Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №161/8461/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/8461/26 Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І. Б.

Провадження № 22-ц/802/1106/26 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , поданою від її імені представником ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовано тим, що 11 лютого 2022 року між відповідачем ТОВ «Волиньелектрозбут», як постачальником універсальних послуг, і нею, як споживачем, було укладено Договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством № 315, що є додатком до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 542026480.

За цим Договором вона взяла на себе зобов`язання продавати відповідачу електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об`єктами електроенергетики приватного домогосподарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач взяв на себе зобов`язання купувати у неї електричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, в строки, передбачені договором.

На виконання зобов`язань за Договором вона у травні 2023 року продала відповідачу електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об`єктами електроенергетики приватного домогосподарства, (різниця між обсягом виробленої/згенерованої електричної енергії та обсягом споживання приватним домогосподарством) на загальну суму 43 610,25 грн.

Обсяг та вартість проданої електричної енергії підтверджується підписаним відповідачем Актом приймання-передавання товару № 6302 (електричної енергії).

Постановою НКРЕКП від 31.03.2023 № 594 «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує 30 кВт та які введені в експлуатацію з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2024 року, становив 635,07 коп/кВт•год (без ПДВ).

В порушення умов Договору, ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії», ст. ст. 525, 526, 530, 629, 692, 693 Цивільного кодексу України, ст. 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» у відповідача наявна перед нею заборгованість за придбану в травні 2023 року електричну енергію у розмірі 35 106,25 грн, а саме: у травні 2023 року вона продала відповідачу електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об`єктами електроенергетики приватного домогосподарства, в обсязі 6 867 кВт на загальну суму 43 610,25 грн. З урахуванням сплати ПДФО 18 % та 1,5 % військового збору сума до сплати мала б становити 35 106,25 грн. Відповідач кошти не сплатив.

Згідно Акту приймання-передачі товару електричної енергії товар, поставлений у строки, встановлені Договором, прийнятий відповідачем, відповідає показникам якості електричної енергії та нормам, встановленим державними стандартами. Відповідач не має жодних претензій до прийнятого ним товару (електричної енергії).

За умовами Договору відповідач не пізніше 15 червня 2023 року мав сплатити на її поточний рахунок кошти за продану електричну енергію у травні 2023 року в розмірі 35 106,25 грн, але у порушення умов Договору, а також положень ст. 692 Цивільного кодексу України та ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії», не здійснив оплату вартості проданої електричної енергії у терміни, визначені Договором.

Нею вживалися заходи з метою досудового врегулювання спору; вона зверталася до відповідача із заявою від 04.12.2023 щодо непогодження зазначених обсягів споживання електричної енергії, однак у своїй відповіді від 19.12.2023 (№ 01-8/3265) відповідач відмовив у виплаті належних їй коштів за Договором.

Застосування відповідачем Постанови НКРЕКП № 1272 (зокрема пункту 11.3.23 ПРРЕЕ у редакції, яка передбачає непроведення розрахунків з побутовим споживачем за придбану постачальником універсальних послуг електричну енергію за «зеленим» тарифом в разі, якщо власне споживання дорівнює нулю) при розрахунках із нею призвело до ігнорування встановлених законом гарантій. Крім того, відповідач достеменно не може стверджувати, що у межах її приватного домогосподарства не було споживання електричної енергії.

Генеруюча установка приватного домогосподарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , була введена в експлуатацію в лютому 2022 року та відповідно 11 лютого 2022 року між сторонами було укладено договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством № 315.

Положення Постанови № 1272 не можуть мати ретроспективної дії з огляду на приписи Конституції України. Незважаючи на чинні договірні відносини, відповідач неправомірно застосував положення пункту 11.3.23 ПРРЕЕ (у редакції Постанови НКРЕКП № 1272 від 05.10.2022), що призвело до істотного погіршення її правового становища як сторони договору.

Ураховуючи наведене, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість за електричну енергію, вироблену за договором купівлі-продажу електричної енергії «зеленим» тарифом приватним домогосподарством за травень 2023 року у розмірі 35 106,25 грн, а також відшкодувати судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 червня 2026 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 від імені позивача ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове – про задоволення позову.

У відзиві відповідач ТОВ «Волиньелектрозбут», посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи проведено без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати з таких підстав.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що саме дані, передані оператором системи розподілу, є підставою для проведення розрахунків із побутовими споживачами, а також врахування постачальником універсальних послуг даних про обсяг придбаної електричної енергії та визначення її вартості. Позивачем не надано доказів недостовірності переданих оператором системи розподілу даних, чи звернення до оператора щодо їх перевірки або коригування. Сторони, керуючись принципом свободи договору, погодили, що до правовідносин за цим Договором підлягають застосуванню у тому числі чинні вимоги Правил роздрібного ринку електричної енергії. Оскільки обсяг споживання електроенергії приватним домогосподарством, що належить позивачу, у травні 2023 року дорівнював нулю, то у відповідача, враховуючи п. 11.3.23 глави 11.3 розділу ХІ постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» були законні підстави для не нарахування позивачу плати за вироблену електричну енергію за травень 2023 року.

Проте, до таких висновків суд дійшов помилково, з неповним з`ясуванням обставин справи, дослідженням наданих сторонами доказів та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

З матеріалів справи встановлено, що 11 лютого 2022 року між ТОВ «Волиньелектрозбут» і ОСОБА_1 було укладено договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством № 315, який є додатком до Договору про постачання електричної енергії постачальника універсальних послуг за місцезнаходженням приватного домогосподарства споживача, на якому електрична енергія використовується для задоволення побутових потреб та/або потреб особистого селянського господарства, в якому зазначено, що під час виконання умов цього договору сторони зобов`язуються діяти відповідно до чинного законодавства, Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку електричної енергії, Кодексу розподілу, Правил роздрібного ринку електричної енергії. Місцезнаходженням приватного домогосподарства є АДРЕСА_1 .

Пунктом 1 «Предмет договору» встановлено, що за цим Договором Споживач має право продавати постачальнику універсальних послуг електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства, а постачальник універсальних послуг бере на себе зобов`язання купувати у споживача електричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, у строки, передбачені цим Договором.

Пунктом 2 Договору передбачені права та обов`язки сторін, одними з яких є те, що постачальник універсальних послуг зобов`язаний купувати у споживача за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, електричну енергію в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, на підставі звітів про покази обліку та актів приймання-передавання товару (електроенергії), а споживач має право на отримання плати за електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства, за «зеленим» тарифом, відпущеної постачальнику універсальних послуг в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством /пп. пп. 2.2., 2.3./.

Відповідно до пп. 3.1. п. 3 Договору для розрахунків за вироблену (понад власне споживання приватним домогосподарством) електричну енергію використовується засіб (засоби) вимірювальної техніки, характеристики якого (яких) дозволяють одночасно обліковувати обсяги випущеної в електричну мережу та отриманої з електричної мережі електричної енергії або сальдо перетоків електричної енергії за календарний місяць. Вузол обліку має бути обладнаний пристроєм, який забезпечує дистанційне зчитування даних для роботи в складі автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії постачальника послуг комерційного обліку (оператора системи).

Згідно з пп. 4.1. п. 4 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за продану електричну енергію, вироблену в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, здійснюється постачальником реальних послуг до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

На дату введення в експлуатацію генеруючої установки 11.02.2022 «зелений» тариф за цим договором становить 5,0050 гривень (п. 4.3. Договору).

Підпунктом 4.4. пункту 4 Договору передбачено, що у разі зміни «зеленого» тарифу розрахунки за придбаний постачальником універсальних послуг обсяг відпущеної приватним домогосподарством електричної енергії у мережу, що перевищує місячне споживання електричної енергії таким приватним домогосподарством, здійснюються відповідно до встановленого НКРЕКП «зеленого» тарифу. Зміни «зеленого» тарифу не потребують внесення відповідних змін до цього Договору.

За п. 4.5. Договору, термін дії «зеленого» тарифу та покладення спеціальних обов`язків із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії на постачальника універсальних послуг визначаються відповідно до закону.

11 лютого 2022 року між сторонами було укладено додаткову угоду про електронний документообіг до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Сторони домовились здійснювати обмін документами у вигляді електронних документів за допомогою онлайн-сервісу електронного документообігу «Вчасно» (п. 2.2. додаткової угоди).

Відповідно до п. 2.4. додаткової угоди споживач зобов`язується слідкувати за надходженням електронних документів та своєчасно здійснювати їх прийняття, перевірку, підписання з використанням ЕП та повернення іншій стороні.

Електронні документи вважаються отриманими споживачем в день відправлення Постачальником і набирає чинності в цей самий день, якщо протягом 3 (трьох) робочих днів від його отримання споживач не надіслав стороні-відправнику мотивованої відмови від підписання електронних документів. Мотивована відмова від підписання електронних документів надсилається через механізм відхилення електронного документа з обов`язковим наданням коментарів про обґрунтовані причини відхилення (п. 2.6.).

Відповідно до складеного відповідачем акту-звіту № 6302 приймання-передавання товару (електричної енергії) від 31 травня 2023 року, позивачем ОСОБА_1 , як побутовим споживачем передано, а відповідачем, як постачальником універсальних послуг за розрахунковий період травень 2023 прийнято електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання генеруючою установкою приватного домогосподарства в обсязі 6 867 кВт.год. Відмічено, що показники приладу обліку щодо спожитої приватним домогосподарством електричної енергії на початок та кінець розрахункового періоду становили 138 кВт-год та 138 кВт-год відповідно, тобто протягом зазначеного періоду споживання електричної енергії з мережі не відбувалося.

Цей акт-звіт № 6302 від 31.05.2023 було направлено позивачу через онлайн-сервіс електронного документообігу, відповідно до умов Додаткової угоди за допомогою сервісу «Вчасно».

В акті-звіті зазначено, що якщо W спожит дорівнює нулю, плата за вироблену електричну енергію не нараховується (згідно п.п.11.3.23, 11.3.24 ПРРЕЕ).

У грудні 2023 року позивач звернулася до відповідача з приводу урегулювання питання оплати придбаної у неї відповідачем електроенергії за травень 2023 року та отримала відповідь із посиланням на Постанову НКРЕКП від 05.10.2022 № 1272, як на підставу відсутності обов`язку повної оплати вартості проданої позивачем електричної енергії. Зазначено, що вимоги пункту 2 Постанови № 1272 стосуються регулювання відносин, що виникли до прийняття зазначеної постанови і тривають, тому вони є правомірними, Акт-звіт відповідає вимогам чинних Правил.

Відповідно до Постанови НКРЕКП від 05.10.2022 № 1272 було внесено зміни до Правил роздрібного ринку електричної енергії, зокрема п. 11.3.24, відповідно до якого розмір плати за придбану у побутового споживача електричну енергію, вироблену генеруючою установкою приватного домогосподарства, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії таким приватним домогосподарством, Pплати, визначається за формулою Pплати=(Wвиробл- Wспожит)?T, грн,

де Wвиробл-обсяг виробленої електричної енергії відповідною(-ими) генеруючою(-ими) установкою(-ами) приватного домогосподарства;

Wспожит-обсяг місячного споживання електроенергії таким приватним домогосподарством;

T-встановлений зелений тариф для приватного домогосподарства, яке виробляє електричну енергію відповідною(-ими) генеруючою(-ими) установкою(-ами), сумарна величина встановленої потужності якої(-их) не перевищує потужність, встановлену відповідно до закону, дозволену до споживання та зазначену в договорі (договорах) зі споживачем.

Якщо Wспожит дорівнює нулю, плата за вироблену електричну енергію не нараховується.

Станом на травень 2023 року вищевказаний пункт Правил не було змінено. Одночасно із цим, внесені зміни до Правил не мають зворотної дії у часі та відповідні зміни до договору від 11.02.2022 не вносилися, унаслідок чого застосуванню до даних правовідносин не підлягають.

Закон України «Про ринок електричної енергії» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Абзацом 18 ч. 1 ст. 58 Закону встановлено, що приватні домогосподарства здійснюють продаж виробленої електричної енергії за «зеленим» тарифом постачальнику універсальних послуг. Інші споживачі, у тому числі енергетичні кооперативи, здійснюють продаж виробленої електричної енергії за «зеленим» тарифом гарантованому покупцю.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 63 Закону постачальник універсальних послуг зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує 50 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, та у кожному розрахунковому періоді здійснювати пріоритетну оплату її вартості.

Станом на 31.05.2023 редакція вищевказаного Закону залишалася незмінною.

Згідно з абз. 1 ст. 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) «зелений» тариф встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), генеруючих установках приватних домогосподарств, споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями). Встановлення «зеленого» тарифу, передбаченого цією статтею, здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, з урахуванням особливостей, визначених статтею 9-4 цього Закону.

«Зелений» тариф на електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлюється єдиним за кожним видом альтернативного джерела енергії та для комбінованих вітро-сонячних генеруючих систем.

«Зелений» тариф на електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлюється на рівні роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року, помноженого на коефіцієнт "зеленого" тарифу для електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання генеруючими установками приватних домогосподарств.

Вищевказаний Закон у редакції станом на 31.05.2023 залишався незмінним.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України)

Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

По своїй юридичній суті договір купівлі-продажу є імперативно оплатним. Сторони договору купівлі-продажу можуть домовитися про ціну або про спосіб її визначення.

Укладеним між сторонами Договором купівлі-продажу визначено, що постачальник універсальних послуг зобов`язаний купувати у споживача за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, електричну енергію в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, на підставі звітів про покази засобів обліку та актів приймання-передавання товару (електричної енергії).

Отже, прийнявши відповідний обсяг електроенергії відповідно до умов Договору, відповідач зобов`язаний був оплатити її вартість позивачу.

Посилання відповідача на зміну положень Правил роздрібного ринку електричної енергії, за якими, якщо обсяг місячного споживання електроенергії таким приватним домогосподарством дорівнює нулю, плата за вироблену електричну енергію не нараховується – відхиляються апеляційним судом.

Вказані зміни до Правил роздрібного ринку електричної енергії було внесено у жовтні 2022 року, а договір між сторонами укладено в лютому 2022 року і така умова не була передбачена Договором, укладеним між сторонами.

У такому випадку відповідач мав ініціювати питання внесення змін до даного договору, а в разі незгоди позивача на внесення змін, захищати свої права в судовому порядку або ставити питання про розірвання договору.

Однак, жодних змін до договору внесено не було і станом на травень 2023 року і на даний час договір діє на умовах від 11.02.2022.

Також, Договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом за своєю суттю не є публічним договором, а тому в разі внесення змін до Правил роздрібного ринку електричної енергії, є необхідність вносити зміни до договору, так як ПРРЕЕ не мають переваги над положеннями договору.

За ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

У даному випадку позивач не є підприємцем, а є споживачем, яка взяла на себе зобов`язання продавати лише відповідачу ТОВ «Волиньелектрозбут» електричну енергію. Договір містить підписи та реквізити його сторін, має окремий номер, а тому у даному випадку відсутні ознаки публічності цього договору.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання, його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідні Правила, не можуть змінювати суті укладеного договору купівлі-продажу, зокрема оплатності придбаного майна, а саме електричної енергії.

Отже, Договір було укладено між сторонами 11.02.2022, як і генеруюча установка в домогосподарстві була введена в експлуатацію у лютому 2022 року, тому у разі зміни «зеленого» тарифу (у тому числі, враховуючи зміни до Правил, внесені Постановою № 1272 05.10.2022, що набрали чинності 12.10.2022) обов`язковим є внесення змін до Договору в цій частині, оскільки ціна Договору є однією із істотних його умов (ст. ст. 632, 691 ЦК України).

Крім того, відповідачем при відмові в проведенні оплати за придбану у позивача у травні 2023 року електричну енергію було допущено порушення пп. 4.4. пункту 4 укладеного з позивачем договору, яким передбачено повноваження НКРЕКП лише щодо встановлення та зміни «зеленого» тарифу, а не будь-яких інших змін, у тому числі до ПРРЕЕ щодо підстав проведення чи непроведення такої оплати.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що позов підлягає до задоволення і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за куплену у травні 2023 року електричну енергію у розмірі 35 106,25 грн.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції про відмову в позові зроблені з неповним з`ясуванням обставин справи, дослідженням та оцінкою наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення.

Статтею 141 ЦПК України визначено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК).

Оскільки позовну заяву та апеляційну скаргу задоволено повністю, тому витрати по сплаті судового збору за їх подання необхідно стягнути з відповідача на користь позивача у загальному розмірі 2 662,42 грн, з яких: 1 064,98 грн – за подання позовної заяви і 1 597,44 – за подання апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , подану від її імені представником ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» на користь ОСОБА_1 заборгованість за придбану у травні 2023 року електричну енергію за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством від 11 лютого 2022 року № 315 у розмірі 35 106 (тридцять п`ять тисяч сто шість) грн 25 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» на користь ОСОБА_1 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий – суддя

Судді