Постанова від 24 грудня 2025 р. у справі №295/17075/21 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/17075/21 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 62 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,

за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №295/17075/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства, визнання права власності в порядку спадкування

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою через адвоката Омельчука Ігора Миколайовича,

на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 08 травня 2024 року, яке ухвалене під головуванням судді Перекупки І.Г. в м.Житомирі,

в с т а н о в и в:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 через адвоката Омельчука І.М. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (сестри померлого). З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила: встановити факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на 31/200 частку будинку АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 ; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на 35/600 часток будинку АДРЕСА_2 , які належали ОСОБА_4 ; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на 1/2 частку легкового автомобіля, що належала спадкодавцю ОСОБА_4 .

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадщина, право на яку має ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як спадкоємець першої черги. Її ( ОСОБА_1 ) батьки - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не перебували в шлюбі, а тому запис про батька у Книзі записів народжень здійснений за ст.135 СК України (за вказівкою матері). Спадкоємцем, який прийняв спадщину, є відповідач - ОСОБА_2 , яка є сестрою батька, тобто ОСОБА_4 . Спадкова справа, яка була відкрита після смерті ОСОБА_4 , перебуває у приватного нотаріуса Євдокимова Сергія Михайловича. Спадкове майно складається: з 31/100 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; 35/300 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; легкового автомобіля. Вона ( ОСОБА_1 ) як спадкоємець, яка прийняла спадщину, подала заяву про прийняття спадщини приватному нотаріусу Євдокимову С.М., але свідоцтво про право на спадщину не отримала, оскільки відсутнє підтвердження батьківства ОСОБА_4 щодо неї ( ОСОБА_1 ).

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 23 серпня 2023 року залучено до участі співвідповідача - ОСОБА_3 (мати померлого) (а.с.12 т.2).

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 08 травня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 через представника ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що на підтвердження обґрунтованості позову вона ( ОСОБА_1 ) надала наступні докази: свідоцтво про своє народження; витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта; фотокартки сім`ї ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та позивача; довіреність ОСОБА_4 на ім`я її матері - ОСОБА_5 ; довіреність матері ОСОБА_4 . ОСОБА_3 на ім`я її матері – ОСОБА_5 . Також у судовому засіданні було допитано троє свідків, які безсумнівно показали, що померлий ОСОБА_4 за життя визнавав позивача ОСОБА_1 своєю дочкою, своїми вчинками підтверджував своє батьківство, називав її дочкою, відносився до позивача з батьківською теплотою та проводив з нею багато часу, в тому числі, хрестив позивача за релігійними обрядами. Усі свідки підтвердили, що ОСОБА_5 (матір позивача) та ОСОБА_4 проживали разом близько десяти років як сім`я. Також свідки відзначали зовнішню схожість між позивачем та ОСОБА_4 . При цьому, ОСОБА_4 та відповідачі за його життя жодним чином не виявляли сумніви щодо факту батьківства. Для максимального доведення перед судом обґрунтованості позовних вимог, нею ( ОСОБА_1 ) було заявлено клопотання про призначення судової генетичної експертизи. Втім, експертиза впродовж тривалого часу не була проведена з причин, які не залежали від позивача. Суд першої інстанції двічі призначав судову генетичну експертизу, яка жодного разу не була до кінця проведена. Померлий ОСОБА_4 похований 02 травня 2020 року на Корбутівському (старому) кладовищі: сектор 52, ділянка 1, ряд НОМЕР_1 . Установа, яка обслуговує кладовище та уповноважена здійснити розкопування могили померлого – Комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради (КП «СККПО» ЖМР). Не виконуючи ухвали суду першої інстанції про проведення експертизи, КП «СККПО» ЖМР неодноразово відмовляло у розкопуванні могили та здійсненні ексгумації тіла померлого ОСОБА_4 . При цьому зазначалися надумані причини: посилання на КПК України, а також на Закон України «Про поховання та похоронну справу» в частині регулювання правовідносин щодо ексгумації, які не стосуються ексгумації за рішенням суду. Керівник КП «СККПО» ЖМР ігнорував судові рішення щодо ексгумації, що вбачається з відповідей на листи до суду. Крім цього, залежно від стану розгляду справи в суді керівник КП «СККПО» ЖМР у листах до суду довільно вказував користувача місця поховання ОСОБА_4 . На неодноразові письмові звернення позивача та її представника виконати судове рішення (розкопати могилу для можливості проведення експертизи), керівник КП «СККПО» ЖМР жодного разу не надав позитивної відповіді. На початку розгляду справи користувачем місця поховання ОСОБА_4 була зазначена відповідач ОСОБА_2 , яка не давала дозволу на розкопування могили та ексгумацію. Так як це могло бути витлумачено як те, що вона ухиляється від проведення експертизи, то в подальшому керівництво КП «СККПО» ЖМР почало надавати суду відповідь, що користувачем місця поховання ОСОБА_4 є його мати ОСОБА_3 , яка також не надавала згоди на розкопування могили та ексгумацію. Ухилення ОСОБА_3 від проведення експертизи не призведе до визнання судом доведення факту батьківства, для з`ясування якого експертиза призначалася, з тієї причини, що ОСОБА_3 відмовилася від спадщини на користь ОСОБА_2 . Відповідачі неодноразово пропонували укласти мирову угоду, від укладення якої потім відмовлялися, неодноразово не з`являлися до суду без поважної причини. Відповідачі повідомляли суд про забезпечення явки чотирьох свідків, конкретизувавши їх анкетні дані, але жодний з цих свідків не з`явився до суду, щоб не ризикувати давати неправдиві покази. Позивач двічі оплачувала Київському НДЕКЦ МВС України проведення експертизи та відібрання у неї зразків біологічного матеріалу Обласному бюро СМЕ Житомирської обласної ради для відібрання необхідних для молекулярно-генетичної експертизи зразків біологічного характеру трупу ОСОБА_4 . Витративши значні кошти, позивач ОСОБА_1 прибула з Ірландії з малолітньою дитиною та надала усі необхідні біологічні зразки експерту. Позивач зробила все від неї залежне, щоб експертиза була проведена. Та обставина, що експертиза не була проведена не залежить від неї. Експертиза у справі не проведена з вини відповідачів унаслідок їх ухилення від проведення експертизи, оскільки відповідачі не надали згоди ексгумувати труп. Посилання суду першої інстанції на те, що позивач за більш ніж два роки розгляду справи не надала доказів є безпідставним, оскільки позивач надала усі можливі докази в достатній мірі для підтвердження батьківства ОСОБА_4 щодо неї. Посилання суду першої інстанції на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти РФ» №3451/05 абз.34, від 07 травня 2009 року з метою обґрунтувати відмову в задоволенні позовних вимог є недоречним, оскільки у цьому рішенні не йдеться про те, що лише ДНК-тест є єдиним можливим доказом для встановлення батьківства, а йдеться лише про перевагу такого доказу перед іншими.

Відповідач ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

При цьому покликається на те, що зі змісту позовної заяви не вбачається, які права позивача порушені саме ОСОБА_3 , яка була залучена судом першої інстанції у якості співвідповідача. Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорювання батьківства. Перша посмертна судова молекулярно-генетична експертиза не була проведена через відсутність позивача для надання відповідних біологічних зразків. Друга судова експертиза також не була проведена, але не через її відмову. Навпаки, вона погоджувалася на її проведення, подала суду відповідну заяву про згоду на проведення експертизи. Показання свідків щодо факту батьківства є їх власними судженнями стосовно обставин життя матері позивача та її ( ОСОБА_2 ) покійного брата, а тому не можуть свідчити про доведеність обставин, які необхідні для встановлення юридичного факту батьківства. Крім показань свідків та спільних фотографій у справі відсутні будь-які інші докази підтвердження заявлених позивачем вимог. ДНК-текст на сьогоднішній день є єдиним достовірним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини та його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства. Експертиза не проведена не з її вини, а тому підстави для застосування наслідків, передбачених ст.109 ЦПК України, відсутні.

Відповідач ОСОБА_3 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Савицька А.О. апеляційну скаргу підтримала та просить її задовольнити, - рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (69-70,72,79,84,86 т.3). Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що матір`ю ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_5 , а батьком записаний ОСОБА_8 згідно з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 11 квітня 2002 року (а.с.10 т.1). Відповідний запис учинений в Книзі записів актів громадянського стану про народження ІНФОРМАЦІЯ_6 за №695.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої ст.135 СК України, актовий запис №695 складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області 11 квітня 2002 року (а.с.9). У витязі також міститься посилання на те, що відомості про батька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - ОСОБА_8 записані відповідно до частини першої ст.135 СК України.

Проте, на час народження позивача та вчинення органом реєстрації актів громадянського стану запису про її народження, а це відбулося у 2002 році, Сімейний кодекс України ще не набрав чинності та не діяв, а тому запис батьків, які не перебували у шлюбі між собою, міг бути вчинений органом реєстрації актів громадянського стану лише відповідно до положень ст.55 Кодексу про шлюб та сім`ю України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, тобто на час народження позивача. Так, КпШС України діяв до 01 січня 2004 року, а у подальшому набрав чинності 01 січня 2004 року СК України.

Учасниками справи визнається обставина, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ніколи не перебували між собою у реєстрованому шлюбі, а тому така обставина доказуванню в силу положень ст.82 ЦПК України не підлягає. Обґрунтованого сумнівів у колегії суддів апеляційного суду з цього приводу не має.

За положеннями ст.55 КпШС України, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин та врегульовувала запис батьків, які не перебували у шлюбі між собою, - при народженні дитини у матері, яка не перебувала в шлюбі, якщо не було спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в Книзі записів народжень провадився за прізвищем матері, ім`я, по батькові батька дитини записувалося за її вказівкою, що було аналогом нині діючої частини першої ст.135 СК України.

Встановлення походження дитини від батьків, які не перебували між собою в шлюбі, регулювалося ст.53 КпШС України.

Відповідно до норми ст.53 КпШС України, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, походження дитини від батьків, які не перебували між собою в шлюбі, встановлювалося шляхом подачі спільної заяви батьком і матір`ю дитини в державні органи запису актів громадянського стану. В разі народження дитини у батьків, які не перебували у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків, батьківство могло бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходилася дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства (частина третя ст.53 КпШС України).

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.66 т.1). Згідно з довідки житлово-будівельного кооперативу «Полісся» від 13 травня 2020 року №226, на день смерті ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , разом із матір`ю – ОСОБА_3 (а.с.68 т.1).

Із матеріалів спадкової справи №10/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 також прослідковується, що до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Євдокимова С.М. після смерті ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини своєчасно впродовж шести місяців звернулися: 22 травня 2020 року - ОСОБА_2 (рідна сестра покійного) та 21 вересня 2020 року ОСОБА_1 (позивач) (а.с.60-78 т.1). У своїй заяві про прийняття спадщини після небіжчика ОСОБА_1 одночасно повідомила про те, що звернулася до суду із позовом, у тому числі, про встановлення факту, що ОСОБА_4 є її батьком. У свою чергу, мати ОСОБА_4 - ОСОБА_3 до приватного нотаріуса подала 22 травня 2020 року, тобто впродовж шести місяців з часу відкриття спадщини після смерті її сина, заяву про відмову від прийняття спадщини на користь рідної сестри спадкодавця – ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ст.52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Ніяких моральних та правових обмежень будь-які діти не знають. Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом порядку.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері та смерть того, батьківство кого встановлюється. Та обставина, що питання встановлення походження дитини від батьків, які не перебували між собою в шлюбі, не вирішувалося за життя такої особи, не є перешкодою для встановлення факту батьківства після її смерті.

Предметом доказування у справах про встановлення факту батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, є: 1) спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю та чоловіком до народження дитини; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази того, що чоловік за життя визнавав своє батьківство (наприклад, листи, документи тощо).

Щоб встановити факт батьківства дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, суду необхідно надати докази хоча б однієї з чотирьох перелічених вище юридичних обставин. При цьому законом не встановлено переліку доказів для встановлення однієї з чотирьох перелічених вище юридичних обставин.

Разом із тим, рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану. Такі висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 31 січня 2024 року в справі №752/13549/22, від 13 вересня 2023 року в справі №552/4291/22.

Верховний Суд у постановах від 11 липня 2023 року в справі №449/433/22, від 17 лютого 2021 року в справі №373/2257/18, від 21 березня 2018 року в справі №543/738/16-ц виснував, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення сторін, які достовірно підтверджують визнання померлим свого батьківства за життя. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

Позивач на підтвердження викладених у позовній заяві обставин надала наступні докази: копії довіреностей від 27 жовтня 2006 року, якими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уповноважували ОСОБА_5 розпорядитися відповідним нерухомим майном та копії шести фотознімків (а.с.3-6 т.1). Також суд першої інстанції допитав трьох свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Окрім того, у справі ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 25 серпня 2022 року за клопотанням представника позивача призначалася посмертна судова молекулярно-генетична експертиза (а.с.123-126 т.1). На вирішення експертизи було поставлено питання: чи є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , біологічним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чи це виключається? Проведення експертизи доручалося експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Для проведення експертизи необхідно було здійснити ексгумацію трупа ОСОБА_4 , який похований 02 травня 2020 року на Корбутівському (старому) кладовищі: сектор 52, ділянка НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_1 . Відібрання для молекулярно-генетичної експертизи зразків біологічного характеру трупу ОСОБА_4 доручено експертам Обласного бюро СМЕ Житомирської обласної ради. Обласному бюро СМЕ Житомирської обласної ради доручалося здійснити належне документальне оформлення та відповідну підготовку (бальзамування тощо) відібраних зразків. Для проведення ексгумації та приведення після ексгумації могили в попередній стан залузалися відповідальні особи, визначені Житомирською міською радою, яких зобов`язано сприяти експертам при вилученні з місця поховання біологічного матеріалу трупу ОСОБА_4 . Відібрання зразків біологічного матеріалу у ОСОБА_1 доручалося експертам Київського НДЕКЦ МВС України.

Із листа КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради від 28 грудня 2022 року №2/158 убачається, що користувачем місця поховання ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та захоронений 02 травня 2020 року на Корбутівському кладовищі: сектор 52, ділянка НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_3 , є ОСОБА_2 , сестра померлого (а.с.135 т.1). Від ОСОБА_2 , як користувача місця поховання ОСОБА_4 , надійшла заява від 05 вересня 2022 року про незгоду з проведенням дій, пов`язаних з використанням місця поховання, а саме, ексгумацією тіла померлого.

Київський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України надіслав до Богунського районного суду м.Житомира повідомлення від 23 грудня 2022 року про неможливість проведення експертизи (а.с.138-139 т.1). Відповідно до повідомлення біологічні зразки ОСОБА_4 до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України не надані. ОСОБА_1 для відбору експериментальних зразків до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України не з`явилася. Відбір порівняльних зразків не проводився.

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 19 червня 2023 року вдруге за клопотанням представника позивача призначалася посмертна судова молекулярно-генетична експертиза (а.с.195-198 т.1). Проведення експертизи доручалося експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. На вирішення експертів виносилося питання: Чи є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , біологічним батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , чи це виключається? Для проведення експертизи необхідно було здійснити ексгумацію трупа ОСОБА_4 , який похований 02 травня 2020 року на Корбутівському (старому) кладовищі. Відібрання необхідних для молекулярно-генетичної експертизи зразків біологічного характеру трупу ОСОБА_4 доручалося експертам Обласного бюро СМЕ Житомирської обласної ради шляхом ексгумації та передання зразків (фрагментів головок трубчастої кістки, кістки ребра, хребта або інших органів, які найкраще збереглися) на дослідження до Київського НДЕКЦ МВС України. Обласному бюро СМЕ Житомирської обласної ради доручалося здійснити належне документальне оформлення та підготовку (бальзамування тощо) відібраних зразків. Для проведення ексгумації та приведення після ексгумації могили в попередній стан залучалися особи, визначені Житомирською міською радою, яких зобов`язано сприяти експертам при вилученні з місця поховання біологічного матеріалу трупу ОСОБА_4 . Відібрання зразків біологічного матеріалу у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доручено експертам Київського НДЕКЦ МВС України. Надано експерту Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, якому доручено проведення судової молекулярно-генетичної експертизи на підставі ухвали Богунського районного суду м. Житомира в справі №295/17075/21, дозвіл на повне або часткове знищення об`єкту дослідження або зміну його властивостей у відповідності до існуючих методик проведення даних експертиз та направлення висновку експерта "Укрпоштою". Роз`яснено сторонам, що відповідно до вимог ст.109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Витрати на проведення судової молекулярно-генетичної експертизи та ексгумації трупа померлого ОСОБА_4 покладено на позивача ОСОБА_1 .

Із листа КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради від 29 червня 2023 року №2/132 убачається, що ухвала суду в справі №295/17075/21 може бути виконана в частині проведення ексгумації тіла померлого ОСОБА_4 при наявності згоди користувача місця поховання (а.с.210 т.1). Користувачем місця поховання ОСОБА_4 є ОСОБА_3 , мати померлого. Від ОСОБА_3 , як користувача місця поховання ОСОБА_4 , надійшла заява від 23 квітня 2021 року про незгоду з проведенням дій, пов`язаних з використанням місця поховання, а саме, ексгумацією тіла померлого.

Згідно з висновком Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 12 жовтня 2023 року №СЕ-19/111-23/32965-БД встановлені генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.39-47 т.2).

Житомирським апеляційним судом ухвалою від 12 березня 2025 року за клопотанням представника позивача також призначалася посмертна судова молекулярно-генетична експертиза (а.с.3-5 т.3). Проведення експертизи доручалося експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. На вирішення експертизи виносилося питання: чи є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , біологічним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чи це виключається? Для проведення експертизи необхідно було здійснити ексгумацію трупа ОСОБА_4 , який похований 02 травня 2020 року, відповідно до наданої представником позивача інформації, на Корбутівському (старому) кладовищі (м.Житомир): у секторі 52 (ділянка 1, ряд 1). Відібрання необхідних для посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи зразків біологічного матеріалу трупу ОСОБА_4 доручалося експертам Обласного бюро СМЕ Житомирської обласної ради шляхом ексгумації трупу та передання зразків (фрагментів головок трубчастої кістки, кістки ребра, хребта або інших органів, які найкраще збереглися) на дослідження до Київського НДЕКЦ МВС України. Обласному бюро СМЕ Житомирської обласної ради доручалося здійснення належного документального оформлення та підготовку (бальзамування тощо) відібраних зразків. Попереджалися експерти про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України за завідомо неправдивий висновок та за ст.385 КК України за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків. Для проведення ексгумації та приведення після ексгумації могили ОСОБА_4 у попередній стан залучалася Житомирська міська рада та КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради, яких зобов`язано сприяти експертам при вилученні з місця поховання біологічного матеріалу трупу ОСОБА_4 відповідно до наданої представником позивача інформації, на Корбутівському (старому) кладовищі (м.Житомир): у секторі 52 (ділянка 1, ряд 1). Наданий експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, яким доручено проведення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи, дозвіл на повне або часткове знищення об`єкту дослідження або зміну його властивостей у відповідності до існуючих методик проведення такої експертизи та направлення висновку посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи «Укрпоштою».

Відповідно до листа Державної спеціалізованої установи «Житомирське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 04 серпня 2025 року КП «Соціальний комбінат комунально-побутового обслуговування» ЖМР не забезпечив технічне виконання робіт, пов`язаних з проведенням ексгумації, для забезпечення можливості працівниками бюро забору біологічного матеріалу для подальшої молекулярно-генетичної експертизи (а.с.40 т.3).

Згідно з листом КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» ЖМР від 05 серпня 2025 року №2/303 підприємство звернулося письмово до ОСОБА_3 (лист від 19 червня 2025 року №2/227) для отримання згоди на здійснення ексгумації (а.с.44 т.3). Станом на 05 серпня 2025 року відповіді від ОСОБА_3 , тобто матері померлого та користувача місця поховання сина, щодо надання згоди на здійснення дій, пов`язаних з використанням місця поховання її сина ОСОБА_4 (у т.ч. ексгумації), не надходило.

Київський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України надіслав до Житомирського апеляційного суду повідомлення від 06 серпня 2025 року про неможливість проведення експертизи (а.с.60-61 т.3). Відповідно до повідомлення біологічні зразки ОСОБА_4 до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України не надані. ОСОБА_1 для відбору експериментальних зразків до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України не з`являлася.

Із викладеного вище слідує, що в матеріалах справи відсутній висновок судово-генетичної експертизи.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) неодноразово зауважував, що наразі ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами (рішення ЄСПЛ у справі «Kalacheva v.russian federation» №3451/05 від 07 травня 2009 року).

Окрім того, у справі «Міфсуд проти Мальти» (заява №62257/15, рішення набуло статусу остаточного 29 квітня 2019 року) ЄСПЛ звертав увагу, що хоча найважливіше завдання ст.8 Конвенції це захист особи від довільних дій державних органів, можуть також існувати позитивні зобов`язання, пов`язані з ефективною «повагою» до приватного чи сімейного життя. Ці позитивні зобов`язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя, навіть у сфері міжособистісних стосунків людей (справа «Мікулич проти Хорватії» та справа «С.Х. та інші проти Австрії» №57813/00).

Обов`язок із доказування потрібно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Верховний Суд в постановах від 31 січня 2024 року в справі №752/13549/22, від 13 вересня 2023 року в справі №552/4291/22 виснував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для встановлення факту батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

У рішенні від 14 березня 2024 року за заявою №62020/14 у справі «Молдован проти України» ЄСПЛ вказав, що висновок експертизи ДНК у таких правовідносинах не можна ігнорувати, оскільки він є чи не єдиним об`єктивним доказом, який може свідчити про факт батьківства однієї особи стосовно іншої.

Підсумовуючи викладене вище, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства.

Хоча висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства, але висновок генетичної експертизи не є єдиною обов`язковою вимогою для встановлення факту батьківства в суді, хоча це найбільш переконливий і достовірний доказ, який суд враховує в сукупності з іншими (показаннями свідків, фотографіями, листами тощо).

Водночас повага до приватного життя вимагає, щоб кожна людина мала змогу встановити подробиці свого особистого походження, а право особи на таку інформацію має важливе значення в контексті впливу на його чи її особистість, які визначають розвиток людини. Таке встановлення передбачає отримання інформації, необхідної для розкриття істини щодо важливих аспектів особистого походження, як-от особистість батьків (справа «Келін та інші проти Румунії» №25057/11).

Наявні в справі інші матеріали, такі як фотографії із зображенням певних осіб у процесі життєдіяльності, не підтверджують, як окремо так і у сукупності з усіма іншими й дослідженими судом доказами, беззаперечність заявленої ОСОБА_1 вимоги про встановлення факту батьківства.

За відсутності у матеріалах справи належних, допустимих та достовірних доказів встановити факт батьківства ОСОБА_4 відносно ОСОБА_1 не видається можливим, оскільки навіть у сукупності докази, які зібрані у матеріалах справи, а це дві довіреності, шість фото та показання трьох свідків, не дають змоги без інших письмових доказів, які б підтверджували показання свідків, дійти висновку про спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю позивача з ОСОБА_4 до народження ОСОБА_1 , або про спільне виховання чи утримання ними позивача, або про визнання померлим за життя свого батьківства щодо позивача, тобто дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування у справі, щоб встановити факт батьківства. Доказування ґрунтуватися на припущеннях не може.

Отже, доводи апеляційної скарги не змінюють правильність висновків суду першої інстанції по суті спору. Доказів, які б могли спростувати правильність висновків суду першої інстанції, позивачем не надано.

Підстав для застосування наслідків, передбачених частиною першою ст.109 ЦПК України, щодо відповідача ОСОБА_3 не встановлено, оскільки не можна вважати відмову або невідповідь матері померлого, яка відмовилася від прийняття спадщини після смерті сина та є користувачем місця його поховання, ухиленням від участі в експертизі, оскільки право матері на розкопку могили її сина та ексгумацію його трупу заслуговує на повагу, виходячи із загальноприйнятих норм моралі. Відповідач ОСОБА_2 не є користувачем місця поховання її рідного брата.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більш того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Харвісаар проти Фінляндії»).

Відповідно до змісту ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та додаткового правового обґрунтування не потребують з огляду на викладене вище.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через адвоката Омельчука Ігоря Миколайовича, залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 08 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: