Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №757/16563/24-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/16563/24-ц

пр. 2-2102/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Ільєвої Т.Г.,

при секретарі судового засідання - Романенко Д.С.,

розглянувши у судовому засіданні в спрощеному провадженні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про розірвання договору оренди (найму) житла та зобов`язати повернути кошти, -

В С Т А Н О В И В :

10.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточненої позовної заяви), згідно вимог якого просив суд розірвати договір оренди, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 через представника Гирик Максима Анатолійовича від 05.12.2023 щодо оренди квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з дати повернення ключів 15.03.2024 та зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , забезпечувальний платіж у розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч гривень), отриманий ним у день підписання договору - 05.12.2023.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач вказує, що 05.12.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який діяв від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі довіреності від 15.12.2020 посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатовим О.В. № 2378, укладено договір оренди (найму житла), а саме квартири розташованої за адресою : АДРЕСА_1 , з метою проживання у ній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строком з 05.12.2023 по 04.12.2024.

Так, 05.12.2023 ОСОБА_1 було надано громадянину ОСОБА_2 , як представнику за довіреністю ОСОБА_3 , орендну плату у розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч гривень), згідно умов, визначених договором та забезпечувальний платіж у розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч гривень), а також комісію за надання рієлторських послуг у сумі 7000 (сім тисяч гривень).

14.03.2024 ОСОБА_2 , як представника ОСОБА_3 по довіреності, було повідомлено про те, що ОСОБА_4 проживатиме у квартирі лише до кінця оплаченого періоду, тобто до 05.04.2024, у зв`язку з неможливістю проживання через наявність несправностей, які орендодавець, так і не усунув, та, про які не попередив в момент підписання договору, всупереч вимогам п. 5.1 Договору.

Позивач вважає, що орендодавець не виконав умови договору, визначені п.п. 5.1 та 6.1 щодо надання належних умов для проживання орендаря та повідомлення про наявні несправності, а також у зв`язку з ігноруванням прохань виправити вказані несправності, що призвело до неможливості проживання у квартирі ОСОБА_4 . У зв`язку із зазначеним, позивач за необхідне повернути орендодавцем забезпечувальний платіж у розмірі 14 000 гривень ОСОБА_1 як орендарю квартири та розірвати договір оренди.

Ухвалою судді від 16.04.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення виявлених недоліків.

29.04.2024 до суду надійшло клопотання позивача, з якого вбачається, що виявлені судом недоліки усунуто.

Ухвалою судді від 22.05.2024 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.

24.07.2024 до суду надійшов відзив ОСОБА_3 , який подано через представника - адвоката Дубовика Олега Віталійовича, в якому відповідач вказує на безпідставність позовних вимог, а також на неналежність та недопустимість доказів, та за вказаних підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

11.09.2024 ухвалою суду позов залишено без розгляду, з огляду на те, що позивач повторно не з`явився в судове засідання, не повідомив про причини неявки, не подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

14.05.2025 постановою Київського апеляційного суду скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 11.09.2024 та справу направлено для продовження розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явився, про місце і час судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено, разом з тим, у матеріалах справи міститься заява від останнього про проведення розгляду без фіксації технічними засобами, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про місце і час судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві, з урахуванням обставин викладених у відзиві на позов, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства, а саме ст. ст. 2, 12, 13 ЦК України.

Судовим розглядом встановлено, що 05.12.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який діяв від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі довіреності від 15.12.2020, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатовим О.В. № 2378, укладено договір оренди (найму житла).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 50 ЦПК України, участь у справі кількох позивачів і (або) кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо права та обов?язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити дії від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, учинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права й обов`язки довірителя.

Згідно п. 1.1. Договору, орендодавець передав до підписання цього договору Орендарю в тимчасове користування за плату на встановлений цим договором строк квартиру за номером АДРЕСА_2 та матеріальні цінності у якості побутових приладів та меблів відповідно до акту прийому за списком. Квартира належить Орендодавцю на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу від 15.08.2017року, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю.В.

Пунктом 1.8 Договору визначено осіб, які вселяються разом з орендарем та набувають рівних прав та обов`язків: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно пункту 2 Договору, визначено строк оренди з 05 грудня 2023 року до 04 грудня 2024 року з моменту передачі предмету оренди Орендарю.

Передачу предмету оренди Орендарю буде здійснено 05 грудня 2023 року.

Відповідно до п. 3.1., орендна плата складає 14 000 (чотирнадцять тисяч гривень) на місяць та вноситься щомісячно до 28 числа поточного місяця у вигляді авансового платежу.

Пунктом 5.1. Договору, передбачено, що орендодавець зобов`язаний: попередити Орендаря про особливі властивості та недоліки квартири, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров`я, майна Орендаря або інших осіб або призвести до пошкодження квартири під час користування нею.

Так, відповідно до п. 8.2 Договору, всі суперечки, розбіжності, що виникають між сторонами по виконанню умов цього договору, вирішуються шляхом переговорів.

Згідно п. 8.3 Договору, у випадку недосягнення згоди шляхом переговорів, спір вирішується в судовому порядку за підсудністю згідно законодавства України. Також відповідно до п. 8.4 Договору сторони дійшли добровільної згоди про те, що у разі виникнення умов та/або обставин, при яких буде не можливо дійти згоди шляхом переговорів - вважати підсудним Печерському району міста Києва, тобто за місцем знаходження майна або основної його частини.

Згідно п. 9.3 Договору, сторони домовились про те, що у випадку дострокового розриву (ініціативи) даного договору зі сторони орендаря, забезпечувальний платіж зазначений у п. 3.3 даного договору не підлягає поверненню.

Свобода договору, відповідно до статті 3 ЦК України, є однією із засад цивільного законодавства.

Статтею 6 ЦК України передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та третьої статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм, розірвання договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 825 ЦК України, наймач має право відмовитись від договору найму житла, якщо житло стало непридатним для постійного проживання у ньому.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існували договірні правовідносини з приводу оренди квартири, врегульовані договором оренди від 05.05.2021. У зазначеному договорі передбачено, що орендар зобов`язаний сплатити гарантійний платіж та щомісячно оплачувати орендну плату та комунальні послуги.

У той же час, умовами договору, передбачені умови, для розірвання договору оренди та повернення гарантійного платежу за договором.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначав, що квартира непридатна для використання, оскільки під час проживання в квартирі, було виявлено її невідповідність санітарним нормам, а саме несправність пральної машинки, а також неспускання води у душовій кабіні та відповідно відсутність належних умов для гігієни проживаючої у квартирі ОСОБА_4 , на підставі чого через певний проміжок часу позивач звернувся до орендодавця з повідомлення про розірвання договору оренди. Позивач зазначив, що квартира була звільнена 15.03.2024, шляхом передачі відповідачу ключів від квартири.

Відповідно до ст. 379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Згідно з ч. 1 ст. 382 ЦК України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Придатність житла для проживання в ньому людини - означає, що житло має відповідати всім будівельним, архітектурним, санітарним, пожежним та іншим нормам, завдяки яким можливе безпечне проживання в ньому людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 825 ЦК України, наймач житла має право за згодою інших осіб, які постійно проживають разом з ним, у будь-який час відмовитися від договору найму, письмово попередивши про це наймодавця за три місяці.

Якщо наймач звільнив помешкання без попередження, наймодавець має право вимагати від нього плату за користування житлом за три місяці, якщо наймодавець доведе, що він не міг укласти договір найму житла на таких самих умовах з іншою особою.

Наймач має право відмовитися від договору найму житла, якщо житло стало непридатним для постійного проживання у ньому.

Дострокове розірвання договору оренди житла з викупом до моменту набуття орендодавцем права на житло здійснюється у порядку, визначеному законом. Договір оренди житла з викупом може бути розірвано у випадках, визначених законом.

Статтею 7 Житлового кодексу Української РСР, (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) із змінами та доповненнями та Положенням про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 року № 189, врегульовано питання щодо визнання житлового будинку непридатним для проживання.

Згідно із п. 3 Положення, обстеження житлових будинків (приміщень) проводиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби.

На підставі матеріалів обстеження стану жилих будинків житлово-експлуатаційна організація визначає будинки, що відповідають санітарним і технічним вимогам, і складає про це відповідний акт, який затверджується керівником вказаної організації (п. 4 Положення).

Як убачається з матеріалів, при укладанні договору оренди, жодних зауважень щодо незадоволеності станом орендованої квартири з боку орендаря (позивача) вказано не було.

Крім того, за наслідками укладеного договору орендар не висловлював свого застереження щодо незабезпечення ОСОБА_3 належного санітарно-гігієнічного стану квартири та невжиття заходів з усунення перешкод у належному користуванні позивачем, адже ніяких доказів на підтвердження вказаного до позовної заяви додано не було.

Суду позивачем не надано достовірних доказів того, що орендована квартира була непридатна для проживання та зазначені ним у позовній заяві обставини дійсно мали місце.

Судом не встановлено будь-яких порушень відповідачем прав позивача, що робить її непридатною для проживання, та вина в цьому відповідача, не доведена беззаперечними належними та допустимими доказами.

Також, слід зазначити, що відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Правові наслідки зміни або розірвання договору передбачені статтею 653 ЦК України. Так, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір змінений або розірваний, у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Тобто, зобов`язання сторін договору найму (оренди) житла припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК України), за загальним правилом із дати досягнення угоди про розірвання договору, якщо інше не передбачено договором. Саме на цю дату орендар повинен повернути житло. За загальним правилом сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов`язаннями до моменту розірвання договору (ч. 4 ст. 653 ЦКУ). Водночас інший порядок може бути прописано в договорі або законі.

Так, пунктом 9.3 договору передбачено, що орендар має право розірвати договір в будь-який момент до закінчення терміну оренди, попередньо повідомивши про це орендодавця не менше, ніж за 30 календарних днів.

Водночас, належних доказів, що позивач звернувся до орендодавця з письмовою вимогою розірвати договір, на підставі невідповідності квартири санітарним вимогам умов проживання, які перешкоджають позивачу та ОСОБА_4 надалі користуватись вищевказаною квартирою та проживати в ній, матеріали справи не містять.

Як зазначалося вище, згідно із п.9.3. договору, при достроковому розірванні договору орендарем, без попереднього повідомлення орендодавця - гарантійна сума не повертається від орендодавця до орендаря і зараховується в якості штрафу/компенсації орендодавцю.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, позивач у позовній заяві посилається на здійснення певних платежів на користь ФОП ОСОБА_5 за надання правової допомоги та надає як докази роздруковані фотографії банківських квитанцій.

Водночас, умовами Договору оренди (найму) житла від 05.12.2023 року не передбачено здійснення орендної плати та оплати комунальних послуг на ім`я ФОП ОСОБА_5 .

Отже, надані позивачем роздруковані фотографії банківських квитанцій про здійснення платежів на користь ФОП ОСОБА_5 , не підтверджують обставин, що входять до предмета доказування у справі № 757/16563/24-ц, а відтак не стосуються предмета розгляду цієї справи та не можуть вважатися належними доказами у розумінні цивільного процесуального законодавства.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони, що був наведений зокрема у запереченнях проти позову чи апеляції. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки позивачем не доведено обставини на які позивач посилається, а тому суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підстави для відшкодування понесених позивачем судових витрат відсутні.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Керуючись ст. 129 Конституції України, 2, 12, 13, 202, 203, 215, 234, 610, 611, 628, 629, 638, Цивільного Кодексу України, ст. 4, 12, 13, 19, 60, 76, 81, 89, 95, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні вимог позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання договору оренди (найму) житла та зобов`язати повернути кошти - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 04.08.2026 року.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА