Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №295/1278/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа № 295/1278/26Головуючий у 1-й інст. Панченко Г. В.

Категорія 146Доповідач Миколайчук П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого судді Миколайчука П.В.,

при секретарі Лупіновій Д.П.,

з участю захисників Кутлиєва Б.Н., Кінзерської Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі справу за апеляційною скаргою захисника Кутлієва Батира Наркулийовича на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 17 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Суть постанови суду першої інстанції

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 17.06.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Одночасно провадження у справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, встановлених ст. 38 КУпАП. Адміністративне стягнення не накладалось.

Відповідно до постанови суду першої інстанції, 26.03.2025 о 20 год. 10 хв. у м. Житомирі по вул. Грушевського, 14/20, ОСОБА_1 , керуючи велосипедом, не переконався в безпечності руху, відсутності перешкод іншим учасникам руху, здійснив виїзд на смугу руху автомобіля «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого допустив зіткнення з останнім, чим порушив вимоги п. 6.7, 10.1 Правил дорожнього руху України. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 — адвокат Кутлиєв Б.Н. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Богунського районного суду м. Житомира від 17.06.2026 у справі № 295/1278/26 в частині визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу зазначеного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на те, що:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 571618 від 21.01.2026 не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення працівниками патрульної служби МВС матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;

- схема дорожньо-транспортної пригоди не відображає розташування велосипеда, координати місця зіткнення, погодні умови та стан дорожнього покриття, у зв`язку з чим не може вважатися належним доказом;

- у матеріалах справи відсутні акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі та протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди;

- відеозапис з камер зовнішнього спостереження не фіксує безпосередньо момент зіткнення транспортних засобів;

- для встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди необхідні спеціальні знання експерта, яких судом першої інстанції додатково залучено не було;

- відсутній прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_1 та фактом пошкодження транспортних засобів, що виключає склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП;

- одночасне визнання особи винною та закриття провадження у справі за спливом строків притягнення до відповідальності є передчасним і суперечить вимогам закону, оскільки за змістом п. 7 ч. 1 ст. 247, п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП суд, встановивши сплив строків, не повинен констатувати факт вчинення особою правопорушення, з посиланням на постанову Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 712/8174/23;

- усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, а справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є «кримінальними» у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини у справах «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії», «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Карелін проти Російської Федерації», «Олег Колесник проти України».

Позиції учасників справи

Захисники Кутлиєв Б.Н. та Кінзерська Н.В. в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу з мотивів, зазначених у ній, просили задовольнити апеляційні вимоги.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, його інтереси в судовому засіданні представляє захисник,

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, телефонограмою повідомив про відсутність претензій до ОСОБА_3 , просив розглядати справу без його участі.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважав за можливе слухати справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та потерпілого.

Мотиви та висновки апеляційного суду

Заслухавши пояснення захисників, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення переглядається апеляційним судом за апеляційною скаргою учасників провадження, зазначених у ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга подана захисником, який діє в інтересах особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, у межах десятиденного строку, встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП, а тому підлягає розгляду по суті.

Статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до п. 6.7 Правил дорожнього руху України, велосипедисти повинні виконувати вимоги цих Правил, що стосуються водіїв або пішоходів і не суперечать вимогам розділу 11 ПДР.

Пунктом 10.1 ПДР встановлено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Судом першої інстанції на підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення підтверджується сукупністю доказів: протоколом про адміністративне правопорушення; показаннями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та інших; матеріалами кримінального провадження № 12025060600000440, закритого постановою слідчого від 24.09.2025 за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України; висновками експертів № СЕ-19/106-25/7391-ІТ від 12.06.2025 та № СЕ-19/106-25/5768-ІТ від 22.05.2025; висновком автотехнічної експертизи № 527/25-25; відеозаписом з камер зовнішнього спостереження; висновком судово-медичної експертизи № 596.

Апеляційний суд погоджується з оцінкою вказаних доказів, наданою судом першої інстанції, з таких підстав.

Щодо доводів про недоліки протоколу про адміністративне правопорушення

Згідно зі ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Відповідно до розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; акт огляду на стан сп`яніння в разі проведення огляду на стан сп`яніння; інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення. За наявності технічної можливості протокол про адміністративне правопорушення складається в електронній формі з автоматичним присвоєнням йому відповідної серії та номера, який роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення підписується також цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться відповідний запис.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

Під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права й обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.

Розділом ІХ Інструкції визначено, що у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються: схема місця ДТП, яку підписують учасники ДТП та поліцейський; пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності); показання технічних приладів (у разі їх наявності); показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності); інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.

У випадках, коли внаслідок ДТП її учасникам заподіяно тілесних ушкоджень, викликається слідчо-оперативна група для проведення слідчих дій на місці пригоди відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

У випадках, коли для прийняття об`єктивного рішення виникає необхідність для отримання додаткових даних, поліцейський, який оформлює матеріали ДТП, протягом доби передає оформлені матеріали ДТП для подальшого розгляду уповноваженій особі підрозділу поліції, на території обслуговування якого сталася пригода.

Водночас апеляційний суд приймає до уваги обставини події 26.03.2025, при яких, як вказано в рапорті поліцейського Гуріна А.В. від 27.03.2025, водій автомобіля «Mitsubishi Lancer» зник з місця події, а велосипедист був травмований (на місці події працювала бригада ШМД) та в подальшому госпіталізований. Згідно з рапортом інспектора ЖРУП №1 Присяжнюк В.В. від 26.03.2025, ЕМД доставила велосипедиста з діагнозом: закритий перелом-вивих акроміального кінця лівої ключиці; на виконання вимог підпункту 3 пункту 19 розділу 3 Наказу МВС №357 від 27.04.2020, інформовано чергового ВП для залучення на відпрацювання додаткової СОГ. Згідно витягу з ЄРДР, 27.03.2025 з приводу події 26.03.2025 було зареєстровано кримінальне провадження за ч.1 ст.286-1 КК України. Відділенням розслідувань злочинів у сфері транспорту в межах зареєстрованого кримінального провадження №12025060600000440 від 27.03.2025 проведено ряд слідчих дій, в результаті яких 24.09.2026 винесено постанову про закриття кримінального провадження та виділення матеріалів для притягнення до адміністративної відповідальності винних осіб.

На виконання постанови про закриття кримінального провадження інспектором УПП в Житомирській області 21.01.2026 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №571618 щодо ОСОБА_3 , в якому останній своїм власноручним підписом підтвердив роз`яснення йому прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, ознайомлення зі змістом протоколу та отримання його копії.

Оцінюючи довід захисту про невідповідність протоколу серії ЕПР1 № 571618 від 21.01.2026 вимогам ст. 256 КУпАП, апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 251 КУпАП протокол є лише одним із доказів у справі і підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами, а не є самостійною та вичерпною підставою для висновку про вину чи невинуватість особи. Формальні недоліки протоколу (за їх наявності) у даному випадку компенсуються сукупністю інших зібраних у справі доказів, які повно і всебічно встановлюють обставини вчиненого правопорушення, а тому самі по собі такі недоліки не є підставою для висновку про недоведеність вини.

Щодо доводів про неналежність схеми дорожньо-транспортної пригоди та відеозапису

Апеляційний суд відхиляє доводи захисту про те, що відсутність позначення велосипеда на схемі дорожньо-транспортної пригоди та відсутність фіксації моменту зіткнення на відеозаписі виключають доведеність вини ОСОБА_1 . Обставини дорожньо-транспортної пригоди встановлені судом першої інстанції не лише на підставі схеми та відеозапису, а насамперед на підставі сукупності інших доказів: висновку трасологічної експертизи № СЕ-19/106-25/7391-ІТ від 12.06.2025, яким встановлено характер, локалізацію та механізм утворення пошкоджень на велосипеді та автомобілі, кут і обставини первинного контакту транспортних засобів; результатів слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_4 ; послідовних і несуперечливих показань свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ; висновку автотехнічної експертизи № 527/25-25, яким прямо встановлено причину виникнення дорожньо-транспортної пригоди. Відеозапис із камер зовнішнього спостереження підтверджує обставину проїзду автомобіля «Mitsubishi Lancer» через перехрестя на дозволений (зелений) сигнал світлофора, що узгоджується з іншими доказами у справі. Відсутність окремих відомостей у схемі дорожньо-транспортної пригоди не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин.

Щодо доводу про необхідність спеціальних знань експерта

Апеляційний суд зазначає, що в межах кримінального провадження № 12025060600000440 вже було проведено автотехнічну експертизу (висновок № 527/25-25), якою з технічної точки зору встановлено, що причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди є виїзд велосипедиста ОСОБА_1 на смугу руху автомобіля на відстані, меншій за необхідну для вжиття водієм технічних заходів безпеки, а також невідповідність дій велосипедиста вимогам п. 6.7, 10.1 Правил дорожнього руху України. Питання, що потребувало спеціальних знань, вже було вирішено відповідним експертним висновком, наявним у матеріалах справи та дослідженим судом першої інстанції, у зв`язку з чим додаткове залучення експерта не було необхідним.

Щодо доводу про відсутність причинно-наслідкового зв`язку

Сукупність досліджених доказів, зокрема висновок автотехнічної експертизи № 527/25-25 та висновок трасологічної експертизи № СЕ-19/106-25/7391-ІТ, дає апеляційному суду підстави погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що саме порушення ОСОБА_1 вимог п. 6.7, 10.1 Правил дорожнього руху України (виїзд на смугу руху автомобіля, що рухався на дозволений сигнал світлофора) перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку із зіткненням транспортних засобів та спричиненими механічними пошкодженнями. Доводи апеляційної скарги про відсутність такого зв`язку не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин і фактично зводяться до переоцінки доказів, яким уже надана належна правова оцінка.

Апеляційний суд додатково враховує зміст постанови слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту СВ Житомирського РУП № 1 ГУНП в Житомирській області від 24.09.2025 про закриття кримінального провадження № 12025060600000440, якою достеменно встановлено механізм дорожньо-транспортної пригоди на підставі процесуально закріплених доказів, здобутих за участю всіх заінтересованих осіб. Вказана постанова не була оскаржена учасниками кримінального провадження.

Так, за результатами слідчих експериментів, проведених за участю потерпілого ОСОБА_1 , свідка (водія) ОСОБА_2 та свідка (пасажира) ОСОБА_4 , із точними замірами відстаней встановлено, що автомобіль «Mitsubishi Lancer» під керуванням ОСОБА_2 перед перехрестям вул. М. Грушевського та вул. Покровська зупинився на заборонний (червоний) сигнал світлофора і відновив рух лише після увімкнення дозволеного (зеленого) сигналу, що додатково підтверджується оглянутим відеозаписом з камери зовнішнього спостереження. Рухаючись від стоп-лінії у стані спокою, автомобіль розвивав постійно зростаючу швидкість, і в момент виявлення водієм велосипеда, який на той час перебував на відстані 9,0–9,1 м до місця майбутнього зіткнення, ця швидкість становила близько 25–30 км/год.

Згідно з висновком автотехнічної експертизи № 527/25-25 від 07.07.2025, водій ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з велосипедом шляхом застосування термінового гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху, а маневрування об`їздом за таких обставин не є коректним технічним заходом запобігання дорожньо-транспортній пригоді з рухомою перешкодою. При цьому з технічної точки зору невідповідностей вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України в діях водія ОСОБА_2 не встановлено, тоді як у діях велосипедиста ОСОБА_1 виявлено невідповідність вимогам пунктів 6.7 та 10.1 Правил дорожнього руху України, а саме - виїзд на смугу руху автомобіля на відстані, меншій за відстань, необхідну водієві для застосування технічних заходів безпеки (гальмування) відповідно до п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

Саме на підставі цих встановлених обставин слідчий дійшов висновку про відсутність у діях водія ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, оскільки, як зазначено у постанові, тілесні ушкодження велосипедистом були отримані в результаті порушення ним Правила дорожнього руху У зв`язку з цим кримінальне провадження закрито постановою слідчого від 24.09.2025 за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Наведені у постанові слідчого фактичні дані узгоджуються з висновками суду першої інстанції та підтверджують, що саме порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 6.7, 10.1 Правил дорожнього руху України, а не дії водія ОСОБА_2 , перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди та спричиненими внаслідок цього тілесними ушкодженнями і матеріальними збитками. Доводи апеляційної скарги про відсутність такого зв`язку зазначених обставин не спростовують і фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою органом досудового розслідування та судом першої інстанції.

Щодо доводу про передчасність визнання особи винною одночасно із закриттям провадження за спливом строків

Апеляційний суд не погоджується з доводом захисту про те, що визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є несумісним із закриттям провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків, встановлених ст. 38 КУпАП.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що правопорушення вчинено ОСОБА_1 26.03.2025, кримінальне провадження щодо цієї ж події закрито постановою слідчого від 24.09.2025, а матеріали справи надійшли на розгляд суду поза межами строків, передбачених ст. 38 КУпАП. За таких обставин у суду першої інстанції не було правових підстав для накладення адміністративного стягнення, однак сплив процесуальних строків притягнення до відповідальності сам по собі не є реабілітуючою підставою і не спростовує факту вчинення особою правопорушення за наявності повної та достатньої сукупності доказів на підтвердження цього факту, встановлених судом безпосередньо в судовому засіданні.

Посилання захисника на постанову Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 712/8174/23 апеляційний суд відхиляє, оскільки зазначена постанова ухвалена в іншій правовій площині - щодо закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України за ініціативою та згодою особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, тобто стосується інституту звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному процесі, а не інституту закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за спливом строків накладення стягнення, врегульованого КУпАП. Правові інститути кримінального та адміністративно-деліктного права, на які посилається захисник, не є тотожними за своєю природою, а тому наведена ним практика не є релевантною для вирішення цього спору.

За таких обставин, встановивши на підставі належних, допустимих та достатніх доказів факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції правомірно зазначив про доведеність його вини, водночас правильно застосувавши положення п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП щодо закриття провадження у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, оскільки на момент розгляду справи можливість застосування до особи заходів адміністративної відповідальності була втрачена.

Щодо обґрунтованості значного проміжку часу між дорожньо-транспортною пригодою, закриттям кримінального провадження та розглядом справи судом

Апеляційний суд вважає за необхідне додатково зазначити щодо об`єктивної обґрунтованості значного проміжку часу, що минув від дати вчинення дорожньо-транспортної пригоди (26.03.2025) до складення протоколу про адміністративне правопорушення (21.01.2026) та ухвалення постанови судом першої інстанції (17.06.2026).

Судом першої інстанції встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, у зв`язку з чим за цим фактом було розпочато кримінальне провадження № 12025060600000440 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України. У межах цього кримінального провадження здійснювався комплекс слідчих (розшукових) дій та експертних досліджень, зокрема огляд місця події, допити свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та інших, слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_4 , призначення та проведення трасологічної експертизи № СЕ-19/106-25/7391-ІТ, експертиз технічного стану транспортних засобів № СЕ-19/106-25/5768-ІТ та № СЕ-19/106-25/5771-IT, автотехнічної експертизи № 527/25-25, судово-медичної експертизи № 596. Проведення такого комплексу слідчих дій та експертних досліджень, спрямованих на всебічне, повне і об`єктивне встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди та перевірку наявності в діях водія ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, об`єктивно потребувало значного часу, що не залежало від свавільного затягування строків органами, які здійснювали відповідне провадження.

Кримінальне провадження закрито постановою слідчого від 24.09.2025 саме за результатами такого комплексного дослідження, згідно з яким у діях велосипедиста вбачається невідповідність вимогам пунктів 6.7, 10.1 ПДР; причиною виникнення ДТП слід вважати виїзд велосипедиста на смугу руху автомобіля «Mitsubishi Lancer» на відстані меншій за відстань, необхідну для застосування водієм ОСОБА_2 технічних заходів, відповідно до вимог п.12.3 ПДР. У зв`язку з цим прийнято рішення про та направленням матеріалів до Управління патрульної поліції в Житомирській області для вирішення питання про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.

Матеріали справи надійшли на розгляд суду вперше 26.01.2026, проте постановою Богунського районного суду м. Житомира від 28.01.2026 їх було повернуто відділу АП УПП в Житомирській області для доопрацювання, що також об`єктивно подовжило строки провадження у справі; вдруге матеріали надійшли до суду лише 31.03.2026.

Апеляційний суд зазначає, що наведені обставини свідчать про те, що тривалість провадження у справі зумовлена об`єктивною складністю встановлення фактичних обставин дорожньо-транспортної пригоди, необхідністю отримання висновків кількох експертиз та проведення слідчих дій у межах кримінального провадження, а також необхідністю доопрацювання матеріалів справи за результатами їх первинного надходження до суду, а не неправомірною бездіяльністю чи свавільним затягуванням строків з боку органів, які здійснювали провадження. Водночас, як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, сукупна тривалість зазначених процедур об`єктивно призвела до того, що на момент розгляду справи по суті строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, з урахуванням їх обчислення з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження, вже закінчилися. Ця обставина є самостійною процесуальною підставою для закриття провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, однак сама по собі не свідчить про неправомірність дій уповноважених органів на попередніх стадіях провадження і не спростовує наявності у справі належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.

Щодо доводів про порушення презумпції невинуватості та стандартів Європейського суду з прав людини

Апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини щодо поширення гарантій ст. 6 Конвенції на справи про адміністративні правопорушення з огляду на характер та суворість передбаченого за них покарання. Разом з тим, як встановлено вище, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 ґрунтується на сукупності належних, допустимих та достатніх доказів, дослідження яких відповідало вимогам справедливого судового розгляду, а тому підстав вважати, що право особи на презумпцію невинуватості було порушено, апеляційний суд не вбачає. Будь-яких неусувних сумнівів, які підлягали б тлумаченню на користь особи відповідно до ст. 62 Конституції України, апеляційний суд у матеріалах справи не встановив.

Інші доводи апеляційної скарги апеляційний суд вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Отже, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає вірними та такими, що обґрунтовані належними та допустимими доказами, і будь-яких сумнівів щодо цих доказів не вбачає, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою та не знаходить підстав для її скасування.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Кутлієва Батира Наркулійовича, поданої в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Богунського районного суду м. Житомира від 17 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяП. Миколайчук