Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №352/3001/24 — Івано-Франківський апеляційний суд

Суд: Івано-Франківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 10 серпня 2026 р.

Справа: №352/3001/24

Суддя: Мальцева Є. Є.

Справа № 352/3001/24

Провадження № 22-ц/4808/1457/26

Головуючий у 1 інстанції СТРУТИНСЬКИЙ Р. Р.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А., Луганської В.М.,

секретар Кузів А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 травня 2026 року, ухвалене судом у складі головуючого судді Струтинського Р.Р. у м. Івано-Франківськ, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

25 листопада 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 166 663, 18 грн та судових витрат.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що 23.03.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 29051-03/2024, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. 24.06.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» і ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24062024, у відповідності до умов якого останнє прийняло права вимоги до боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 21369,49 грн, з яких 7246,25 грн основна сума боргу, 14123,24 грн заборгованість за відсотками.

01.03.2024 між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та відповідачем укладено договір позики № 79451714, який підписано електронним підписом позичальника. 14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» і ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором, укладеним з відповідачем. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу, позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 35017,50 грн, з яких 9300 грн основна сума боргу, 25717,50 грн заборгованість за відсотками.

Також, 02.04.2024 між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики № 2288968. 14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором, укладеним з відповідачем. Відповідно до реєстру боржників №29 від 19.08.2024 до договору факторингу, позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 16075 грн, з яких 9950 грн заборгованість за основною сумою боргу, 1125 грн заборгованість за відсотками, 5000 грн заборгованість за відсотками понад строкове користування позикою.

05.02.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем укладено кредитний договір № 07532-02/2024, який підписано електронним підписом. 19.09.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 19092024, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором, укладеним з відповідачем. Відповідно до реєстру боржників від 19.09.2024 до договору факторингу, позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 28750 грн, з яких 10000 грн заборгованість за основною сумою боргу, 18750 грн заборгованість за відсотками.

13.02.2024 між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та відповідачем укладено кредитний договір № 1763501, який укладено в електронній формі. 30.07.2024 між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 30072024/1, відповідно до якого первісний кредитор передав позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників. Відповідно до реєстру боржників від 30.07.2024 до договору факторингу, позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 20038,69 грн, з яких 6370 грн заборгованість за основною сумою боргу, 12828,69 грн заборгованість за відсотками, 840 грн комісії.

19.03.2024 між ТОВ «Маніфою» і відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики № 7120917. 11.01.2024 між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 11-01/2024, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором, укладеним з відповідачем. Відповідно до реєстру боржників №6 від 21.08.2024 до договору факторингу, позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 45412,50 грн, з яких 17500 грн заборгованість за основною сумою боргу, 19162,50 грн заборгованість за відсотками, 8750 грн заборгованість за відсотками на прострочену позику.

Просили позов задовольнити.

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області рішенням від 18 травня 2026 року у задоволені позову ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовив.

Не погоджуючись із таким рішенням, представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою.Вважає зазначене рішення суду таким, що не відповідає нормам матеріального права та процесуального права та таким, що винесене без фактичного з`ясування обставин справи. Вказує, що суд першої інстанції, враховуючи вимоги ЦПК України, повинен був перед відкриттям провадження у справі залишити позовну заяву ТОВ «ФК«ЄАПБ» без руху та надати можливість на усунення недоліків шляхом подачі відповідних доказів, відсутність яких стала підставою відмови в задоволенні вищезазначеного позову ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Зазначає, що відповідачем будь-яких заперечень щодо позовних вимог не подавалося, ТОВ «ФК«ЄАПБ» не могла знати про необхідність подання окремого доказу, як наприклад доказ перерахування кредитних коштів чи детальні розрахунки заборгованості від первісних кредиторів, які у відповідності до вимог законодавства і не можуть знаходитися у ТОВ «ФК«ЄАПБ». ТОВ «ФК«ЄАПБ» не є первісним кредитором (крім того не здійснював відповідні нарахування), а дані документи відповідно до п.35 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. Тобто, в даному випадку судом порушено право ТОВ «ФК «ЄАПБ» на доступ до правосуддя (право на справедливий судовий розгляд). Адже, судом не роз`яснено ТОВ «ФК«ЄАПБ», що для повного з`ясування обставин справи, суду саме необхідно надати ряд доказів чітко визначений останнім за відповідними договорами, крім того судом не попереджено ТОВ «ФК«ЄАПБ» про наслідки не подання таких доказів.

ТОВ «ФК«ЄАПБ» не повідомлено судом про необхідність надання додаткових доказів для всебічного й повного з`ясування обставин справи, що в подальшому сприяло винесенню судом рішення з порушенням норм процесуального права без встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наголошує на тому, що вищезазначені договори, укладені з ОСОБА_1 , в судовому порядку не були розірвані. Кредитні договори у відповідності до вимог чинного законодавства недійсними не визнані, тобто в силу ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину.

На підтвердження заявлених позивних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» надано копії відповідних кредитних договорів та договорів позики, договорів факторингу із відповідними додатками та розрахунки заборгованості, які відповідач належними доказами не спростував. Доводи суду щодо ненадання кредитних коштів відповідачу спростовуються наявними у матеріалах справи копіями кредитних договорів та договорів позики, які є дійсними в силу приписів ст. 204 ЦК України про правомірність правочинів. При цьому вимог щодо визнання зазначених правочинів недійсними чи встановлення факту їх неукладеності до суду заявлено не було. Зазначені правочини підтверджують факт наявності відповідних правовідносин, їх зміст та погоджені сторонами обставини щодо передання в кредит чи в позику відповідачу коштів у погодженому розмірі. Оскільки предметом судового розгляду у справі № 352/3001/24 є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором та договором позики, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину вищезазначених договорів у цій справі (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (ст. 629 ЦК України).

Крім того, ТОВ «ФК «ЄАПБ» подано разом із позовною заявою ряд документів, зокрема, інформаційні довідки щодо надання кредитних коштів та розрахунки заборгованості по кожному із вищезазначених кредитів. Доказів протилежного, зокрема того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, відповідач суду не надав. Однак, відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем не надано доказів перерахування кредитних коштів відповідачу, суд не врахував наведені вище наявні докази та вимоги процесуального законодавства і фактично ухилився від вирішення спору по суті.

Позивачем було надано до суду всі наявні документи за кредитним договором, які були передані Первісним кредитором до ТОВ «ФК ЄАПБ» в рамках укладеного договору факторингу.

Просить скасувати рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» задовольнити в повному обсязі.

Крім того просить в апеляційній скарзі витребувати від АТ "Державний ощадний банк України" інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 карткових рахунків відкритих у банку станом на 23.03.2024; щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку НОМЕР_1 ; витребувати виписку по рахунку за номером картки НОМЕР_1 ; інформацію про надходження на картковий рахунок НОМЕР_1 грошових коштів в сумі 7500,00 грн.

Витребувати від АТ КБ "ПриватБанк" інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 карткових рахунків, відкритих у банку станом на 05.02.2024; інформацію щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку НОМЕР_2 ; виписку по рахунку за номером картки НОМЕР_2 за період з 04.02.2024 по 03.04.2024; інформацію про надходження 05.02.2024 на картковий рахунок НОМЕР_2 грошових коштів в сумі 10000,00 грн; інформацію про надходження 13.02.2024 на картковий рахунок НОМЕР_2 грошових коштів в сумі 7000,00 грн; інформацію про надходження 01.03.2024 на картковий рахунок НОМЕР_2 грошових коштів в сумі 12000,00 грн; інформацію про надходження 19.03.2024 на картковий рахунок НОМЕР_2 грошових коштів в сумі 17500,00 грн; інформацію про надходження 02.04.2024 на картковий рахунок НОМЕР_2 грошових коштів в сумі 10000,00 грн.

Представник відповідача адвокат Голуб Г.С. подав відзив на апеляційну скаргу. Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції у разі недостатності доказів перерахування коштів повинен був залишити позовну заяву без руху на стадії відкриття провадження (згідно зі ст. 185 ЦПК України) є абсолютно неспроможними та свідчать про неправильне тлумачення норм процесуального права.

На стадії відкриття провадження суд перевіряє наявність додатків, зазначених у переліку позовної заяви, а не здійснює правовий аналіз та оцінку їхнього змісту чи достатності для задоволення позову. Суд не вправі давати попередню оцінку доказам на етапі відкриття провадження та вказувати позивачу, які ще документи йому потрібно долучити, щоб «виграти справу». Визначення достатності доказів здійснюється судом виключно під час ухвалення рішення під час розгляду справи по суті (ст.ст. 263, 265 ЦПК України).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Позивач є професійним учасником ринку фінансових послуг (фінансовою компанією), діє через професійного представника (юриста), а тому самостійно несе ризики вчинення чи невчинення процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України) та визначає, якими саме доказами доводити свої вимоги. Отже, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює сторонам необхідні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Якщо позивач не надав належних доказів реальності кредитної операції, суд першої інстанції мав повне право відмовити в позові за браком доказової бази. Суд оцінив кожен доказ окремо та в сукупності, надав оцінку письмовим доказам, зокрема договорам, розрахункам тощо, що містять матеріали справи.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «ЄАПБ» заявляє клопотання про витребування у АТ «Ощадбанк» та АТ КБ «ПриватБанк» інформації щодо належності карткових рахунків та виписок про рух коштів, намагаючись у такий спосіб усунути недоліки власної доказової бази на стадії апеляційного розгляду. Позивач у суді першої інстанції не заявляв жодних клопотань про витребування інформації у АТ «Ощадбанк» чи АТ КБ «ПриватБанк». Жодних доказів того, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» намагалося самостійно отримати ці відомості чи клопотало про це Тисменицький районний суд, апелянт не надав.

Отже, апеляційна скарга не містить жодних нових доказів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини справи. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди позивача з наданою судом оцінкою доказів та до спроби повторної оцінки вже досліджених матеріалів справи.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Сторони до апеляційного суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 23 березня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 29051-03/2024, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача (а.с.11-13).

Згідно з п.1.1 договору сума кредиту становить 7500 грн; строк кредиту 100 днів; дата надання кредиту 23.03.2024; дата погашення кредиту 30.06.2024 (п.1.2 договору). Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної карти № 5304-09хх-хххх-2988.

За умовами п.5.3 вказаного Договору у випадку прострочення клієнтом сплати кредиту та процентів відповідно до термінів, встановлених в графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочення з урахуванням обмежень встановленим чинним законодавством України.

Підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений. Повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту товариства, розміщених на Веб-сайті товариства (а.с. 7.6 договору).

В п.8 договору зазначено реквізити сторін, у тому числі клієнта ОСОБА_1 , із зазначенням його П.І.Б., РНОКПП, номеру та серії паспорта, адреси, номерів мобільних телефонів та номеру електронного підпису НОМЕР_3 .

24 червня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп»» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24062024 (а. с. 16-17).

Відповідно до п. 1.1. договору фактор ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта ТОВ «Стар Файненс Груп»» (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк зобов`язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплених їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованостей та є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до копії акту прийому-передачі Реєстру боржників від 24.06.2024 за вказаним договором факторингу ТОВ «Стар Файненс Груп» передало, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло реєстр боржників (а. с. 18).

Згідно з витягом з реєстру боржників від 24.06.2024 до договору факторингу № 24062024 (а. с. 19) сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 становить 21369,49 грн, з яких 7246,25 грн основна сума боргу, 14123,24 грн відсотки.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 29051-03/2024 від 23.03.2024 (а.с. 20) за період з 24.06.2024 по 30.09.2024 становить 21369,49 грн, з яких 7246,25 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 14123,24 грн заборгованість за процентами.

01.03.2024 між ТОВ «ФК «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики № 79451714, який підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача (а.с. 24-26).

Відповідно до п.1. вказаного договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Згідно з п. 2.1. договору сума позики складає 12000 грн, за п. 2.2 строк позики 30 днів, за п. 2.3 базова процентна ставка 2,5 % в день; денна процентна ставка застосовується у відповідності до умов програми лояльності протягом первісного строку кредитування 0,75%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день, % (не застосовується в період воєнного стану у період існування такого обмеження) 2,70%.

02.04.2024 між ТОВ «ФК «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики № 2288968, який підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача (а.с. 35-37).

Відповідно до п.1. вказаного договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Згідно з умовами п. 2.1. договору сума позики складає 10000 грн, за п. 2.2 строк позики 15 днів, денна процентна ставка 0,75%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день 2,70%, пеня 2,70% в день.

14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» і ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21 (а.с.28-29).

Згідно з п. 1.1. вказаного договору факторингу перелік позичальників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.2. зазначеного договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту-прийому передачі відповідного реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги.

28.07.2021, 19.08.2024 між ТОВ «ФК«1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено додаткові угоди до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 (а.с. 30, 31).

Згідно з витягом з реєстру боржників №30 від 19.08.2024 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 сума заборгованості за договором позики № 79451714 відповідача ОСОБА_1 становить 35017,50 грн, з яких 9300 грн основна сума боргу, 25717,50 грн відсотки (а.с.33).

Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним договором позики (а.с. 34) заборгованість за період з 19.08.2024 по 30.09.2024 становить 35017,5 грн., з яких 9300 грн основна сума боргу, 25717,50 грн заборгованість за відсотками.

Згідно з витягом з реєстру боржників №29 від 19.08.2024 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 сума заборгованості відповідача за договором позики № 2288968 становить 16075 грн, з яких 9950 грн основна сума боргу, 1125 грн заборгованість за відсотками, 5000 грн заборгованість за відсотками за понадстрокове користування позикою (а.с.40).

Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним договором позики (а.с. 41) заборгованість за період з 19.08.2024 по 30.09.2024 становить 16075 грн., з яких 9950 грн основна сума боргу, 6125 грн заборгованість за відсотками.

05.02.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» і відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 07532-02/2024, який підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і надісланого на номер мобільного телефону відповідача, вказаний в розділі 8 договору «Реквізити та підписи сторін» (а. с. 47-50).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 10000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що кредит надається строком на 120 днів, дата надання кредиту 05.02.2024, дата погашення кредиту 03.06.2024.

За користуванням кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом в розмірі 2,50% в день та застосовуються у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього договору (п. 1.4.1 договору).

Відповідно до п. 1.6 договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4149-62хх-хххх-8673, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

За користування кредитом товариством нараховуються виключно проценти. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.1 договору).

Підписанням вказаного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився , повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту (п. 7.6 договору).

19 вересня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 19092024 (а.с. 52-54).

Відповідно до п. 1.1. договору фактор ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта ТОВ «Аванс Кредит» (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк зобов`язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом ( плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплених їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованостей та є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).

Згідно з витягом з реєстру боржників від 19.09.2024 до договору факторингу № 19092024 від 19.09.2024 (а.с. 56) сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 07532-02/2024 становить 28750 грн, з яких 10000 грн основна сума боргу, 18750 грн заборгованість за відсотками.

Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором (а.с.57) заборгованість за період з 19.09.2024 по 30.09.2024 становить 28750 грн, з яких 10000 грн основна сума боргу, 18750 грн заборгованість за відсотками.

13.02.2024 між ТОВ ФК «Незалежні Фінанси» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1763501 (а.с.60-65).

Згідно з умовами договору сума кредиту становить 7000 грн; строк кредиту 96 днів з 13.02.2024 і складається з пільгового та поточного періодів. Денна процентна ставка складає 2,39%. Комісія за надання кредиту: 840 грн. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 714 грн, які нараховуються за ставкою 1,70% за кожен день, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 14490 грн, які нараховуються за стандартною ставкою 2,30% за кожен день.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 .

30.07.2024 між ТОВ «ФК « Незалежні Фінанси» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 30072024/1, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.68-70).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 30.07.2024 до договору факторингу № 30072024/1 від 30.07.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 20038,69 грн, з яких основна сума боргу 6370 грн, заборгованість за відсотками 12828,69 грн, комісія 840 грн (а.с.72).

Згідно з розрахунком заборгованості за вказаним кредитним договором (а.с.73) заборгованість відповідача ОСОБА_1 за період з 30.07.2024 по 30.09.2024 становить 20038,69 грн, з яких 6370 грн основна сума боргу, 12828,69 грн заборгованість за відсотками, 840 грн комісія.

19 березня 2024 року між ТОВ «Маніфою» і відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики № 7120917 (а.с.79-84), згідно умов якого останній отримав суму позики: 17500 грн, загальний строк позики до 19 травня 2024 року (61 днів). Базова процентна ставка, фіксована: 1,87500% на день, основна процентна ставка 2,50000% на день, денна процентна ставка становить 0,54303%.

30 березня 2024 року між ТОВ «Маніфою» і відповідачем ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору позики № 7120917 від 19.03.2024 (а.с.90), згідно до умов якої сторони погодили продовжити строк позики шляхом встановлення строку користування позикою за цією угодою: загальний строк до 26 травня 2024 року (57 днів).

11 січня 2024 року між ТОВ «Маніфою» ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 11-01/2024 (а.с.92-94), у відповідності до умов якого ТОВ «Маніфою» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

21 серпня 2024 року сторони уклали Додаткову угоду № 7 до договору факторингу № 11-01/2024 від 11.01.2024, якою погодили загальну суму прав вимоги, що відступаються згідно Реєстру боржників № 6 від 21.08.2024 (а.с.95).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 6 від 21.08.2024 до договору факторингу № 11-01/2024 від 11.01.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 7120917 в сумі 45412,50 грн, з яких 17500 грн основна сума боргу, 19162,50 грн заборгованість за відсотками, 8750 грн заборгованість за відсотками за прострочену позику (а.с.97).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики № 7120917 від 19.03.2024 за період з 21.08.2024 по 30.09.2024 відповідача ОСОБА_1 становить 45412,5 грн, що складається з 17500 грн основної суми боргу, 19162,50 грн заборгованості за відсотками, 8750 грн заборгованості за відсотками за прострочену позику (а.с.98).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд встановив, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт перерахування первісними кредиторами ТОВ «Стар Файненс Груп», ТОВ «Аванс Кредит», ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Маніфою» та ТОВ ФК «Незалежні Фінанси» на рахунок відповідача грошових коштів на виконання умов кредитних договорів. Не надано і детальних розрахунків заборгованостей, складених первісними кредиторами з урахуванням періоду кредитування та внесених відповідачем платежів, як і будь-яких первинних бухгалтерських документів на підтвердження цього.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов такого висновку.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з правилами статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Посилання апелянта на ст. 204 ЦК України (презумпцію правомірності правочину) як на беззаперечний доказ надання кредитних коштів є юридично неспроможним.

Сам по собі факт укладення кредитного договору чи договору позики та його чинність (невизнання недійсним) підтверджує лише досягнення сторонами згоди щодо його умов та виникнення зобов`язання. Проте відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ст. 1046 ЦК України кредитний договір / договір позики вважається укладеним та породжує обов`язок повернути кошти з моменту їх фактичної передачі (перерахування) позичальнику.

Презумпція правомірності правочину не замінює обов`язку позивача довести факт реального виконання договору з боку кредитора (надання/перерахування грошових коштів). Непідтвердження факту видачі коштів належними та допустимими доказами свідчить про відсутність підстав для стягнення заборгованості, навіть за умови чинності самого договору.

Те, що відповідач не подавав заперечень чи позову про визнання правочину неукладеним/недійсним, не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги .

За змістом положень ст.ст. 12, 13, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Кожна із сторін зобов`язана довести належними і допустимими доказами ті, обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд не може збирати докази, що стосуються спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судоми у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) не звільняє сторону спору, у першу чергу позивача, від обов`язку доведення перед судом тих обставин, на які вона посилається у підтвердження своїх вимог або заперечень (ст.81 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом

За змістом ст. 1077, ст.1078 ЦК України фактор вправі передати в розпорядження клієнта лише право дійсної грошової вимоги. При цьому відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються.

Отже, за змістом вказаного, позивач як фактор мав право отримати від клієнтів докази існування заборгованості за укладеними кредитними договорами із відповідачем.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Відповідно до п.п. 5, 30, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75, бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації. Банк самостійно визначає систему організації операційної діяльності залежно від його структури, обсягів та видів банківських операцій, кількості працюючих, розвитку інформаційних технологій. Банк самостійно розробляє технології здійснення банківських операцій. Оброблення інформації про операції та її зберігання мають виконуватися на серверах та/або іншій комп`ютерній техніці, які/яка повинні/а фізично розташовуватися на території України, за винятком збереження резервних копій, захищених із використанням відповідних засобів технічного та/або криптографічного захисту, а виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (подібні висновки містить постанова Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 20 травня 2022 року у справі № 336/4796/18, від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19).

У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами існування заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів звертає увагу, що на підтвердження заявлених вимог позивач не подав суду будь яких документів про перерахування коштів на користь відповідача за укладеними кредитними договорами, як і не надав доказів про рух коштів на рахунку відповідача.

Матеріали справи не містять та стороною позивача також не надано виписок з рахунків відповідача, з яких можна було б встановити факт належності йому певного платіжного засобу, користування ним банківською карткою, банківським рахунком та наявність у нього заборгованості. Позивачем також не надано суду відповідний касовий документ, який відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Оцінивши всі докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування у позичальника заборгованості за договорами, факту виплати йому грошових коштів за трьома кредитними договорами, зокрема, первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» про зарахування коштів на вказані відповідачем у кредитних договорах рахунки.

Наданих позивачем на підтвердження суми боргу розрахунків заборгованості за кредитними договорами недостатньо для висновку щодо отримання кредитних коштів та порушення відповідачем обов`язку щодо їх повернення. Відповідний розрахунок заборгованості є одностороннім документом позивача, сам по собі не є належним доказом з огляду на вимоги частини першої статті 77 ЦПК України, не містить посилань на карткові чи інші банківські рахунки, якими користувався відповідач.

Такий висновок також узгоджується з постановою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 759/10277/20.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Щодо клопотання про витребування доказів колегія суддів зазначає таке.

Статтею 367 ЦПК України, визначено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з частиною восьмою статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї..

У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Тлумачення змісту пункту 6 частини другої статті 356, частин першої, другої та третьої статті 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотань про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом з позовною заявою з поважних причин.

У своїй позовній заяві ТОВ «ЄАПБ» клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляло.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.

Колегія суддів зауважує, що за загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Отже, заявлене в апеляційній скарзі клопотання про витребування інформації про карткові рахунки та рух коштів боржника не підлягає задоволенню з огляду на вимоги ст. 84 та ст. 367 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи провів необхідні дії для їх отримання, але не міг подати їх з поважних причин, що підтверджуються належними доказами.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України клопотання про витребування доказів подається до суду першої інстанції разом із позовною заявою або у визначений процесуальний строк.

Матеріали справи свідчать, що під час розгляду справи у суді першої інстанції ТОВ «ФК «ЄАПБ» клопотань про витребування доказів від АТ «Ощадбанк» та АТ КБ «ПриватБанк» не заявляло, заходів щодо самостійного витребування або запиту цих відомостей не вживало, жодних поважних причин неподання цих клопотань суду першої інстанції не зазначило та доказами не підтвердило. Заперечення позивача щодо неможливості подання цих доказів раніше через необізнаність про необхідність їх подання є необґрунтованими, оскільки тягар доказування обставин надання коштів покладено на позивача законодавством.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він нівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Аргументи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та права на доступ до правосуддя через не залишення позовної заяви без руху за ст. 185 ЦПК України є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права.

Згідно з приписами ст. 185 ЦПК України суд залишає позовну заяву без руху у разі її невідповідності формальним вимогам, передбаченим статтями 175 і 177 ЦПК України (зокрема, за відсутності зазначення доказів, ненадання доданих документів у відповідній кількості примірників, несплати судового збору тощо).

Визначення достатності доказів здійснюється судом не на стадії відкриття провадження у справі, а під час її розгляду по суті та ухвалення рішення (ст. 263, 265 ЦПК України). На етапі прийняття позовної заяви суд не має права здійснювати попередню оцінку доказів та вказувати позивачу на необхідність надання додаткових матеріалів, оскільки це порушило б принципи рівності сторін, диспозитивності та неупередженості суду (ст. 12, 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. ТОВ «ФК «ЄАПБ» є професійним учасником ринку фінансових послуг та діє через кваліфікованого представника, а тому самостійно несе ризики вчинення або не вчинення відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України). Суд першої інстанції створив належні умови для реалізації процесуальних прав, а ухилення позивача від надання доказів до моменту вирішення справи по суті є його процесуальним ризиком.

Отже, з огляду на вищевикладене, правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що заявлені позовні вимог належним чином не підтверджені з боку позивача, надавши правильну оцінку доказам у їх сукупності дійшов правильного висновку про їх недостатність для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги вищенаведеного не спростовують, вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» залишити без задоволення.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повне судове рішення складено 11 серпня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.А. Девляшевський

В.М. Луганська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua