Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №345/1681/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/1681/26

Провадження № 22-ц/4808/1464/26

Головуючий у 1 інстанції Юрчак Л. Б.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.,

суддів: Девляшевського В.А., Луганської В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» Коловської Анастасії Володимирівни на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

У березні 2026 року Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 29.09.2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 підписано заяву № 705909 про приєднання до публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної кратки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank». Зазначеним договором відповідачу відкрито поточний рахунок у національній валюті № НОМЕР_1 , а також встановлено кредитний ліміт у межах загального ліміту продукту, зокрема надано кредитні кошти у сумі 20 000,00 грн. Відповідно до умов договору, процентна ставка за користування кредитними коштами становить 0,22 % на місяць, строк користування кредитним лімітом - 12 місяців з автоматичною пролонгацією. Цільове призначення кредиту - споживчі потреби. Підписанням заяви № 705909 відповідач підтвердив приєднання до публічної пропозиції банку, яка разом із додатками (зокрема тарифами, паспортом споживчого кредиту тощо) розміщена на офіційних ресурсах банку та доступна через мобільний додаток «Sportbank». Відповідач підтвердив, що ознайомлений з умовами публічної пропозиції, повністю їх розуміє та зобов`язується їх виконувати. Акцептована відповідачем публічна пропозиція разом із заявою № 705909 становлять договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг у межах проєкту «Sportbank». Згідно з умовами договору, банк відкрив відповідачу поточний рахунок та надав можливість користування кредитним лімітом шляхом здійснення операцій з використанням платіжної картки. Надання кредитних коштів підтверджується випискою по рахунку, що свідчить про фактичне отримання відповідачем кредитних коштів. У подальшому відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання за договором, зокрема припинив своєчасно здійснювати погашення заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами. Банк неодноразово повідомляв відповідача про наявність простроченої заборгованості та необхідність її погашення, у тому числі шляхом направлення відповідних повідомлень та телефонних звернень, однак зазначені заходи не призвели до добровільного виконання зобов`язань. Станом на 02.09.2025 року заборгованість за договором №002/11799827-SP від 29.09.2021 року становить 44 277,97 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту (у тому числі прострочена) - 19 842,20 грн.; заборгованість за процентами (у тому числі прострочена) - 24 435,77 грн. Зазначена заборгованість підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунку, що додаються до позовної заяви.

Із урахуванням наведеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за заявою-договором № 002/11799827-SP від 29.09.2021 року, що в частині тіла кредиту та процентів станом на 02.09.2025 року становить 44 277,97 грн., в тому числі заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) – 19 842,20 грн.; заборгованість за процентами (в т. ч. прострочена) – 24 435,77 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2026 року позов Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» кредитну заборгованість за заявою-договором № 002/11799827-SP від 29.09.2021 року, що в частині тіла кредиту та процентів станом на 02.09.2025 року становить 22 975,57 грн., в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена)- 19 842,20 грн.; заборгованість за процентами (в т.ч. прострочена) - 3 133,37 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 381,39 грн..

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено .

Не погоджуючись із рішенням суду, представник Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» Коловська А.В. через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2026 року скасувати в частині відмови в стягненні відсотків в повному розмірі та стягнути відсотки в заявленому розмірі 24 435,77 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд частково не задовольнив вимоги позивача щодо заборгованості за процентами, які нараховані після 14.03.2022 року, посилаючись на Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», проте вважаємо це неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, відповідач із 14.03.2022 року перебуває на військовій службі, проте банк про це не знав та відповідач банку не надав підтверджуючі документи. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Таким чином, нарахування відповідачу відсотків здійснювалося на законних підставах, оскільки відповідач не повідомив банк у відповідності до чинного законодавства про те, що він перебуває на військовій службі, що на нього поширюються норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Оскільки відповідач умови договору не виконував, зокрема і умова договору про повідомлення позивача про зміну даних то нарахування відсотків за користування коштами відповідно до умов договору є правомірним і відповідач жодним чином не позбавляється від виконання умов договору та погашення заборгованості в повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Долинка О.А. подав відзив на апеляційну скаргу, оскільки вважає, що така є необґрунтованою, а її доводи не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Вказує, що за наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Судом першої інстанції правильно досліджено і відображено в оскаржуваному рішенні, що станом на 13.03.2022 року у відповідача була наявні заборгованість за тілом кредиту в сумі 19 842,20 грн і 5133,37 грн, яка мала статус простроченої. В подальшому 29.05.2022 року він здійснив платіж в сумі 500,00 грн і 15.04.2023 року в сумі 1500,00 грн. Судом першої інстанції обґрунтовано зроблений висновок про застосування до правовідносин між сторонами пільги та звільнення відповідача від сплати процентів за кредитом. Правомірним є зарахування оплат від 29.05.2022 року і 15.04.2023 року в погашення заборгованості за процентами, яка була наявна станом на 13.04.2022 року.

Заявив про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу 3000 грн.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 x 30 = 99 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Судом встановлено, що29.09.2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 підписано Заяву № 705909 про приєднання до публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної кратки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank»(відомості з системи «Електронний суд»).

ОСОБА_1 – з 29.09.2021 року є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до Заяви №705909 з номером кредитного договору № 002/11799827-SP.

Згідно з п. 1. Заяви № 705909 про приєднання до 2 частини публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» відповідач просив надати банківські та фінансові послуги, зокрема: відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті. Позичальнику було надано послугу кредитування рахунку та встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (що складає 100 000 гривень), а саме надані кредитні кошти в сумі 20 000,00 грн. Процентна ставка за встановленим кредитним лімітом – 0,22 %. Строк користування – 12 місяців з автоматичною пролонгацією. Цільове призначення кредиту - на споживчі потреби .

Відповідно до п. 8.1. Порядку кредитування рахунку, надання банком кредиту, виникнення та погашення заборгованості (далі за текстом – Порядок кредитування), клієнт підписанням Заяви-анкети або Заяви про приєднання до частини 2 Публічної пропозиції приймає в повному обсязі умови Публічної пропозиції (разом з усіма додатками), в тому числі умови щодо кредитування рахунку та приймає (підписує) паспорт споживчого кредиту. При цьому, сторони погоджуються, що умови Договору в частині кредитування рахунку, які приймає клієнт містять всі істотні умови договору про надання споживчого кредиту, обов`язковість яких визначена законодавством України, в тому числі загальний ліміт кредитування рахунку, в межах якого відповідно до умов Договору банком для клієнта встановлюється ліміт кредитування рахунку

Відповідно до п. 8.5. Порядку кредитування підтвердженням погодження клієнтом встановленого ліміту кредитування рахунку/зміни ліміту кредитування є здійснені клієнтом операції з розрахунку за товари та послуги та/або отримання готівкових коштів та/або здійснення безготівкового переказу після встановлення або зміни ліміту кредитування рахунку.

Відповідно до п. 8.6. Порядку кредитування клієнт може відмовитись від одержання кредиту шляхом не допущення здійснення операцій за рахунком за рахунок кредиту та/або ініціювати скасування ліміту кредитування рахунку шляхом направлення відповідного повідомлення узгодженими каналами зв`язку. Клієнт може також ініціювати зменшення/встановлення нульового ліміту кредитування рахунку шляхом ініціювання таких змін в мобільному додатку «Sportbank». Зміна ліміту кредитування рахунку здійснюються банком протягом 48 годин шляхом відображення банком в мобільному додатку «Sportbank» нового розміру ліміту кредитування рахунку.

Відповідно до п. 8.10. Порядку кредитування за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти. Тип процентної ставки – фіксована. Розмір процентної ставки, вказується в тарифах та залежить від виду операцій, які здійснює клієнт за рахунок кредиту та терміну фактичного користування кредитом. Розмір процентної ставки, що вказаний в тарифах, може бути змінений шляхом внесення змін до даної Публічної пропозиції в порядку, передбаченому розділом 11 Публічної пропозиції. Такі зміни застосовуються виключно до кредитної заборгованості, що виникає в межах ліміту кредитування рахунку, після внесення таких змін. До заборгованості, що виникла в межах ліміту кредитування рахунку, до моменту внесення змін в розмір процентної ставки, застосовується процентна ставка визначена тарифами, які діяли на момент виникнення кредитної заборгованості.

Укладання вищевказаного договору і факт отримання відповідачем коштів за цим договором сторонами не заперечується.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що проценти за користування кредитом відповідачу як військовослужбовцю не підлягали нарахуванню, то будь-які платежі, здійснені після цієї дати в рахунок погашення процентів, можуть бути зараховані виключно на погашення тих процентів, які були правомірно нараховані до набуття ним статусу військовослужбовця. Таким чином, платежі від 29 вересня 2022 року в сумі 500,00 грн. та від 15 квітня 2023 року в сумі 1 500,00 грн. підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за процентами, яка існувала станом на 13 березня 2022 року та становила 5 133,37 грн. Загальна сума таких платежів складає 2 000,00 грн., а тому розмір заборгованості за процентами, які могли бути нараховані відповідачу до 14 березня 2022 року, зменшується до 3 133,37 грн. (5 133,37 грн. – 2 000,00 грн.). Матеріали справи не містять доказів належного і повного виконання відповідачем зобов`язань за кредитом, матеріали справи підтверджують наявність у нього заборгованості, водночас відповідачем доведена неможливість нарахування процентів за кредитом починаючи з 14.03.2022 року, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову і стягнення з відповідача на користь позивача 19 842,20 грн. заборгованості за тілом кредиту та 3 133,37 грн. заборгованість за процентами.

Перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до такого висновку.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Отже, у випадку настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.

Встановлено, що відповідно до заяви 29.09.2021 р ОСОБА_1 підписав заяву-анкету № 705909 щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».

Згідно з пунктом 2 заяви № 705909 для створення удосконаленого електронного підпису засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, та підтвердив, що створений удосконалений електронний підпис є аналогом його власноручного підпису та його накладення, що ініційоване ним в мобільному додатку буде мати рівнозначні юридичні наслідки з направленням його власноручного підпису на правочини та документи складені на паперових носіях.

Відповідно до п.6 даної Заяви ОСОБА_1 просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/удосконалений електронний підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в банку згідно з договором.

Згідно з довідкою АТ «Таскомбанк» ОСОБА_1 з 29.09.2021 є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , відкритий до заяви-анкети №705909

Банк надав розрахунок заборгованості по кредитному договору № 002/11799827-SP від 29.09.2021 р. станом на 02.09.2025 р. заборгованість ОСОБА_1 становить 44 277,97 грн., в т.ч.:- заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) – 19 842,20 грн.; - заборгованість за процентами (в т. ч. прострочена) – 24 435,77 грн.

З виписки по картці за договором від 29.09.2021 вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, періодично погашаючи кредит.

Відповідно до ч.ч. 1, 2статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ч.ч. 1, 2статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1статті 626 ЦК України).

Відповідно до частини 1статті 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1статті 638ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1статті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторонапідприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини 1статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другоюстатті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 1статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зістаттею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.ч. 1, 6статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з позовом, АТ «Таскомбанк» посилалось на те, що між сторонами був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак він не виконав зобов`язання за цим договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин АТ «Таскомбанк» надало суду заяву-анкету №705909 від 29.09.2021 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк», Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» і Тарифи та умови обслуговування фізичних осіб в АТ «Таскомбанк», розрахунок заборгованості по кредитному договору від 29.09.2021, виписки по особовому рахунку.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, розрахунок заборгованості за договором № 002/11799827-SP від 29.09.2021 р. станом на 02.09.2025 р зроблений за період з 30.09.2021 року по 01.09. 2025 року.

ОСОБА_1 14 березня 2022 року призваний на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних Сил України та станом на час розгляду справи продовжує проходити військову службу.

Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи довідкою від 14.05.2022 № 291, довідкою від 26.10.2025 № 1472/2989, довідкою від 23.04.2026 № 1472/2945 (відомості «Електронний суд»), копією військового квитка та копією посвідчення офіцера (а.с.16).

З копії військового квитка вбачається, що 14.03.2022 відповідача зараховано для проходження військової служби у Збройних Силах України до військової частини НОМЕР_2 . Відомості про виключення його зі списків особового складу військової частини у військовому квитку відсутні.

Наданим посвідченням офіцера підтверджується подальше проходження відповідачем військової служби та присвоєння йому чергових військових звань.

Пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Аналіз п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону №1357-IX від 30 березня 2021 року, який набрав чинності 23 квітня 2021 року, свідчить про те, що пільги мають військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.

Встановивши, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на нього поширювалися пільги (не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом), передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з початку запровадження особливого періоду, тобто з з 14 березня 2022 року

Оскільки відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з 14 березня 2022 року проценти за користування кредитом відповідачу як військовослужбовцю не підлягали нарахуванню, то будь-які платежі, здійснені після цієї дати в рахунок погашення процентів, можуть бути зараховані виключно на погашення тих процентів, які були правомірно нараховані до набуття ним статусу військовослужбовця.

Таким чином, з урахуванням встановленого судом факту проходження відповідачем військової служби з 14 березня 2022 року, а також передбаченої законом заборони нарахування процентів за користування кредитом з моменту набуття ним статусу військовослужбовця, суд, враховуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, визначає дійсний розмір заборгованості відповідача.

Проценти за користування кредитними коштами підлягали нарахуванню за період фактичного користування кредитом з 29 вересня 2021 року по 13 березня 2022 року.

Як установлено судом, станом на 13 березня 2022 року, тобто на день, що передував призову відповідача на військову службу за призовом під час мобілізації, сума заборгованості за процентами за користування кредитом, відповідно до наданого позивачем розрахунку, становила 5 133,37 грн.

Разом з тим, із розрахунку заборгованості та виписки за рахунком убачається, що після набуття відповідачем статусу військовослужбовця ним було здійснено два платежі: 29 вересня 2022 року у розмірі 500,00 грн та 15 квітня 2023 року у розмірі 1 500,00 грн. Загальний розмір таких платежів становить 2 000,00 грн.

Оскільки відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» починаючи з 14 березня 2022 року проценти за користування кредитом відповідачу як військовослужбовцю не підлягали нарахуванню, здійснені ним після цієї дати платежі не можуть бути зараховані в погашення процентів, нарахованих у період дії відповідної законодавчої заборони.

Таким чином, із загальної суми процентів, заявлених позивачем до стягнення у розмірі 24 435,77 грн., правомірними є лише проценти, нараховані до 14 березня 2022 року, у розмірі 5 133,37 грн. При цьому здійснені відповідачем після набуття статусу військовослужбовця платежі на загальну суму 2 000,00 грн. підлягають зарахуванню в рахунок погашення зазначеної заборгованості за процентами. Отже, залишок заборгованості за процентами, який підлягає врахуванню при визначенні загального розміру заборгованості, становить 3 133,37 грн. (5 133,37 грн. – 2 000,00 грн.).

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не повідомив банк у відповідності до чинного законодавства про те, що він перебуває на військовій службі, що на нього поширюються норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки суд повинен самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).

Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі №642/548/21.

Крім того, для припинення нарахування відсотків за користування кредитом та застосування неустойки закон не вимагає від сторін обов`язкового внесення змін до укладеного договору чи підписання додаткових угод, оскільки право на пільгу виникає безпосередньо в силу закону з моменту призову на військову службу під час мобілізації (правовий висновок у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 336/512/18).

При вирішенні цієї справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

11 серпня 2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Долинка О.А. подав заяву про стягнення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000 грн.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Отже, наведені процесуальні норми вказують на те, що при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:

- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 24 січня 2023 року у справі № 922/4022/20.

Представником відповідача - адвокатом Долинкою О.А. відповідну вимогу про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу було вказано у відзиві на апеляційну скаргу про орієнтований розмір витрат на правову допомогу в сумі 3 000 грн (а.с.59-63) та подано заяву з додатками, а також надано докази направлення матеріалів заяви іншим учасникам справи.

Представник позивача Акціонерного товариства «Таскомбанк» подала заперечення на відзив щодо вимоги про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. Вказує, що заявлений розмір не відповідає критерію розумності та співмірності виходячи з складністю справи. Вартість послуг є завищеним та не відповідає дійсному обсягу виконаних представником відповідача робіт.

Згідно з вимогами статті 137, 141 ЦПК України на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.

На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником відповідача – адвокатом Долинкою О.А. . надано суду копію Договору про надання правничої допомоги №09/12/25 від 09 грудня 2025 року, копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 08 серпня 2026 року, копію ордера на надання правничої допомоги від 19 квітня 2026 року (т.2 а.с.161).

П. 1.1 Договору передбачено, що Долинка О.А. надає послуги ОСОБА_1 з представництва інтересів в суді.

П.3.1 . Договору встановлено плату за надання послуг обумовлюється сторонами у кожній справі шляхом укладення відповідної додаткової угоди до Договору.

На виконання умов договору укладено додаткову угоду №3 від 01 липня 2026 року, де передбачено вартість правничої допомоги у фіксованому розмірі в сумі 3 000 грн

Квитанцією №31-07/091225 від 31 липня підтверджено оплату ОСОБА_1 адвокату Долинці О.А. 3 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Долинка О.А. представляє інтереси відповідача в суді апеляційної інстанції, ним подано відзив на апеляційну скаргу.

Розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України»).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на професійну правничу допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Беручи до уваги обсяг наданої правої допомоги адвокатом при розгляді справи в апеляційній інстанції, відповідність їх критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, колегія суддів приходить до висновку, що відшкодування витрат в суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн є доведеним і обґрунтованим та підлягає стягненню з позивача на користь відповідача. Суд апеляційної інстанції відхиляє заперечення позивача щодо не співмірності заявленої суми, оскільки не доведено, що відповідна сума не відповідає фактичному часу та обсягу наданої правничої допомоги.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» Коловської Анастасії Володимирівни залишити без задоволення.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) 3 000 (три тисячі) грн понесених витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 серпня 2026 року.

Судді: Є.Є. Мальцева

В.А.Девляшевський

В.М.Луганська