Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №401/3819/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 401/3819/24

провадження № 22-ц/4809/207/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дуковський О.Л.

судді – Дьомич Л.М. ,Письменного О.А.

учасники справи:

позивач - Комунальне водопровідно – каналізаційне підприємство «Водограй»;

відповідач - ОСОБА_1 ;

третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 .

Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального водопровідно – каналізаційного підприємства «Водограй» на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2025 року, у складі головуючого судді Волошиної Н.Л. у справі за позовом Комунального водопровідно – каналізаційного підприємства «Водограй» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року Комунальне водопровідно – каналізаційне підприємство «Водограй» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

В обгрунтування позову позивач вказував, що відповідачка є власником квартири АДРЕСА_1 , та споживачем послуг із централізованого водопостачання та водовідведення, які надаються позивачем.

КВКП «Водограй» на офіційному сайті Світловодської міської територіальної громади за посиланням: https://svgr.gov.ua/news/1659505676/ було розміщено текст публічних договорів та повідомлення (оферту) про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та /або централізованого водовідведення.

Позивач вказував, що в силу дії ст.ст. 633, 634, 638, 642 ЦК України, ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», між сторонами виникли договірні правовідносини з надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, які законом віднесені до житлово-комунальних послуг.

Зі змісту п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Пунктом 33 Публічного договору передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиті послуги.

Пунктом 13 Публічного договору передбачено, що обсяг спожитої у будинку послуги з централізованого водопостачання визначається як обсяг питної води, спожитої в будинку, за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315.

Обсяг наданих споживачеві послуг з централізованого водовідведення визначається на рівні обсягів спожитих ним послуг з централізованого водопостачання та постачання гарячої води. Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку централізованого водопостачання, відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуг.

Одиницею вимірювання обсягу спожитих споживачем послуг є куб. метр.

Пунктом 22 Правил надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, передбачено, що обсяг наданих споживачеві послуг з централізованого водовідведення визначається на рівні обсягів спожитих ним послуг з централізованого водопостачання та постачання гарячої води. Споживач надає щомісяця виконавцеві інформацію про обсяги споживання послуг з централізованого водопостачання та постачання гарячої води.

На виконання вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та води» будинок АДРЕСА_2 обладнано лічильником комерційного обліку, та позивачем з 01 жовтня 2022 року запроваджено комерційний облік наданих послуг.

Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та води» передбачено, що обсяги спожитої у будівлі питної води, визначені за допомогою вузлів комерційного обліку (тобто загальнобудинкового лічильника), розподіляються між споживачами з урахуванням того, що: у разі якщо приміщення всіх споживачів у будівлі оснащені вузлами розподільного обліку питної води, загальний обсяг спожитої у будівлі відповідно питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби) розподіляється між споживачами відповідно до обсягу споживання за показаннями вузлів розподільного обліку. Якщо виникає різниця між показаннями вузла комерційного обліку та обсягом питної води, визначеним як сума показань вузлів розподільного обліку, така різниця розподіляється відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Наказом № 315 від 22 листопада 2018 року Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затверджено «Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг».

Згідно пункту 3 Розділу I зазначених методик вбачається, що: розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку.

Підпунктом 3 пункту 4 «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» передбачено, що для розподілу не приймаються показання вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії, що зняті (надані), починаючи з дати встановлення факту виходу його з ладу (закінчення строку повірки засобу вимірювальної техніки).

Відповідно до Розділу Х «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», обсяг споживання холодної води у приміщеннях без обліку визначається як різниця між визначеним за показаннями приладу обліку загального обсягу спожитої холодної води у будівлі/будинку та між сумарним обсягом спожитої/витраченої холодної води за показаннями вузлів розподільного обліку у приміщеннях, які ним обладнанні. Такий визначений обсяг розподіляється кожному приміщенню, не оснащеному вузлом розподільного обліку, пропорційно до співвідношення кількості осіб, що фактично користуються комунальною послугою у такому приміщенні, до загальної кількості осіб (споживачів), що фактично користуються комунальною послугою у приміщеннях без обліку. Тобто, до проведення повірки лічильника розподільного обліку небаланс розподіляється на приміщення необладнані вузлами розподільного обліку, пропорційно кількості проживаючих осіб в приміщені необладнаному вузлом розподільного обліку (індивідуальним лічильником).

Вузли розподільного обліку відповідача не пройшли повірку , в зв`язку з чим квартиру відповідача було обладнано новими вузлами розподільного обліку та прийнято їх на абонентський облік позивача.

У відповідності до показників засобів обліку наданих послуг позивачем надано відповідачу послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Пунктом 6 Публічного договору передбачено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послуги відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, в строки і на умовах, визначених цим договором.

Проте, надані позивачем послуги не були оплачені відповідачем, а тому утворилась заборгованість перед позивачем за надані послуги, яка станом на 24 грудня 2024 року складала - 29 572, 68 гривень.

Позивач просив: стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення станом у сумі 29 572,68 гривень.

ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому вказувала, що обов`язок проводити повірку лічильників розподільчого обліку покладено на позивача, який відмовився проводити таку перевірку лічильника, при чому її лічильник не був виключений з обліку.

Тому вважала, що позивач не мав права нараховувати заборгованість без врахування розподільного лічильника, показання яких він відмовлявся у неї приймати. Лише на підставі постанови Кропивницького апеляційного суду позивач здійснив повірку лічильника у її помешканні (а.с. 68-69).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Посилається на те, що старі індивідуальні лічильники споживача - не пройшли повірку та визнані такими, що не відповідають державним стандартам.

Тобто, лічильники які не пройшли повірку, у розумінні чинного законодавства України, не вважаються вузлами обліку, а тому не можуть використовуватись у вимірюванні обсягу спожитої послуги.

Вважає, що КВКП «Водограй» позбавлене правових підстав враховувати показники індивідуальних лічильників, які не пройшли повірку.

Фактичні обставини справи повністю підтверджують правомірність позивача щодо оплати споживачем наданих послуг.

Згідно ч.ч.1,3 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Враховуючи категорію та складність даної справи, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає вказаним нормам з таких підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до довідки № 1894, виданої виконавчим комітетом Світловодської міської ради, ОСОБА_1 є власником та зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 , до складу сім`ї входять чоловік ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 (том 1 а.с. 36).

Згідно Статуту комунального водопровідно – каналізаційного підприємства «Водограй», затвердженого рішенням Світловодської міської ради від 23 лютого 2021 року № 209, підприємство надає комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення населенню, підприємствам та організаціям селища Власівка (том 1а.с. 47-52).

Встановлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_2 обладнаний вузлом комерційного обліку , який прийнятий КВКП «Водограй» 29 липня 2022 року, що підтверджується відповідним актом ( том 1 а.с. 33-35).

Згідно довідки про нарахування плати та розмір платежів, за адресою АДРЕСА_3 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .

За даним особовим рахунком нарахована заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення за період з березня 2020 року по грудень 2024 року включно у загальній сумі 29909,58 грн (том 1 а.с. 167).

Нарахування у період з березня 2020 року по жовтень 2020 року, а також з вересня 2024 року по грудень 2024 року здійснювалося з урахуванням показників встановлених в квартирі двох розподільних лічильників, у період з листопада 2022 року по серпень 2024 року показання розподільних лічильників квартири споживача ОСОБА_1 при нарахуванні плати за послуги не враховувались.

В періоди нарахувань плати за послуги по лічильниках плата споживачем здійснювалась, в період з січня 2023 року по жовтень 2024 року оплата не відбувалась (том 1 а.с. 167).

З постанови Кропивницького апеляційного суду від 24 липня 2024 року, ухваленої у справі ЄУН 401/2217/23 за позовом ОСОБА_2 до Комунального водопровідно – каналізаційного підприємства «Водограй» про захист прав споживача та зобов`язання вчинити певні дії було зобов`язано Комунальне водопровідно – каналізаційне підприємство «Водограй» провести повірку лічильників води у квартирі споживача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 .

Зазначеною постановою встановлено, що ОСОБА_2 є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в квартирі АДРЕСА_1 , та КВКП «Водограй» надає комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення населенню, підприємствам та організаціям селища Власівка.

Встановлено, що ОСОБА_2 неодноразово звертався до КВКП «Водограй» щодо перерахунку спожитої послуги з водопостачання в квартирі АДРЕСА_1 .

Таким чином, судовим рішенням було зобов?язано Комунальне водопровідно-каналізаційне підприємство «Водограй» провести повірку лічильників води у квартирі споживача ОСОБА_2 за адресою: квартира АДРЕСА_1 ,власником якої є ОСОБА_1 , відповідно до умов договору.

Матеріалами справи доведено, що відповідач, та третя особа є індивідуальними споживачами, користуються наданими послугами, які надає позивач, а тому вважаються такими, що ознайомлені, погодилися та приєдналися до умов договору про надання послуг.

Звернувшись із цим позовом до суду позивач просив стягнути із відповідачки заборгованість за спожиті послуги у розмірі 29572,68 грн станом на 24 грудня 2024 року зазначивши, що вузли розподільного обліку відповідача не пройшли повірку , в зв`язку з чим квартиру відповідача було обладнано новими вузлами розподільного обліку та прийнято їх на абонентський облік позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженими Постановою КМУ № 690 від 05 липня 2019 року ( в редакції постанови КМУ від 02 лютого 2022 року № 85).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Згідно п. 2 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги централізованого водопостачання є комунальними послугами.

У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» споживач зобов`язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Визначення «споживач комунальних послуг» наведене у п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно якого таким споживачем є індивідуальний або колективний споживач.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 наведеного Закону індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Ч.ч.1, 3 ст.9 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Частиною 1, 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Судом встановлено, що відповідач, та третя особа є індивідуальними споживачами, користуються наданими послугами, які надає позивач, вважаються такими, що ознайомлені, погоджуються та приєдналися до умов договору.

З матеріалів справи вбачається (том 1 а.с. 167), показники розподільних лічильників, встановлених в помешканні відповідача, приймались позивачем до жовтня 2022 року, після чого такі лічильники були зняті з обліку. Після цього нарахування плати за послуги централізованого водопостачання та водовідведення проводилось у відповідності до положень Розділу Х Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом № 315 від 22 листопада 2018 року Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово – комунального господарства України, згідно якого обсяг споживання холодної води у приміщеннях без обліку визначається як різниця між визначеним за показаннями приладу обліку загального обсягу спожитої холодної води у будівлі/будинку та між сумарним обсягом спожитої/витраченої холодної води за показаннями вузлів розподільного обліку у приміщеннях, які ним обладнанні. Такий визначений обсяг розподіляється кожному приміщенню, не оснащеному вузлом розподільного обліку, пропорційно до співвідношення кількості осіб, що фактично користуються комунальною послугою у такому приміщенні, до загальної кількості осіб (споживачів), що фактично користуються комунальною послугою у приміщеннях без обліку. Тобто, до проведення повірки лічильника розподільного обліку небаланс розподіляється на приміщення не обладнані вузлами розподільного обліку, пропорційно кількості проживаючих осіб в приміщені не обладнаному вузлом розподільного обліку (індивідуальним лічильником).

Проте, такі дії позивача не відповідали положенням чинної на той час Постанови КМУ від 05 квітня 2022 року № 412 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану».

З урахуванням положень п. 3 Постанови КМУ № 440 від 07 квітня 2023 року «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного та надзвичайного стану», подання на повірку розподільних лічильників відповідача мало бути забезпечено протягом трьох місяців після закінчення опалювального періоду, і до цього часу підстав для зняття з обліку розподільних засобів обліку в квартирі відповідача та третьої особи позивач не мав.

Суд першої інстанції правильно вказав, що обов`язок контролювати міжповірочні інтервали лежить на виконавцеві послуг.

Саме надавач послуг має володіти достовірною інформацією, яка повинна ґрунтуватися на документах щодо строків чинності повірки. При цьому до листопада 2022 року позивач не знімав з обліку розподільні прилади обліку води в квартирі відповідача, відповідно підстав вважати, що чинність дії їх повірки закінчилась до початку введення дії воєнного стану , немає.

Таким чином, з урахуванням положень Постанови КМУ від 05 квітня 2022 року № 412, необхідність повірки розподільних засобів обліку відповідача могла виникнути протягом трьох місяців після закінчення опалювального періоду .

Судовим рішенням зобов?язано КВКП «Водограй» провести повірку лічильників у квартирі відповідачки, споживачами послуг яких є і відповідачка і третя особа.

Позивач просив стягнути заборгованість за період з листопада 2022 року по серпень 2023 року, у який нарахування плати за послуги водопостачання та водовідведення здійснювалось за правилами Розділу Х Методики, яка застосовувалась саме внаслідок бездіяльності позивача щодо повірки лічильників, в результаті чого щомісячне нарахування плати суттєво перевищувало середню норму споживання води відповідачем при обліковуванні її використання згідно показників розподільних засобів обліку, що свідчить про порушення прав споживачів та застосування позивачем нечесної підприємницької практики.

Колегія суддів погоджується, що виконавець комунальної послуги або інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг, забезпечує функціональну перевірку приладів - розподілювачів теплової енергії. Порядок, періодичність такої перевірки визначаються договором між споживачем та виконавцем послуги або іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг.

Періодична повірка засобів вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку здійснюється згідно з міжповірочним інтервалом, зазначеним у технічному паспорті на цей засіб, але не менш як один раз на шість років для засобів механічного типу та не менш як один раз на дев`ять років для засобів інших типів.

Позивач посилається на те, що на виконання вимоги постанови Кропивницького апеляційного суду від 24 липня 2024 року було проведено повірку лічильника у квартирі споживача ОСОБА_2 , за адресою: квартира АДРЕСА_1 ,власником якої є ОСОБА_1 ,та 26 вересня 2024 року в результаті повірки лічильників води, згідно довідки № 45-09/24 С та № 46-09/24 С вбачається про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки ,встановлено, що вони не відповідають вимогам МПУ 392/03-2015 «Метрологія. Лічильники води. Методика повірки» з зв`язку з тим, що фактична похибка вимірювань перевищує максимально допустиму (том 1 а.с. 36, 37).

Колегія суддів вважає, що не з вини відповідачки було порушено терміни проведення лічильників води у квартирі ,яка їй належить, а тому є не доцільним нараховувати заборгованість за спожиті послуги.

Таким чином суд першої інстанції дав спору правильну юридичну оцінку.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати суд відносить на його рахунок.

Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Комунального водопровідно – каналізаційного підприємства «Водограй» - залишити без задоволення.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2025 року - залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.Л. Дуковський

Судді: Л.М. Дьомич

О.А. Письменний