Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №335/8258/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/8258/26 3/335/1608/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Крамаренко І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за протоколом серії ЕПР1 № 719735 від 15.07.2026, що надійшла з відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , водій КП «Запоріжелектротранс», проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 124 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обставин викладених у протоколі, вбачається, що 15.07.2026 о 03.50 год., у м. Запоріжжі, вул. Наукове містечко, 59, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом МАЗ 103485, д.н.з. НОМЕР_2 , був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, не обрав безпечної швидкості, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, внаслідок чого здійснив наїзд на тварину (коня), в результаті ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Травмовані відсутні. Чим порушив вимоги п. 2.3.б., п. 12.1. ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

У судовому засіданні правопорушник ОСОБА_1 провину не визнав, однак шкодує про те, що сталося. Зазначив, що він рухався на не неосвіченій ділянці дороги, а кінь раптово вибіг на дорогу, при цьому перед безпосереднім зіткненням, його осліпив зустрічний автомобіль.

Адвокат Кузьміна В.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , зазначила наступне. Як слідує зі схеми місця ДТП, зовнішнє освітлення дороги та зовнішнє освітлення тротуару було відсутнє, що підтверджує неосвітленість ділянки дороги. Окрім того, на схемі місця ДТП відображений гальмівний слід, який розпочинається до місця зіткнення з твариною за 14,5 метрів, та траєкторію руху автобуса вліво від моменту виявлення для себе перешкоди (початок гальмування) до фактичної зупинки, що свідчить про вжиття водієм заходів для уникнення зіткнення з твариною, яка раптово вибігла на дорогу. Наявність будь-яких попереджувальних знаків на цій ділянці дороги схема не містить. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується порушення п. 12.1 ПДР України. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху, зокрема п. 12.1 ПДР, які знаходяться у причинному зв`язку з дорожньо транспортною пригодою. Так, матеріали цієї справи не містять доказів з якою швидкістю рухався ОСОБА_1 , та чи міг він вчасно загальмувати, на якій відстані ним було виявлено тварину, яка вибігла на смугу руху транспортного засобу раптово, та з урахуванням цього відсутні належні висновки щодо об`єктивної спроможності виявлення тварини, поведінка якої не контрольована та не завжди передбачувана, та вжиття необхідних заходів з метою недопущення зіткнення. Кінь, який без нагляду бігав у темряві по дорозі, є безпосереднім джерелом небезпеки, створення якого повністю лежить на його власнику. Тварина має високу швидкість та непередбачувану траєкторію руху. Це була раптова перешкода, а не статичний об`єкт на дорозі. Видимість у темряві обмежена зоною дії фар автобуса (ближнього чи дальнього світла). Поява темного силуету тварини, що швидко та непередбачувано рухається з узбіччя, виключає фізичну можливість зреагувати вчасно. Отже, водій керуючи автобусом, рухався з дозволеною на даній ділянці дороги швидкістю. Була темна пора доби, увімкнене ближнє світло фар. Зустрічний автомобіль осліпив водія ОСОБА_1 та після роз`їзду транспортних засобів, водій ОСОБА_1 ввімкнув дальнє світло фар і одразу раптово з правого узбіччя безпосередньо перед автобусом на проїзну частину вибіг кінь без супроводжуючої особи. Водій негайно вжив заходів екстреного гальмування, однак через мінімальну відстань та гальмівний шлях транспортного засобу уникнути зіткнення було технічно неможливо. Це дозволяє стверджувати, що власник коня порушив обов`язки щодо утримання та контролю, створивши небезпеку для дорожнього руху. В свою чергу, поліція під час оформлення ДТП повинна була встановити власника коня та відібрати у нього пояснення, чому тварина опинилася на дорозі сама. Під час ознайомлення з матеріалами справи, було виявлено, що під час оформлення матеріалів ДТП, поліцейським було відібране пояснення від безробітної громадянки ОСОБА_2 . При цьому, матеріали справи не містять даних про приналежність коня до зазначеної громадянки. При цьому, зазначена громадянка пояснила, що 15.07.26 вночі під час роботи ППО коні злякались і порвали огорожу. Вночі не вдалося повернути їх у леваду. Жодних інших обставин, які мають відношення до події ДТП поліцейськими не встановлювалися (чи оголошувалася повітряна тривога у м. Запоріжжі та конкретні її години з вечора 14.07.26 до 03-50 год. 15.07.26, чи були в цей час вибухи, які б могли злякати тварин, чи дійсно була зламана огорожа, де перебували коні чи їх цілеспрямовано випустили, чи вчинені достатні дії та які саме власниками (конюхами, погоничами тощо) коней для того, щоб загнати їх назад тощо). Враховуючи викладене, можна дійти до висновку, що ДТП за участю водія та тварини, яка раптово вискочила з узбіччя на проїзну частину дороги, не можливо кваліфікувати та розцінювати як порушення водієм п. 12.1 ПДР. В матеріалах справи відсутні будь-які дані про встановлення на даній ділянці автодороги попереджувальних дорожніх знаків про можливий перегін худоби (1.35), який би попереджав водія про ділянку проїзної частини, що знаходиться біля ферм, відкритих загонів, пасовищ, на яких можлива поява худоби чи про міграцію диких тварин (1.36). Враховуючи вищевикладене, фактичних обставин та доказів, наявних у справі, вбачається, що ДТП сталось за відсутності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, внаслідок непереборної сили: раптової появи коня на проїзній частині, по якій водій ОСОБА_1 рухався із дотриманням ПДР, та за відсутності об`єктивної можливості як передбачити появу тварини, так і уникнути зіткнення. Отже, можна дійти висновку що діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. За таких обставин, вважає, що провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 9 КУпАП України, визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Крім того, за правилами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, окрім іншого, показаннями свідків.

Стаття 124 КУпАП України, передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 2.3 (б) ПДР України, водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п. 12.1. ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Разом з тим, розділом 7 ПДР України «Вимоги до осіб, які керують гужовим транспортом, і погоничів тварин» передбачено, що: переганяти стадо тварин по дорозі дозволяється лише у світлу пору доби, при цьому залучається така кількість погоничів, щоб можна було направляти тварин якомога ближче до правого краю дороги і не створювати небезпеку та перешкод іншим учасникам дорожнього руху. (п. 7.6.); особам, що керують гужовим транспортом, і погоничам тварин забороняється: а) рухатися по автомобільних дорогах державного значення (за можливості рухатися автомобільними дорогами місцевого значення); б) використовувати вози, не обладнані світлоповертачами, без ліхтарів у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості; в) залишати на смузі відведення дороги тварин без нагляду та випасати їх; г) вести тварин по дорогах з удосконаленим покриттям, якщо поруч є інші дороги; ґ) переганяти тварин по дорогах у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості; д) переганяти тварин через залізничні колії і дороги з удосконаленим покриттям поза спеціально відведеними місцями (п. 7.7.); особи, які керують гужовим транспортом, і погоничі тварин зобов`язані виконувати вимоги інших пунктів цих Правил, що стосуються водіїв і пішоходів і не суперечать вимогам цього розділу (п. 7.8.).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин. Особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити: безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; безпеку супроводжуваної домашньої тварини; безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Основною умовою настання адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП є наявний причинний зв`язок між порушеннями правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.

Судом встановлено, що 15.07.2026 інспектором 1 взводу 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області лейтенантом поліції Артемьєвим В.О. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 719735 відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, за порушення п. 2.3.б. та п. 12.1. ПДР України, в якому зазначено вищевказані обставини.

На підтвердження вказаних обставин до протоколу долучені: схема місця ДТП від 15.07.2026; письмові пояснення водія ОСОБА_1 , які узгоджуються із наданими показами у судовому засіданні за обставин, які відбулися 15.07.2026; письмові пояснення ОСОБА_2 від 15.07.2026, в яких зазначено наступне: «15.07.2026, вночі, під час роботи ППО коні злякались і порвали огорожу. Вночі не вийшло повернути їх в леваду. 04:35 год. зателефонували з поліції і повідомили, що кінь потрапив у ДТП. Через 10 хвилин прибула на місце пригоди, тварина була мертва.»; фототаблиця із зображенням пошкодженого транспортного засобу та твариною.

Отже, оцінюючи у сукупності пояснення водія ОСОБА_1 та досліджені судом докази, приходжу до висновку, що у судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, що водієм ОСОБА_1 були вчинені дії, які б свідчили про порушення п. 2.3.б. та п. 12.1 ПДР України, і що його дії перебувають у причинному зв`язку з ДТП, що відбулася за вищенаведених обставин, та неможливо стверджувати про наявність у діях водія ОСОБА_1 порушення вказаних пунктів ПДР України, оскільки об`єктивних даних, що останній їх порушив, у зв`язку із чим відбулося зіткнення транспортного засобу із твариною (конем), матеріали справи не містять та у судовому засіданні не встановлено.

Суд враховує, що складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, не може бути визнаний єдиним належним та допустимим доказом у цій справі у розумінні статті 251 КУпАП, у частині підтвердження факту вчинення особою певних діянь, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а викладені у ньому обставини повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.

При цьому, судом враховується наступне.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 р. по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

На переконання суду, дані відображенні працівником поліції про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП є сумнівними з вищезазначених у судовому рішенні підстав, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року; стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Таким чином, за відсутності достатніх даних, які б доводили порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, суд приходить до висновку про відсутність об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Таке положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до п. 1 ч. ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв`язку із чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 124, 245, 247, 251 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст.124 КУпАП, закрити, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду, через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: І.А. Крамаренко