Вирок від 10 серпня 2026 р. у справі №759/4935/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/4935/26

пр. № 1-кп/759/1002/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових за №12026100080000382 від 11 лютого 2026 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.П`ятигори Білоцерківського району, Київської області, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_6 ,

встановив:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

03.02.2026, приблизно о 14 годині, ОСОБА_3 знаходячись за адресою м. Київ, вул. Малинська, 20-А , в умовах воєнного стану, таємно, шляхом зламу замка проник до приміщення гаражного боксу № НОМЕР_1 , звідти викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_6 , а саме: акумулятор «Bosch», S 4 013 800A (EN) 95AH 12V; обігрівач дизельний «VEVOR TOUGH TOOLS, HALF PRICE», чим таємно завдав потерпілому майнової шкоди на загальну суму 5657,60 гривень 60 копійок.

Так, ОСОБА_3 , 03.02.2026, приблизно о 14 год., перебуваючи неподалік гаражного боксу № НОМЕР_1 за адресою м. Київ, вул. Малинська 20-А, не маючи офіційного місця роботи та відчуваючи скрутне матеріальне становище, вирішив таємно проникнути до гаражного боксу № НОМЕР_1 та викрасти чуже майно, яке перебуває у володінні ОСОБА_6 з метою подальшого обернення на свою користь та особистого збагачення.

Безпосередньо реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне, таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 03.02.2025, приблизно о 14.00 год., на автомобілі свого знайомого ОСОБА_7 «ЗАЗ Таврія», зеленого кольору д.н.з. НОМЕР_2 , під`їхав до гаражного боксу № НОМЕР_1 , розташованого на території гаражного кооперативу «Лагода-2», що по вул. Малинська, 20-А, в м. Києві та діючи умисно, з корисливим мотивом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у виді заподіяння майнової шкоди потерпілому, знаходячись в умовах воєнного стану та усвідомлюючи це, користуючись тим, що за його діями, як він вважав, ніхто з оточуючих не спостерігає, за допомогою підготовлених інструментів зламав замок та проник до гаражного боксу № НОМЕР_1 , в ході чого здійснив прямий умисел і таємно викрав: обігрівач дизельний «VEVOR TOUGH TOOLS, HALF PRICE», згідно товарознавчої експертизи від 17.02.2026 № CE-19/111-26/7547-TB, 5657,60 грн. (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят сім гривень шістдесят копійок); та акумулятор «Bosch», S 4 013 800A (EN) 95AH 12V, згідно товарознавчої експертизи оціночну вартість майна не можливо визначити, після чого склав до автомобіля свого знайомого та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, завдавши потерпілому майнову шкоду на загальну суму 5657,60 грн. (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят сім гривень шістдесят копійок).

Дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч.4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене з проникненням у інше приміщення та в умовах воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, не оспорював викладені в обвинувальному акті обставини, надав покази за змістом яких, він дійсно 03.02.2026, приблизно о 14 годині, прибув до гаражного боксу № НОМЕР_1 , за адресою м. Київ, вул. Малинська, 20-А, який належить потерпілому ОСОБА_6 та який він раніше винаймав у останнього, з метою забрати свої особисті речі, які лишились у гаражі. Ключів не мав від гаражного боксу, бо на той час перебував з ОСОБА_6 у неприязних відносинах. Тому за допомогою монтувального лому зламав замок та забрав з гаражу свої особисті речі, а також вирішив взяти майно, яке належить потерпілому, а саме: акумулятор «Bosch», S 4 013 800A (EN) 95AH 12V; обігрівач дизельний «VEVOR TOUGH TOOLS, HALF PRICE» (вартість майна не заперечував). Повідомив, що усвідомлював протиправність своїх дій та про скоєне дуже шкодує.

Згідно ст.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини та не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України. Суд також пересвідчився в тому, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, підстави вважати, що обвинувачений оговорює себе або в інший спосіб викривлює визнані ними у судовому засіданні обставини, відсутні. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене з проникненням у інше приміщення та в умовах воєнного стану.

При цьому судом встановлено, що ОСОБА_3 усвідомлював, що посягає на чужі речі, таємно вилучив з корисливим мотивом для себе чуже майно, на яке він не має ніякого права, передбачав спричинення матеріальної шкоди потерпілому і бажав завдати шкоду.

При кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_3 суд зазначає, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк дії якого надалі неодноразово продовжувався та який діє на даний момент, тобто правовий режим воєнного стану діяв на час вчинення вказаного вище діяння.

Також суд враховує, що проникнення передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час заволодіння майном. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має.

Поняття «інше приміщення» включає різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні або пересувні будівлі чи споруди, призначені для розміщення людей або матеріальних цінностей (виробниче або службове приміщення підприємства, установи чи організації, гараж, інша будівля господарського призначення, відокремлена від житлових будівель, тощо).

Факт входження, потрапляння до іншого приміщення чи поява у ньому іншим способом у поєднанні із зовнішніми поведінковими проявами дають можливість визначити об`єктивну сторону суспільно небезпечного діяння. Із хронології та послідовності цих дій можна з`ясувати, зокрема, чи існували і які саме обмеження в доступі до майна.

Така позиція відповідає висновкам про застосування норми права, які містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року (справа № 569/1111/16-к), постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 листопада 2018 року (справа № 205/5830/16-к), постанові Верховного Суду України від 31 січня 2013 року (провадження № 5-33 кс 12).

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, яке виконує виправну функцію, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з метою визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України віднесено до категорії тяжкого злочину, відношення обвинуваченого до скоєного, який критично оцінює свою поведінку, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, зі слів має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працює, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря - нарколога не перебуває. Також суд зважає на думку потерпілого ОСОБА_6 ,який у судових дебатах заявив, що не наполягає на суворості покарання ОСОБА_3 .

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_3 є щире каяття, яке полягає у відвертому особистому осуді обвинуваченим своєї поведінки, негативному морально-психологічному ставленні до скоєного, розкриттям усіх обставин кримінального правопорушення, а також активне сприяння розкриттю злочину, яке полягає у добровільній допомозі слідству шляхом повідомлення правоохоронним органам та суду фактів у справі.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжуюють покарання ОСОБА_3 , не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на особу обвинуваченого, конкретні обставини вчинення злочину, відсутність спричинення тяжких наслідків, наявність по справі обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, приймаючи до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого, з урахуванням позиції прокурора, який в судових дебатах запропонував звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим призначає покарання в межах санкцій статті за якою він визнається винуватим у виді позбавлення волі, звільнивши на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням та покладенням передбачених ст.76 КК України обов`язків.

На думку суду, саме таке покарання є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нового злочину, досягнення мети, визначеної ст. 50 КК України.

Цивільний позов не заявлений.

Питання щодо долі речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження судом не застосовувались.

На підставі ч.2 ст. 124 КПК України з ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні в розмірі 3119 грн. 90 коп. (висновок експерта від 17.02.2026 №CE-19/111-26/7547-Т).

Керуючись ч.4 ст.185, ст.ст.50, 65- 67, 75,76 КК України, ст.ст. 369-371, 373- 376, ч.15 ст.615 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбуття покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки.

Згідно зі ч.1 ст. 76 КК України протягом іспитового строку покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 11 серпня 2026 року.

Речові докази:

-обігрівач дизельний «VEVOR TOUGH TOOLS, HALF PRICE»; акумулятор «Bosch», S 4 013 800A (EN) 95AH 12V, передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 , - залишити у володінні останнього.

-копію товарного чеку №3710221 від 06.11.2022 та гарантійного талону на акумулятор «Bosch», S 4 013 800A (EN) 95AH 12V, - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні в розмірі 3119 (три тисячі сто дев`ятнадцять) грн. 90 коп.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч.2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1