КК України якщо суд, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Ураховуючи обставини даної справи, наслідки вчиненого кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства, а тому вважає, що останню необхідно звільнити від відбування основного покарання з випробуванням згідно з ст. 75 КК України з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд переконаний, що за викладених обставин кримінального провадження та особи обвинуваченої, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року).

Процесуальні витрати у справі відсутні, цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у виді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 100, 349, 368-371, 373-374, 376 КПК України

у х в а л и в:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді 5 /п`яти/ років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом 1 /одного/ року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення й виконає покладені на неї обов`язки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1, п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у виді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Речові докази:

- DVD-R диски з відеофайлами, вилученими з магазину «Євро Марка» й камер відеоспостережень супермаркету «Торба»- залишити при матеріалах кримінального провадження;

- 1000 гривень двома копюрами номіналом по 500 гривень – залишити в розпорядженні потерпілої ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Козівський районний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляції учасниками судового провадження протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок суду виготовлений у нарадчій кімнаті в одному примірнику 11.08.2026.

Суддя ОСОБА_1