Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №155/1676/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 155/1676/25 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М.

Провадження № 22-ц/802/962/26 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

секретар судового засідання Черняк О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

14 жовтня 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовує тим, що 24.07.2024 між сторонами за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1425-1955.

Згідно з умовами договору товариство зобов`язалося надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб у сумі 10 000 грн зі строком кредитування 365 календарних днів; базовий період – 9 календарних днів; пільгова процентна ставка – 0,01 % в день; знижена процентна ставка – 1,50 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів, та 1,18 % за кожен день користування у період з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору.

Відповідачу надано кредит шляхом перерахування коштів на зазначений нею картковий рахунок.

Свої зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на 02.09.2025 загальний розмір заборгованості становить 58 830 грн, з яких: 10 000 грн – прострочена заборгованість по тілу кредиту, 48 830 грн – прострочена заборгованість по нарахованих процентах.

Разом із тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до відповідача Програми лояльності, а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 8 830 грн.

Ураховуючи наведене, товариство просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 50 000 грн, з яких 10 000 грн – заборгованість по тілу кредиту; 40 000 грн – заборгованість по процентах, а також відшкодувати судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 травня 2026 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове – про задоволення позову, а також відшкодувати судові витрати.

Поданий представником ОСОБА_2 від імені відповідача ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу залишено без розгляду ухвалою Волинського апеляційного суду від 21.07.2026.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, учасники справи у призначене на 16 год 10 хв 05.08.2026 судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У цій справі – це 11 серпня 2026 року.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, а рішення суду скасувати з таких підстав.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення кредитної заборгованості, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів належності відповідачці зазначеного у кредитному договорі карткового рахунку та отримання нею кредитних коштів.

Проте, до таких висновків суд дійшов помилково, без належного з`ясування обставин справи, перевірки та дослідження наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 14 червня 2022 року в справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року в справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 4 грудня 2023 року в справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з матеріалами справи 24 липня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1425-1955, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (номер пароля) НОМЕР_1 (а.с.11-21).

Відповідно до умов пункту 2.2. договору грошові кошти надаються кредитодавцем позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Розмір кредиту – 10 000 грн. Дата надання кредиту: 24.07.2024 /п. 4.1., 4.2./.

Строк кредитування – 365 календарних днів з моменту перерахування коштів, дата повернення кредиту – 23.07.2025 /п. 4.13./.

Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1 Договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу /п. 4.6./.

Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки за користування кредитом – фіксована. Процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у даному Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за промо-ставкою та/або пільговою, та/або зниженою процентними ставками /п. 4.7./.

Базовий період складає 9 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду, крім наступного випадку: якщо позичальник у поточному базовому періоді має заборгованість зі сплати процентів і здійснив повне погашення цієї заборгованості, в дату погашення вказаної заборгованості перебіг поточного базового періоду припиняється достроково та з наступного календарного дня починається перебіг наступного базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії Договору /п. 4.8/.

Сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного базового періоду. Проценти за користування кредитом вважаються сплаченими з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок кредитодавця /п. 4.9./.

Пунктом 4.10 Договору визначено порядок нарахування процентів за користування кредитом: щоденно, починаючи з першого дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною Стандартною процентною ставкою:

- 1,50 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за Промо-ставкою та або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою;

- 1,18 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня дії кредитного договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

У п. 4.11 сторонами обумовлено, що комісія за видачу кредиту є відсутньою, але комісія може одноразово нараховуватися при кожному отриманні позичальником у кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування такої комісії передбачено відповідними Додатковими угодами до цього договору, якими сторони оформили отримання додаткових грошових коштів у кредит.

Відповідно до п. 12.1. кредитного договору, цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей Договір, Позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись умов цього Договору, а тому добровільно та свідомо укладає цей Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

У розділі 13 «Реквізити сторін» відповідач ОСОБА_1 зазначила свої персональні дані (ПІБ; дані паспорта; місця проживання; РНОКПП; електронну адресу), а також зазначила номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_2 . Договір підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) /номер пароля/ А2640, відповідно до частин 6, 8 статті 11, статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Таким чином, підписавши окремо кредитний договір за допомогою одноразового ідентифікатора (одноразового пароля), відповідач добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування та взяла на себе відповідні зобов`язання.

Із наведеного алгоритму підписання кредитного договору убачається, що без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7029/19.

Зі змісту пунктів 8.1., 8.2. Правил відкриття кредитної лінії убачається, що заявник, який має намір укласти договір із кредитором, виступаючи в якості суб`єкта персональних даних і суб`єкта кредитної історії, реєструючись на сайті, надає свою згоду на, зокрема, передачу кредитодавцю своїх персональних даних та їх обробку з метою оцінки фінансового стану заявника, тобто саме від волевиявлення заявника/позичальника залежить надання чи ненадання особистих персональних даних позичальника. Таким чином, наявність у договорі про відкриття кредитної лінії № 1425-1955 від 24 липня 2024 року персональних даних перебуває у безпосередній залежності від волевиявлення позичальника повідомити відомості своїх персональних даних кредитору з метою отримання кредитних коштів.

Згідно з доводами ТОВ «Укр Кредит Фінанс» ОСОБА_1 для ідентифікації та верифікації її кредитодавцем використовувала Систему BankID НБУ.

Система BankID Національного банку – це державна система віддаленої ідентифікації, що забезпечує передавання персональних даних користувачів від банку/небанківського надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку, в якому користувачу відкрито рахунок, до суб`єкта, який надає послугу користувачу. Особливістю Системи BankID НБУ є те, що для користування Системою BankID НБУ громадянам не потрібно додатково реєструватися, достатньо мати відкритий рахунок у банку/небанківському надавачі платіжних послуг з обслуговування рахунку, що є учасником системи.

Відповідно до змісту пунктів 3.4 та 4.6. договору про відкриття кредитної лінії № 1425-1955 кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника, що належать особисто йому, шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу, які позичальник зобов`язаний вказати для можливості належного виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за цим договором.

У кредитному договорі позичальник ОСОБА_1 у розділі 13 «Реквізити сторін» зазначила номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_2 (а.с.21).

Із наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору установлено, що без самостійного введення на сайті кредитодавця особистих даних та номеру банківського рахунку позичальника подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.

Отже, заповненням заявки на отримання кредиту на сайті товариства відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Як вбачається із матеріалів справи, до моменту укладення договору про відкриття кредитної лінії № 1425-1955 від 24 липня 2024 року, відповідач була належним чином та в повному обсязі поінформована про умови надання фінансової послуги, зокрема, про розмір кредиту, строк кредитування, порядок та розмір нарахування процентів, а також про орієнтовну загальну вартість кредиту за весь строк його користування.

Позивачем надано докази на підтвердження перерахування коштів у розмірі 10 000 грн на зазначений відповідачем ОСОБА_1 у кредитному договорі номер електронного платіжного засобу НОМЕР_2 від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за допомогою системи LiqPay (а.с.32-35).

Відповідач самостійно розпоряджається зазначенням того номера електронного платіжного засобу, на який просить перерахувати кошти, що не залежить від волі позивача.

Позивач виконав умови кредитного договору і перерахував кредитні кошти в обумовленому розмірі саме на той номер електронного платіжного засобу, який зазначила сама ж відповідач.

Посилання відповідача на її звернення в правоохоронні органи щодо вчинення відносно неї шахрайських дій іншими особами – відхиляються апеляційним судом і не звільняють її від виконання умов кредитного договору, оскільки вироку суду для підтвердження таких обставин відповідач не надала ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.

Крім того, відповідач укладений кредитний договір не оспорювала ні в цілому, ні в будь-якій окремій його частині, а тому в силу вимог ст. 204 ЦК України цей правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і відповідачем ОСОБА_1 досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору, а саме щодо предмета договору, розміру кредиту, процентної ставки, строку кредитування та порядку виконання зобов`язань.

Посилання відповідача у додаткових поясненнях щодо необхідності позивачу доводити факт передачі кредитних коштів первинними документами у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України – відхиляються апеляційним судом, оскільки вказане Положення встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України.

Кредитор ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою, а не банківською установою. Тому, зважаючи на Положення, лист АТ КБ «Приватбанк» з повідомленням про перерахування коштів за допомогою платіжної системи LiqPay є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.

Надані позивачем лист та довідка містять інформацію про перерахування коштів на банківську картку, визначену відповідачем у договорі № 1425-1955 від 24.07.2024, що у сукупності з іншими доказами у справі належним чином підтверджує факт надання кредитних коштів відповідачці, є належним і достатнім первинним документом, що підтверджує транзакцію.

Посилання сторони відповідача на те, що докази щодо заявлених у позові обставин має подавати лише позивач – відхиляються апеляційним судом, оскільки не ґрунтуються на нормах процесуального законодавства, зокрема ст. ст. 12, 81 ЦПК України, якими обов`язок доказування і подання доказів покладено на кожну сторону, яка повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог (позивач) або заперечень (відповідач).

Сторонами у договорі узгоджено порядок сплати відповідачем кредитних коштів.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідач не вносила кошти на погашення кредитної заборгованості.

Таким чином, заборгованість по тілу кредиту у розмірі 10 000 грн є непогашеною та такою, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що у період з 24.07.2024 до 01.08.2024 (перший базовий період – 9 днів) проценти за користування кредитом нараховувалися за ставкою 0,01 % в день, а з 02.08.2024 до 23.07.2025 (дата закінчення строку кредитування) проценти за користування кредитом нараховувалися за ставкою 1,50 % в день до 20.01.2025, а далі по 1,18 % в день, тобто за узгодженими договором умовами.

Проте, умови Договору в частині нарахування процентів за такими ставками за кожен день користування кредитом не можуть бути в повній мірі застосовані.

Так, на укладені сторонами кредитні правовідносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», у який внесено зміни та доповнення Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 498-IX, який набрав чинності 24.12.2023.

Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною 5, згідно якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Оскільки Закон України «Про внесення змiн до деяких законiв України щодо удосконалення державного регулювання ринкiв фiнансових послуг» набрав чинності 24.12.2023, а спірний кредитний договір укладено 24.07.2024, тобто після набрання ним чинності, то відсутні підстави для визначення розміру денної процентної ставки, яка перевищує 1 %.

Позивач є професійним учасником ринку фінансових послуг, знає та керується діючим законодавством у сфері послуг, які ним надаються, а тому не повинен ставити позичальника, який є слабшою стороною у цих правовідносинах, у завідомо негативне становище.

З урахуванням діючих на час укладення кредитного договору вимог Закону України «Про споживче кредитування» щодо розміру денної процентної ставки не більше 1 %, апеляційний суд здійснює власний розрахунок заборгованості по процентах.

Позивачем було надано відповідачу знижену процентну ставку – 0,01% за кожен день користування кредитом протягом 9 днів першого базового періоду, яка надавалася кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору, тому за період з 24.07.2024 до 01.08.2024 сума заборгованості по процентах становить 9 грн.

У період з 02.08.2024 до 23.07.2025 (дата повернення кредиту) сума заборгованості по процентах за ставкою 1 % в день складає 35 600 грн (356 днів х 100 грн).

Таким чином сума заборгованості за кредитним договором № 1425-1955 від 24 липня 2024 року становить 45 609 грн, з яких: 10 000 грн – тіло кредиту і 35 609 грн (9+35 600) – проценти за користування кредитом.

Разом із тим, ураховуючи право кредитодавця на добровільне списання частини боргу відповідачки по процентах у розмірі 8 830 грн, сума заборгованості по процентах станом на 23.07.2025 становить 26 779 грн (35 609 – 8 803).

Ураховуючи наведене, загальний розмір заборгованості по договору про відкриття кредитної лінії № 1425-1955 від 24 липня 2024 року, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 36 779 грн, з яких: 10 000 грн – заборгованість по тілу кредиту, 26 779 грн – заборгованість по процентах.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції про відмову у позові зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення.

Статтею 141 ЦПК України визначено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ЦПК).

Оскільки до задоволення підлягають вимоги позивача у розмірі 36 779 грн, що становить 73,55 % від заявлених вимог, то на користь позивача з відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 4 454,19 грн, з яких 1 718,68 грн (73,55 % від 2 422,40) за подання позовної заяви і 2 672,51 грн (73,55 % від 3 633,60) за подання апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 36 779 (тридцять шість тисяч сімсот сімдесят дев`ять) грн заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1425-1955 від 24.07.2024.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 4 454 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят чотири) грн 19 коп судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий – суддя

Судді