Вирок від 09 серпня 2026 р. у справі №449/1638/24 — Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 449/1638/24

Перемишлянський районний суд Львівської області

вул.Галицька,67а м. м. Перемишляни Львівський район Львівська область Україна 81200

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.08.2026 м.Перемишляни

Перемишлянський районний суд Львівської області у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисника обвинувачених – адвоката: ОСОБА_7 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м.Перемишляни кримінальне провадження внесеному в ЄРДР за № 12024141450000200 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 у групі з ОСОБА_8 та ОСОБА_5 28 липня 2024 року приблизно о 19 год 02 хв. з метою вчинення хуліганських дій, увійшовши в приміщення магазину ФОП ОСОБА_9 що за адресою буд. АДРЕСА_1 , умисно, ігноруючи норм громадської поведінки, протиставляючи себе встановленим у суспільстві нормам моралі, грубо порушуючи громадський порядок.

Так увійшовши першою в приміщення магазину ОСОБА_4 підійшла до потерпілої ОСОБА_10 , яка в цей час знаходилась в магазині як продавець, висловлюючись в її адресу нецензурною лайкою нанесла їй долонею правої руки по обличчю декілька ударів, які спричинили фізичну біль потерпілій без тілесних ушкоджень. Наступними у магазин ввійшли ОСОБА_8 та ОСОБА_5 які також почали висловлюватись в адресу потерпілої ОСОБА_10 нецензурною лайкою. Під час цього умисно наніс один удар долонею правої руки по обличчю ОСОБА_10 який спричинили фізичну біль потерпілій без тілесних ушкоджень.

Під час зазначених подій в приміщення магазину увійшли двоє дорослих на троє малолітніх покупців, які через дії ОСОБА_8 змушені були покинути приміщення магазину.

Робота мазанину було віднослено після того як на неодноразові вимоги потерпілої ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_4 покинули приміщення магазину приблизно о 19 год. 10 хв.

Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винною у вчиненні якого визнаються обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 - частина 2 статті 296 КК України.

Правова позиція сторони обвинувачення.

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений слідчим СВ відділення поліції №2 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_12 та затверджений прокурором Перемишлянського відділу Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 , згідно з яким сторона обвинувачення вважає вірною кваліфікацію дій обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 за частиною 2 статті 296 КК України за кваліфікуючою ознакою як дії (хуліганство), що вчинене групою осіб.

Сторона обвинувачення підтверджує свою версію подій доказами, які були безпосередньо досліджені судом під час судового розгляду.

Під час виступу у судових дебатах прокурор вважає, що надані докази доводять склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 КК України, в якому обвинувачуються ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 і судом досліджено достатньо доказів для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин об`єктивній істині, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності.

Потерпілий ОСОБА_10 повністю підтримала позицію прокурора.

Правова позиція сторони захисту.

У судовому засіданні обвинувача ОСОБА_4 вину у пред`явленому їй обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 КК України, не визнала, надав суду показання, за змістом яких 28 липня 2024 на телефон матері ОСОБА_5 прийшло повідомлення від ОСОБА_10 яке їх обурило і вони втрьох пішли в магазин, де почалася «шарпанина». В магазин прийшла щоб висловити свої негативні емоції. Ішла для того щоб з нею посваритися. В магазині схопила ОСОБА_10 за волосся, шарпала, імовірно вона билась головою об стелажі. Про те що магазин є громадським місцем вона не розуміла.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 вину у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 КК України, не визнав, надав суду показання, за змістом яких до його дружини ОСОБА_5 прийшло повідомлення і вони вирішити піти спитатися чого вона забороняє приходити на могилу та на емоціях ударив ОСОБА_10 долонею по обличчю, співчуття до потерпілої немає.

У судовому засіданні обвинувача ОСОБА_5 вину у пред`явленому їй обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 КК України, не визнала, надав суду показання, за змістом яких в магазин прийшла запитати з яких причин їй забороняти приходити на могилу, дії були емоційними, рефлексувала на поведінку потерпілої, звинувачує потерпілу у смерті племінника. Повідомлення що надійшло від потерпілої спочатку показала чоловіку, а потім доньці, яка розповіла що в селі говорять що ОСОБА_10 оббріхує покійного чоловіка.

Захисник обвинувачених підтримав позицію обвинувачених та вважає, що в діях обвинувачених відсутній склад кримінально-карного діяння у формі хуліганства.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Винуватість ОСОБА_13 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 КК України за викладених вище обставин, повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами, кожному з яких судом надана ретельна оцінка з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а саме:

показаннями потерпілої ОСОБА_10 , яка в судовому засіданні повідомила, що 28 липня 2024 року приблизно о 19 год. вона як продавець знаходилась в приміщення магазину, коли в магазин ввійшла ОСОБА_4 , підійшла до неї та нанесла їй пару ударів рукою по обличчю, відчула фізичну біль, обзивала її нецензурною лайкою, потім в магазин ввійшли ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , ОСОБА_8 наніс їй удар по обличчю, заподіяв фізичну біль, почала текти кров з губи, всі троє ображали її нецензурною лайкою. Коли в магазин ввійшли інші покупці з дітьми ОСОБА_8 вигнав їх з приміщення та зачинив двері, потім він знову повернувся в приміщення магазину. Під час подій вона не мала можливість здійснювати реалізацію товару. Вона двічі чи тричі вимагала щоб обвинувачені покинули магазин. Після конфлікту вона погано себе почувала, боліла голова, змушена була відпроситись з роботи, за медичною допомогою не зверталась. Обвинувачені звинувачують її в смерті її чоловіка.

показаннями свідка ОСОБА_9 , яка повідомила, що являється власником магазину де відбувались події, свідком конфлікту на була, про обставини повідомити не може, претензій до обвинувачених не має, нічого не пошкоджено, робота магазину перервана не була, бачила відеозапис подій, під час таких ОСОБА_10 не мала можливості здійснювати реалізацію товару іншим покупцям, ОСОБА_10 в цей день відпросилась з роботи після конфлікту.

показами свідка ОСОБА_14 яка в судовому засіданні показала що магазин був відкритий, вони зайшла в магазин коли виходили ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , під магазином були люди, про обставини в магазині нічого не відомо.

витягом з ЄРДР від 13.08.2024 року щодо реєстрації кримінального провадження за № 12024141450000200 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України за заявою ОСОБА_10 та додатком, рапортом тво начальника СД ВнП №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_17

протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , яка була допитана в судовому засіданні, та згідно з яким остання видала відеозапис з камери відеоспостереження магазину.

протоколом огляду речей, згідно якого було оглянуто оптичний носій (компакт-диск) на якому міститься відеозапис з камери відеоспостереження магазину за адресою буд. 2 вул. Нова с. Станимир Перемишлянської міської громади Львівського району Львівської області, а саме два відеофайли «11.14.05_0ad282b5» та «11.14.18_5dfb47c6».

зазначені відеофайли були досліджені в судовому засіданні шляхом їх демонстрації усім учасникам процесу.

протоколами демонстрації відеозапису з камери відеоспостереження ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , згідно з якими вищезазначені особи ідентифікували себе на відеозапису.

Оцінюючи вказані вище докази за ознаками належності, допустимості та достовірності, встановлення інших обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, а також вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, судом не встановлено, та сторонами не заявлено , процесуальних порушень здобуття таких доказів.

Відповідність безпосередньо досліджених судом доказів критеріям належності та допустимості.

Суд надає критичної оцінки показам даним в судовому засіданні обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_8 щодо мети приходу до ОСОБА_10 , оскільки ввійшовши в приміщення магазину не намагаючись вступити в будь який діалог з потерпілою ОСОБА_4 одразу було нанесено у сукупності чотири удари ОСОБА_10 , а ОСОБА_8 намагався досягнути до неї рукою.

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази в частині обвинувачення визнаного судом доведеним, взаємопов`язані і у своїй сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію кримінального правопорушення, винуватість обвинувачених та інші обставини, зазначені у статті 91 КПК України, вони зібрані у порядку, встановленому статтею 93 КПК України, жодних обставин, передбачених статтею 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Процесуальні докази прямо підтверджують той факт, що досліджені в судовому засіданні докази, які суд визнав належними та допустимими, зібрані у встановленому законом порядку та жодного сумніву у своїй законності та правдивості не викликають.

Також, суд зауважує, що сторона захисту не оспорювала безпосередньо досліджені судом докази, надані стороною обвинувачення, та не наводила аргументів щодо їх неналежності чи недопустимості, а також не надавала суду інших доказів, які б прямо чи непрямо підтверджували існування чи відсутність обставин, що підлягали доказуванню у цьому кримінальному провадженні, з метою безпосереднього дослідження їх судом. Позиція сторони захисту фактично зводиться до їх переоцінки та їх трактування з метою обґрунтування обраної лінії захисту.

Загальна характеристика складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 КК України .

Об`єктом (основним безпосереднім) кримінального правопорушення, передбаченого статтею 296 КК України, «хуліганство», є громадський порядок (тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших поза юридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття). Додатковий безпосередній об`єкт з`являється у тому разі, коли відбувається інтенсифікація хуліганських дій через набуття ознак кваліфікованого складу кримінального правопорушення або без набуття таких, але зі спрямованістю на інші об`єкти кримінально-правової охорони (здоров`я людини, власність, нормальна діяльність державних органів, установ та організацій тощо).

Об`єктивна сторона полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

Суб`єктом зазначеного діяння є осудна особа, яка до вчинення злочину досягла 14-річного віку.

Суб`єктивна сторона хуліганства характеризується виною у формі умислу, та мотивом явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм хуліганства, як злочину проти громадського порядку та моральності

Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 03 липня 2019 року (справа №288/1158/16-к) наголошується що безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших поза юридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.

Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.

Кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров`я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об`єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб`єктивної сторони злочину.

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті статті 296КК визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.

Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.

Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що причиною хуліганських дій щодо потерпілої ОСОБА_10 став дріб`язковий привід, що пов`язаний з надсиланням текстового повідомлення. Обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й об`єктивні ознаки поведінки обвинувачених свідчать про те, що вона була зумовлена не особистою неприязню до потерпілої, а бажанням протиставити себе суспільству, продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, та супроводжувалась особливою зухвалістю у вигляді приниження гідності потерпілого, поєднаного з насильством над ним, що хоч не привело до отримання тілесних ушкоджень, однак завдало фізичного болю та моральних страждань.

Аналізуючи дії обвинувачених, як кожного окремо, так і в їх сукупності суд констатує безумовну наявність мотиву - неповага до суспільства, і в їх діях він явно продемонстрований.

В цей же час суд вважає вірним інкримінування кваліфікованого виду хуліганства (ч.2 ст.296 КК України) як вчинене групою осіб, оскільки характер дій ОСОБА_4 ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , дозволяє зробити висновок що у кримінальному правопорушенні брали участь декілька осіб (два і більше).

Висновки.

Суд вважає, що стороною обвинувачення вину обвинувачених ОСОБА_4 ОСОБА_8 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 КК України доведено поза розумним сумнівом.

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, суд вважає доведеним факт умисного протиправного грубого порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганства), вчиненого групою осіб, тобто вчинення ними кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 КК України.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які пом`якшує покарання обвинуваченим ОСОБА_4 ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , суд не знаходить для визнання. (ст. 66 КК України)

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченим ОСОБА_4 ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , суд не знаходить для визнання. (ст. 67 КК України)

Мотиви призначення покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_4 ОСОБА_8 та ОСОБА_5 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги статті 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2013 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставину, що обтяжує покарання.

Так, обвинувачена ОСОБА_4 вчинила умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є не тяжким злочином.

Обвинувачена позитивно характеризується по місцю праці Будинку дитячої та юнацької творчості м. Винники, на обліку у лікаря психіатра, лікаря нарколога чи диспансерному обліку не перебуває, раніше не судима, зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .

Так, обвинувачений ОСОБА_8 вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є не тяжким злочином.

Обвинувачений на обліку у лікаря психіатра, лікаря нарколога чи диспансерному обліку не перебуває, раніше не судимий, зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .

Так, обвинувачена ОСОБА_5 вчинила умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є не тяжким злочином.

Обвинувачена позитивно характеризується по місцю праці Будинку дитячої та юнацької творчості м. Винники, на обліку у лікаря психіатра, лікаря нарколога чи диспансерному обліку не перебуває, раніше не судима, зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені статтею 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені статтею 65 КК України, у тому числі встановлені судом обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, зваживши на характер та тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, його суспільну небезпеку, фактичні обставини справи, спосіб вчинення кримінального правопорушення і його мотиви, тяжкість заподіяних кримінальним правопорушенням наслідків, форму вини, обстановку вчинення кримінального правопорушення, особу обвинувачених, не визнання ним вини, позицію потерпілої, суд вважає, що обвинуваченим слід призначити покарання в межах санкцій частини 2 статті 296 КК України у виді позбавлення волі, а обвинуваченій ОСОБА_4 у виді обмеження волі.

Обґрунтованих підстав для застосування положень статті 69 КК України суд не вбачає.

Суд вважає необхідним зазначити що, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ст. 75 ч. 1 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про можливість виправлення і перевиховання обвинувачених без їх ізоляції від суспільства, звільнивши їх від відбуття основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, але в умовах здійснення контролю за їх поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, поклавши на них обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Заборони застосування ст. 75 КК України за умови невизнання засудженими своєї вини КК України не містить.

Цивільного позову у справі не заявлено.

Щодо витрат на правову допомогу учасниками не заявлено.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Щодо розгляду клопотання поданого стороною захисту про закриття кримінального провадження за відсутністю в діях обвинувачених складу кримінального правопорушення то суть такого зводиться до кримінально-правової кваліфікації дій обвинувачених, оцінку яким надано судом у даному вироку суду.

Речові докази відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченим не обирався.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосувались.

Керуючись статтями 368, 371, 374 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 КК України, і призначити їй покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

ОСОБА_4 у відповідності до ст.75 КК України звільнити від відбування покарання за даним Вироком суду з випробуванням якщо вона протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п.1 ст.76 КК України, а саме

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

ОСОБА_8 відповідності до ст.75 КК України звільнити від відбування покарання за даним Вироком суду з випробуванням якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п.1 ст.76 КК України, а саме

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 КК України, і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

ОСОБА_5 у відповідності до ст.75 КК України звільнити від відбування покарання за даним Вироком суду з випробуванням якщо вона протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п.1 ст.76 КК України, а саме

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду..

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженим та прокурору.

Суддя ОСОБА_1