Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №948/166/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 948/166/24 Номер провадження 22-ц/814/2740/26Головуючий у 1-й інстанції Кравець С. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Панченко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою адвоката Устимчика Михайла Володимировича, представника ОСОБА_1 , на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 25 квітня 2024 року (час та дата виготовлення повного тексту судового рішення не зазначені) у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

У С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з вказаним позовом, просив стягнути із ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 95 164,59 грн та судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 10.07.2020 відповідачка підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, яка разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Свої зобов`язання за договором відповідачка належним чином не виконала, тому за укладеним договором про надання банківських послуг «Monobank» за станом на 07.11.2023 утворилася заборгованість у сумі 95 164, 59 грн.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 25 квітня 2024 року позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 10.07.2020 в розмірі 95 164, 59 грн та судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн.

В апеляційній скарзі адвокат Устимчук М.В., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що матеріли справи не містять таблиці обчислення вартості кредиту, паспорту споживчого кредиту. Позивачем не надано до суду докази істотних умов договору, суми грошових коштів, які вказані у розрахунку заборгованості не кореспондують із виписками по рахунках. Крім того, виписки, що надані позивачем не підписані працівником банку, не містять відбитку печатки та інших реквізитів щодо особи, яка її склала. Позивач не надав до суду доказів, що ним як стороною договору підписаний договір про надання банківських послуг від 10.07.2020р. з ОСОБА_1 .

Наголошується на тому, що виписка з клієнтського рахунку не може слугувати первинним документом кредитора, що підтверджує факт зарахування коштів на рахунок клієнта, тому факт здійснення господарської операції банком має бути підтверджено виключно випискою з рахунку банку, а не з рахунку клієнта, із зазначенням рахунку, на який ці кошти банк надав, дата платежу (господарської операції), валюти операції, призначення платежу.

Сума кредитного ліміту, яка погоджена банком, також не фігурує ані у позовній заяві, ані у документах, які надані банком, немає довідок про погоджену суму кредиту, відсутні електронні чи інші докази про встановлення кредитного ліміту у певному розмірі, виписка про рух коштів по рахунку також не дає достатньої інформації для того, щоб дійти висновку, що банком збільшено кредитних ліміт; відповідно у графі призначення платежу не фігурує інформація про використання кредитних коштів, в свою чергу, зняття готівки з платіжної картки не є автоматичним збільшенням суми кредитного ліміту.

Також, звертається увага та те, що позовна заява не містить відомостей, яка сума була надана як тіло кредиту, яка сума була нарахована та сплачена відповідачкою як проценти, а тому сума боргу, яка визначена позивачем, є необґрунтованою. З наданого Банком розрахунку заборгованості вбачається, що розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором визначено з урахуванням відсотків, які нараховані згідно з Умовами та правилами, а тому цей розрахунок не є належним доказом щодо розміру коштів, які фактично отримані позичальником, та його заборгованості. ОСОБА_1 неодноразово вносила кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені нею кошти, та списані автоматично банком з карткового рахунку, розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк», що відповідачкою не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим заборгованість зростала.

У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Універсал Банк» Сахабутдінов Віктор Юрійович, посилаючись на обґрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Зазначив, що послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи були надані відповідачці саме через мобільний додаток, такі правила є загальнодоступними на сайті Банку, відтак відповідачка була ознайомлена саме з Умовами, які діяли на дату підписання анкети-заяви. Між АТ «Універсал Банк» та відповідачкою укладено договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Підписання Анкети-заяви і є свідченням того, що відповідачка ознайомилася з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого, що є доступними у мобільному додатку, та зобов`язалася виконувати їх під час користування банківськими послугами. 10.07.2020 ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 10.07.2020 та встановивши мобільний додаток monobank, отримала розрахункову карту НОМЕР_1 та відкрила розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 .

Відповідачка активно та тривалий час користувалася послугами банку, сплачувала відсотки, тому твердження про відсутність між сторонами правовідносин є безпідставними.

Звертав увагу колегії суддів, що на підтвердження погашення та виникнення заборгованості за кредитом банком було надано розрахунок заборгованості, який повністю узгоджується з випискою по особовому рахунку відповідачки, а тому є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржницею, кількість днів за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом, дати нарахування загальної заборгованості за кредитом.

Разом з відзивом подано докази, які раніше на подавалися, оскільки не є виключними доказами, що доводять вимоги та підстави позову, також за відсутності заперечень чи пояснень сторін у справі, неможливо було визначити перелік усіх доказів, які необхідні для спростування доводів іншої сторони.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.07.2020 між ОСОБА_1 і АТ «Універсал Банк» підписана Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг, за умовами якої ОСОБА_1 просила встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку, з пільговим періодом 62 дні, відсотковою ставкою 3, 2% на місяць у разі виходу з пільгового періоду (п.3). Ця заява (п.1) разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту, Тарифами, складають договір про надання банківських (а.с.52, 8-48, 74-85).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за станом на 07.11.2023р. заборгованість відповідачки перед банком становить 95 164, 59 грн, що складається із заборгованості за наданим тілом кредиту. Відповідач почала допускати систематичне прострочення з лютого 2023 року (а.с.49-51).

У виписці по рахунку відповідачки відображені дати і деталі операцій з 13.07.2020р. по 20.10.2023р. (а.с.55-73).

У Анкеті-заяви позичальника від 10.07.2020р. процентна ставка не зазначена, але вказана відсоткова ставка 3,2% на місяць у разі виходу з пільгового періоду.

Задовольняючи позовні вимоги банку в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що хоча додані банком Умови і Правила обслуговування в АТ «Універсалбанк» не містять підпису відповідачки, зокрема і електронного, а відтак вони не є належними доказами у справі, проте враховуючи те, що відповідачка не виконала належним чином зобов`язання перед банком, позивач внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кошти, які він надав відповідачці, на що він розраховував при укладенні договору, а тому суд дійшов висновку про задоволення позову, у зв`язку з чим з відповідачки на користь позивача стягнуто заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 10.07.2020, яка виникла станом на 07.11.2023, що складається лише із тіла кредиту в розмірі 95 164, 59 грн.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наявні у справі докази, а саме копія анкети-заяви (а.с.52), умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» (а.с.8-48), завірена копія паспорта відповідачки (а.с.53-54), копія чорної карти (а.с.74-86), виписка про рух коштів (а.с.55-73) у сукупності підтверджують отримання відповідачкою та користування нею протягом трьох років кредитними коштами, а також часткове погашення заборгованості, проте вказані докази за відсутності підпису відповідачки не підтверджують факту погодження між сторонами такої істотної умови як розмір і порядок сплати процентів за користування коштами.

Тягар доказування факту неотримання коштів та непідписання договору покладено саме на відповідачку, яка у підтвердження вказаних обставин не подала суду доказів.

Представник відповідачки у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не відповів на питання: чи отримувала ОСОБА_1 кредитні кошти у банку згідно поданої анкети-заяви? Чи користувалася вона кредитними коштами?

Долучена у справу Банком виписка по рахунку на переконання апеляційного суду підтверджує, що відповідачка тривалий час активно користувалася кредитними коштами і частково погашала заборгованість; з приводу такого твердження (витсновку) в апеляційній скарзі відсутні обгрунтовані заперечення.

Перевіряючи обґрунтованість вимог Банку про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, апеляційний суд керується такими міркуваннями.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від18 червня 2003року №254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року.

Банком суду надана виписка по рахунку відповідачки (а.с.55-73), якою підтверджується видача та повернення коштів за укладеним договором.

Достовірність відомостей, зазначених у виписці по рахунку, відповідачкою не спростована, не надано свого контррозрахунку.

Доводи апеляційної скарги, що виписка з клієнтського рахунку не може слугувати первинним документом, апеляційним судом не беруться з огляду на положення ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а також норми Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України. Відсутність підпису уповноваженої особи банку і печатки на виписці з клієнтського рахунку не свідчить про недостовірність і неналежність цього доказу, відповідачка, яка вважалася повідомленою належним чином про розгляд справи у суді першої інстанції (а.с.107), своїх заперечень стосовно цього доказу не висувала.

Дослідивши дані, що містяться у виписці по рахунку, з урахуванням недоведеності факту узгодження між сторонами умов договору про сплату відсотків, комісійних, тощо, апеляційний суд встановив, що загальна сума надходжень на рахунок за період з 13.07.2020 по 20.10.2023 становить 32 475,30 грн, а сума витрат 152 053,93 грн, отже сума заборгованості за фактично витрачені і повернуті кредитні кошти становить 119 578,63 грн (152 053,93 грн – 32 475,30 грн).

Такий підхід до визначення заборгованості узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року по справі № 545/2248/17.

Відповідно до вимог статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Банк визначив заборгованість по тілу кредиту у сумі 95 164,59 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме необізнаність відповідачки про розгляд справи та ухвалення судового рішення, апеляційний суд не бере до уваги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно із відповіді №496743 від 18.03.2024 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.102).

За вказаною адресою Машівським районним судом Полтавської області 19.03.2024 за вихідним №948/166/24/1804/2024 направлялася ухвала від 19.03.2024 про відкриття провадження у справі №648/166/24, що підтверджується супровідним листом (а.с.104), однак лист повернувся до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до ст. 128 ЦПК України вважається належним повідомленнням учасника справи (а.с.107-108).

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 27.07.2022 року у справі № 908/3468/13, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, суду.

Судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження (постанова Верховного Суду від 12.10.2022 року у справі № 727/5718/21).

На вказану адресу відповідачці судом було направлено рішення від 25.04.2024, яке також повернулося до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.116-117), та ж адреса зазначена скаржницею і в апеляційній скарзі.

Інші доводи апеляційної скарги, враховуючи предмет спору і встановлені фактичні обставини, не є істотними і такими, що потребують детальних відповідей, у розумінні сталої практики Європейського суд з прав людини щодо застосування пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

В апеляційній скарзі відсутні посилання на істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення.

Щодо поданих до відзиву на апеляційну скаргу доказів, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього; представником банку не заявлено обгрунтованого клопотання про долучення вказаних доказів до справи іїх дослідження апеляційним судом, а отже колегія суддів не бере їх до уваги.

Керуючись ст.367, ст.374, ст.375, ст.382,ст.384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Устимчика Михайла Володимировича, представника ОСОБА_1 , на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 25 квітня 2024 року залишити без задоволення.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 25 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 10 серпня 2026 року.

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді А.І.Дорош

О.О.Панченко