Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №404/6403/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 404/6403/25

провадження № 22-ц/4809/1157/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Кривенка Михайла Петровича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 19 березня 2026 року у складі судді Макарової Ю. І. і

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст вимог позовної заяви

В червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути на свою користь безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 22 414 грн 65 коп.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 серпня 2023 року з позивача було стягнуто аліменти на користь відповідача на утримання їхньої малолітньої доньки, у зв`язку з чим у межах виконавчого провадження з його заробітної плати за період з грудня 2023 року по червень 2025 року було примусово утримано 22 414,65 грн аліментів.

Разом із тим рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 квітня 2025 року припинено стягнення аліментів з позивача з 01 грудня 2023 року та, навпаки, стягнуто аліменти з відповідача на користь ОСОБА_1 , оскільки встановлено, що починаючи з листопада 2023 року дитина фактично проживає разом із батьком та перебуває на його утриманні.

Позивач вважав, що після набрання зазначеним рішенням законної сили правова підстава для отримання відповідачем аліментів за період з грудня 2023 року відпала, а тому отримані нею кошти є безпідставно набутими та підлягають поверненню відповідно до статті 1212 ЦК України, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Фортечного районного суду м. Кропивницького від 19 березня 2026 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих грошових коштів відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що спірні кошти були набуті відповідачем як аліменти на утримання дитини на підставі чинного судового наказу та у межах виконавчого провадження, а тому не є безпідставно набутими у розумінні статті 1212 ЦК України.

Суд першої інстанції виходив із того, що аліменти як засіб існування не підлягають поверненню відповідно до статті 1215 ЦК України, оскільки позивач не довів наявності передбачених законом винятків, зокрема недобросовісності відповідача.

Крім того, заявлені вимоги фактично зводяться до повороту виконання рішення про стягнення аліментів, який відповідно до частини другої статті 445 ЦПК України не допускається.

Суд першої інстанції також зазначив, що власником аліментів є дитина, а обраний позивачем спосіб захисту у вигляді стягнення безпідставно набутих коштів є неналежним та не забезпечує ефективного захисту його прав, у зв`язку з чим підстав для задоволення позову не встановлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Кривенко М. П., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 19 березня 2026 року та ухвалити нове, яким стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти в сумі 22 414,65 грн та здійснити розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно визначив характер спірних правовідносин, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

Після набрання законної сили рішенням суду про припинення з 01 грудня 2023 року стягнення аліментів з позивача та стягнення аліментів з відповідача відпала правова підстава для отримання останньою коштів, які були примусово стягнуті з позивача, а тому вони є безпідставно набутими та підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України.

Положення статті 1215 ЦК України щодо неповернення аліментів у цьому випадку не застосовуються, оскільки спірні кошти були стягнуті примусово, а не сплачені добровільно, крім того, відповідач діяла недобросовісно, знаючи, що дитина фактично проживає з батьком і перебуває на його утриманні.

Також помилковими висновки суду щодо неможливості застосування інституту безпідставного збагачення та посилання на правову позицію Верховного Суду у справі № 337/642/22, оскільки обставини цієї справи не є подібними до спірних правовідносин.

Крім того заявлені вимоги не є вимогами про поворот виконання судового рішення, а ґрунтуються саме на положеннях статті 1212 ЦК України, оскільки правова підстава для набуття відповідачем коштів згодом відпала.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову становить 22 414 грн 65 коп, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2026 становить 99 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі судового наказу Кіровського районного суду міста Кіровограда від 14 серпня 2023 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів, починаючи з 31 липня 2023 року до досягнення дитиною повноліття.

На виконання зазначеного судового наказу постановами державного виконавця від 04 вересня 2023 року відкрито виконавче провадження № 72662026 та звернуто стягнення на заробітну плату й інші доходи боржника.

В подальшому рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 17 квітня 2025 року припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 01 грудня 2023 року, відкликано судовий наказ із органу державної виконавчої служби, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини, починаючи з 01 грудня 2023 року, а також судові витрати зі сплати судового збору.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

У статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

ЇЇ тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних сум.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15 (провадження № 14-445цс18).

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі судового наказу від 14 серпня 2023 року, виданого Кіровським районним судом міста Кіровограда стягнуто з ОСОБА_1 у справі № 404/6576/23 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 31 липня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 7).

Постановою державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 04 вересня 2023 року відкрито виконавче провадження № 72662026, з приводу виконання судового наказу № 404/6576/23, виданого 18 серпня 2023 року Кіровським районним судом міста Кіровограда про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ? частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 31 липня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 8-9).

Постановою державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 04 вересня 2023 року у вказаному виконавчому провадженні звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а. с. 10-11).

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 17 квітня 2025 року у справі № 404/10861/23 припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання їх дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, згідно судового наказу від 14 серпня 2023 року, виданого Кіровським районним судом м. Кіровограда у справі № 404/6576/23, з 01 грудня 2023 року.

Відкликано із Фортечного відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) судовий наказ від 04 вересня 2023 року, виданий Кіровським районним судом м. Кіровограда у справі №404/6576/23.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 грудня 2023 року до досягнення повноліття дитиною.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 147,20 грн (а. с. 12-15, 21).

Постановою державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 18.06.2025 виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 404/6576/23, виданого 18.08.2023 Кіровським районним судом м. Кіровограда, закінчено (а. с. 16-17).

Згідно копії довідки про здійснені відрахування щодо ОСОБА_1 за ВП № 72662026 від 04.09.2023, виданої ТОВ «Ман-Сервіс» № 1605 від 16.05.2025, за період з серпня 2023 року по березень 2025 року здійснено відрахування в розмірі 27 994 грн 69 коп (а. с. 18).

З аналізу викладеного слідує, що спірні грошові кошти були стягнуті з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 як аліменти на утримання їхньої малолітньої доньки на підставі судового наказу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 серпня 2023 року, який на час його виконання був чинним, не скасованим та підлягав обов`язковому виконанню.

Відрахування аліментів здійснювалися державним виконавцем у межах відкритого виконавчого провадження відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому правова підстава для набуття відповідачем зазначених коштів на момент їх отримання існувала.

Сам по собі факт ухвалення рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 квітня 2025 року, яким припинено стягнення аліментів з позивача з 01 грудня 2023 року та стягнуто аліменти з відповідача на користь позивача, не свідчить про те, що отримані відповідачем до цього часу аліменти автоматично набули статусу безпідставно набутого майна у розумінні статті 1212 ЦК України.

Матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували недобросовісність ОСОБА_2 під час отримання аліментів або свідчили про те, що вона отримала спірні кошти шляхом зловживання своїми правами чи внаслідок неправомірної поведінки.

За таких обставин, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, а тому суд першої інстанції в цілому дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що після набрання законної сили рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 квітня 2025 року відпала правова підстава для набуття відповідачем спірних грошових коштів, а тому вони підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України, суд відхиляє.

Так, положення частини першої статті 1212 ЦК України передбачають можливість виникнення обов`язку повернути майно у разі відпадіння правової підстави його набуття. Разом із тим наведена норма підлягає застосуванню лише за відсутності спеціального правового регулювання відповідних правовідносин.

У даному випадку спірні кошти були набуті відповідачем як аліменти на утримання дитини на підставі чинного судового наказу, який на момент його виконання був обов`язковим до виконання, а правовідносини щодо повернення аліментів урегульовані спеціальними нормами цивільного та цивільного процесуального законодавства.

Саме по собі подальше припинення стягнення аліментів не змінює правової природи вже отриманих коштів та не свідчить про виникнення у відповідача обов`язку повернути їх як безпідставно набуте майно.

Доводи апеляційної скарги про те, що положення статті 1215 ЦК України не підлягають застосуванню, оскільки спірні кошти були стягнуті примусово, а не сплачені добровільно, також не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи слідує, що примусове виконання здійснювалося виключно у зв`язку з невиконанням позивачем судового наказу добровільно та в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому спосіб виконання судового рішення сам по собі не свідчить про безпідставність набуття відповідачем аліментів та не змінює їх правової природи як грошових коштів, призначених для утримання дитини.

Крім того, позивачем не доведено наявності передбачених статтею 1215 ЦК України винятків, які могли б бути підставою для повернення відповідних коштів.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про недобросовісність відповідача, яка, на думку апелянта, знала, що дитина фактично проживає разом із батьком, оскільки такі твердження є лише власною оцінкою позивача та не підтверджуються належними і допустимими доказами у розумінні статей 76-81 ЦПК України.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 квітня 2025 року лише встановило факт проживання дитини разом із батьком та змінило порядок виконання аліментного обов`язку сторін, однак не містить висновків про недобросовісну поведінку ОСОБА_2 при отриманні аліментів або про зловживання нею своїми процесуальними чи матеріальними правами. Відтак презумпція добросовісності набувача спірних коштів позивачем не спростована.

Суд погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції безпідставно послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові у справі № 337/642/22, оскільки фактичні обставини та характер спірних правовідносин у зазначеній справі не є подібними до правовідносин, що виникли між сторонами у цій справі.

Разом із тим таке посилання не вплинуло на правильність вирішення спору, оскільки висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону, а саме по собі неправильне посилання на судову практику за відсутності помилкового застосування норм матеріального права не є підставою для скасування судового рішення.

Суд також погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що заявлені позовні вимоги не є вимогами про поворот виконання судового рішення, а ґрунтуються на положеннях статті 1212 ЦК України, оскільки саме на ці норми матеріального права посилався позивач, обґрунтовуючи свої вимоги.

Водночас зазначене не свідчить про наявність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не довів наявності передбачених законом умов для виникнення у відповідача обов`язку повернути спірні кошти як безпідставно набуте майно, зокрема не спростував існування правової підстави їх набуття на момент отримання та не довів недобросовісності відповідача.

Суд першої інстанції помилково зазначив, що заявлені вимоги фактично зводяться до повороту виконання судового рішення, проте, така помилка в мотивуванні не вплинула на правильність вирішення спору по суті, оскільки позов підлягав відмові через його недоведеність та відсутність передбачених законом підстав для застосування статті 1212 ЦК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката Кривенка Михайла Петровича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 19 березня 2026 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник