Вирок від 10 серпня 2026 р. у справі №755/11887/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/11887/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дніпровського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100040001631 від 14.07.2026, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, не одруженого, не працюючого, із середньою-спеціальною освітою, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимо го, - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участі учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому, на підставі відповідних Указів Президента України неодноразово продовжувався та станом на день вчинення кримінального правопорушення є діючим.

13.07.2026 близько 18 години 41 хвилини, тобто під час дії воєнного стану, ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні ТЦ «КОМОД» за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Андрія Шептицького 4-А, у якому розташований магазин «СІЛЬПО» безпосередньо перебуваючи в зоні фуд-корду на території зазначеного вище магазину, помітив на сидінні поряд зі столом мобільний телефон марки «iPhone 11», чорного кольору в чохлі зеленого кольору із sim картою з абонентським номером телефона НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де в цей час, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 , переконавшись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, вважаючи, що діє таємно, 13.07.2026 близько 18 години 42 хвилини викрав вказаний мобільний телефон марки «iPhone 11», чорного кольору, в чохлі зеленого кольору із sim картою з абонентським номером телефона НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , тим самим таємно викрав майно, що належить потерпілому ОСОБА_7 , вартістю 5920 гривень 00 копійок.

Після чого, ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 5920 гривень 00 копійок.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину та підтвердив фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, зазначені в обвинувальному акті, а саме: дату, час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення та показав, що 13.07.2026 він прийшов до магазину «СІЛЬПО», який розташований у ТЦ «КОМОД» за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Андрія Шептицького 4-А, для придбання алкоголю. Перебуваючи в зоні фуд-корду вказаного магазину, побачив на сидінні телефон в зеленому чохлі. Поруч нікого не було, тому він вирішив забрати цей мобільний телефон собі. Впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, він забрав мобільний телефон та пішов. Його дії ніхто не помітив, за ним ніхто не пішов. На наступний день до нього додому приїхали працівники поліції. Він визнав свою вину та повернув потерпілому мобільний телефон марки «iPhone 11». Він щиро розкаюється у вчиненому кримінальному правопорушенні, просить його суворо не карати та не позбавляти волі.

Дані обвинуваченим ОСОБА_3 показання не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості та добровільності.

Винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, повністю підтверджується його показаннями та щирим каяттям.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз`яснені судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи та кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, а тому суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 та тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, висновків експертиз, у яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження.

Крім того, винність ОСОБА_3 , який не оспорював фактичні обставини справи, у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла повне підтвердження під час судового розгляду.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжки), в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, (а саме, його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали), дані про особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, не перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом, не перебуває на обліку у лікаря психіатра, не працює, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, потерпілий написав заяву про те, викрадене майно йому повернуто в повному обсязі, тому він не має претензій до обвинуваченого.

Обставиною, яка, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом`якшує покарання ОСОБА_3 - суд визнає щире каяття обвинуваченого, відшкодування потерпілому завданого збитку.

Обставин, які, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_3 - органом досудового розслідування не встановлено.

Крім того, при призначенні ОСОБА_3 покарання суд враховує вимоги ст. 50 КК України про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

У той же час, суд враховує положення ч. 1 ст. 69 КК України, які надають повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. (ВС/ККС у справі № 629/2739/18 від 03.02.2021).»

Однак, органом досудового слідства та судом не було встановлено обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , тим більше не було встановлено обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а тому відсутні підстави для призначення ОСОБА_3 покарання із застосування ст. 69 КК України.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України в межах санкції статті у вигляді позбавлення волі, із застосуванням вимог ст. 75 КПК України, з випробуванням та покласти обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

На думку суду, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним обставинам, встановленим під час розгляду кримінального провадження, даним про особу обвинуваченого, буде достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 , сприятиме попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався, клопотань про обрання обвинуваченому запобіжного заходу від прокурора не надходило.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Питання процесуальних витрат у цьому кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

На підставі наведеного та, керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався, клопотань про обрання обвинуваченому запобіжного заходу від прокурора не надходило.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Стягнути з ОСОБА_3 витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № CE-19/111-26/38529-ТВ від 21.07.2026 суму 2888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 16 копійок.

Речові докази у кримінальному провадженні:

мобільний телефон марки «iPhone 11», IMEI: НОМЕР_2 , який передано на зберігання власнику, потерпілому ОСОБА_7 - залишити власнику ОСОБА_7 ;

мобільний телефон марки «Infinity HOT 14 Pro», IMEI: НОМЕР_3 , який передано на зберігання власнику, обвинуваченому ОСОБА_3 - залишити власнику ОСОБА_3 .

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1