Постанова від 24 листопада 2025 р. у справі №404/7409/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2025 року м. Кропивницький

справа № 404/7409/24

провадження № 22-ц/4809/1590/25

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Мурашка С. І., Чельник О. І.

за участю секретаря судового засідання Гончар О. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє представник – адвокат Деревянко Яна Романівна, на рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького (суддя Варакіна Н. Б.) від 17.07.2025,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

16.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , вказавши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Позов обґрунтовано тим, що 02.12.2022 між ним та відповідачем було зареєстровано шлюб. Від шлюбу сторони мають сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на момент подання позову проживає разом з відповідачкою.

Спільне подружнє життя позивача з ОСОБА_2 не склалося, шлюбні відносини між ними припинено. Окремо він подав до суду позов про розірвання шлюбу.

У зв`язку зі змінами у їхніх з ОСОБА_2 стосунках, відповідачка разом з сином ОСОБА_4 змінила місце свого проживання та на наразі проживає у своєму власному житлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Після припинення шлюбних між позивачем і ОСОБА_2 почали виникати непорозуміння щодо участі батька у вихованні їх спільної дитини - сина ОСОБА_4 .

Позивач зазначив, що ОСОБА_2 постійно порушує його право на участь у вихованні сина, до того ж її дії суперечать інтересам дитини. Це виявляється у тому, що відповідачка не реагує на повідомлення та телефонні дзвінки позивача, періодично блокує номер його телефону, заперечує у спілкуванні батька з сином, періодично змінює місце перебування з метою неможливості відслідковування батьком місце знаходження сина. Побачення батька з сином на час звернення до суду відбуваються не з урахуванням інтересів ОСОБА_4 , а залежно від настрою відповідачки. Так 25.06.2024 не надала можливості позивачу зустрітися з сином, хоча сама перебувала вдома, тож він вимушений був звернутися до поліції. З 01.07.2024 по 007.07.2024 позивачу достеменно не було відомо місце перебування сина, відповідачка з дитиною були відсутні за місцем проживання, тож позивач повторно звернувся в поліцію. Лише після втручання поліції позивач отримав змогу побачитися з сином.

Відсутність систематичного графіка побачень позивача з сином ОСОБА_4 ускладнює їх спілкування, адже можливість бачитися залежить від бажання матері дитини.

Посилаючись на такі обставини, позивач просив суд про таке:

1)зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною, ОСОБА_3 , та в його вихованні;

2)встановити ОСОБА_1 наступний спосіб його участі у спілкуванні та вихованні малолітнього ОСОБА_3 :

- забирати дитину особисто з дому від матері (садочка/школи – надалі з урахуванням вікових змін дитини) та повертати сина до його місця проживання з матір`ю – ОСОБА_2 : 1) щовівторка, щочетверга з 17:00 до 20:00 (без присутності матері); 2) щосуботи з 14:00 до 20:00 з дотриманням режиму дня та харчування дитини (відвідування гуртків, секцій тощо – надалі з урахуванням вікових змін дитини, без присутності матері); 3) кожного першого та третього тижня місяця з 10:00 середи до 20:00 четверга;

- необмежене спілкування з сином особисто, за допомогою телефонного, поштового, електронного та іншого засобів зв`язку, які не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком і сином (надалі з урахуванням вікових змін дитини);

- обов`язкове повідомлення ОСОБА_2 батька – ОСОБА_1 про факти захворювання та лікування дитини, про від`їзд (обставини та напрямок) дитини за межі міста більше ніж на 2 дні;

- можливість відвідувати сина у період хвороби у місці його фактичного перебування з урахуванням стану здоров`я та рекомендацій лікаря, або закладу охорони здоров`я, що здійснює його лікування;

- щороку для спільного святкування разом з дитиною власного дня народження ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з 12:00 до 22:00 без присутності матері;

- святкування Нового року по черзі, рік з ОСОБА_2 , рік з батьком без присутності матері;

- святкування дня народження сина по черзі, рік з ОСОБА_2 , рік з батьком без присутності матері;

- спільний відпочинок у другу половину усіх канікул дитина проводить з батьком без супроводу матері (надалі з урахуванням вікових змін дитини).

2.Короткий зміст рішення суду

17.07.2025 Фортечний районний суд м. Кропивницького ухвалив рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнив частково. Зобов`язав ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною, ОСОБА_3 та його вихованні.

Встановив ОСОБА_1 наступні способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_1 :

- забирати дитину особисто з дому від матері (садочка/школи – надалі з урахуванням вікових змін дитини) та повертати сина до його місця проживання матері – ОСОБА_2 :

щовівторка, щочетверга з 17:00 до 20:00, без присутності матері дитини;

щосуботи з 14:00 до 20:00 з дотриманням режиму дня та харчування дитини (відвідування гуртків, секцій тощо – надалі з урахуванням вікових змін дитини), без присутності матері дитини;

кожного першого та третього тижня місяця з 10:00 середи до 20:00 четверга, без присутності матері дитини;

- щороку для спільного святкування разом з дитиною власного дня народження ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з 12:00 до 20:00, без присутності матері;

- святкування дня народження сина по черзі, рік з ОСОБА_2 , рік з батьком;

- спільний відпочинок батька з сином протягом 10 днів другого літнього місяця та 10 днів другого зимового місяця без супроводу матері дитини, за попереднім узгодженням сторонами дати початку та закінчення спільного відпочинку.

В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

Суд мотивував своє рішення тим, що у справі доведено відсутність перешкод у позивача для участі у вихованні сина, а також наявність перешкод в особистому спілкуванні та вихованні ОСОБА_3 без присутності відповідача.

Враховуючи це, а також обізнаність батька з режимом дня дитини, особливостями його стану здоров`я, потреб сина, беручи до уваги спроможності відповідача самостійно забезпечити потреби дитини без обов`язкової присутності матері, виходячи з якнайкращих інтересів дитини на особисте спілкування з кожним із батьків, суд вважав за можливе визначити порядок участі позивача у вихованні сина без присутності відповідача, у обсязі, який сприятиме всебічному та гармонійному розвитку сина.

Оцінюючи висновок органу опіки та піклування від 01.11.2024 № 7971/19 про способи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , а саме з 10:00 до 12:00 щовівторка та щочетверга у присутності матері дитини, суд визнав його таким, що не відповідає інтересам дитини, а також такими, що обмежує право дитини та батька на особисте спілкування, не ґрунтуються на переконливій необхідності присутності відповідача під час такого спілкування, та може негативно впливати на психологічний стан сина сторін з огляду на існуючий між ними конфлікт.

3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Відповідач ОСОБА_2 , від імені якої діє представник – адвокат Деревянко Яна Романівна, звернулася до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 17.07.2025 у справі № 404/7409/24, просить скасувати це рішення в частині зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини, ОСОБА_3 . Змінити рішення в частині встановлення способу участі відповідача у вихованні та спілкуванні з дитиною, а саме: - побачення щовівторка та щочетверга з 10:00 до 12:00 в присутності матері; - з часу, коли ОСОБА_3 почне відвідувати дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) - побачення щовівторка та щочетверга з 17:00 до 19:00 в присутності матері. В іншій частині вимог відмовити.

В апеляційній скарзі стверджується про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що спричинило ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

Зокрема, суд не взяв до уваги пояснення відповідачки про т, що вона усвідомлює важливість участі батька у вихованні дитини, необхідності його участі у важливих подіях життя дитини, а тому вона не перешкоджала спілкуванню відповідача з їх малолітнім сином, не приховувала дитину від батька, навпаки іноді саме вона була ініціатором їх зустрічей, наприклад на день народження та хрещення дитини. Проте з огляду на вік дитини (2 роки), її особливості та з урахуванням конфлікту між батьками, вона вважає, що зустрічі позивача з сином мають відбуватися у її присутності. Таку ж рекомендацію у своєму висновку надав орган опіки та піклування у своєму висновку, але суд його до уваги не взяв.

При цьому обумовленість зустрічей позивача з дитиною присутністю матері заявниця обґрунтовує тим, що вона хвилюється за сина та не впевнена у поведінці відповідача.

Отже, на думу апелянта, суд безпідставно задовольнив вимогу позивача про зобов`язання відповідачки не чинити йому перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини.

Натомість щодо встановлення способу участі позивача у спілкуванні та вихованні дитини заявниця погоджується, але вважає, що суд ухвалив немотивоване рішення щодо святкувань та спільного відпочинку батька і дитини у період канікул.

Загалом, відповідачка вважає, що суд формально розглянув спір, не врахував обставин саме цієї справи та перш за все інтересів дитини.

4.Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

До Кропивницького апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, який подав представник позивача ОСОБА_1 – адвокатом Жеребенко Оленою Валеріївною. У відзиві, зокрема, зроблено наголос на рекомендаційний характер висновку органу опіки та піклування для суду. Тож, суд обґрунтовано, з урахуванням обставин справи, визнав висновок органу опіки та піклування у цій справі таким, що обмежує право дитини на безпосереднє спілкування з батьком.

Позивач вважає безпідставним хвилювання матері дитини стосовно його поводження з дитиною під час їх зустрічей.

5.Короткий зміст позицій учасників справи у судовому засіданні 25.11.2025

ОСОБА_2 та її представник – адвокат Деревянко Яна Романівна підтримали апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 та його представник – адвокат Жеребенко Олена Валеріївна апеляційну скаргу не визнали, просили залишити її без задоволення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, повідомлена про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки-повідомлення в електронний кабінет цього Управління в ЄСІКС (а. с. 219), але явку свого представника у судове засідання не забезпечила.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

6.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У цій справі апелянт ОСОБА_2 разом з апеляційною скаргою подала до суду нові докази: висновок психологічного обстеження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складений 13.08.2025 психологом психологічної майстерні «Інсайт» ОСОБА_5 (а. с. 175, 176), талон-повідомлення єдиного обліку № 42718 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 12.08.2025 (а. с. 177).

Разом з відзивом на апеляційну скаргу позивач надав до суду апеляційної інстанції нові докази: скриншот з мобільного пристрою, яка містить приватні повідомлення (а. с. 202), рецензію на «Висновок психологічного обстеження», складений доктором психологічних наук, професором, професором кафедри практичної психології ЦДУ імені Володимира Винниченка Гейко Є. В. (а. с. 203 - 206).

Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, суд апеляційної інстанції може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи, які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею.

При цьому закон допускає прийняття апеляційним судом нових доказів лише у «виключних випадках» обумовлених існуванням причин за яких учасник справи не мав можливості подати їх до суду першої інстанції «з причин, що об`єктивно не залежали від нього». Такими можуть визнаватися причини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення учасника справи, перешкоджають чи істотно утруднюють вчинення ним процесуальної дії та підтверджені доказами.

Водночас відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (постанова Верховного Суду від 27.08.2023 у справі №552/7368/21, від 10.09.2025 у справі № 906/127/24).

Колегія суддів апеляційного суду вирішуючи питання прийняття нових доказів, які подали сторони разом із заявами (апеляційною скаргою та відзивом на неї, відповідно), виходить з того, що ці докази не існували на час розгляду справи в суді першої інстанції та частково стосуються подій, які сталися після ухвалення оскаржуваного рішення, тому вони були здобуті сторонами після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі.

Відтак подані нові докази колегія суддів апеляційного суду до розгляду не приймає.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скаргиза наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не повною мірою відповідає зазначеним нормам закону, а томувимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню.

7.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:

02.12.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 уклали шлюб у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дитина - син ОСОБА_3 .

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25.02.2025 у справі № 404/5662/24 шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Ще до розлучення на ґрунті конфлікту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стали проживати окремо один від одного. Зокрема, позивач фактично проживає у власній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , натомість позивачка проживає у власній квартирі за адресою: АДРЕСА_3 .

При цьому малолітній ОСОБА_3 проживає з матір`ю, ОСОБА_2 . Відповідно батько дитини, ОСОБА_1 , проживає окремо від дитини та надає матері грошові кошти на утримання дитини, що підтверджується письмовими доказами у справі - платіжними інструкціями від 11.04.2024, 26.05.2024, 03.06.2024, 12.06.2024, 15.06.2024, 21.06.2024, 26.06.2024, 11.07.2024, 19.07.2024, 29.07.2024, 16.01.2025, 18.01.2025, 15.02.2025, 15.03.2025, 17.03.2025, 20.03.2025.

Відповідно до талона-повідомлення єдиного обліку № 29856 від 08.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Кропивницькому РУП ГУНП в Кіровоградській області із заявою про те, що з 01.07.2024 колишня дружина не дає йому бачитись з дитиною та постійно переховується.

Згідно з пояснень ОСОБА_1 від 07.07.2024, наданих ним слідчому Кропивницькому РУП ГУНП в Кіровоградській області, у період часу з 01.07.2024 він не бачив свою дитину, неодноразово приходив до місця мешкання відповідачки з дитиною, але кожного разу двері ніхто не відчиняв, на телефонні дзвінки відповідачка не відповідала, хоча перебувала у квартирі.

Згідно з листом КНП «Дитяча міська лікарня» Кропивницької міської ради» № 1298 від 02.10.2024 малолітній ОСОБА_3 знаходився на плановій стаціонарній реабілітації з 03.09.2024 по 30.09.2024 у відділенні реабілітації та відновлювального лікування. Малолітнього ОСОБА_4 супроводжував батько ОСОБА_1 .

Відповідно до листа КНП «Дитяча міська лікарня» Кропивницької міської ради» № 36 від 14.01.2025 підтверджується факт супроводження малолітнього ОСОБА_3 його батьком під час перебування дитини на стаціонарній реабілітації у період з 02.12.2024 по 23.12.2024.

Згідно з листом Приватного підприємства «Заклад дошкільної освіти «Навчально-розважальний комплекс «Простір-С» від 23.06.2025 у період з вересня 2024 по червень 2025 року ОСОБА_3 відвідував заклад «Твій Простір» в супроводі батька, який допомагав сину брати участь у майстер-класах, тематичних та сенсорних заняттях, під час перебування в ігровій зоні.

Відповідно до висновку, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 26.11.2024 № 1209 вирішено за доцільне визначити наступні способи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним, а саме: з 10:00 до 12:00 щовівторка та щочетверга у присутності матері дитини (а. с. 92 -94).

8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

8.1. Норми права та їх джерела

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ст. 51 Конституції України).

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ст. 9 Конституції України).

Згідно із ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (ст. 141 СК України).

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (ст. 153 СК України).

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства (ч. ч. 1, 2 ст. 151 СК України).

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов`язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків (ч. ч. 1 – 4 ст. 157 СК України).

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (ч. ч. 1, 2 ст. 159 СК України).

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. ч. 4 – 6 ст. 19 СК України).

8.2. Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

Системний аналіз наведених вище за текстом цієї постанови норм матеріального права дає підстави вважати, що у разі, коли батьки проживають окремо, незалежно від розірвання шлюбу, той із батьків, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а інший з батьків, з яким проживає дитина, не має права перешкоджати йому/їй спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

За загальним правилом питання про спілкування з дитиною того із батьків, хто проживає окремо від дитини, а також про його участь у вихованні дитини вирішується батьками спільно, зокрема шляхом укладення договору.

Спори між батьками про спілкування та виховання дитини вирішуються органом опіки та піклування або судом.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про усунення йому перешкод у спілкуванні з їх малолітньою дитиною ОСОБА_3 , який проживає з матір`ю окремо від батька, та його вихованні.

Тож, позивач просив суд зобов`язати відповідача не чинити йому таких перешкод, а також встановити спосіб його участі у спілкуванні та вихованні дитини згідно із запропонованим ним графіком.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Наявність перешкод у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4 та у його вихованні ОСОБА_1 обґрунтував тим, що мати дитини не реагує на його повідомлення та телефонні дзвінки, періодично блокує номер його телефону, заперечує проти спілкування батька з сином, періодично змінює місце перебування з метою неможливості відслідковування батьком місця перебування сина.

Цивільне судочинство ґрунтується, зокрема, на принципі змагальності сторін відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій . Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч. 3 ст. 2, ст. 12, ст. 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України).

Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності, які встановлені ст. ст. 77 – 80 ЦПК України.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання до суду доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

У постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 607/1377/22 зазначено, що при вирішенні спору суди попередніх інстанцій не врахували, що задоволення вимоги про зобов`язання відповідачки не чинити перешкоди позивачам у спілкуванні з онуками можливе лише у разі наявності перешкод позивачам з боку відповідача. З урахуванням обставин, встановлених судами та які визнавалися учасниками справи, відсутні підстави вважати, що відповідач чинить позивачам будь-які перешкоди у спілкуванні з їх онуками. Тому суди зробили неправильний висновок про задоволення цієї позовної вимоги. З урахуванням того, що сторонами не погоджено способи участі позивачів у вихованні онуків (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, суди обґрунтовано встановили наявність підстав для визначення порядку участі позивачів у спілкуванні та у вихованні онуків шляхом надання їм можливості бачитися з дітьми у визначені дні.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25.03.2024 у справі № 742/1716/23 дійшов таких висновків: Конструкція ст. 159 СК України свідчить про те, що законодавець розмежовує вимоги про встановлення способу участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права та є окремим способом захисту порушеного права діда й баби на спілкування з онуками. Відмова у задоволенні позову про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею (зокрема, внаслідок недоведеності перешкод чи з інших підстав), не є підставою для відмови судом у захисті й реалізації прав, передбачених частиною другою статті 159, частиною першою статті 263 СК України - визначенні способів участі баби та діда у вихованні дитини, місця та часу їхнього спілкування (див. п. п. 56, 68, 69 постанови).

Суд першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного рішення сформулював суперечливий висновок: «Таким чином, суд вважає доведеним обставину щодо відсутності перешкод у позивача для участі у вихованні сина, а також наявність перешкод у особистому спілкуванні та вихованні ОСОБА_3 без присутності відповідача».

Відтак суд не визначився однозначно щодо порушення прав позивача, на захист яких він звернувся до суду. При цьому суд не навів обґрунтування такого свого висновку.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність доказами факту створення відповідачкою перешкод позивачу у спілкуванні з дитиною.

Надані позивачем докази, а саме скриншоти з мобільного пристрою, яка містить приватні повідомлення двох осіб, які спілкуються щодо дитини (сторони визнають, що це їх спілкування), а також талон-повідомлення єдиного обліку № 29856 від 08.07.2024, письмові пояснення ОСОБА_1 не є достатніми та достовірними доказами, лише на їх підставі не можна встановити факт перешкоджання відповідачем особистим зустрічам позивача з дитиною.

Зокрема, переписка між сторонами у справі не містить даних про відмову ОСОБА_2 у зустрічах ОСОБА_1 з сином.

Натомість зі скриншоту з мобільного пристрою, який надала до суду відповідач, вбачається, що вона пропонувала позивачу особисто долучитися до святкування дня народження дитини та хрещення, на що позивач відмовився (а. с. 101).

Колегія суддів апеляційного суду звернула увагу на те, що попри існуючий між сторонами конфлікт, розірвання їх шлюбу, вони не припинили спілкування про їх дитину, хоча це спілкування і носить емоційне забарвлення, що є природним у ситуації, що склалася.

При цьому відповідачка не зобов`язана бути на зв`язку з позивачем у будь-який час та не повинна негайно надавати йому відповіді на всі питання.

У питанні їх спілкування щодо дитини, сторони мають принципами добросовісності та розумності.

Інші докази у справі, які надав позивач, а саме: листи КНП «Дитяча міська лікарня» Кропивницької міської ради» № 1298 від 02.10.2024, № 36 від 14.01.2025, лист ПП «Заклад дошкільної освіти «Навчально-розважальний комплекс «Простір-С» від 23.06.2025 доводять те, що позивач особисто супроводжував малолітнього сина ОСОБА_4 під час його реабілітації з 03.09.2024 по 30.09.2024 та з 02.12.2024 по 23.12.2024., а також з вересня 2024 року по червень 2025 року він супроводжував сина та надавав йому допомогу у різноманітних заходах під час відвідування закладу «Твій Простір».

Ці докази красномовно вказують на те, що позивач зі згоди матері дитини мав регулярні зустрічі з сином, особисто спілкувався з ним, без присутності з матері.

Та обставина, що на початку липня 2024 року відповідачка на кілька днів разом із сином покинула межі міста, а потім повернулася, не можуть бути беззаперечним доказом того, що вона мала намір перешкодити позивачу у реалізації його прав на спілкування з дитиною чи участь у її вихованні.

Отже, у справі не доведено доказами, що ОСОБА_2 дійсно створила для ОСОБА_1 реальні перешкоди у спілкуванні з їх сином ОСОБА_4 .

Недоведеність позивачем цього факту (факту порушеного права) є підставою для відмови у задоволенні позову про зобов`язання відповідачки усунути перешкоди позивачу у спілкуванні та вихованні дитини.

Поряд з цим відмова у задоволенні позову про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, не є підставою для відмови визначенні способу участі позивача у спілкуванні та вихованні дитини так, як сторони визнають, що між ними з цього питання між ними немає домовленості, а їх бачення графіку та порядку проведення зустрічей батька з сином є різними.

Колегія суддів зауважує, що порядок спілкування батька з дитиною, а також його характер та обсяг обумовлюються обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням основних інтересів дитини.

У п. 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07.12.2006 зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним («Мамчур проти України», 16.07.2015, п. 100).

З цією метою законодавець у ст. 19 СК України визначив, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Водночас законодавець встановив, що висновок органу опіки та піклування не має для суду наперед визначеної сили, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У справі, що переглядається в апеляційному порядку, встановлено, що відповідно до наданого на виконання ухвали суду від 04.09.2024 висновку, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 26.11.2024 № 1209, на підставі оцінки потреб сім`ї, пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , орган опіки та піклування вирішив за доцільне визначити наступні способи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним, а саме: з 10:00 до 12:00 щовівторка та щочетверга у присутності матері дитини.

Оцінюючи цей висновок, суд першої інстанції, врахувавши особу батька дитини, наявні у справі письмові докази, які характеризують його особу та ставлення до дитини, дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційного суду, про те, що обумовлення зустрічей позивача з дитиною присутністю матері не відповідає інтересам самої дитини з огляду на існуючий між сторонами у справі конфлікт.

Ні орган опіки та піклування, ні суд першої інстанції у цій справі не встановили обставин негативної поведінки ОСОБА_1 стосовно сина ОСОБА_4 , загрози проявів негативного поводження позивача з сином чи інших вагомих обставин, які свідчили б про необхідність обов`язкової присутності матері дитини під час побачень батька з сином.

При цьому наявність вже згаданого конфлікту між сторонами, існування між ними неприязних стосунків може негативно вплинути на ставлення дитини до батька при проведенні їх зустрічей, на що доречно звернув увагу суд першої інстанції. Натомість зустрічі позивача з сином без присутності матері відповідатимуть найкращим інтересам дитини, сприятимуть вільному формуванню емоційного зв`язку між дитиною і батьком та зменшенню негативного впливу на дитину конфлікту між батьками.

Отже, в частині наданої органом опіки та піклування до суду рекомендації про обумовлення проведення зустрічей позивача з сином ОСОБА_4 обов`язковою присутністю відповідачки, місцевий суд обґрунтовано не взяв її до уваги.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в цій частині не спростовують правильність висновку суду.

Стосовно рекомендації органу опіки та піклування в частині графіку та тривалості зустрічей позивача із дитиною, то суд першої інстанції з ним не погодився, визнав їх такими, що обмежують права дитини та батька на особисте спілкування, а тому вийшов за межі наданої йому рекомендації.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з урахуванням віку малолітнього ОСОБА_4 рекомендовані органом опіки та піклування зустрічі дитини з батьком двічі на тиждень по три години дійсно не здатні забезпечити реальної можливості якнайскорішого формування адекватного зв`язку між дитиною і батьком в умовах зміненого функціонування сім`ї дитини, а також не сприятиме підтриманню родинних зв`язків на належному рівні та гармонійному розвитку дитини за максимально можливої в цих умовах присутності в її житті обох батьків.

Таким чином суд першої інстанції правильно визнав запропонований органом опіки та піклування графік спілкування батька з сином обмеженим, а їх спілкування за такого графіка недостатнім.

Колегія суддів апеляційного суду, беручи до уваги всі обставини цієї справи (характер стосунків сторін, вік дитини, рівність прав батьків щодо дитини, бажання позивача брати участь у вихованні сина, часткову згоду відповідачки на запропонований позивачем графік його зустрічей з сином, проживання дитини з матір`ю) вважає, що якнайкращим інтересам дитини відповідатиме встановлення наступного способу та графіка побачень ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_4 : забирати дитину особисто з дому від матері або з навчального закладу та повертати його до місця проживання матері ОСОБА_2 щовівторка та щочетверга з 17:00 до 20:00 без присутності матері дитини ОСОБА_2 , а також щосуботи з 14:00 до 20:00 з дотриманням режиму дня та харчування дитини (відвідування гуртків, секцій тощо), без присутності матері дитини ОСОБА_2 .

Водночас саме з огляду на вік дитини та проживання її за домовленістю сторін з матір`ю, вимога позивача про надання йому можливості забирати дитину кожного першого та третього тижня місяця з 10:00 середи до 20:00 четверга, тобто з ночівлею у батька, є передчасною.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що інші заявлені позовні вимоги щодо проведення святкових днів, спільного відпочинку на період частини канікул сина, які задовольни суд, стосуються договірного врегулювання виконання батьківських обов`язків та потребують досягнення згоди між сторонами, а тому задоволенню не підлягають.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30.07.2025 у справі № 753/2281/23, на який посилається апелянт.

Апеляційна скарга, яку подала позивачка, не містить доводів про незаконність чи необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог позивача про необмежене спілкування з сином особисто за допомогою засобів зв`язку, які не передбачають безпосереднього фізичного спілкування, обов`язкове повідомлення відповідачкою позивача про захворювання та лікування дитини, про від`їзд дитини за межі міста більше ніж на два дні, надання батьку можливість відвідувати сина у період хвороби у місці його фактичного перебування з урахуванням стану здоров`я та рекомендацій лікаря.

Відтак підстав для задоволення вимог апеляційної скарги про скасування рішення в частині вирішення цих вимог позивача та ухвалення фактично повторного рішення про відмову в їх задоволенні немає.

Позивач рішення суду не оскаржив.

Колегія суддів апеляційного суду також звертає увагу сторін у справі на те, що суд визначає способи участі позивача у спілкуванні та вихованні дитини виходячи з фактичних обставин справи, які існували на час ухвалення рішення.

Проте розвиток сімейних відносин є динамічним, обставини життя сім`ї, відносини у сім`ї постійно перебувають у русі, змінюються.

У зв`язку із цим рішення суду з часом може не відповідати обставинам, які змінилися, правам та інтересам сторін у справі, а також інтересам дитини.

У постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 752/9697/19 зазначено: «Зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, в тому числі з врахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батьків у майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дитини».

У постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 607/20536/19 зазначено: «…про зміну порядку участі батька у вихованні дітей та спілкування з ними, здійснивши системний аналіз статті 159 СК України у сукупності із статтею 2 та 5 ЦПК України, дійшов висновку про те, що зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, в тому числі з врахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батьків у майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дитини».

Способом захисту прав може бути пред`явлення позову про зміну способу участі у вихованні дитини, який визначений рішенням суду. Тобто, зокрема, в разі зміни обставин, наприклад, пов`язаних із віком дитини, як мати дитини, так і батько не позбавлені можливості звернутися з позовом про зміну способу участі у вихованні дитини, який визначений рішенням суду (див. постанову Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 932/665/20).

Отже, надалі, за виникнення відповідних підстав, будь-хто з батьків не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом.

9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги про недоведеність обставин, що мають значення для справи, про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справичастково знайшли своє підтвердження, а тому вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376, 382 - 384ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 , від імені якої діє представник – адвокат Деревянко Яна Романівна, задовольнити частково.

Рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 17.07.2025 в частині задоволення вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні цієї позовної вимоги відмовити.

Рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 17.07.2025 в частині встановлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , способу його участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити.

Встановити спосіб та графік побачень ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : забирати дитину особисто з дому від матері або з навчального закладу та повертати його до місця проживання матері ОСОБА_2 щовівторка та щочетверга з 17:00 до 20:00 без присутності матері дитини ОСОБА_2 , а також щосуботи з 14:00 до 20:00 з дотриманням режиму дня та харчування дитини (відвідування гуртків, секцій тощо), без присутності матері дитини ОСОБА_2 .

У частині позовних вимог ОСОБА_1 про побачення з дитиною кожного першого та третього тижня місяця з 10:00 середи до 20:00 четверга без присутності матері, спільного святкування разом з дитиною днів народження без присутності матері, спільний відпочинок батька з сином протягом 10 днів влітку та 10 днів взимку, відмовити.

В інших частинах рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10.08.2026.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. І. Мурашко

О. І. Чельник