Вирок від 10 серпня 2026 р. у справі №638/23455/24 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Суд: Шевченківський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Колабораційна діяльність

Дата: 10 серпня 2026 р.

Справа: №638/23455/24

Суддя: Рибальченко Л. М.

Справа638/23455/24

Провадження № 1-кп/638/872/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024220000000354 від 12 березня 2024 року відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ізюм, Харківської області, українки, громадянки України, заміжньої, раніше не судимої, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 6 ст. 111-1 КК України,-

встановив:

24.02.2022 РФ, як державою-агресором, було першою застосовано збройну силу проти України і розпочато вчинення агресії, зумовлену з окупацією території держави Україна.

У результаті ведення агресивної війни з боку РФ проти України 01.04.2022 збройними формуваннями РФ окуповано м. Ізюм Харківської області із встановленням контролю над життєдіяльністю вказаного населеного пункту. У зв`язку з чим в місті припинили свою роботу державні органи та установи, в тому числі АТ «Укрпошта».

Таким чином ОСОБА_5 , як жителька м. Ізюм, де вона проживала на той час у будинку АДРЕСА_3 , за вищевказаних обставин опинилася на тимчасово окупованій території України.

Згідно з Конституцією України, держава України є суверенною та незалежною, а її суверенітет поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною.

Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаагською конвенцією 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

В порушення норм міжнародного гуманітарного права, президент російської федерації (далі - РФ), а також інші представники військово- політичного керівництва РФ, всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), підготували та розв`язали із залученням підрозділів збройних сил РФ агресивну війну та військовий конфлікт на території України.

Спочатку 22.02.2022 президент РФ, бажаючи розпочати ведення агресивної війни проти України, направив до ради федерації звернення про використання збройних сил РФ за межами країни, яке було задоволено, а вже 24.02.2022 о 5 годині ранку ним було оголошено про рішення розпочати повномасштабне військове вторгнення в Україну.

В той же день, 24.02.2022, на виконання вищевказаного злочинного наказу військовослужбовці збройних сил РФ, шляхом збройної агресії, із загрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Харківській, Донецькій, Луганській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та вчинили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, що мають важливе народногосподарське або оборонне значення, та вчинили окупацію частин зазначеної території, чим вчинили дії, з метою зміни меж території та державного кордону України з порушенням порядку, встановленого Конституцією України, яка триває до теперішнього часу та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

У відповідь на вказані дії держави-агресора 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому було неодноразово продовжено у встановленому законодавством України порядку та який діє до теперішнього часу.

В подальшому представниками держави-агресора, з метою зміни меж території та державного кордону України, реалізації власної окупаційної політики, на окупованих територіях було розпочато здійснення незаконного створення підконтрольних окупаційній владі адміністрацій, в тому числі на захопленій частині території Харківської області.

Під час тимчасової окупації представниками РФ на тимчасово окупованій території Харківської області було створено т.зв. «Временную гражданскую администрацию Харьковской области» підпорядковану, керовану та фінансовану рф, в яку входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією Харківської області.

10.06.2022 головою т.зв «временной гражданской администрации Харьковской области» ОСОБА_6 видано наказ № 9/22 від 10.06.2022, згідно якого затверджено утворення районних окупаційних адміністрацій держави-агресора на тимчасово окупованій території Харківської області, а саме: т.зв. «временной гражданской администрации Волчанского района Харьковской области» (адміністративний центр у м. Вовчанськ), т.зв. «временной гражданской администрации Изюмского района Харьковской области» (адміністративний центр у м. Ізюм), т.зв. «временной гражданской администрации Купянского района Харьковской области» (адміністративний центр у м. Куп`янськ), т.зв. «временной гражданской администрации Харьковського района Харьковской области» (адміністративний центр у сел. Козача Лопань).

18.07.2022 головою т.зв «временной гражданской администрации Харьковской области» ОСОБА_6 видано наказ № УГ-55/22 від 18.07.2022 щодо перейменування назви вказаного незаконного органу в «военно-гражданскую администрацию Харьковской области», згідно з п. 2 якого також перейменовано районні підрозділи вказаної окупаційної адміністрації держави-агресора на т.зв. «военно-гражданские администрации». Зміна назви органів здійснено з врахуванням повного правонаступництва із збереженням прийнятих ними реквізитів та організаційно-штатної структури відповідно до п. 3 вказаного наказу.

Так, головою т.зв. «военно-гражданской администрации Изюмского района Харьковской области» було призначено громадянина України ОСОБА_7 .

У подальшому, відповідно до п. 8 розпорядження виконувача обов`язків голови вищевказаної окупаційної адміністрації від 29.07.2022 № 21 «О создании коммунальных предприятий Изюмского района Харьковской области», створено т.зв. «Коммунальное предприятие Почта Изюма», затверджено устав підприємства, встновлено штатну чисельність працівників в кількості 104 штатних одиниць.

Основною метою діяльності вищевказаного суб`єкта господарювання є - забезпечення доставки місцевої газети «Изюмский телеграфъ», газет «Харьков Z» та «Красная звезда», організація доставки повідомлень мешканців підзвітній відділенням поштового зв`язку території шляхом передачі сканованих копій листів та повідомлень через застосунок Телеграм та Вайбер.

Таким чином, т.зв. «Коммунальное предприятие Почта Изюма» провадило господарську діяльність у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

До складу комунального підприємства «Почта Изюма» входило шість відділень поштового зв`язку (ВПЗ Ізюм: 2,3,4,5,6,9).

В подальшому, громадянка України (досудове розслідування стосовно неї здійснюється в іншому кримінальному провадженні) погодилася на пропозицію ОСОБА_7 добровільно зайняти посаду у новоствореному комунальному підприємстві окупаційної адміністрації держави-агресора, створеній на тимчасово окупованій території, а саме посаду директора т.зв. «Коммунальное предприятие Почта Изюма».

В подальшому, невстановленими під час досудового розслідування особами в м. Ізюм Харківської області організовано редакцію, підготовку публікацій та друк газет «Изюмский телеграфъ», газет «Харьков Z» та «Красная звезда», в яких містилися матеріали на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації, збройних формувань, у тому числі ідей проросійської спрямованості та геополітичних інтересів Російської Федерації, агітаційні матеріали, які мали на меті переконати українців, які є жителями окупованих територій, а також українського народу загалом, у тому, що Російська Федерація і її збройні сили не є їхнім ворогом, з турботою ставляться до жителів окупованих територій, надають їм та готові в подальшому надавати будь-яку допомогу і підтримку, а також нав`язати масовому адресату негативне ставлення до держави України та посіяти в українському суспільстві недовіру до органів державної влади України, її Збройних Сил, заперечуючи при цьому здійснення з боку РФ агресії відносно жителів тимчасово окупованих територій.

Основною метою діяльності т.зв. «Коммунальное предприятие ОСОБА_8 », серед іншого, було поширення серед населення зазначених пропагандистських газет «Изюмский телеграфъ», «Харьков Z» та «Красная звезда».

Так, під час тимчасової окупації Ізюмського району Харківської області, наприкінці травня 2022 року, точний день та час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, у громадянки України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник кримінальний протиправний умисел, направлений на пособництво шляхом усунення перешкод у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою- агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_5 , перебуваючи на території м. Ізюм, Ізюмського району Харківської області, більш точного місця досудовим розслідуванням не встановлено, наприкінці травня 2022 року, точний день та час в ході досудового розслідування не встановлено, вступила у злочинну змову з іншою особою - директором т.зв. «Комунальное предприятие Почта Изюма» (досудове розслідування стосовно якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні) та іншими невстановленими особами та добровільно надала згоду на призначення її на посаду т.зв. «начальника отделения почтовой связи №2 КП «Почта Изюма», створеного окупаційною владою.

У подальшому 06.06.2022, діючи умисно, реалізуючи свій спільний протиправний умисел, спрямований на пособництво шляхом усунення перешкод у провадженні господарської діяльності т.зв. «Комунального предприятия Почта Изюма» у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, а саме виконуючи роботи по прийому, сортуванні, розподілу пошти по місту Ізюм та Ізюмського району, а також прийом листів від населення, доставка газет, листів та інших поштових відправлень по території підзвітній т.зв. «отделения почтовой связи №2 Комунального предприятия Почта Изюма» громадянка України ОСОБА_5 , будучи обізнаною про факт ведення російською федерацією агресивної війни проти України, невизнання рф поширення державного суверенітету України на її тимчасово окуповані території, написала заяву про працевлаштування т.зв. «отделение почтовой связи №2 Комунального предприятия Почта Изюма» з 06.06.2022.

З цього ж дня ОСОБА_5 , а у подальшому відповідно до трудового договору від 23.07.2022, укладеного з т.зв. «директором Комунального предприятия «Почта Изюма», призначено на посаду т.зв. «начальника отделения почтовой связи № 2 Комунального предприятия Почта Изюма». Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_5 займаючи вищезазначену посаду та підпорядковуючись директору т.зв. «Комунального предприятия «Почта Изюма»», у період часу з 06.06.2022 по до початку вересня 2022 року, більш точну дату в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим, відповідно до своїх службових обов`язків здійснювали пособництво шляхом усунення перешкод у провадженні господарської діяльності т.зв. «Комунального предприятия «Почта Изюма» у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, шляхом виконання роботи по прийому, сортуванні, розподілу пошти по місту Ізюм та Ізюмського району, а також прийом листів від населення, доставка газет, листів та інших поштових відправлень т.зв. «Комунального предприятия «Почта Изюма» по території підзвітній т.зв. «отделения почтовой связи № 2 Комунального предприятия Почта Изюма», а саме: організовувала роботу відділення поштового зв`язку та спрямовувала її діяльність на розвиток т.зв. «Комунального предприятия «Почта Изюма»; забезпечувала контроль виконання планових завдань, поставлених керівництвом т.зв. «Комунального предприятия «Почта Изюма»; здійснювала аналіз роботи відділення, ведення обліку робочого часу; забезпечувала ефективне використання і збереження матеріальних цінностей закріплених за т.зв. «отделения почтовой связи №2 Комунального предприятия Почта Изюма».

Продовжуючи реалізацію свого спільного злочинного умислу, ОСОБА_5 , виконуючи свої службові обов`язки, визначені керівництвом «т.зв. «Комунального предприятия «Почта Изюма», здійснювали роботи, без виконання яких господарську діяльність «т.зв. «Комунального предприятия «Почта Изюма» неможливо було провадити на території підзвітній т.зв. «отделения почтовой связи №2 Комунального предприятия Почта Изюма».

Зокрема, у період часу з 06.06.2022 по до початку вересня 2022 року, більш точну дату в ході досудового розслідування не встановлено, т.зв. «отделения почтовой связи № 2 Комунального предприятия Почта Изюма» ОСОБА_5 було систематично організовано та надано вказівки підлеглим працівникам про розповсюдження на території підзвітній т.зв. «отделения почтовой связи №2 Комунального предприятия Почта Изюма» пошти по місту Ізюм та Ізюмського району, а також прийом листів від населення, доставка газет, листів та інших поштових відправлень.

Окрім того, до початку повномасштабного воєнного вторгнення в Україну 24.02.2022 з боку держави-агресора (російської федерації), будучи мешканкою м. Ізюм Харківської області, мала достатній досвід роботи у відділенні поштового зв`язку м. Ізюм AT ХД «Укрпошта» в умовах незалежної України.

Саме, 24.02.2022 РФ, як державою-агресором, було першою застосовано збройну силу проти України і розпочато вчинення агресії, зумовлену з окупацією території держави Україна.

У результаті ведення агресивної війни з боку Російської Федерації проти України 01.04.2022 збройними формуваннями РФ окуповано м. Ізюм Харківської області із встановленням контролю над життєдіяльністю вказаного населеного пункту. У зв`язку з чим в місті припинили свою роботу державні органи та установи, в тому числі AT «Укрпошта».

В порушення норм міжнародного гуманітарного права, президент РФ, а також інші представники військово- політичного керівництва РФ, всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), підготували та розв`язали із залученням підрозділів збройних сил РФ агресивну війну та військовий конфлікт на території України.

В той же день, 24.02.2022, на виконання вищевказаного злочинного наказу військовослужбовці збройних сил РФ, шляхом збройної агресії, із загрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Харківській, Донецькій, Луганській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та вчинили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, що мають важливе народногосподарське або оборонне значення, та вчинили окупацію частин зазначеної території, чим вчинили дії, з метою зміни меж території та державного кордону України з порушенням порядку, встановленого Конституцією України, яка триває до теперішнього часу та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

Під час тимчасової окупації представниками РФ на тимчасово окупованій території Харківської області було створено т.зв. «Временную гражданскую администрацию Харьковской области» підпорядковану, керовану та фінансовану РФ, в яку входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією Харківської області.

У подальшому, відповідно до п. 8 розпорядження виконувача обов`язків голови вищевказаної окупаційної адміністрації від 29.07.2022 № 21 «О создании коммунальных предприятий Изюмского района Харьковской области», створено т.зв. «Коммунальное предприятие Почта Изюма», затверджено устав підприємства, встановлено штатну чисельність працівників в кількості 104 штатних одиниць.

В подальшому, невстановленими під час досудового розслідування особами в м. Ізюм Харківської області організовано редакцію, підготовку публікацій та друк газет «Изюмский телеграфы), газет «Харьков X» та «Красная звезда», в яких містилися матеріали на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації, збройних формувань, у тому числі ідей проросійської спрямованості та геополітичних інтересів Російської Федерації, агітаційні матеріали, які мали на меті переконати українців, які є жителями окупованих територій, а також українського народу загалом, у тому, що Російська Федерація і її збройні сили не є їхнім ворогом, з турботою ставляться до жителів окупованих територій, надають їм та готові в подальшому надавати будь-яку допомогу і підтримку, а також нав`язати масовому адресату негативне ставлення до держави України та посіяти в українському суспільстві недовіру до органів державної влади України, її Збройних Сил, заперечуючи при цьому здійснення з боку РФ агресії відносно жителів тимчасово окупованих територій.

Основною метою діяльності т.зв. «Коммунальное предприятие ОСОБА_8 », серед іншого, було поширення серед населення зазначених пропагандистських газет «Изюмский телеграфъ), «Харьков Z» та «Красная звезда».

Так, під час тимчасової окупації м. Ізюм Харківської області, у громадянки України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник кримінальний протиправний умисел, направлений на пособництво шляхом надання засобів для здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та її окупаційною адміністрацією, спрямованої на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_5 , наприкінці травня 2022 року, точний день та час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, вступила у злочинну змову з директором т.з.в. «Коммунального предприятия Почта Изюма» (досудове розслідування стосовно неї здійснюється в іншому кримінальному провадженні) та іншими невстановленими особами, добровільно надала згоду на призначення її на посаду начальника т.зв. «отделения почтовой связи № 2 Коммунального предприятия ОСОБА_8 )). ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою, в групі з директором т.зв. «Коммунального предприятия Почта Изюма» (досудове розслідування стосовно неї здійснюється в іншому кримінальному провадженні) та іншими невстановленими особами, розуміючи, що самостійно не зможе реалізувати свій злочинний умисел, спрямований на пособництво шляхом надання засобів для здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та її окупаційною адміністрацією, спрямованої на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань, обіймаючи посаду начальника т.зв. «отделения почтовой связи № 2 Коммунального предприятия Почта Изюма», одержувала, зберігала та в подальшому шляхом надання вказівок підпорядкованим їй листоношам організовувала поширення серед населення м. Ізюм, через відділення т.зв. «отделения почтовой связи № 2 Коммунального предприятия ОСОБА_8 », пропагандистських газет «Изюмский телеграфъ», «Харьков Z» та «Красная звезда», в яких містилися матеріали на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації, збройних формувань, у тому числі ідей проросійської спрямованості та геополітичних інтересів РФ, агітаційні матеріали, які мали на меті переконати українців, які є жителями окупованих територій, а також українського народу загалом, у тому, що РФ і її збройні сили не є їхнім ворогом, з турботою ставляться до жителів окупованих територій, надають їм та готові в подальшому надавати будь-яку допомогу і підтримку, а також нав`язати масовому адресату негативне ставлення до держави України та посіяти в українському суспільстві недовіру до органів державної влади України, її Збройних Сил, заперечуючи при цьому здійснення з боку РФ агресії відносно жителів тимчасово окупованих територій.

10 серпня 2026 року між прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_5 за участі захисника ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості, на час підписання якої ОСОБА_5 визнала обвинувачення в повному обсязі. Угода містить відомості, щодо наслідків укладання та невиконання угоди про визнання винуватості.

В судовому засіданні сторони кримінального провадження просили затвердити угоду про визнання винуватості.

Суд дійшов висновку про затвердження угоди про визнання винуватості з наступних підстав.

Так, частиною 5 статті 469 КПК України передбачено, що укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Злочини, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , відповідно до статті 12 КК України, є нетяжким та особливо тяжким злочином.

Відповідно п.1, 3 ч.4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Таким чином, відповідно до положень ч.4 ст. 469 КПК України в даному кримінальному провадженні можливе укладання угод про визнання винуватості.

Обвинувачена ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів визнала та погоджується на призначення узгодженого покарання, що вона підтвердила під час проведення судового засідання.

Крім того, судом встановлено, що обвинувачена цілком розуміє права, визначені ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винуватою, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Під час судового розгляду обвинувачена, захисник та прокурор, кожен окремо, підтвердили суду, що угода про визнання винуватості між ними укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угодах.

Зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України та положенням закону, правова кваліфікація злочину є правильною, умови угоди не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зобов`язання взяті за угодою обвинуваченим можуть бути виконані повністю, наявні фактичні підстави для визнання винуватості.

Підстав для відмови у затвердженні угоди, які передбаченні ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Так, своїми діями ОСОБА_5 вчинила злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України - пособництво шляхом усунення перешкод у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, а також злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 6 ст. 111-1 КК України - пособництво шляхом надання засобів для здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та її окупаційною адміністрацією, спрямованої на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань, за відсутності ознак державної зради, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч.1 ст. 66 КК України судом визнаються обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій судом не встановлено.

Згідно ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Вказані обставини обґрунтовані наступним: згідно з судовою практикою, під щирим каяттям розуміється те, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює кримінальне правопорушення, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести покарання. Так, поведінка та ставлення ОСОБА_5 до вчинених ним кримінальних правопорушень вказують на наявність щирого каяття. Про це свідчить: беззастережне визнання обвинуваченим своєї вини, негативне ставлення та жаль обвинуваченого щодо вчинення таких кримінальних правопорушень, готовність понести покарання.

Окрім того, ОСОБА_5 критично переоцінені свої дії, внаслідок чого відбулись суттєві позитивні зміни соціальних орієнтирів останнього, що знижує рівень його соціальної небезпечності.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання є надання викривальних показів стосовно інших осіб в іншому кримінальному провадженні та добровільне перерахування грошових коштів в сумі 20000 (двадцять) тисяч гривень на спеціальний рахунок, відкритий у відповідній банківській установі на підтримку Збройних сил України.

Суд також враховує, що обвинувачена ОСОБА_5 раніше не судима; офіційно працевлаштована; має постійне місце проживання; на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; має важке захворювання про що суду надано відповідну документацію; має на утриманні сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також син обвинуваченої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має статус учасника бойових дій, та на теперішній час у складі Збройних Сил України перебуває в зоні активних бойових дій.

Суд зазначає, що узгоджені сторонами вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого злочину та відомостям про особу обвинуваченого, відповідає загальним засадам призначення покарання, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.

За таких обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомостей про особу обвинуваченої, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_5 визначену угодою про визнання винуватості міру покарання.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Суд вважає, що дані документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта, відповідно до вимог ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_5 на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 374-376, 475 КПК України, суд,-

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості, яка укладена 10 серпня 2026 року між прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України, та призначити узгоджене сторонами кримінального провадження покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, судах, юридичних особах публічного права, органах, що надають публічні послуги строком на 10 (десять) років, з конфіскацією майна;

за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 6 ст. 111-1 КК України, та призначити узгоджене сторонами кримінального провадження покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, судах, юридичних особах публічного права, органах, що надають публічні послуги строком на 10 (десять) років, з конфіскацією майна

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 70 КК України за сукупністю скоєних злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, судах, юридичних особах публічного права, органах, що надають публічні послуги строком на 10 (десять) років, з конфіскацією майна.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Речові докази у даному кримінальному провадженні залишити в матеріалах справи.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 30291 (тридцять тисяч двісті дев`яносто одна) грн. 20 коп.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

У разі невиконання угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua