Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №234/14890/21 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5919/26 Справа № 234/14890/21 Суддя у 1-й інстанції - Бєльченко Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.

за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №234/14890/21 за позовом керівника Краматорської окружної прокуратури в інтересах Краматорської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 23 лютого 2026 року,ухвалене у складі судді Бельченко Л.А., -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року позивач в особі керівника Краматорської окружної прокуратури звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В обґрунтування позову зазначив, що Краматорською місцевою прокуратурою Донецької області здійснювалося процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у формі процесуального керівництва кримінальними провадженнями, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016050390001696 від 09 червня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, та за №12017050390000835 від 23 березня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України.

Вказує, що за результатом досудового розслідування кримінальних проваджень 11 серпня 2017 року до Краматорського міського суду скеровано обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України; 18 січня 2018 року скеровано обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України.

Досудовим розслідуванням у цих кримінальних правопорушеннях встановлено, що рішенням засновників №1 від 20 травня 2008 року створено ТОВ «Мосбудінвест», основним видом діяльності яких є будівництво автодоріг і автострад, житлових і нежитлових будівель. Згідно протоколу №2 від 21 травня 2008 року установчих зборів засновників ТОВ «Мосбудінвест», ОСОБА_2 призначено на посаду генерального директора ТОВ «Мосбудінвест», який будучи директором, наділений наступними організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, а саме, на підставі рішень зборів учасників товариства і дирекції товариства з питань, що входять до їх компетенції, останній видає накази, інструкції та розпорядження, обов?язкові до виконання усіма працівниками товариства; без довіреності укладає договори на суму що не перевищує 500 000 грн., а також вчинює інші юридичні дії від імені товариства; здійснює розподіл повноважень між членами дирекції товариства; застосовує до працівників товариства заохочення за успіхи в роботі та стягнення за порушення трудової дисципліни; надає зборам учасників пропозиції стосовно порядку формування та використання коштів резервного фонду; відповідає як за діяльність дирекції товариства в цілому так і за виконання, покладених на нього окремих завдань; здійснює інші функції, зазначені статутом, рішеннями зборів учасників та законодавством України. Таким чином, з 21 травня 2008 року ОСОБА_2 був службовою особою.

Постановою Біленківської селищної виборчої комісії №27 від 02 листопада 2010 року «Про встановлення результатів виборів Біленківського селищного голови», згідно п.п.1, 2, 3 ст.76 Закону України «Про вибори депутатів Верховної ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» ОСОБА_1 обрано Біленківським селищним головою.

У зв`язку із зазначеним, голова Біленківської селищної ради ОСОБА_1 мав відповідні службові повноваження та обіймав посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто, відповідно до примітки ст.364 Кримінального кодексу України, був службовою особою.

Зазначає, що у липні 2015 року у генерального директора ТОВ «Мостбудінвест» ОСОБА_4 , який був службовою особою та виконував організаційно-розпорядчі функції, виник злочинний намір, спрямований на заволодіння грошовими коштами селищного бюджету Біленьківської селищної ради, шляхом зловживання своїм службовим становищем, при виконанні умов договорів підряду по поточному ремонту автошляхів на території Біленьківської селищної ради міста Краматорськ, шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до актів форми КБ-2в, котрі є офіційними документами, затвердженими Наказом Мінрегіонбуду України від 04 грудня 2009 року №544, та використання в подальшому даних завідомо неправдивих офіційних документів для необґрунтованого перерахування Управлінням державної казначейської служби України у м.Краматорську Донецької області місцевих бюджетних грошових коштів, в якості оплати договорам підряду, в порушення п.7 ст.51 Бюджетного кодексу України.

Так, в період з 21 липня 2015 року до 01 березня 2016 року між Біленьківською селищною радою в особі голови Нікулочкіна І.В. та ТОВ «Москбудінвест» в особі генерального директора Москаленка А.В. було укладено ряд договорів підряду на проведення поточного ремонту автодоріг на території Біленьківської селищної ради.

Зауважує, що після виконання вищевказаних договорів, у період з 21 липня 2015 року до 01 березня 2016 року, ОСОБА_2 , склав акти виконаних робіт за зазначеними договорами. У вказані акти ОСОБА_2 вніс завідомо неправдиві відомості щодо об?ємів та вартості виконаних робіт, після чого передав для підпису замовнику — Біленьківській селищній раді.

Таким чином, ОСОБА_1 повинен був на момент проведення будівельних робіт, отримання та підписання актів прийому-передачі виконаних робіт (форми КБ2в) забезпечити здійснення контролю та технічного нагляду. Однак, ОСОБА_1 , не виконав свої обов`язки в частині проведення перевірки правильності складання калькуляцій, розрахунків, здійснення технічного нагляду за проведенням поточного ремонту згідно кошторисної документації та діючим будівельним нормами і правилами, власним підписом підписав та затвердив печаткою складені Москаленко А.В. акти приймання виконаних будівельних робіт (форма-КБ2в) за договорами підряду, які містили неправдиві відомості щодо об?ємів та вартості виконаних робіт.

Фактично голова Біленьківської селищної ради Нікулочкін І.В. під час прийняття вказаних вище управлінських рішень поставив інтереси юридичної особи – ТОВ «Мостбудінвест», вище державних інтересів.

В результаті вищевказаних дій голови Біленьківської селищної ради ОСОБА_1 та генерального директора ТОВ «Мостбудінвест» Москаленка А.В. з розрахункового рахунку Біленківської селищної ради за виконання поточного ремонту автошляхів Біленьківської селищної ради протягом 2015 року перераховано бюджетні кошти на загальну суму 701 771,63 грн., з котрих безпідставно перераховано 137 320,13 грн.

Таким чином, внаслідок зазначених недбалих дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 137 320,13 грн. територіальній громаді Біленьківської селищної ради в особі Біленьківської селищної ради, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Зазначає, що сума спричиненої матеріальної шкоди підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 30 листопада 2016 року №1347/1356-136, здійсненої експертом Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Зазначає, що за результатом розгляду справи №234/12066/17 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, ухвалою Краматорського міського суду від 30 березня 2021 року кримінальне провадження закрито у зв?язку із закінченням строків давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності. За результатом розгляду справи №234/671/18 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 Кримінального кодексу України, ухвалою Краматорського міського суду від 26 грудня 2018 року кримінальне провадження закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності.

Зауважує, що закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності є нереабілітуючою підставою закриття кримінального провадження та не звільняє особу, яка вчинила кримінальне правопорушення від відшкодування шкоди, завданої вчиненням правопорушення.

З урахуванням наведеного, представник Краматорської окружної прокуратури просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Краматорської міської ради Донецької області матеріальну шкоду, завдану територіальній громаді Біленьківської селищної ради в особі Біленьківської селищної ради, правонаступником котрої є Краматорська міська рада, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у розмірі 137 320,13 грн.

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 23 лютого 2026 року позов керівника Краматорської окружної прокуратури в інтересах Краматорської міської ради задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Краматорської міської ради на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення 137 320,13 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь держави судовий збір по 686,20 грн. з кожного.

Не погодившись з таким рішенням суду представник ОСОБА_2 - адвокат Мієнко Р.В. подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що висновки суду не відповідають дійсним фактичним обставинам по справі; рішення є винесеним всупереч нормам матеріального та із порушенням норм процесуального права та без дослідження всіх фактичних обставин, які мають значення для розгляду справи, а отже вищевказане рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, невмотивованим, незаконним, і відповідно таким, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування скарги зазначає, що відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Вважає, що початок перебігу позовної давності для потерпілого у кримінальному провадженні за вимогами про відшкодування шкоди співпадає з моментом появи у кримінальному провадженні особи у статусі підозрюваного чи обвинуваченого, тобто коли у потерпілого виникає право на пред`явлення позову до конкретної особи.

Зауважує, що відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення за №12016050390001696 були внесені 09 червня 2016 року, а підозра у вчиненні кримінального правопорушення була висунута ОСОБА_2 вже у грудні 2016 року.

Звертає увагу, що відповідно до фактичних обставин встановлених в межах рішення Індустріального районного суду м.Дніпра від 23 лютого 2026 року по справі №234/14890/21, сума спричиненої матеріальної шкоди підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 30 листопада 2016 року №1347/1356-136, проведеної експертом Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Вважає, що таким чином, загальний трирічний строк позовної давності найпізніше з можливого сплив 30 листопада 2019 року, та був об`єктивно пропущений Керівником Краматорської окружної прокуратури, який подав цивільний позов в інтересах Краматорської міської ради тільки 29 жовтня 2021 року, тобто після сплину майже двох років з моменту закінчення строку позовної давності.

Вказує, що судом першої інстанції, при винесенні рішення від 23 лютого 2026 року по справі №234/14890/21, взагалі було залишено поза увагою той факт, що прокурор звернувся з позовом в інтересах Краматорської міської ради, проте всі договори підряду, за якими сформовано спірні зобов`язання, укладалися саме Біленьківською селищною радою, і саме їй, за матеріалами кримінальних проваджень та висновком судової будівельно-технічної експертизи від 30 листопада 2016 року №1347/1356136, завдано шкоду в розмірі 137 320,13 грн.

Звертає увагу, що суд першої інстанції при винесенні рішення від 23 лютого 2026 року по справі №234/14890/21 обмежився формальним посиланням на правонаступництво Краматорської міської ради, не дослідивши: зміст рішення про припинення Біленьківської селищної ради від 21 жовтня 2021 року в якому правонаступник не визначений. Як наслідок, Краматорська міська рада не є належним позивачем. Рішення про стягнення шкоди на її користь є незаконним і підлягає скасуванню з закриттям провадження (або відмовою в задоволенні позову прокурора) на підставі відсутності належної сторони.

Вказує, що висновок експертизи 2016 року та кримінальні матеріали не є преюдиційними для цивільного суду (ст.82 ЦПК). Суд не мотивував, чому вони достатні для стягнення через більш ніж 5 років.

У зв`язку з чим просить рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 23 лютого 2026 року у справі № 234/14890/21 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову керівника Краматорської окружної прокуратури в інтересах Краматорської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди. Зупинити виконання оскаржуваного рішення до набрання ним законної сили.

Краматорська окружна прокуратура Донецької області в особі Мєшкова Д.В., скориставшись своїм правом, подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, на підставі всебічного та повного дослідження доказів у справі.

Зазначає, що відповідачеві ОСОБА_2 органом досудового розслідування повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, 02 серпня 2017 року, що підтверджується копією повідомлення про підозру, долученої до матеріалів справи. Відповідачеві ОСОБА_1 органом досудового розслідування повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, 20 листопада 2017 року, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, долученого до матеріалів справи. Позовна заява подана до суду 29 жовтня 2021 року. Наведене свідчить, що строк позовної давності за позовом до ОСОБА_2 мав би сплинути 02 серпня 2020 року, а до ОСОБА_1 - 20 листопада 2020 року. Проте у зв`язку із набранням чинності з 02 квітня 2020 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID -19)», строк, визначений у тому числі статтею 257 ЦК України, продовжено на строк дії карантину. Таким чином позивачем строк позовної давності при подачі даного позову до суду пропущений не був, у зв`язку з чим доводи представника відповідача щодо пропуску строку позовної давності при зверненні до суду є безпідставними.

Зауважує, що доводи представника відповідача про те, що Краматорська міська рада не є правонаступником Біленківської селищної ради, а отже є неналежним позивачем у справі, є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам і вимогам чинного законодавства. Так, відповідно до рішення Краматорської міської ради від 17 грудня 2020 року «Про реорганізацію сільської та селищних рад шляхом приєднання до Краматорської міської ради», Біленьківську селищну раду реорганізовано шляхом приєднання до Краматорської міської ради. Краматорська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Біленьківської селищної ради. Відповідно до Рішення Краматорської міської ради від 23 червня 2021 року «Про припинення сільської та селищних рад в результаті реорганізації шляхом приєднання до Краматорської міської ради», встановлено, що Краматорська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Біленківської селищної ради.

Звертає увагу, що посилання представника відповідача на відсутність передавального акту, як підставу для заперечення правонаступництва, є безпідставним. Відповідно до статті 107 ЦК України передавальний акт є документом, що деталізує склад майна, прав та обов`язків, які переходять до правонаступника, однак його відсутність або недослідження не впливає на сам факт правонаступництва, який виникає в силу закону з моменту реорганізації. Доводи про те, що суд нібито обмежився формальним посиланням на правонаступництво, є оціночними та не відповідають дійсності, оскільки правонаступництво органів місцевого самоврядування у процесі реорганізації територіальних громад є імперативно визначеним законодавством і не залежить від довільного тлумачення сторін спору.

Зазначає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, надав оцінку всім доказам і виніс законне та обґрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів та повторення аргументів представника відповідача викладених ним у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити.

Інші учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом установлено, що у провадженні Краматорського міського суду Донецької області перебували матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191, ч.1 ст.367 КК України.

30 березня 2021 року Краматорським міським судом Донецької області було постановлено ухвалу, котрою кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016050390001696 від 09 червня 2016 року відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого за ч.2 ст.191, ч.1 ст.367 КК України, закрите. ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до вказаної ухвали суду, органом досудового розслідування встановлено, що рішенням засновників №1 від 20 травня 2008 року створено ТОВ «Мостбудінвест», основним видом діяльності є будівництво автодоріг і автострад, житлових і нежитлових будівель.

Згідно протоколу №2 від 21 травня 2008 року установчих зборів засновників ТОВ «Мостбудінвест», ОСОБА_2 призначено на посаду генерального директора ТОВ «Мостбудінвест», який будучи директором, наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, зокрема без довіреності укладає договори на суму що не перевищує 500 000 грн., а також вчинює інші юридичні дії від імені товариства.

У період з 21 липня 2015 року до 01 березня 2016 року між Біленьківською селищною радою в особі голови ОСОБА_1 та ТОВ «Мостбудінвест» в особі генерального директора Москаленка А.В. було укладено договори підряду на проведення поточного ремонту автодоріг на території Біленьківської селищної ради, а саме: договір підряду №25 від 17 вересня 2015 року на виконання робіт по поточному ремонту покриття автошляху на кладовище на вул. Підгірна, смт Біленьке на загальну суму 119 919,60 грн; договір підряду №28 від 22 вересня 2015 року на виконання робіт по поточному ремонту покриття автошляху вул. Підгірна в смт Біленьке на загальну суму 24 788,90 грн.; договір підряду №37 від 19 жовтня 2015 року на виконання робіт по поточному ремонту покриття автошляху по вул. Підгірна в смт Біленьке на загальну суму 99 987,60 грн.; договір підряду №23 від 26 серпня 2015 року на виконання робіт по поточному ремонту покриття автошляху по вул. Саркісова на перехресті з пров. Вологодський та пров. Соціалістичний в смт Біленьке на загальну суму 29 345,57 грн.; договір підряду №20 від 19 серпня 2015 року на виконання робіт по поточному ремонту покриття автошляху по пров. Соціалістичний в смт Біленьке на загальну суму 119 984,72 грн.; договір підряду №12 від 21 липня 2015 року на виконання робіт по поточному ремонту покриття автошляху по вул. Сахалінська в смт Біленьке на загальну суму 119 868,44 грн.; договір підряду №24 від 08 вересня 2015 року на виконання робіт по поточному ремонту покриття автошляху по пров. Нахічеванський смт Біленьке на загальну суму 85 760,40 грн.; договір підряду №41 від 28 жовтня 2015 року на виконання робіт по поточному ремонту покриття автошляху по вул. Сахалінська смт Біленьке на загальну суму 102 116,40 грн.

Після виконання вищевказаних договорів, у період з 21 липня 2015 року до 01 березня 2016 року ОСОБА_2 , склав акти виконаних робіт за зазначеними договорами.

У вказані акти ОСОБА_2 вніс завідомо неправдиві відомості щодо об`ємів та вартості виконаних робіт, після чого передав для підпису замовнику - Біленьківській селищній раді.

В результаті кримінально протиправних дій генерального директора ТОВ «Мостбудінвест», на виконання поточного ремонту автошляхів Біленьківської селищної ради протягом 2015 року на рахунки ТОВ «Мостбуінвест» перераховано кошти на загальну суму 701 771,63 грн., з котрих безпідставно перераховано 137 320,13 грн., котрими ОСОБА_2 заволодів шляхом зловживання службовим становищем.

Судом також встановлено, що у провадженні Краматорського міського суду Донецької області перебувало кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України.

26 грудня 2018 року Краматорським міським судом Донецької області було постановлено ухвалу, котрою кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017050390000835 від 23 березня 2017 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.367 КК України, закрите. ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до вказаної ухвали суду постановою Біленківської селищної виборчої комісії №27 від 02 листопада 2010 року «Про встановлення результатів виборів Біленківського селищного голови», згідно п.п.1, 2, 3 ст.76 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», ОСОБА_1 обрано Біленківським селищним головою.

В результаті кримінально протиправних дій голови Біленківської селищної ради ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Мостбудінвест» на виконання поточного ремонту автошляхів Біленьківської селищної ради протягом 2015 року перераховано кошти на загальну суму 701 771,63 коп., з котрих безпідставно перераховано 137 320,13 грн., що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам.

Розмір заподіяної державним інтересам матеріальної шкоди підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи №1347/1356-1365 від 30 листопада 2016 року, складеного судовим експертом Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Відповідно до рішення Краматорської міської ради від 17 грудня 2000 року «Про реорганізацію сільської та селищних рад шляхом приєднання до Краматорської міської ради», Біленьківську селищну раду реорганізовано шляхом приєднання до Краматорської міської ради. Краматорська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Біленьківської селищної ради.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з встановлення факту вчинення відповідачами кримінально-карного діяння, підстава звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючою, а за відсутності спростування вини у завданні шкоди кримінальним правопорушенням з боку відповідачів, суд вважав наявними правові підстави для стягнення з відповідачів на користь Краматорської міської ради на відшкодування матеріальної шкоди 137 320,13 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

За загальним правилом, яке встановлено у частині першій статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 740/967/16-ц (провадження № 61-40363св18).

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

За обставинами справи цю презумпцію мав би спростувати саме відповідач ОСОБА_2 , що ним не зроблено.

Отже, з огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить протиправність дій, наявність шкоди та її розмір й причинно-наслідковий зв`язок. Позивач зазначене довів, зокрема матеріалами кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191, ч.1 ст.367 КК України.

Відповідно до статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

За змістом зазначеної норми закону спільною вважається шкода, як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб. При цьому не обов`язково, щоб дії або бездіяльність, які завдали шкоди іншим особам, співпадали за часом. Це правило поширюється на випадки, коли неможливо встановити, яка дія та в якій мірі спричинила настання такого наслідку.

При цьому у заподіянні шкоди спільними діями має місце єдність дій заподіювачів, яка полягає у такому їх взаємозв`язку, при якому виключення хоча би однієї із цих дій із комплексу діянь співзаподіювачів не призводить до виникнення спільного шкідливого результату. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їх вини.

Солідарну відповідальність по відшкодуванню шкоди несуть особи, діяння яких були об`єднані спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їх спільних дій.

При вчиненні злочину кількома особами вони несуть солідарну відповідальність за заподіяну шкоду по епізодах злочину, в яких встановлено їх спільну участь. Разом з тим, є неприпустимим покладення солідарної відповідальності на осіб, яких хоча й притягнуто до кримінальної відповідальності в одній справі, але за самостійні злочини, не пов`язані спільним наміром, а так само на осіб, коли одних із них засуджено за корисливі злочини, наприклад, за розкрадання, а других - за халатність, незважаючи на те, що дії останніх об`єктивно сприяли першим у вчиненні злочину.

При розгляді в порядку цивільного судочинства позову, що випливає з кримінальної справи, суд визначає суми, що підлягають стягненню на відшкодування шкоди, з урахуванням доказів, як наявних у кримінальній справі, так і додатково представлених сторонами і зібраних із ініціативи суду.

У абзаці другому пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» судам роз`яснено, що солідарну відповідальність по відшкодуванню шкоди несуть особи, діяння яких були об`єднані спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їх спільних дій.

Відповідно до статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

За змістом зазначеної норми закону спільною вважається шкода як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб. При цьому не обов`язково, щоб дії або бездіяльність, які завдали шкоди іншим особам, співпадали за часом. Це правило поширюється на випадки, коли неможливо встановити, яка дія та в якій мірі спричинила настання такого наслідку.

При цьому у заподіянні шкоди спільними діями має місце єдність дій заподіювачів, яка полягає у такому їх взаємозв`язку, при якому виключення хоча би однієї із цих дій із комплексу діянь співзаподіювачів не призводить до виникнення спільного шкідливого результату. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їх вини.

За відсутності доказів, що підтверджують сукупність та взаємопов`язаність дій відповідачів, об`єднаних спільними намірами, немає підстав для покладення на них солідарної відповідальності за заподіяну потерпілій особі шкоду.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року, у справі №398/571/15-ц викладений наступний висновок: звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, в контексті розглядуваного правового інституту, не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинуватою у вчиненні злочину. У такому випадку Кримінальний кодекс України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-карного діяння, а тому вказав підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У справі, що переглядається, матеріалами справи підтверджено, що 30 березня 2021 року Краматорським міським судом Донецької області було постановлено ухвалу, якою кримінальне провадження за №12016050390001696 від 09 червня 2016 року відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого за ч.2 ст.191, ч.1 ст.367 КК України, закрите. ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Ухвала суду набрала законної сили.

Колегія суддів зауважує, що звільнення від кримінальної відповідальності не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.

Керуючись указаними нормами матеріального права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вказаного позову Краматорської окружної прокуратури про відшкодування ОСОБА_2 майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку звернення прокурора до суду з даним позовом колегія суддів відхиляє, оскільки у постанові Верховного суду від 02 вересня 2020 року у справі № 452/435/17 зазначено: позовна давність у спорах, пов`язаних із відшкодуванням шкоди, завданої злочином, починається з дати повідомлення про підозру.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачу ОСОБА_2 органом досудового розслідування повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України - 02 серпня 2017 року, що підтверджується копією повідомлення про підозру, наявну в матеріалах справи. Позовна заява подана до суду 29 жовтня 2021 року. Наведене свідчить, що строк позовної давності за позовом до ОСОБА_2 мав би сплинути 02 серпня 2020 року.

Проте у зв`язку із набранням чинності з 02 квітня 2020 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID -19)», строк визначений, у тому числі, статтею 257 ЦК України, продовжено на строк дії карантину. Таким чином позивачем строк позовної давності при подачі даного позову до суду пропущений не був, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку позовної давності при зверненні до суду є безпідставними.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що прокурор звернувся з позовом в інтересах Краматорської міської ради, але всі договори підряду, за якими сформовано обвинувачення, укладалися саме Біленьківською селищною радою, і саме їй, за матеріалами кримінальних проваджень та висновком судової будівельно-технічної експертизи від 30 листопада 2016 року №1347/1356136, завдано шкоду в розмірі 137 320,13 грн., тобто Краматорська міська рада, в інтересах якої діє Краматорська окружна прокуратура, не є належним позивачем, суд не приймає, оскільки даний довід спростовується доказами, які містяться в матеріалах справи.

Зокрема рішенням від 17 грудня 2020 року №2/VIII-18 «Про реорганізацію сільської та селищних рад шляхом приєднання до Краматорської міської ради», рішенням від 17 грудня 2020 №2/VIII-19 «Про утворення старостинських округів Краматорської міської ради» разом із додатком до нього, а також рішенням від 23 червня 2021 №10/VIII-552 «Про припинення сільської та селищних рад в результаті реорганізації шляхом приєднання до Краматорської міської ради». Ліквідація Біленьківської селищної ради відбулася в межах адміністративно територіальної реформи та реорганізації органів місцевого самоврядування, внаслідок чого її права та обов`язки перейшли до правонаступника відповідно до закону та рішень про утворення/реорганізацію відповідної територіальної громади. Визначення правонаступництва у таких випадках здійснюється не виключно шляхом зазначення в рішенні про припинення, а на підставі сукупності нормативно-правових актів, в тому числі і підзаконних, що регулюють процес реорганізації.

Відсутність в матеріалах справи передавального акту від Біленьківської селищної до Краматорської міської ради, на що посилається апелянт, не впливає на правильність висновків суду першої інстанції по суті спору, оскільки питання стягнення заподіяної матеріальної шкоди позивачу (її розмір, підстави і т.і.), остаточно встановлюється за результатами судового розгляду даної справи.

До передавального акту (у разі реорганізації юридичних осіб) включаються не самі по собі суми абстрактної шкоди, а реальні майнові права та зобов`язання, дебіторська/кредиторська заборгованість, вимоги про відшкодування, підтверджені рішенням суду, що переходять до правонаступника.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що тягар доказування покладається на обидві сторони спору. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов?язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки відповідачами не спростовано наявність вини у завданні шкоди кримінальним правопорушенням, з чим і погоджується колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, зводяться до не згоди позивача із судовим рішенням та на правильність висновків суду першої інстанції не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскарженого судового рішення

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 23 лютого 2026 року немає.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційних скарг без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 23 лютого 2026 року -залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складено 10.08.2026 року

Головуючий суддя О.В.Агєєв