Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №338/1418/23 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 338/1418/23

Провадження № 22-ц/4808/1219/26

Головуючий у 1 інстанції Битківський Л. М.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О. В.,

суддів: Бойчука І. В., Девляшевського В. А.,

з участю секретаря Кузнєцова В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Горин Василь Миколайович, на ухвалу Богородчанського районного суду від 29 квітня 2026 року, у складі судді Битківського Л. М., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Богородчанського відділу ДВС Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Здерко М. М. щодо розрахунку заборгованості по аліментах у межах виконавчого провадження №73696650,

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на дії головного державного виконавця Богородчанського відділу ДВС Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Здерко М. М. щодо розрахунку заборгованості по аліментах у межах виконавчого провадження №73696650.

Подану скаргу обґрунтував тим, що є стороною виконавчого провадження щодо стягнення з нього аліментів на утримання трьох неповнолітніх дітей. З моменту призначення аліментів він належним чином виконував обов`язок сплати аліментів, заборгованість була відсутня. Проте, не дивлячись на належне виконання обов`язку щодо сплати аліментів в рамках виконавчого провадження за заявою стягувача державний виконавець здійснила перерахунок розміру аліментів, які підлягали сплаті за увесь попередній період (починаючи з 2024 року), внаслідок чого безпідставно визначила заборгованість.

За таких обставин просив визнати дії державного виконавця щодо проведення розрахунку заборгованості неправомірними та скасувати його, зобов`язати державного виконавця провести новий розрахунок із урахуванням фактично сплачених сум.

Ухвалою Богородчанського суду від 29 квітня 2026 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Богородчанського відділу ДВС Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Здерко М. М. щодо розрахунку заборгованості по аліментах у межах виконавчого провадження №73696650 відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Горин В. М. подав апеляційну скаргу. Вважає ухвалу суду незаконною.

Вказує, що розрахунок заборгованості проведено державним виконавцем на підставі заяви стягувачки від 03.03.2026 та з урахуванням розміру середньої заробітної плати працівника за даними Головного управління статистики в Івано-Франківській області. Різниця між сплаченими аліментами та розміром аліментів, який підлягав до стягнення, у 2025 році склала 40 227,50 грн, а у 2026 році 11 214 грн.

ОСОБА_1 у додатку до скарги на дії державного виконання додав копію трудового договору №2/2023 від 01.03.2023 за яким він виконує обов`язки робітника із загально будівельних робіт з тривалістю робочого часу повного робочого дня із базовою заробітною платою 872,75 злотих на користь товариства «Ігма», що в м. Мінськ-Мазовецький Республіки Польща. Вказаний документ не був взятий до уваги державним виконавцем за основу при розрахунку розміру аліментів.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Апелянт вказує, що існує договір між Україною та Республікою Польща про правову допомогу на правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікований Постановою Верховної Ради № 3941-ХІІ від 04.02.1994.

Вважає, що державний виконавець, маючи достовірну інформацію про місце праці боржника згідно вказаного трудового договору, при здійсненні розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, не виконала норми закону та порушила ст. 195 СК України.

Просить скасувати ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким визнати дії державного виконавця щодо проведення розрахунку заборгованості неправомірними, скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №73696650 та зобов`язати державного виконавця провести розрахунок із урахуванням фактично сплачених сум у відповідності до чинного законодавства України.

Богородчанський відділ ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області подав відзив на апеляційну скаргу.

Вказує, що розрахунок заборгованості державним виконавцем проведено на підставі заяви стягувачки від 03.03.2026 року з урахуванням розміру середньої заробітної плати працівника за даними Головного управління статистики в Івано-Франківській області. Заборгованість зі сплати аліментів на момент розрахунку станом на 01.03.2026 становила 68 557,75 грн.

14.03.2026 боржник ОСОБА_1 звернувся із заявою про повторний перерахунок заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні № 73696650, до якої надав копію трудового договору № 2/Ї203 від 01.03.2023. Вказаний договір не був взятий державним виконавцем до уваги, оскільки даних наведених у договорі недостатньо для ідентифікації особи боржника. Крім того, вказаним договором обумовлено робочий час лише 2 години на добу та 10 тижневих годин. Іншої інформації про фактичні доходи ОСОБА_1 не надав, при цьому борг зі сплати аліментів при надходженні виконавчого документа рахувався з 12.09.2023, а боржник оплачував аліменти у встановленому державним виконавцем розмірі та заперечень не висловлював.

Просить відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дії державного виконавця. Справу розглядати без участі державного виконавця.

Стягувач ОСОБА_2 правом на подачу відзиву не скористалась.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 адвокат Горин В. М. підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Представник стягувача ОСОБА_2 адвокат Васютин Я. В. вимоги апеляційної скарги заперечив, вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду відповідає.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець діяла відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та дії державного виконавця щодо обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів відповідали положенням ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 195 СК України.

З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Богородчанського районного суду від 14 листопада 2023 року у справі №338/1418/23 постановлено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання дочок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти у розмірі 1/2 частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, до досягнення старшою дитиною повноліття. Стягнення аліментів розпочато з 12 вересня 2023 року.

02 січня 2024 року головним державним виконавцем Богородчанського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції Здерко М. М. відкрито виконавче провадження № 73696650.

Згідно розрахунку зі сплати аліментів вбачається, що станом на 01 березня 2026 року сума яка підлягала стягненню з боржника станом на 01.03.2026 року становила 236 557,75 грн. ОСОБА_1 за період з часу постановлення судового рішення на його виконання сплачено 168 000,00 грн. Сума заборгованості, розрахована державним виконавцем станом на 01 березня 2026 року становить 68 557,75 грн.

У статті 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України (частини перша і третя статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Згідно з пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 СК України. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 759/1727/16 зазначив, що заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Поняття «середня заробітна плата для даної місцевості» є макроекономічним показником, який, як і інші макроекономічні показники, збирається та складається Державною службою статистики України і використовується, у тому числі, під час проведення грошово-кредитної політики та аналізу фінансової стабільності.

Отже, частиною другою статті 195 СК України чітко встановлено порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу) платника аліментів, що здійснюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року у справа № 296/6029/22.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що державним виконавцем відповідно до положень статті 195 СК України здійснювалось нарахування аліментів виходячи із середньої заробітної плати працівника по даній місцевості.

Доводи заявника у апеляційній скарзі про те, що боржник ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року виконує обов`язки робітника із загальнобудівельних робіт з тривалістю робочого часу 1/4 повного робочого дня із базовою заробітною платою 872,75 злотих на користь товариства «Ігма», що в м. Мінськ-Мазовецький Республіки Польща,що не враховано державним виконавцем при визначенні заборгованості та внаслідок чого дії державного виконавця є протиправними, на увагу не заслуговують.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надана боржником копія трудового договору №2/2023 не давала достатніх підстав для державного виконавця взяти дані договору за основу при розрахунку розміру аліментів, оскільки державний виконавець не володів інформацією про дійсність такого договору та його реальність. Так, даних у договорі недостатньо для ідентифікації особи боржника. Крім того, вказаним договором обумовлено робочий час лише 2 години на добу та 10 тижневих годин.

Судом встановлено, що будь-якої інформації про фактичні доходи ОСОБА_1 у розпорядження державного виконавця чи суду першої інстанції не надав.

Окрім того, ОСОБА_1 з часу відкриття провадження 02.01.2024, тобто після фактичного працевлаштування у Республіці Польща, про працевлаштування за кордоном державного виконавця у встановлений законом спосіб не повідомляв, а сплачував аліменти у розмірі розрахованому державним виконавцем виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Факт заявлення боржником про його працевлаштування закордоном, без надання достатніх доказів та документів, що відображають розмір отриманого боржником доходу або сплату ним аліментів, не може свідчити про порушення державним виконавцем вимог закону.

Судом апеляційної інстанції не можуть бути взяті до уваги додані апелянтом додаткові докази у справі у саме: Трудовий договір № 2/2023 від 01.03.2023, Додаток №4 від 31.12.2024 та Додаток №5 від 01.01.2026, оскільки будь-яких причин неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції, які можна було б визнати поважними, представником апелянта всупереч вимог ст. 367 ЦПК України, не наведено.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що державним виконавцем при вчиненні виконавчих дій не було допущено порушень положень Закону України «Про виконавче провадження».

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Горин Василь Миколайович,залишити без задоволення, а ухвалу Богородчанського районного суду від 29 квітня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 серпня 2026 року.

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: І. В. Бойчук

В. А. Девляшевський