Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №448/745/26 — Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/745/26

Провадження № 2/448/620/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

03.08.2026 м.Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді – Гіряк С.І.

за участі секретаря судового засідання – Луцак Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до

відповідача ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Радивилівський відділ Державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: вул. Кременецька, буд.52, м.Радивилів, Дубенський район, Рівненська область, 35500)

предмет та підстави позову: про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів та нарахованої заборгованості по аліментах

учасники справи – не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача

1. 20 квітня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Бернацький П.В. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просить:

1.1.припинити стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за виконавчим листом №2-271/2009 Мостиського районного суду Львівської області від 16.10.2009 року ВП №38033505;

1.2. звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнутих за виконавчим листом №2-271/2009 Мостиського районного суду Львівської області від 16.10.2009 року, ВП №38033505 в подальшому та від стягнення нарахованої заборгованості по аліментах по даному виконавчому провадженню..

1.4. судові витрати покласти на відповідача.

2. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 29.05.2008 року. Під час перебування у шлюбі у відповідачки народилася дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини записано позивача ОСОБА_1 . Після розірвання шлюбу у відповідачки народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком дитини записано позивача ОСОБА_1 . На підставі виконавчого листа №2-271/2009 від 16.10.2009 р., виданого Мостиським районним судом Львівської області 20 травня 2013 року старшим державним виконавцем Білевич Віталієм Ростиславовичем відділу державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження №38033505, про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 600,00 грн. щомісячно (по 200,00 грн. на кожну дитину) починаючи з 09.06.2009 р. і до досягнення дітьми повноліття. Розмір аліментів підлягає індексації відповідно до закону.

3. Зазначає, що Заочним рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 28.11.2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Мостиський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про виключення з актового запису про народження дітей даних про батька - задоволено частково. Зобов`язано виключити відомості про батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , із актового запису № 64 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного 01 жовтня 2008 року виконавчим комітетом Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області.

4. Таким чином вважає, що позивач має всі підстави для припинення стягнення аліментів з нього на користь відповідача в частині утримання дочки ОСОБА_3 , а також для звільнення ОСОБА_1 від сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнутих за виконавчим листом №2-271/2009 Мостиського районного суду Львівської області від 16.10.2009 року, ВП №38033505 в подальшому та від стягнення нарахованої заборгованості по аліментах по даному виконавчому провадженню.

5. Відповідачка відзиву на позов не надала.

ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи

6. Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача – адвокат Бернацький П.В. подав до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, при цьому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

7. Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилася, повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомила. 8. Суд констатує, що крім направлення судових повісток на адресу зареєстрованого місця проживання відповідачки, повідомлення про її виклик в судове засідання здійснювався шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Мостиського районного суду Львівської області (http://court.gov.ua/). Слід зазначити, що жодних клопотань, заяв та відзиву від відповідачки до суду не надходило.

9. Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України, тому учасників справи неявка не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі

10. Ухвалою суду від 27.04.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

11. Ухвалою суду від 14.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

12. Оскільки, відповідачка була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання (стаття 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК)), в судове засідання не з`явилася, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, судом постановив ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.

13. Судом, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини встановлені Судом

14. Сторони спору перебували у шлюбі з 14 лютого 1998 року, який був розірваний на підставі рішення Мостиського районного суду Львівської області №2-210/2008 від 29.05.2008.

15. Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виданого повторно 01.03.2024, серії НОМЕР_1 за актовим записом № 64 від 01 жовтня 2008 року, зробленого виконавчим комітетом Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області, у графі «батько» зазначений позивач ОСОБА_1 .

16. Мостиським районним судом Львівської області 16.10. 2009 року видано виконавчий лист №2-271/2009 від 16.10.2009 р. про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 600,00 грн. щомісячно (по 200,00 грн. на кожну дитину) починаючи з 09.06.2009 р. і до досягнення дітьми повноліття. Розмір аліментів підлягає індексації відповідно до закону.

17. Постановою старшого державного виконавця Білевич В.Р. відділу державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції від 20.05.2013 відкрито виконавче провадження №38033505 з примусового виконання виконавчого листа №2-271/2009, виданого 16.10.2009 р.н. про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 600,00 грн. щомісячно (по 200,00 грн. на кожну дитину) починаючи з 09.06.2009 р. і до досягнення дітьми повноліття. Розмір аліментів підлягає індексації відповідно до закону.

18. Згідно відомостей з Довідки-Розрахунку заборгованості по сплаті аліментів гр.. ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 згідно виконавчого листа №2-271 від 16.10.2009 старшого державного виконавця Л.Полімарчука згідно виконавчого листа нараховано 274 078,53 грн, стягнуто 114 764, 04 грн, заборгованість станом на 31.05.2026 становить 159 314,49 грн.

19. Заочним рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 28.11.2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Мостиський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про виключення з актового запису про народження дітей даних про батька - задоволено частково, зобов`язано виключити відомості про батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , із актового запису № 64 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного 01 жовтня 2008 року виконавчим комітетом Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області.

V. Застосоване Судом законодавство.

А. Загальні засади судочинства

20. Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

21. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

22. У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивачки власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок є в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

23. Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки викладено в абзаці десятому пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003.

У справі «Belletv.France» Суд зазначив, що "стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

24. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

25. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

26. Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

27. У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

28. Європейський суд з прав людини вказує, що «принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником» (MALA v. UKRAINE, № 4436/07, § 48, ЄСПЛ, від 3 липня 2014 року). Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2018 по справі №521/6687/17.

Б. Щодо позовних вимог про припинення стягнення аліментів

29. Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч.2 ст.18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

30. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

31. Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

32. Відповідно до ст.51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

33. Згідно приписів ч. ч. 1, 2, 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

34. Аналіз частини другої статті 181 СК України свідчить про те, що право на отримання аліментів на дитину має той з батьків, з ким проживає дитина, а відповідний обов`язок сплачувати аліменти на дитину той з батьків, хто проживає окремо від неї.

35. Таке тлумачення цієї норми міститься також в п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

36. Стаття 121 СК України містить загальні підстави виникнення прав та обов`язків матері, батька і дитини, за якими: права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

36. У відповідності до норм статті 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

37. Факт походження дитини від певної особи є підставою для виникнення у цієї особи обов`язків щодо виховання та утримання дитини, визначених розділом ІІІ Сімейного кодексу України, у тому числі обов`язків щодо утримання дитини.

38. За загальним змістом цих норм обов`язок утримання дитини батьком дитини виникає з підстав походження дитини саме від цього батька або на підставі акта про визнання особи батьком.

Такого обов`язку в особи, яка не визнана батьком дитини, не виникає.

39. Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №511/219/18, відповідно до якої виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини у зв`язку з тим, що ця особа не є біологічним батьком дитини, є обставиною, яка припиняє обов`язок утримання дитини з боку особи, яка була зазначена у свідоцтві про народження, як батько, про що також зазначено в постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №477/1165/20.

40. Відповідно до ч.4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

41. За своєю суттю зазначена норма права є нормою матеріального права, оскільки містить право особи на зміну правовідносин, визначених рішенням суду та умови і підстави такої зміни. Той факт, що вона міститься у процесуальному Законі сутті цієї норми не змінює.

42. Отже, за змістом цієї норми права, особа з якої за рішенням суду стягнуто періодичні платежі у випадку зміни будь яких обставин, що впливають на її обов`язок щодо сплати таких платежів, у тому числі щодо припинення такого обов`язку. При цьому зазначена норма не надає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому не можуть бути будь які обставини, що з урахуванням інтересів першочергово дитини, змінюють обов`язок щодо спліти цих платежів, зокрема й виключення з акту про народження дитини відомостей про походження дитини від певної особи.

Вказаних висновків дійшов також Верховний Суд у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 511/219/18.

Висновок Суду щодо позовної вимоги про припинення стянення аліментів

43. Виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини є суттєвою обставиною, позивач має бути звільнений від сплати аліментів на користь відповідача на утримання дитини – ОСОБА_3 , шляхом припинення їх стягнення з моменту набрання цим рішенням законної сили.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин, наведених норм законодавства про те, що утримувати дітей зобов`язані саме батьки, та оскільки позивач не є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у позивача відсутній обов`язок щодо сплати аліментів на користь відповідачки на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягувалися за виконавчим листом №2-271/2009 Мостиського районного суду Львівської області від 16 жовтня 2009 року, що є підставою для припинення стягнення аліментів із позивача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача в частині припинення стягнення аліментів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про звільнення від сплати аліментів та нарахованої заборгованості по аліментах

44. За змістом статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно із ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

45. За змістом ч. 2 ст.197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

46. Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 22 постанови пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року суд, у випадках передбачених статтею 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя. Аналогічні правові позиції висловлені Верховним Судом у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 343/860/17, від 01 серпня 2018 року у справі № 344/12158/16-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 592/2683/17.

Наслідком ухвалення судом рішення про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про позивача як батька дитини є, зокрема, відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин обов`язку утримання дитини, адже за змістом положень статті 180 СК України обов`язок утримання дитини несуть лише її батьки. Аліментний обов`язок позивача був заснований на факті батьківства, а виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей у зв`язку з тим, що позивач не є біологічним батьком дітей, підтверджує, що позивач не є (і, відповідно ніколи не був) батьком дітей. Отже, виключення запису про батьківство позивача є обставиною, що має істотне значення в розумінні 197 СК України, і відповідно, є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком дітей.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 477/1165/20.

Висновок Суду щодо позовної вимоги про звільнення від сплати аліментів та нарахованої заборгованості по аліментах

47. В даній справі позивач посилався як на обставину, яка має істотне значення для звільнення його від сплати аліментів та сплати заборгованості за аліментами, на те, що заочним рішенням від 28.11.2025 року, яке набрало законної сили, виключено з актового запису про народження дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про нього як батька дитини.

48. Аліментний обов`язок позивача щодо утримання як дитини, так і відповідача по справі, був заснований на факті батьківства, а виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини у зв`язку з тим, що позивач не є біологічним батьком дитини, підтверджує, що позивач не є (і, відповідно, ніколи не був) батьком дитини.

49. Наслідком ухвалення судом рішення про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про позивача як батька дитини є, зокрема, відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин обов`язку утримання дитини, адже за змістом положень статті 180 СК України обов`язок утримання дитини несуть лише її батьки.

Отже, виключення запису про батьківство позивача є обставиною, що має істотне значення у розумінні частини другої статті 197 СК України, і відповідно, є підставою для звільнення від сплати аліментів та від заборгованості за аліментами, яка утворилась за період,коли він був записаний батьком дитини. Тобто, позивача слід звільнити від сплати аліментів та заборгованості по аліментах на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно виконавчого листа №2-271/2009 від 16.10.2009 року.

50. Представник позивача в позові просить звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнутих за виконавчим листом №2-271/2009 Мостиського районного суду Львівської області від 16.10.2009 року ВП №38033505 в подальшому та від стягнення нарахованої заборгованості по аліментах по даному виконавчому провадженню.

Разом з цим, з наданого розрахунку позивачем (як наданого старшим державним виконавцем Радивилівського ВДВС у Дубенському районі Рівненської області Львівського МУ МЮ Л.Полімарчуком), не розмежовано в якій сумі на кожну дитину нараховувалися аліменти, розрахунок наданий лише за період з квітня 2013 по травень 2026, при цьому станом на 31.05.2026 рік сукупній розмір заборгованості за виконавчим листом №2-271 від 16.10.2009 становить 159 314 грн. 49 коп., тобто на трьох дітей, а згідно вимог закону позивач звільняється від сплати заборгованості за аліментами лише щодо 1 дитини, а саме, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і саме в цій частині вимог позов підлягає задоволенню, а відповідний розрахунок повинна зробити державна виконавча служба на виконанні у якої перебуває виконавчий документ.

51. Щодо позовної вимоги представника позивача про звільнення позивача від сплати аліментів в подальшому, то суд зазначає, що батьки зобов`язані утримувати дитину до її 18-річчя, а з дня досягнення повноліття нарахування поточних аліментів зупиняється. Судом встановлено, що під час розгляду справи ОСОБА_3 досягла 18-річчя, а отже з 27.06.2026 аліменти не мали нараховуватись.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача в частині звільнення від сплати аліментів та нарахованої заборгованості по аліментах підлягають частковому задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат між сторонами

52. За приписамич.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

53. Згідно з ч. 1 та п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

54. Так, згідно квитанції від 30.04.2026 сплатив 1331, 20 грн. судового збору.

55. Враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1331 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 121,134, 136 СК України, ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 280-283 ЦПК України, Суд,

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги Радивилівський відділ Державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів та нарахованої заборгованості по аліментах – задовольнити частково.

2. Припинити стягнення аліментів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягуються за виконавчим листом №2-271/2009 Мостиського районного суду Львівської області від 16 жовтня 2009 року.

3. Звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка утворилась у виконавчому провадженні №38033505 за виконавчим листом №2-271/2009 від 16.10.2009 року, виданим Мостиським районним судом Львівської області.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (тисячу триста тридцять одну) гривню 20 коп.

6. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

7. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

8. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

9. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

10. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

11. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

12. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

13. Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.

14. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

15. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

16. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст судового рішення складений 10.08.2026.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Радивилівський відділ Державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: вул. Кременецька, буд.52, м.Радивилів, Дубенський район, Рівненська область, 35500.

Суддя Світлана ГІРЯК