Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №182/2060/26 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/2060/26

Провадження № 2/0182/4142/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15.07.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Кобеляцької – Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи – Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України та Міністерство соціальної політики, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Свої вимоги мотивує тим, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Нікополь Дніпропетровської області, що підтверджується паспортом громадянина України, виданий Нікопольським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 29 липня 2014 року, серія та номер: НОМЕР_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Нікополь Дніпропетровської області народився ОСОБА_4 , що підтверджується копією паспорта громадянина України, виданий Нікопольським МВ УМВС України в Дніпропетровській області, 07 лютого 1996 року, серія та номер: НОМЕР_3 . 16 липня 2005 року вона та ОСОБА_4 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 16 липня 2005 року, НОМЕР_4 (її дошлюбне прізвище – ОСОБА_5 ). ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилась донька ОСОБА_3 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження від 29 грудня 2023 року, серія та номер: НОМЕР_5 . Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2012 року шлюб, зареєстрований між ними 16.07.2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Нікопольського міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу було зроблено актовий запис за № 389, було розірвано. Однак, хоча шлюб було розірвано, але вони спільно виховували доньку ОСОБА_6 і, фактично, продовжили проживати однією сім`єю як подружжя. Проживаючи разом, вони не перебували у зареєстрованому шлюбі з іншими особами, фактичних шлюбних стосунків з іншими особами не підтримували. Тобто, незважаючи на розірвання шлюбу, вона та ОСОБА_4 продовжували проживати однією сім`єю як чоловік та жінка в одному житловому будинку, вели спільне господарство, повністю об`єднували і разом витрачали спільні кошти (сімейний бюджет), вели спільний побут, проводили спільний відпочинок тощо. За час спільного проживання здійснювали благоустрій квартири, спільно купували побутові речі для своєї сім`ї. Ними за час спільного проживання за спільні кошти були придбані побутові речі: пральна машина Indesit O MTWSE 61051 WK UA, телевізор, кріплення для телевізора, портативна акустика JBL, кухонні речі (сковорідки, ножі), тример та інші речі. Свята також проводили разом у колі рідних та друзів. У майбутньому вони планували повторно укласти шлюб, проте, цю подію було відкладено на невизначений час у зв`язку з початком війни. 24 січня 2024 року ОСОБА_4 був мобілізований до лав Збройних сил України. Однак, шлюбні стосунки між ними продовжили існувати. Протягом періоду проходження служби ОСОБА_4 здійснював регулярні грошові перекази на її ім`я, що свідчить про наявність спільного бюджету. Крім того, факт перебування у фактичних шлюбних відносинах підтверджується спільними фото позивачки та ОСОБА_4 . Спільні фото зроблені як до проходження військової служби, так і під час проходження військової служби. На світлинах зафіксовано їхній спільний відпочинок у колі близьких і рідних, а також моменти з повсякденного життя. Відповідно до посадкових документів від 06 березня 2025 року, за маршрутами «Запоріжжя-1 – Яремче» та «Яремче – Запоряжжя-1», вони з ОСОБА_7 спільно проводили відпочинок у Яремче. Вони подорожували одним потягом в одному вагоні. Після мобілізації ОСОБА_4 його особисті речі, оригінали документів перебували та перебувають до цього часу у неї. Крім того, у своїй особовій справі військовослужбовця ОСОБА_4 вказав її своєю дружиною та зазначив її персональні дані, про що він особисто їй і повідомив. На її ім`я надійшло й сповіщення сім`ї № 527 від 03 березня 2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до вказаного сповіщення, повідомлено, що її чоловік, гранатометник 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 9 стрілецької роти НОМЕР_6 батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 зник безвісти 26 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання з оборони України поблизу населеного пункту Залізничне Пологівського району Запорізької області. З вказаного приводу вона звернулась до Нікопольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області. За її зверненням внесені відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12026041340000252 про те, що її чоловік ОСОБА_4 зник безвісти 26 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання. За вказаним фактом були внесені відомості до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, про те, що ОСОБА_4 зник на території бойових дій. Встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідне їй для можливості отримання інформації відносно ОСОБА_4 , а також для отримання соціальних гарантій як члена сім`ї зниклого безвісти військовослужбовця, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до п.6 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється:

- особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;

- у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);

- у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.

Отже, вона, відповідно до вказаного порядку, не входить до кола осіб, які мають право на соціальні гарантії, так як не мала зареєстрованого шлюбу із зниклим безвісти ОСОБА_4 . Батько зниклого безвісти ОСОБА_4 – ОСОБА_8 - помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 28.02.2017 року, серії НОМЕР_7 . Мати зниклого безвісти ОСОБА_4 – ОСОБА_9 - омерла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 01.06.2013 року, серії НОМЕР_8 . Єдина особа, яка має право на соціальні гарантії, визначені законом, це донька зниклого безвісти – ОСОБА_3 – відповідачка по справі. Як зазначалося вище, шлюб між ОСОБА_4 та нею було розірвано 12 грудня 2012 року. Позивачка була зареєстрована із зниклим безвісти за різними адресами. Таким чином, факт, який вона просить встановити, не є безспірним та потребує доказування, що, вказує на наявність спору про право. Отже, факт про встановлення якого просить заявниця, не підлягає встановленню у порядку окремого провадження. На підставі викладеного, вимушена звернутись до суду із даним позовом для захисту своїх прав та для отримання соціальних гарантій як члена сім`ї зниклого безвісти військовослужбовця, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В судовому засіданні, яке відбулось 14.07.2026 року, позивачка ОСОБА_1 свої вимоги підтримала в повному обсязі і додатково суду пояснила, що вони з чоловіком розлучились, бо в них була маленька дитинка, а чоловік полюбляв випити, витрачав на випивку багато грошей. А коли вип`є, ставав агресивним. Вона намагалась його кодувати, чоловік клявся, що більше не буде пити, що це в останнє, а потім знову зривався. Розлучатись з чоловіком по справжньому не хотіла, просто хотіла його налякати, як останній захід, щоб він кинув пити. Після офіційного розірвання шлюбу вони продовжували жити разом. Правда адреси їхньої реєстрації в них були різні, але їм, навіть, на думку не спадало, що ре6єстрацію їм треба мати за однією адресою. Спочатку вони жили в неї по АДРЕСА_1 в приватному будинку, потім переїхали на вул.Каштанову до матері чоловіка – її свекрухи, бо вона сильно хворіла і треба було здійснювати догляд за нею. Вони з дочкою й зараз там живуть. Тим більше, що її будинок знаходиться в зоні сильних обстрілів і жити там наразі небезпечно. Чоловік доєднався до ЗСУ добровільно. Пішов. Щоб захистити Батьківщину і щоб армія його виправила, щоб позбутися поганої звички до алкогольної залежності. Під час знаходження чоловіка в ЗСУ, вона їздила до нього в частину разів з 10. Чоловік в ТЦК, коли оформлював документи в ЗСУ, вписав її дружиною. Її знали всі побратими чоловіка як його дружину. В чоловіка з рідних залишилась лише їх донька та його рідна сестра, яка зараз проживає в Польщі і яка теж може підтвердити, що вони з чоловіком фактично ніколи не припиняли подружнього життя. В судове засідання 15.07.2026 року позивачка не прибула, надала заяву про закінчення розгляду справи у свою відсутність, позовні вимоги підтримала і на задоволенні позову наполягала (а.с.141-142).

Представник позивачки ОСОБА_2 в судовому засіданні, яке відбулось 14.07.2026 року, позовні вимоги своєї довірительки також підтримав і додатково суду пояснив, що позивачка проживала однією сім`єю з нині покійним чоловіком. Навіть, після офіційного розлучення. Їй прийшло сповіщення про те, що ОСОБА_4 безвісті пропав, бо він вписав саме її як дружину при оформленні документів, коли йшов у ЗСУ. В позивачки знаходяться всі його документи, саме позивачка писала заяву в поліцію про зникнення безвісти свого чоловіка ОСОБА_4 . Тому вважає, що є всі підстави для встановлення даного факту. В судове засідання 15.07.2026 року представник позивача не прибув, надіслав заяву про закінчення розгляду справи у свою та своєї довірительки відсутність, позовні вимоги підтримав і на задоволенні позову наполягав (а.с.141-142).

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні, яке відбулось 14.07.2026 року, позовні вимоги своєї матері визнала і додатково суду пояснила, що вони багато років проживали однією сім`єю втрьох разом з батьком в приватному будинку по АДРЕСА_1 , десь з 2006 року по 2021 рік. А потім переїхали жити до бабусі в квартиру на АДРЕСА_2 , оскільки бабуся – мама батька – сильно хворіла і за нею потрібно було здійснювати догляд. Вони з мамою так там і живуть по теперішній час. Вона знала, що батьки розлучились, мама хотіла припугнути батька, щоб він кинув пити. Але, все одно, вони продовжили жити разом до того часу, як батько пішов в ЗСУ. І потім мама часто їздила до батька туди, де він служив. В судове засідання 15.07.2026 року відповідачка до суду не прибула, надала заяву про закінчення розгляду справи у свою відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечувала (а.с.90).

Представники заінтересованих осіб в судове засідання не прибули, хоча, повідомлялись про розгляд справи належним чином.

Представник Міністерства оборони України надала до суду пояснення (а.с.111-118), відповідно до яких посилалась на те, що станом на дату зникнення безвісти військовослужбовця Закон № 2011-ХІІтак і Постанова № 884 не передбачає виплату грошового забезпечення особам, які проживали однією сім`єю зі зниклим безвісти військовослужбовцем, як чоловік та жінка, без шлюбу. Конституційний суд у рішенні від 03.06.1999 року № 5-рп/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного к5ористування. Участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин. Суттєвою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім, власне, факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Позивачка обґрунтовує позов тим, що після розірвання шлюбу у 2012 році вона та ОСОБА_4 продовжували проживати, як подружжя, мали сталі відносини, вели спільний побут та мали спільний бюджет. Проте, дані твердження повністю спростовуються Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.10.2024 року у справі № 182/3992/24, яким задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на період навчання. В мотивувальній частині рішення встановлено, що «…з моменту досягнення повноліття ОСОБА_3 повністю перебуває на утриманні матері. У зв`язку з продовженням навчання вона потребує матеріальної допомоги батька, однак, в добровільному порядку відповідач її не надає». Крім того, реєстрація місця проживання позивачки та військовослужбовця є різною. Наданий позивачкою АКТ № 1 від 19.03.2026 року, складений ОСББ «Каштанія-59», не є належним та допустимим доказом у розумінні ст..76, 77 ЦПК України, оскільки зафіксований лише «зі слів сусідів» уже після того, як військовослужбовець зник безвісти, з метою штучного створення доказової бази. Періодичні грошові перекази на картку, на які посилається позивачка, відображають, виключно, виконання батьківського обов`язку щодо утримання доньки ОСОБА_6 , в тому числі, на виконання рішення суду про стягнення аліментів та не можуть свідчити про наявність фактичних шлюбних відносин між колишнім подружжям. Спільні поїздки чи купівля побутової техніки також не є безумовним підтвердженням існування сім`ї осіб, шлюб яких розірвано 14 років тому. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення шлюбу. Сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю. Спільна присутність на святах та пересилання коштів не можуть свідчити про те, що між сторонами склались усталені відносини, які притаманні подружжю. Сам собою факт періодичного спільного відпочинку не є достатньою підставою для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Тому, при прийнятті рішення по справі просять врахувати дані пояснення.

Вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Згдно п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з пунктами 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).

Отже, справи про встановлення фактів розглядаються за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом, такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду за умов, якщо факти, які підлягають встановленню, мають юридичний характер, тобто, відповідно до закону, викликають юридичні наслідки - виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 305/279/16-ц (провадження № 61-30299св18). В силу ч.ч.2, 4 ст.3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України, які містяться у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01 січня 2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також, це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із «подружжя», свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999 року за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і тому подібне.

Згідно вимог ч.4 ст.3 СК України, сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.36 цього Кодексу, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 дійшов переконання, що, якщо право на позов існувало на момент звернення до суду, то спір має бути розглянутий по суті, будь-які зміни у спірних відносинах не можуть впливати на правовий результат вирішення спору по суті судом.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Нікополь Дніпропетровської області, що підтверджується паспортом громадянина України, виданим Нікопольським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 29 липня 2014 року, серія та номер: НОМЕР_2 (а.с.59-60). ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Нікополь Дніпропетровської області народився ОСОБА_4 , що підтверджується копією паспорта громадянина України, виданий Нікопольським МВ УМВС України в Дніпропетровській області, 07 лютого 1996 року, серія та номер: НОМЕР_3 (а.с.62-63). 16 липня 2005 року позивачка та ОСОБА_4 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 16 липня 2005 року, НОМЕР_4 (а.с.8). ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивачки та ОСОБА_4 народилась донька ОСОБА_3 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження від 29 грудня 2023 року, серія та номер: НОМЕР_5 (а.с.9). Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2012 року шлюб, зареєстрований між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 16.07.2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Нікопольського міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу було зроблено актовий запис за № 389, було розірвано. Однак, подружжя продовжувало спільно виховували доньку ОСОБА_6 і, фактично, проживати однією сім`єю. Проживаючи разом, позивачка та ОСОБА_4 не перебували у зареєстрованому шлюбі з іншими особами, фактичних шлюбних стосунків з іншими особами не підтримували. Тобто, позивачка та ОСОБА_4 продовжували проживати однією сім`єю як чоловік та жінка в одному житловому будинку (пізніше – в одній квартирі), вели спільне господарство, повністю об`єднували і разом витрачали спільні кошти (сімейний бюджет), вели спільний побут, проводили спільний відпочинок тощо. За час спільного проживання здійснювали благоустрій квартири, спільно купували побутові речі для своєї сім`ї (пральна машина Indesit O MTWSE 61051 WK UA, телевізор, кріплення для телевізора, портативна акустика JBL, кухонні речі (сковорідки, ножі), тример тощо). Свята також проводили разом у колі рідних та друзів. У майбутньому позивачка та ОСОБА_4 планували повторно укласти шлюб, проте, цю подію було відкладено на невизначений час у зв`язку з початком війни. 24 січня 2024 року ОСОБА_4 був мобілізований до лав Збройних сил України (а.с.12). Однак, шлюбні стосунки між ними продовжили існувати. Протягом періоду проходження служби ОСОБА_4 здійснював регулярні грошові перекази на ім`я позивачки (а.с.18-21, 27-39), що свідчить про наявність спільного бюджету. Крім того, факт перебування у фактичних шлюбних відносинах підтверджується й спільними фото позивачки та ОСОБА_4 (а.с.40-58). Спільні фото зроблені як до проходження військової служби, так і під час проходження військової служби. На світлинах зафіксовано спільний відпочинок подружжя у колі близьких і рідних, а також моменти з повсякденного життя. Відповідно до посадкових документів від 06 березня 2025 року, за маршрутами «Запоріжжя-1 – Яремче» та «Яремче – Запоряжжя-1», позивачка з ОСОБА_4 спільно проводили відпочинок у ОСОБА_10 . Вони подорожували одним потягом в одному вагоні (а.с.14-17). Після мобілізації ОСОБА_4 його особисті речі, оригінали документів перебували та перебувають до цього часу у позивачки. Крім того, у своїй особовій справі військовослужбовця ОСОБА_4 вказав позивачку своєю дружиною та зазначив її персональні дані, про що він особисто їй і повідомив. На її ім`я надійшло й сповіщення сім`ї № 527 від 03 березня 2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.22). Відповідно до вказаного сповіщення, повідомлено, що її чоловік, гранатометник 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 9 стрілецької роти НОМЕР_6 батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 зник безвісти 26 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання з оборони України поблизу населеного пункту Залізничне Пологівського району Запорізької області. З вказаного приводу позивачка звернулась до Нікопольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області. За її зверненням внесені відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12026041340000252 про те, що її чоловік ОСОБА_4 зник безвісти 26 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання. За вказаним фактом були внесені відомості до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, про те, що ОСОБА_4 зник на території бойових дій (а.с.23).

Крім того, даний факт проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в судовому засіданні було підтверджено не лише показаннями доньки подружжя – відповідачкою по справі, а й свідченнями подружжя ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Так, свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що вона – рідна сестра позивачки. Їй відомо, що ОСОБА_14 і ОСОБА_7 розлучились офіційно, вони одразу ненадовго розійшлись, а потім знову зійшлись і років 7-10 до смерті ОСОБА_7 жили разом як чоловік та дружина. Вони всі свята святкували разом з ними як родина. Коли у свекрухи ОСОБА_14 – матері ОСОБА_7 – почались серйозні проблеми із здоров`ям, вони всі разом переїхали до свекрухи в квартиру і доглядали її. Вони теж бували в квартирі в гостях у них.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що він – чоловік сестри позивачки. Знає, що ОСОБА_14 і ОСОБА_7 розійшлись, але продовжували проживати разом як чоловік та дружина. Вони приходили до них в гості, ОСОБА_14 з ОСОБА_7 – до них. ОСОБА_16 через те, що ОСОБА_7 випивав і витрачав багато грошей на випивку. Але, все одно, ОСОБА_14 його не кинула. Спочатку вони жили в приватному будинку на ОСОБА_17 , а потім переїхали в квартиру на ОСОБА_18 , бо у ОСОБА_7 захворіла мама і вони її доглядали. Коли ОСОБА_7 мобілізували, ОСОБА_14 постійно до нього їздила. Про те, що ОСОБА_7 пропав безвісти, дізнався від Наталі.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона – знайома ОСОБА_14 та ОСОБА_7 . ОСОБА_19 були сусідами. Їх багатоквартирні будинки стоять поруч. А з ОСОБА_14 вона зараз й працює. ОСОБА_14 знає років 20. Коли ОСОБА_14 розлучилась з ОСОБА_7 , все одно продовжувала жити з ним однією сім`єю. Розлучення було просто формальністю. ОСОБА_7 їй казав, що вони з ОСОБА_20 розійшлись, бо посварились. Спочатку ОСОБА_14 з ОСОБА_7 жили в неї в будинку на ОСОБА_17 , а потім переїхали на ОСОБА_18 , бо мама ОСОБА_7 сильно захворіла. Про те, щго ОСОБА_7 пропав безвісти, дізналась від Наталі. Коли ОСОБА_7 ще служив в ЗСУ, ОСОБА_14 постійно їздила до нього. Коли ОСОБА_7 приходив у відпустку, вони всі разом жили по АДРЕСА_2 . Одного разу, коли ОСОБА_7 приходив у відпустку, вона бачила їх у ювелірному магазині, вони обирали обручки. І ОСОБА_7 їй сказав, що вони хочуть знову одружитись. Але не встигли.

Встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідне позивачці по справі для можливості отримання інформації відносно ОСОБА_4 , а також для отримання соціальних гарантій як члена сім`ї зниклого безвісти військовослужбовця, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до п.6 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється:

- особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;

- у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);

- у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.

Отже, позивачка, відповідно до вказаного порядку, не входить до кола осіб, які мають право на соціальні гарантії, так як не мала зареєстрованого шлюбу із зниклим безвісти ОСОБА_4 . Батько зниклого безвісти ОСОБА_4 – ОСОБА_8 - помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 28.02.2017 року, серії НОМЕР_7 (а.с.10). Мати зниклого безвісти ОСОБА_4 – ОСОБА_9 - омерла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 01.06.2013 року, серії НОМЕР_8 (а.с.11). Єдина особа, яка має право на соціальні гарантії, визначені законом, це донька зниклого безвісти – ОСОБА_3 (а.с.9) – відповідачка по справі. Шлюб між ОСОБА_4 та позивачкою було розірвано 12 грудня 2012 року. Позивачка була зареєстрована із зниклим безвісти за різними адресами.

Таким чином, факт, який вона просить встановити, не є безспірним та потребує доказування, що, вказує на наявність спору про право. Отже, факт про встановлення якого просить заявниця, не підлягає встановленню у порядку окремого провадження.

Аналіз положень ст.315 ЦПК України свідчить про те, що факт родинних відносин між фізичними особами встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч.6 ст.81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

У ч.1 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3 ст.89 ЦПК України).

Отже, належними та допустимими доказами встановлено, що з 2012 року і по день зникнення безвісти ОСОБА_1 , він та ОСОБА_4 проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, опікувалися одне одним, мали взаємні права та обов`язки, що свідчить про наявність між ними сталих відносин, притаманних подружжю.

На підставі викладеного, враховуючи, що чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю, суд вважає, що сторона позивача довела фактичні обставини, на які посилається в обґрунтування позовних вимог, тому, на підставі вищевикладеного, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.12-13, 76-81, 258-259, 264-265, 315, 354-355 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи – Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України та Міністерство соціальної політики, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженки м.Нікополя Дніпропетровської області, з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженцем м.Нікополя Дніпропетровської області, однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2012 року по день зникнення безвісти за особливих обставин, тобто, до 13 березня 2026 року.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал