Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №932/7315/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6879/26 Справа № 932/7315/25 Суддя у 1-й інстанції - Салькова В.С. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про встановлення факту перебування на утриманні,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович,

на рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 12 грудня 2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

20.06.2025 року до Шевченківського районного суду м. Дніпра надійшов позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про встановлення факту перебування на утриманні, в якому позивачка просила встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3 .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Шевченківського районного суду м. Дніпра від 12 грудня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітряних Сил, 6, код за ЄДРПОУ 00034022) про встановлення факту перебування на утриманні, відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

27.04.2026 рокувід ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сакун Віталій Анатолійовичнадійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 12 грудня 2025 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що рішенням Димитрівського міського суду Донецької області від 14.05.2024 року по справі № 226/624/24 був встановлений факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з січня 2017 року до моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тож цим рішенням підтверджується, що позивачка проживала разом з ОСОБА_2 , була з ним пов`язана спільним побутом, та вони мали взаємні права та обов`язки.

У додаткових поясненнях сповіщення про загибель ОСОБА_2 було направлено саме на адресу ОСОБА_1 .

Наведена таблиця, коли ОСОБА_2 надсилав ОСОБА_1 грошові кошти: 11.03.22 року – 200 грн., 26.03.22 року – 600 грн., 27.06.22 року – 200 грн., 19.07.22 року – 18 975 грн., 16.10.22 року – 950 грн., 10.12.22 року – 30 000 грн. Наполягає на тому, що грошові кошти, що поступали він загиблого були єдиним джерелом існування.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.104-105).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:

Заявник ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та її місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.7-12).

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.14-15).

ОСОБА_2 09.01.2023 був призваний до Збройних Сил України за загальною мобілізацією (а.с.16-21).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер (а.с.24,25). Причиною його смерті стала вибухова травма (а.с.22). За даними сповіщення про його смерть (загибель) від 12.04.2023, спрямованого начальником штабу в/ч НОМЕР_2 начальникові ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойових завдань біля н.п. Хромове Бахмутського району Донецької області (а.с.23).

Свідоцтво про його поховання видане 17.04.2023 видане ОСОБА_1 як особі, яка здійснила поховання загиблого (а.с.26).

Сповіщення сім`ї №02/8308 про загибель ОСОБА_2 спрямоване начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 23.10.2023 (а.с.27).

За відомостями Мирноградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області від 30.08.2024 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.29).

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 14.05.2024 у справі №226/624/24, яке набрало законної сили 14.06.2024, встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з січня 2017 року до моменту смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.30-34).

Згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу за формою ОК-7 на ОСОБА_1 в період 2017 – березень 2022 року вона отримувала дохід від ОСОБА_4 , інших доходів не мала, з квітня по грудень 2022 року доходів не отримувала (а.с.35-36). Відомості за 2023 рік відсутні.

За витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.05.2025 №45/д документи ОСОБА_1 повернуті на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі смерті годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги (а.с.37-39).

Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовців (далі – одноразова грошова допомога) – гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пп.1 п.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби.

Пунктом 2 Постанови №168 (в редакції, чинній на момент загибелі військовослужбовця) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян РФ або РБ та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Згідно зі ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на 06.04.2023, тобто на дату загибелі військовослужбовця) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають, зокрема, жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2026 року, справа № 308/17634/23, провадження № 14-40цс25, зазначила, що на підтвердження (спростування) перебування фізичної особи на утриманні померлого закон вимагає надання відповідних доказів [наприклад, довідки про склад сім`ї, спільне проживання або утримання, медичні документи, виписки з банківських рахунків, довідки про доходи, чеки, квитанції, договори про оплату комунальних, навчальних, медичних послуг, показання свідків, фото, відеоматеріали, листування (особистого або ділового характеру)], які зумовлють дослідження судом обставин приватного життя утриманця та особи, яка надавала утримання.

Таким чином, відносини, пов`язані з наданням утримання і перебуванням фізичної особи на утриманні, є за своєю сутністю цивільно-правовими.

Перебування на утриманні як триваючий юридичний факт може бути також підставою для реалізації прав у сфері соціального забезпечення (виплата допомоги (стаття 16-1 Закону № 2011-ХІІ), призначення пенсії (стаття 30 Закону № 2262-ХІІ) тощо).

Суд на підставі поданих доказів лише з`ясовує можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Питання про те, чи має юридичне значення той чи інший факт, із заявою про встановлення якого особа звернулася до суду, вирішується залежно від мети його встановлення (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22).

Той факт, що загиблий ОСОБА_2 раз на два місяці надсилав ОСОБА_1 200-300 грн. (іноді більше) не надає підстав вважати, що ОСОБА_1 знаходилась повністю на його утриманні.

Крім того, з ОК-7, наданих Пенсійним фондом України (а.с.35-36), вбачається, що офіційний дохід ОСОБА_1 у 2017 році був 32 260 грн., у 2018 році – 45 460, 73 грн., у 2019 році – 54 456, 49 грн., у 2020 році – 50 652, 53 грн., у 2021 році – 72 662, 54 грн., за 4 місяця 2022 року – 16 200 грн.

Тож той факт, що померлий ОСОБА_2 , епізодично, інколи, допомагав своїй громадській дружині ОСОБА_1 , на вказує на той факт, що остання перебувала на утриманні ОСОБА_2 й не мала інших доходів для існування.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.

При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 12 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 11.08.2026 року.

Судді: