Вирок від 10 серпня 2026 р. у справі №645/70/24 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/70/24

Провадження № 1-кп/645/75/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд м.Харкова у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 секретаря судових засідань – ОСОБА_2 , ,

за участю прокурораХарківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони -

ОСОБА_3

захисника обвинуваченого – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023170020002263 від 10.10.2023 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця села Федорівна, Нововодолазького району Харківської області,

українця, громадянина України, перебуваючий на посаді: стрільця 2 відділення

2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 3 стрілецького батальйону військової

частини НОМЕР_1 НГУ (з охорони та оборони важливих державних об`єктів),

призваний по мобілізації 24.02.2022 року

ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні: «солдат», зареєстрований за

адресою:

АДРЕСА_1 .

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ полковника ОСОБА_6 №119 від 27.04.2023 року - солдата ОСОБА_5 зараховано до

списків особового складу військової частини НОМЕР_1 НГУ, поставлено на всі

види забезпечення, який прибув для подальшого проходження служби з

військової частини НОМЕР_2 Східного ОТО відповідно до наказу начальника

ІНФОРМАЦІЯ_3 від

21.04.2023 № 30 о/с.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ

полковника ОСОБА_6 №176 від 21.06.2023 року - солдата

ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця 2 відділення 2

стрілецького взводу 3 стрілецької роти 3 стрілецького батальйону (з охорони

та оборони важливих державних об`єктів) військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення

воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у

зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі

пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до

пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України

«Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05

год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього

часу.

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1,2 Закону

України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової

присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил

України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат

ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і

непорушно додержуватися Конституції України та законів України,

Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно

виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно

виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів

(начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні

порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої

службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із

захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України,

забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних

прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших.

Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист

Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним

обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є

одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і

полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої

влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності

перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини,

підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові

(начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;

забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної

оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил

України.

За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і

військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або

підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право

віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання підлеглий

зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника.

Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким

військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є

прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до

підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил

України, За своїми військовими званнями начальниками є: полковники,

генерал-майори, генерал-лейтенанти, - для військовослужбовців рядового,

сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу;

генерал-полковники, адмірали, генерали армії України - для

військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу,

молодшого та старшого офіцерського складу.

Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець

після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його.

Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ

у зазначений термін.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна

зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та

законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів

Збройних Сил України, накази командирів.

Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати

накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати.

Відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України

військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом

Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, право

видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам,

начальникам, керівникам органів військового управління, з`єднань,

військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони

України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Однак, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби в

складі 3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 НГУ - 24.08.2023

вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану,

вчинити непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.

Так, 24.08.2023 близько 15 год. 00 хв. командиром НОМЕР_3 стрілецького

батальйону (з охорони та оборони об`єктів державного значення) військової

частини НОМЕР_1 НГУ підполковником ОСОБА_7 ,

вишикувано особовий склад НОМЕР_3 стрілецького батальйону, в тому числі солдата

ОСОБА_5 біля перехрестя Кільцевої дороги та Салтівського шосе у

м. Харкові біля кафе «Роза Ветров», та було віддано усний наказ для

здійснення маршу в АДРЕСА_2 для подальшого

виконання бойових завдань за призначенням.

Будучи невдоволеним наказом щодо вибуття до н.п. Кліщіївка, Донецької

області для подальшого виконання бойових завдань за призначенням, солдат

ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно

небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні

наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито

відмовився виконувати наказ та вибувати до н.п. Кліщіївка, Донецької області

для подальшого виконання бойових завдань за призначенням, чим підірвав

боєготовність та боєздатність третього стрілецького батальйону військової

частини НОМЕР_1 НГУ.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_5 , які виразились в непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану, кваліфіковані за ознаками складу кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч. 4 ст.402 КК України.

05 січня 2024 року між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_8 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №62023170020002263 від 10.10.2023 за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального

правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.402 КК України, з одного боку, та

обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_5 , з іншого

боку, на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України у присутності захисника

обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката

ОСОБА_4 , укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно вказаної угоди ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, в обсязі підозри. Також вказаною угодою сторони погодили покарання із застосуванням ст.ст. 62,69 КК України, у виді 2 (двох) років тримання в дисциплінарному батальйоні. В угоді також передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Прокурор та захисник в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просили цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні також просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання.

Так, злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_5 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Обставинами згідно з положеннями статті 66 КК України, що пом`якшують покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих обставин.

Обставин, які згідно з положеннями статті 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Згідно ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Узгоджені вид і міра покарання не є такими, що не відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

За таких обставин, угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_5 належить затвердити, ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити останньому узгоджену сторонами міру покарання.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 474, 475 КПК України,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 05 січня 2024 року між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони

ОСОБА_8 , та ОСОБА_5 за участю захисника

- адвоката ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому узгоджене покарання за ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України, із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 62 КК України замінити ОСОБА_5 покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі на тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців на строк 2 (два) роки.

Запобіжний захід у виді застави відносно ОСОБА_5 залишити до набрання вироком законної сили.

Після набранням вироком законної сили затримати ОСОБА_5 та направити до відповідного місця відбування покарання та з часу фактичного затримання відраховувати йому строк відбування покарання.

На підставі п.п. а) п. 1) ч. 1 статті 72. КК України зарахувати в строк відбутого засудженим покарання - строк тримання ОСОБА_5 під вартою з 23.11.2023 до 24.11.2023 року включно.

Після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_9 – 53680 грн. (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят грвиень) грн. 00., сплаченої суми застави за ОСОБА_5 , згідно ухвали Ленінського районного суду міста Харкова від 23.11.2023 року, справа 642/6718/23, провадження 1-кс/643/3781/23.

У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутись до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя