Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №555/1230/23 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року

м. Рівне

Справа № 555/1230/23

Провадження № 22-ц/4815/1034/26

Головуючий у Березнівському районному суді

Рівненської області: суддя Мельничук Н.В.

Рішення суду першої інстанції

(скороченим текстом) проголошено:

о 12 год. 20 хв. 24 лютого 2026 року

у м. Березне Рівненської області

Повний текст рішення складено: дати не зазначено

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Маринич В.В.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 ;

за участі: ОСОБА_2 , його представника – адвоката Кобилянської Ольги Олегівни і представника ОСОБА_1 - адвоката Захарчука Миколи Івановича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 24 лютого 2026 року,

в с т а н о в и в:

У червні 2023 року в суд звернулася ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 про виділ у натурі частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності, як окремий об`єкт нерухомого майна.

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2023 року у справі № 555/680/19 визнано за нею право власності на спадкове майно за заповітом після смерті батька – ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, на 5/12 часток житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 загальною площею 134 м2, житловою площею 83,3 м2.

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 07 квітня 2020 року у справі № 555/650/19 визнано за ОСОБА_2 право власності на 7/12 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорта та витягу з Державного реєстру речових прав № 333710218 від 26.05.2023 спірний житловий будинок має загальну площу 134 м2, житлову площу 83,3 м2. До складу будинку включено надвірні будівлі: Б – сарай, В – сарай, Г – погріб, Д – баня, Е – дворова вбиральня, № 1 - ворота з хвірткою, № 2 – колодязь, № 3 - свердловина, №4- огорожа.

Звертала увагу, що ОСОБА_2 користується усім житловим будинком із господарськими спорудами і будівлями. Згоди щодо порядку фактичного користування як житловим будинком, так і надвірними будівлями та спорудами вони не досягли. Укласти договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, він не бажає.

Заперечуючи проти позову, 30 серпня 2023 року ОСОБА_2 пред`явив зустрічний позов до ОСОБА_1 про виділ у натурі частки із майна як окремий об`єкт.

Ухвалою Березнівського районного суду Рівненської області від 06 вересня 2023 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_1 , об`єднавши їх в одне провадження.

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 24 лютого 2026 року поділено житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 із спільної часткової власності у натурі 43/100 часток у складі:

- по житловому будинку «А-1» виділено приміщення: 1-6 житлова площею 9,8 м2; 1-7 житлова площею 10,1 м2, 1-8 житлова площею 31,6 м2, загальною площею 51,5 м2;

- з надвірних будівель та споруд виділено: Сарай «Б»; Ворота з хвірткою «№ 1»; 1/2 огорожі «№ 4».

Виділено ОСОБА_2 із спільної часткової власності житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 у натурі 57/100 часток у складі:

- по житловому будинку «А-1» виділено приміщення: 1-1 площею 17,5 м2; 1-2 кухня площею 11,3 м2; 1-3 коридор площею 15,3 м2, 1-4 житлова площею 22,3 м2; 1-5 житлова площею 9,5 м2; 1-9 ванна площею 5,6 м2; 1-10 допоміжне площею 1,0 м2, загальною площею 82,5 м2;

- з надвірних будівель та споруд виділено: Сарай «В»; Погріб «Т»; Баня «Д»; Дворова вбиральня «Е»; Колодязь «№ 2»; Свердловина «№ 3»; 1/2 огорожі «№ 4».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за відхилення від ідеальної частки в сумі 8 892,00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 073,60 гривень та за проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи в сумі 14 000,00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 1 797,03 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 3805,25 гривень.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення частково незаконним і необґрунтованим, що полягало у неповноті з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд визнав установленими, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати і відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про неврахування судом того, що спірний житловий будинок є єдиним його житлом, іншої нерухомості він не має.

Звертає увагу, що за висновком експерта №240315/3 ЮШ від 03 квітня 2024 року, який зроблено ще до призначення 19 вересня 2023 року судом судової експертизи, площа житлового будинку складає 134 м2, тоді як відповідно до характеристики будинку, господарських будівель і споруд ця площа становить 150, 6 м2. Отже, не встановлено, яка площа відповідає обставинам справи. У висновку експерта вказано і про наявність двоконтурного котла, хоча у будинку пічне опалення. В судовому засіданні експерт висловив думку і про можливість інших варіантів поділу будинку, ніж ті, що наведені у його висновку. Тобто він не зміг обґрунтувати запропоновані ним варіанти поділу. Тому висновок експерта не є об`єктивним і переконливим доказом у справі і мав бути відхиленим.

На його думку, суду слід було припинити право спільної власності на житловий будинок сторін, а також знехтувано вимогами позивача, яка просила виділити їй 5/12 часток у будинку, і хибно застосовано норми ст.ст. 364-367 ЦК України.

Відповідач у судовому засіданні зауважував, що ОСОБА_1 при пред`явленні позову неповністю було сплачено судовий збір і тому просив залишити позовну заяву без руху, що судом не було вирішено.

Вважає, що вимоги позивача не підлягають до задоволення, оскільки при виділі частки зі спільного нерухомого майна окремі приміщення повинні бути ізольовані від приміщень іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, підведену систему водопостачання, водовідведення, опалення тощо, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна у розумінні ст. 181 ЦК України (постанова Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №344/8200/14-ц).

Зауважує, що при вирішенні спірних правовідносин суд залишив без уваги те, що при судовому захисті прав позивача слід було застосувати поділ будинку між співвласниками, а не виділ частини, про що просила ОСОБА_1 . При цьому у висновку експерта №240315/3 ЮШ запропоновано саме варіанту поділу, а не виділу часток. Між тим, неправильно обраний спосіб захисту права зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від встановлених судом обставин.

Не погоджувався із уточненням 10 жовтня 2025 року позовних вимог ОСОБА_1 , адже процесуальним законом не передбачено такої процесуальної дії. Тому заяву про це суду належало би повернути позивачу. Більше того, підготовче провадження у справі закінчено ще 22 серпня 2023 року, тобто задовго до уточнення позову.

Крім того, помилково незастосованими вважає висновки Верховного Суду, що висловлені у постановах від 10 травня 2023 року у справі №404/7307/14, від 22 серпня 2023 року у справі №128/2735/20, від 19 травня 2021 року у справі №501/2148/17, від 01 листопада 2021 року у справі №405/3360/17, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №378/596/16-ц, від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20. Залишено без уваги і рішення Європейського суду з прав людини у справі "Осіпов проти України", де зазначається про порушення пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у разі несумісності судового провадження із гарантіями справедливого судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 263, 367 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як з`ясовано судом, рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2023 року у справі № 555/680/19, що набрало законної сили, визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом після смерті батька – ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Вітковичі Березнівського району Рівненської області, а саме на 5/12 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 загальною площею 134 м2, житловою площею 83,3 м2.

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 07 квітня 2020 року у справі № 555/650/19, що набрало законної сили, визнано за ОСОБА_2 право власності на 7/12 часток житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорта та витягу з Державного реєстру речових прав № 333710218 від 26 травня 2023 року житловий будинок має загальну площу 134 м2, житлову площу 83,3 м2. До складу житлового будинку входять надвірні будівлі: Б – сарай, В – сарай, Г – погріб, Д – баня, Е – дворова вбиральня, № 1 ворота з хвірткою, № 2 – колодязь, № 3 - свердловина, № 4 - огорожа.

Вважаючи, що вона має право на виділ у натурі своєї ідеальної частки із спільної власності сторін, у червні 2023 року в суд звернулася ОСОБА_1 із відповідним позовом до ОСОБА_2 .

Заперечуючи проти позову, 30 серпня 2023 року ОСОБА_2 пред`явлено зустрічний позов до ОСОБА_1 про виділ у натурі частки із майна як окремий об`єкт.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності і обґрунтованості вимог сторін, оскільки співвласник має право самостійно розпорядитись своєю часткою у праві спільної часткової власності та має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Оскільки ОСОБА_2 не погодився на поділ спірного домоволодіння за жодним із запропонованих варіантів судовим експертом у своєму висновку № 240315/3_ЮШ судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 03 квітня 2024 року, тому судом застосовано при поділі спірного майна варіант №2 цього висновку як найбільш об`єктивний, зручний для сторін і максимально наближений до розміру часток співвласників у будинку.

З такими висновками погоджується колегія суддів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 355, ч. 1 ст. 356, ст.ст. 361, 364 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Співвласник має право самостійно розпорядитись своєю часткою у праві спільної часткової власності та має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася в 1997 році, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти дії щодо свого майна, будь-які угоди відповідно за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до п. 56 постанови Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25.12.2015 № 1127 для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подаються: договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду; документи, передбачені пунктом 54 цього Порядку, крім документа, що посвідчує право власності на нерухоме майно до його поділу або виділу в натурі частки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20 зазначала, що поділ спільного майна (ст. 367 ЦК України) відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні (ст. 364 ЦК України) тим, що в разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.

За наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні надалі не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися в результаті його поділу й належать позивачеві та відповідачеві.

З висновку експерта № 240315/3_ЮШ судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 03 квітня 2024 року вбачається, що ринкова вартість житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , становить 667 588 гривень.

Експертом запропоновано два варіанти поділу житлового будинку з господарськими будівлями.

Згідно з варіантом поділу № 1:

Стороні 1 (чорний колір) пропонується виділити 547/1000 частку житлового будинку з господарськими будівлями у складі:

- по житловому будинку «А-1» виділити приміщення: 1-1 площею 17,5 м2; 1-2 кухня площею 11,3 м2, 1-7 житлова площею 10,1 м2, 1-8 житлова площею 31,6 м2; 1-9 ванна площею 5,6 м2; 1-10 допоміжне площе 1,0 м2, загальною площею 77,1 м2;

- з надвірних будівель та споруд виділити: Сарай «В»; Погріб «Г»; Баня «Д»; дворова вбиральня «Е»: Колодязь «№ 2»; Свердловина «№ 3»; 1/2 огорожі «№ 4».

Стороні 2 (синій колір) пропонується виділити 453/1000 частку житлового будинку з господарськими будівлями у складі:

- по житловому будинку «А-1» виділити приміщення: 1-3 коридор площею 15,3 м2; 1-4 житлова площею 22,3 м2, 1-5 житлова площею 9,5 м2; 1-6 житлова площею 9,8 м2, загальною площею 56,9 м2;

- з надвірних будівель та споруд виділити: Сарай «Б»; Ворота з хвірткою «№ 1»; 1/2 огорожі «№ 4».

Відповідно до запропонованого варіанту розмір компенсації, яка має бути сплачена власником частини № НОМЕР_1 власнику частини № 1, складає 3,638 від вартості житлового будинку господарських будівель та споруд, а саме 24 233 гривень.

Згідно з варіантом поділу № 2:

Стороні 1 (чорний колір) пропонується виділити 57/100 частку житлового будинку з господарськими будівлями у складі:

- по житловому будинку «А-1» виділити приміщення: 1-1 площею 17,5 м2; 1-2 кухня площею 11,3 м2; 1-3 коридор площею 15,3 м2, 1-4 житлова площею 22,3 м2; 1-5 житлова площею 9,5 м2; 1-9 ванна площею 5,6 м2; 1-10 допоміжне площею 1,0 м2, загальною площею 82,5 м2;

- з надвірних будівель та споруд виділити: Сарай «В»; Погріб «Т»; Баня «Д»; Дворова вбиральня «Е»; Колодязь «№ 2»; Свердловина «№ 3»; 1/2 огорожі «№4».

Стороні 2 (синій колір) пропонується виділити 43/100 частку житлового будинку з господарськими будівлями у складі:

- по житловому будинок «А-1» виділити приміщення: 1-6 житлова площею 9,8 м2; 1-7 житлова площею 10,1 м2, 1-8 житлова площею 31,6 м2, загальною площею 51,5 м2;

- з надвірних будівель та споруд виділити: Сарай «Б»; Ворота з хвірткою «№ 1»; 1/2 огорожі «№ 4».

Відповідно до запропонованого варіанту розмір компенсації, яка має бути сплачена власником частини № 2 власнику частини № 1, складає 1,33% від житлового будинку господарських будівель та споруд, а саме: 8 892 гривень.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що до застосування підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягали сторони, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги первісного і зустрічного позовів.

З приводу аргументів апеляційної скарги про необґрунтованість висновку експерта №240315/3 ЮШ від 03 квітня 2024 року, то вони є голослівними і не спростовуються жодними доказами.

Так, відповідно до ст.ст. 12, 76-78 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

При цьому зауважується, що у процесі доказування певної обставини може бути встановлено лише за допомогою такого процесуального джерела доказів, як висновок експерта, який є важливим засобом доказування у цивільному процесі, що містить дослідження обставин справи, які потребують спеціальних знань та без якого не можливо прийняти судом юридичного рішення.

Отже, висновок експерта №240315/3 ЮШ від 03 квітня 2024 року не є таким, що підлягає відхиленню судом, він є об`єктивним і переконливим доказом при вирішенні спірних відносин.

Щодо доводів апеляційної скарги про помилковість застосування норм матеріального права та поділу майна замість виділу частки, то цим обставинам суд дав детальну і вичерпну оцінку, пославшись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20, з чим погоджується апеляційний суд.

Необґрунтованими є і твердження про необхідність припинення права спільної часткової власності, адже відповідна матеріально-правова вимога сторонами не заявлялася.

Не можна погодитися із покликаннями автора скарги на хибне незастосування судом висновків Верховного Суду, що висловлені у постановах від 10 травня 2023 року у справі №404/7307/14, від 22 серпня 2023 року у справі №128/2735/20, від 19 травня 2021 року у справі №501/2148/17, від 01 листопада 2021 року у справі №405/3360/17, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №378/596/16-ц, від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20. Так, спірні правовідносини і права та обов`язки, які були предметом перегляду касаційним судом, відрізняються між собою обставинами справи, характеристиками і правовою природою, а тому не є релевантними та подібними, тобто застосуванню не підлягають.

Не заслуговують на увагу аргументи ОСОБА_2 про недодержання судом норм процесуального права.

Так, згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би хибне вирішення спірних відносин, заявник не надав, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом здобуто не було.

При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов`язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Не погоджується колегія суддів і з посиланнями про те, що 10 жовтня 2025 року, тобто після закриття 22 серпня 2023 року підготовчого провадження у справі, ОСОБА_1 подано заяву про уточнення позовних вимог, а судом помилково заяву прийнято. Так, ця заява не є заявою про зміну розміру позовних вимог, а її зміст лише конкретизує вимоги відповідно до висновку експерта №240315/3 ЮШ від 03 квітня 2024 року, якого на день звернення до суду ще не існувало.

При цьому зауважується, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18); від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19); від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц (провадження № 14-354цс19); від 04 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19); від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19); від 15 вересня 2020 року справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).

У наведеному висновку закладено основний принцип: один спір має вирішуватися судами лише один раз, по одному спору має прийматися лише одне судове рішення. Умови для ефективного захисту права: - належний рівень правничої допомоги - чітке формулювання позовних вимог, задоволення яких призведе до реального поновлення порушеного права чи інтересу - можливість виконання ухваленого рішення

Решта доводів апеляційної скарги також є необґрунтованими і тому колегією суддів відхиляються.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio – дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 24 лютого 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 11 серпня 2026 року.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.М.Ковальчук

С.С.Шимків