Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №452/1164/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/1164/26

Провадження № 2/452/1266/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.,

секретаря Задорожної В.Б.,

із участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Захарко Ю.Ю.,

представника відповідача Васьків І.І.,

представника третьої особи Попович Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у залі суду в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Комісія з питань захисту прав дитини Виконавчого комітету Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області, Військова частина НОМЕР_1 , - про визначення місця проживання малолітнього сина із батьком та про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини та встановлення факту, що має юридичне значення. В обґрунтування посилався на те, що 16.11.2002 року між ним та відповідачем укладено шлюб, який зареєстровано Відділом реєстрації актів громадянського стану Самбірського МУЮ Львівської області. У шлюбі мають двох дітей: синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач близько двох років припинила спілкування із чоловіком та дітьми, не цікавиться вихованням синів та не надає матеріальної підтримки для їх утримання в добровільному порядку. Вона проживає окремо від них у с. Луки. Не дивлячись на фактичне місце проживання сина ОСОБА_4 із позивачем, відповідач не надає дозволу на зміну місця реєстрації дитини; провокуючи різного роду конфлікти, висловлює позивачу твердження, що всупереч його волі забере дитину і виїде з ним за кордон. ОСОБА_2 протягом тривалого часу не працює, немає доходів та не вчиняє жодних дій для працевлаштування. Вона проявляє себе з негативної сторони, до домашньої праці не долучається, час проводить бездіяльно, деколи по кілька днів поспіль не буває вдома, не займається вихованням сина ОСОБА_4 . Позивач зазначає, що він самостійно виховує та утримує сина ОСОБА_4 , якого забрав від дружини на проживання до житлового будинку своєї матері, де і займається вихованням дитини, створює належні умови для навчання, дозвілля, розвитку природних здібностей сина. Між ним та дитиною склались довірливі, дружні стосунки, син поважає батька та цінує його думку. Саме батько з дитиною відвідує лікаря, цікавиться його навчанням та шкільними успіхами. Станом на момент подачі цього позову позивачем подано до суду позов про розірвання шлюбу. Також ОСОБА_1 зазначено, що він 19.07.2022 року був мобілізований, по місцю служби характеризується позитивно, має статус учасника УБД, отримує належну заробітну плату. При таких обставинах позивач просить суд визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 з ним та встановити факт, що він самостійно, без участі матері утримує та виховує сина.

Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 подано до суду пояснення щодо позову, де зазначено, що позивач є чинним військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 та проходить службу у лавах ЗСУ в умовах правового режиму воєнного стану. У справі відсутні будь-які протоколи поліції, постанови суду про притягнення матері до відповідальності, на підтвердження обставин справи. Також відсутні звернення до органів поліції чи Служби у справах дітей щодо неналежного виконання матір`ю її обов`язків чи залишення дитини без нагляду. Також у матеріалах справи відсутні будь-які характеристики щодо матері, які б об`єктивно підтверджували її неспроможність чи небажання виховувати дитину. Така невідповідність між текстом позову та доданими документами свідчить про відсутність фактичних підстав для усунення матері від виховання дитини. Враховуючи викладене Військова частина НОМЕР_1 просить суд у задоволенні позовних вимог позивача про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком — відмовити.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Захарко Ю.Ю. у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі, в обґрунтування посилались на викладені в ньому обставини, просили позов задовольнити повністю та наполягали на цьому.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнала, не заперечувала щоб син ОСОБА_4 проживав з батьком. Додатково зазначила, що вони з чоловіком розлучились. Син фактично перейшов проживати до батька. Керуючись інтересами дитини вона погоджується щоб суд визначив місце проживання сина із батьком та не заперечує щодо цього.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Комісії з питань захисту прав дитини Виконавчого комітету Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області Васьків І.І. у судовому засіданні пояснила, що ними здійснювався виїзд по місцю проживання дитини з метою складення акту обстеження. На момент візиту дитина була з бабою. Дитина проживає у хороших умовах, забезпечена необхідними речами; при спілкуванні висловлює намір проживати із батьком. Позивач бере участь у житті сина. Враховуючи викладене, вважають за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_4 з батьком.

З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд уважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Судом установлено, що сторони зареєстрували шлюб 16.11.2002 року у Відділі реєстрації актів громадянського стану Самбірського МУЮ Львівської області, що засвідчує свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2 (а.с. 13).У шлюбі мають двох дітей: синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є повнолітнім, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказане підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 (а. с. 14-15).

За даними довідки про склад сім`ї від 23.03.2026 року №123 виданої Луківським старостинським округом виконавчого комітету Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області, за адресою: АДРЕСА_1 , склад сім`ї становлять три особи: ОСОБА_1 - позивач, ОСОБА_6 – його мати та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - син позивача.

Із свідоцтва про право власності на будинок відомо, що позивач є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 24). Із акту обстеження матеріально-побутових умов від 23.03.2026 року, проведеного за адресою АДРЕСА_1 , відомо що за вказаною адресою ОСОБА_1 та його неповнолітній син ОСОБА_4 проживають з січня 2024 року, однак не зареєстровані.

Як вбачається із довідки, виданої лікуючим лікарем ОСОБА_7 20.03.2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на диспансерному нагляді у вузьких спеціалістів не перебуває. Батько ОСОБА_1 , 1982р.н., турбується про дитину, неодноразово консультований про стан здоров`я сина та приходив з дитиною на проф.огляди (а. с. 20).

Із характеристики, виданої Гімназією з дошкільним підрозділом с. Луки Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області відомо, що ОСОБА_8 є учнем 6 класу даного закладу, де навчається з першого класу. За час навчання зарекомендував себе старанним, сумлінним, дисциплінованим, уважним учнем. Навчається у повну міру своїх можливостей. Батько учня приділяє належну увагу у вихованні та навчанні сина. Бере активну участь у громадському житті закладу, за можливості відвідує батьківські збори, підтримує зв`язок із класним керівником у телефонному режимі, цікавиться успіхами дитини у навчанні та поведінкою, відповідально ставиться до виконання батьківських обов`язків (а. с. 26).

Згідно із характеристикою, виданою старостою Луківського старостинського округу виконкому Рудківської міської ради від 30.03.2026 року №162 відомо, що ОСОБА_2 зареєстрована із чоловіком та малолітнім сином, які з нею не проживають. За час проживання у с. Луки охарактеризувала себе з позитивної сторони, проте останніми роками проявила себе з негативної сторони: ніде не працює, вихованням сина не займається. Син ОСОБА_4 проживає разом із батьком у будинку його матері ОСОБА_6 , який і займається вихованням дитини (а. с. 42).

За даними акту обстеження умов проживання №67 від 03.06.2026 року відомо, що за адресою АДРЕСА_1 , проживають ОСОБА_1 та син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час обстеження виявлено, до дитина доглянута, умови проживання задовільні. Дитині відведено окрему кімнату. Весь догляд та виховання за хлопчиком здійснює батько, зі слів дитини із матір`ю спілкується дуже рідко (а. с. 74).

За висновком комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Рудківської міської ради відомо, що комісія вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 75-76). Із рішення виконавчого комітету Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області від 18.06.2026 року №349 відомо про затвердження вказаного висновку комісії (а. с. 73).

Поряд з цим, Витягом з реєстру територіальної громади від 28.03.2026 року підтверджується місце реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_2 (а. с. 16).

Із довідки виданої в/ч НОМЕР_1 від 19.03.2026 року відомо, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 19.07.2022 року (а. с. 23).

Згідно із службовою характеристикою щодо ОСОБА_1 відомо, що за час проходження служби позивач зарекомендував себе як досвідчений фахівець, характеризується з позитивної сторони. Дисциплінований, грамотний, старанний військовослужбовець. Усі поставлені завдання виконує якісно та вчасно. Працює над підвищенням свого професійного рівня (а. с. 21).

Із довідки про доходи від 23.03.2026 року, виданої за основним місцем праці в/ч НОМЕР_1 , відомо про рівень заробітку ОСОБА_1 (а. с. 22).

За даними долученого до позову посвідчення відомо про наявність у позивача статусу учасника УБД (а. с. 25).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою ст. 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст. ст. 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у ст. ст. 150, 151 СК України. За приписами частини другої ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертої ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь в її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. У частині четвертій ст. 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 11.02.2026 року (справа №396/2423/24, провадження №61-11434св25) зазначено, що «для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини (див. постанову Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі №201/5972/22)».

За змістом ст. 19 Конституції України способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, тобто суд може прийняти лише таке рішення, можливість ухвалення якого передбачена законодавством. Способи захисту прав мають бути встановлені законом або випливати із його положень чи бути передбачені договором, - про що вище було зазначено з посиланням на норми Сімейного Закону; при цьому можливість пред`явлення конкретних позовних вимог та прохання про застосування конкретного способу захисту порушеного права в тих чи інших правовідносинах має бути передбачена законодавством, тобто юридично можливою.

Беручи до уваги викладені обставини суд зазначає, що надані суду докази лише свідчать про факт проживання малолітнього ОСОБА_9 разом з батьком, що ніким не заперечується, однак жодним чином не підтверджують факту ухилення матері від участі у вихованні та утриманні дитини. Окреме проживання батьків та встановлення місця проживання дитини із позивачем, що включає в себе обов`язок батька щодо утримання та виховання дитини, не доводять факт відсутності участі матері у вихованні дитини. Жодних доказів того, що будь-яка особа порушує, не визнає чи оспорює права позивача, яка батька, як і про те, що є обґрунтовані фактами ризики їх порушення, невизнання чи оспорювання, а також документів, які б підтверджували існування складнощів в отриманні соціальних пільг та гарантій позивачем суду не надано, як і не надано доказів відповідної відмови компетентних органів за відсутності судового рішення. Утримання та виховання сина батьком є його законним обов`язком та не потребує встановлення факту судом. Окремо суд відзначає, що позивач є діючим військовослужбовцем та перебуває на службі у складі ЗСУ, відтак дійсно не може мати повноцінної можливості безперервно бути залученим до участі у догляді та вихованні дитини. Відповідач не позбавлена батьківських прав, з позовом про стягнення з відповідача аліментів на дитину позивач до суду не звертався. А тому суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення заявленого позивачем позову.

Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Відмовити повністю у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітнього сина та про встановлення факту, що має юридичне значення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення 10 серпня 2026 року повного судового рішення.

Суддя