Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №346/1938/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/1938/26

Провадження № 22-ц/4808/1597/26

Головуючий у 1 інстанції Сольський В. В.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» на рішення Коломийського міськрайонного суду, ухвалене головуючим суддею Сольським В.В. 09 червня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У квітні 2026 року ТОВ «Кошельок» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 травня 2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір № 3241805063-339109 про надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту. За умовами договору відповідачці надано кредит у сумі 2 100 грн строком на 30 днів зі сплатою 2 % на добу за початковий строк кредитування.

Позивач зазначив, що кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку, вказану відповідачкою при укладенні договору. Водночас відповідачка своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконала, у зв`язку з чим станом на день звернення до суду утворилася заборгованість у розмірі 7 518 грн.

Посилаючись на наведене, представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість та понесені судові витрати.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 09 червня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за договором № 3241805063-339109 про надання коштів у позику від 11.05.2021 в розмірі 3 360 грн, 1189,16 грн сплаченого судового збору та 4 000 грн витрат на правничу допомогу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ТОВ «Кошельок» подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні процентів, нарахованих після закінчення 30-денного Лояльного періоду. Вказує, що неповернення кредиту після спливу лояльного періоду є відкладальною обставиною у розумінні статті 212 ЦК України, що тягне продовження строку користування кредитом ще на 90 днів із нарахуванням процентів у розмірі 2,2 % на день. Зазначає, що відповідач кредит та проценти у межах лояльного періоду не сплатив, а тому строк користування кредитом був автоматично продовжений до 07 вересня 2021 року, а нарахування процентів за цей період є правомірним.

Апелянт вважає, що суд неправильно застосував положення статей 1048, 1050, 204, 526, 629 ЦК України, не врахував принцип свободи договору, презумпцію правомірності правочину та обов`язковість виконання його умов, а також безпідставно застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо припинення нарахування процентів після спливу строку кредитування, оскільки проценти нараховано в межах продовженого строку дії договору, а не після його закінчення. Наголошує, що умови договору щодо автопролонгації є чіткими, зрозумілими, не визнані недійсними, відповідач добровільно погодився з ними, не оспорював їх та не відмовився від договору у встановленому законом порядку.

Крім того, апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду щодо тлумачення договорів, презумпції їх правомірності, принципу pacta sunt servanda та обов`язковості виконання договору.

Також скаржник не погоджується зі зменшенням судом витрат на професійну правничу допомогу з 10 000 грн до 4 000 грн, зазначаючи, що відповідач не заявляв клопотання про їх зменшення, витрати підтверджені належними доказами, є співмірними складності справи та відповідають критеріям розумності.

Просить скасувати рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.06.2026 року в частині відмови, та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Кошельок» задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 3241805063-339109 від 11.05.2021 в розмірі 7 518,00 грн з яких: 2100,00 грн - заборгованість за сумою кредиту; 5 418,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, а також судові витрати, понесені у судах першої та апеляційної інстанцій.

ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 7518 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що відповідач не повернула позивачу кредит у сумі 2 100 грн, тому вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованою.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення процентів, суд виходив з того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, а в подальшому права кредитора захищаються положеннями статті 625 ЦК України. Оскільки пунктом 2.1 договору строк кредитування визначено 30 днів, а доказів його пролонгації суду не надано, суд дійшов висновку, що проценти можуть бути нараховані лише за цей період.

Зважаючи на вказане, суд частково задовольнив позов та стягнув з відповідача 3 360 грн, з яких 2 100 грн - заборгованість за тілом кредиту та 1 260 грн - проценти за користування кредитом.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд відповідно до статті 141 ЦПК України стягнув з відповідача судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1 189,16 грн. Крім того, оцінивши надані докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт та критерії розумності й співмірності, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх часткового відшкодування у розмірі 4 000 грн із заявлених 10 000 грн.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками місцевого суду з огляду на таке.

Судом встановлено, що 11.05.2021 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладений Договір № 3241805063-339109 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

За умовами п. 1.1 Договору ТОВ «Кошельок» надало позичальнику грошові кошти в розмірі 2 100 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 2.1. договору кредит надається строком на 30 (тридцять діб днів, (далі - «лояльний період») початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Сторони погодили, що встановлений в п.2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом (пункт 2.2).

Кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позивачем у заявці.

Пунктом 3.6. кредитного договору передбачено, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні 212 ст. ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах: 3.7 зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду.

З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 730 процента річних, що становить 2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним. (пункт 3.8.).

Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника, його персональні дані, номер мобільного телефону НОМЕР_1 , на який було відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.

Згідно з листа ТОВ «Тас Лінк» 11.05.2021 о 10:26:04 з сумою платежу 2 100 грн було успішно здійснено переказ грошових коштів та зараховано на картку НОМЕР_2 .

З відповіді АТ «Універсал Банк» від 28.04.2026 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 була емітована платіжна картка № НОМЕР_3 , на яку 11.05.2021 зараховано грошові кошти в сумі 2 100 грн.

Згідно з детальним розрахунком за Договором № 3241805063-339109 від 11.05.2021 заборгованість відповідачки перед позивачем становить 7 518,00 грн, з яких 2 100 грн - тіло кредиту, 5 418,00 грн відсотки за користування позикою.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Законом України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення договорів в мережі, процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 3241805063-339109 від 11.05.2021, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

У договорі погоджені сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк та порядок повернення коштів. За умовами вказаного кредитного договору відповідачка отримала грошові кошти у розмірі 2100 грн.

Ця обставина не заперечуються сторонами.

Звертаючись до суду позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за процентами договором № 3241805063-339109 від 11.05.2021 у розмірі 5 418 грн.

Згідно з п.2.1 кредитного договору № 3241805063-339109 від 11.05.2021 кредит надається строком на 30 днів (лояльний період).

Пунктом 2.2. сторони погодили, що встановлений в п.2.1.договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

А згідно із п.3.6. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом, зокрема, за умови зобов`язання щодо повернення основної суми переноситься на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не проводила жодних погашень заборгованості протягом лояльного періоду, і свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту не виконала взагалі.

Отже, заявляючи вимоги про стягнення з відповідачки відсотків, нарахованих за межами 30 днів кредитування, що визначено договором, позивач посилався на факт продовження строку користування кредитними коштами.

При цьому факт не повернення кредиту у визначений договором строк, в даному випадку після спливу 30 днів кредитування, свідчить не про продовження строку договору, як це зазначено в п.3.6 договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань.

Таким чином, застосування п.3.6 договору щодо продовження дії договору строком на 90 днів можливе за виконання п. 2.2 договору шляхом оплати позичальником протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

Відомості щодо оплати будь-яких платежів позивачем на надано.

Очевидно, що позичальник не виконав умов, за яких можливо продовження строку користування кредитом на підстав п.3.6 договору.

Інших погоджених із відповідачем умов продовження строку кредитування кредитний договір не містить.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Кошельок» про стягнення заборгованості, суд першої інстанції врахував, що за змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано визначив загальний розмір заборгованості за відсотками за користування кредитом в межах строку договору та заявленого позивачем періоду нарахування відсотків має складати 1260 грн (2100 х 2% х 30 діб).

Щодо стягнення витрат на правову допомогу при поданні позову.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно вимог частин першої-третьої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Апеляційний суд зауважує, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, постанова Верховного Суду від 31 липня 2025 року у справі № 404/5951/23).

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд першої інстанції, враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принцип розумності та справедливості та з врахуванням наданих доказів на понесення таких витрат позивачем, вважав за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції до 4 000 грн.

І підстав для зміни такого рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судом апеляційної інстанції рішення місцевого суду по суті вимог не змінюється і не скасовується, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 09 червня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Луганська

Є.Є. Мальцева

Повне судове рішення складено 11 серпня 2026 року.