Вирок від 10 серпня 2026 р. у справі №199/9028/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/9028/26

(1-кп/199/1059/26)

ВИРОК

іменем України

11.08.2026 м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі в режимі дистанційного судового провадження кримінальне провадження № 22025050000001108, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.12.2025, відносно:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у сел. Мотко Муєзерського району Карельської АРСР, громадянина російської федерації, стрілка, рядового НОМЕР_1 окремої мотострілецької бригади (військова частина НОМЕР_2 ) НОМЕР_3 загальновійськової армії Південного військового округу збройних сил російської федерації, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 438 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор – ОСОБА_4

обвинувачений – ОСОБА_3

захисник – ОСОБА_5

потерпіла – ОСОБА_6

перекладачі - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

В С Т А Н О В И В:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

З лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією російської федерації (далі – рф) проти України та окупацією частини території України. У ході вказаного міжнародного збройного конфлікту 24.02.2022 президент рф оголосив початок так званої спеціальної військової операції, що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації (далі – зс рф), інших збройних формувань рф та підконтрольних їм угруповань іррегулярних збройних формувань на територію України.

Факт повномасштабного збройного вторгнення на територію України не приховувався владою рф, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної Асамблеї ООНES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії російської федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти рф та ін.)».

Відповідно до ст. 2, спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року, ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.

Згідно з положеннями ст. 27 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (далі – ЖК (IV), особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.

Жінки потребують особливого захисту, зокрема, захисту від зґвалтування, примушування до проституції чи будь-якої іншої форми посягання на їхню моральність.

Відповідно до ст. 32 ЖК (IV), Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Відповідно до ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977 (далі – ДП І), заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів:

а) насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб; зокрема:

a.1) вбивство;

b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі;

e) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ДП І, жінки користуються особливою повагою і їм забезпечується захист, зокрема, від зґвалтування, примусу до проституції і будь-яких інших форм непристойних посягань.

Крім того, відповідно до ст. 8 (2)(b)(xxii) Римського статуту Міжнародного кримінального суду зґвалтування чи будь-яка інша форма сексуального насильства, яка також становить грубе порушення Женевських конвенцій, є воєнним злочином.

Активні бойові дії на території с. Золотий Колодязь Шахівської сільської територіальної громади Покровського району Донецької області почалися з 07.05.2025, а з початку серпня 2025 року російські окупаційні війська почали здійснювати спроби взяти під контроль територію вищевказаного населеного пункту шляхом прихованої інфільтрації малими піхотними групами з подальшим зосередженням особового складу в підвальних приміщеннях об`єктів цивільної інфраструктури.

В цей же час, військовослужбовець зс рф ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стрілок, рядовий НОМЕР_4 (військова частина НОМЕР_2 ) НОМЕР_3 загальновійськової армії Південного військового округу зс рф, усвідомлював обставини існування міжнародного збройного конфлікту на території України, а також свою участь в бойових діях у ньому та з вересня 2025 року перебував у складі окупаційних військ у АДРЕСА_2 .

Разом із тим, приблизно з серпня 2025 року, більш точну дату не встановлено, громадянка України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи цивільною особою, одягненою в цивільний одяг, яка у складі Збройних Сил України чи інших військових формувань України не перебувала, жодної зброї не мала, участі в бойових діях не брала, до таких дій не готувалась, разом з цивільною особою на ім`я ОСОБА_10 (повні анкетні дані не встановлено) проживала в підвальному приміщенні, розміщеному на території приватного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .

Приблизно у вересні 2025 року, більш точну дату не встановлено, до вищевказаного підвального приміщення, де тимчасово мешкали вказані цивільні особи, вторглися не менше трьох військовослужбовців зс рф, зокрема ОСОБА_3 , які мали при собі вогнепальну зброю, та почали у ньому тимчасово дислокуватися. У подальшому, приблизно наприкінці вересня 2025 року, чоловік на ім`я ОСОБА_10 загинув, а ОСОБА_6 продовжила проживати у вищезазначеному підвальному приміщенні разом із військовослужбовцями зс рф.

Після чого, приблизно на початку жовтня 2025 року у нічний час доби, більш точні дату та час не встановлено, у військовослужбовця зс рф ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на вчинення насильницьких дій сексуального характеру стосовно ОСОБА_6 .

Реалізуючи злочинний умисел на вчинення насильницьких дій сексуального характеру, ОСОБА_3 , усвідомлюючи факт існування міжнародного збройного конфлікту та діючи у зв`язку з ним, а також те, що ОСОБА_6 є цивільною особою, яка не бере участі у збройному конфлікті та не має можливості чинити опір, та як жінка відповідно до положень

ст. 27 ЖК (ІV) перебуває під особливим захистом від будь-якого зазіхання на її честь і гідність, зокрема від зґвалтувань чи будь-якої іншої форми посягання на її моральність, повідомив потерпілій про свій намір вчинити щодо неї насильницькі дії сексуального характеру, при цьому з метою подолання її волі до опору сповістив про те, що є раніше судимою особою, обізнаною з методами спричинення смерті шляхом фізичного впливу на життєво важливі частини людського тіла, а також про наявність наказу військового керівництва не залишати цивільне населення в живих.

У цю ж ніч, на початку жовтня 2025 року (більш точні дату та час не встановлено), ОСОБА_3 , перебуваючи з потерпілою у підвальному приміщенні, за адресою: АДРЕСА_2 , реалізовуючи свій злочинний умисел на вчинення насильницьких дій сексуального характеру, погрожуючи вбивством в разі непокори вступити з ним в статеві відносини, вчинив щодо ОСОБА_6 зґвалтування, а саме – вагінальне проникнення із використанням своїх геніталій в тіло потерпілої, внаслідок чого порушив її сексуальну свободу та автономію, а також спричинив їй моральні страждання.

У подальшому насильницькі дії сексуального характеру щодо ОСОБА_6 військовослужбовець зс рф ОСОБА_3 вчиняв систематично щоночі по декілька разів протягом тривалого часу, а саме приблизно з початку жовтня 2025 року, більш точної дати не встановлено, по 09.12.2025 включно, та припинив свою злочинну діяльність з причин, що не залежали від його волі, через потрапляння у полон до підрозділу Збройних Сил України.

Такими діями ОСОБА_3 принизив честь, гідність та спричинив моральні страждання потерпілій ОСОБА_6 .

Вказані дії є порушенням вимог ст. ст. 27, 32 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 (2) (b), (e), (a), (а.1), ст. 76 (1) Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977.

Таким чином, ОСОБА_3 жорстоко поводився з цивільним населенням, зокрема вчинив сексуальне насильство – зґвалтування, що є порушенням вимог ст. ст. 27, 32 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 (2)(b), (e), (a), (а.1), ст. 76 (1) Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977 та відповідно до ст. 8 (2)(b)(xxii) Римського статуту Міжнародного кримінального суду є воєнним злочином.

Умисні дії ОСОБА_3 , як воєнний злочин, виразились у жорстокому поводженні із цивільним населенням, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 438 КК України.

2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

У судовому засіданні, обвинуваченому ОСОБА_3 роз`яснювались положення статті 17 Женевської Конвенції про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року, за змістом якої «Кожний військовополонений під час допиту зобов`язаний повідомити лише своє прізвище, ім`я та військове звання, дату народження та армійський, полковий, особовий чи серійний номер або, якщо цього немає, іншу рівноцінну інформацію.»

Разом з тим, у судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених вище – не визнав, пояснив, що він відмовляється надавати покази з приводу підстав його перебування в Україні.

Однак, пояснив, що він громадянин рф, раніше неодноразово засуджувався за грабежі та розбої, загалом відбував покарання у місцях позбавлення волі 32 роки, та відбуваючи покарання у колонії в рф, він підписав у червні 2025 контракт із збройними силами рф, та отримав виплату 2 700000.00 рублів, потім отримував 230 000.00 щомісяця. Командування направило його із місць позбавлення волі, як військового рф, разом з іншими військовими рф на прізвиська « ОСОБА_11 », « ОСОБА_12 » в Україну, а саме в село Золотий Колодязь Донецької області, вони були у військовій формі збройних сил рф, зі зброєю. Наприкінці вересня 2025 року вони втратили зв`язок з командуванням. У них був наказ цивільних, підозрілих в живих не залишати, про це він говорив ОСОБА_13 , про це всі знали. У підвалі села ОСОБА_14 він проживав разом із « ОСОБА_15 », « ОСОБА_12 » та цивільними особами ОСОБА_13 та ОСОБА_10 . З ОСОБА_13 в них були романтичні відносини. ОСОБА_13 розповідала йому про своє життя, а він про своє, ніякої залежності у ОСОБА_13 від військових рф не було, вона доглядала за ними, вони спокійно жили. ОСОБА_13 його роздягала, переодягала після поранення, не погоджувалась робити уколи. Інтимні стосунки у них були добровільні та взаємні, коли вперше був статевий акт не пам`ятає, вони разом спали в підвалі, разом з іншими військовослужбовцями рф, статеві відносини були 1-2 рази на тиждень, зброя в цей час також була в підвалі разом з ними. ОСОБА_13 бачила зброю, оскільки підвал був маленького розміру, він їй не погрожував, не лякав, вона мала можливість залишити підвал, але йти було нікуди. Він приїхав до України, бо хотів «знятись» та влаштовувати своє життя.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, суд допитавши потерпілу, свідків, дослідивши письмові матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому діяння при вищевикладених обставинах.

Так, потерпіла ОСОБА_6 суду пояснила, що вона до села Золотий Колодязь Донецької області приїхала через евакуацію, їх протягом 2 років годувала Шахівська громада. Наприкінці серпня 2025 року були сильні обстріли, було розбито будинок, у якому вона проживала та доглядала за лежачим хворим чоловіком на ім`я ОСОБА_16 , який не мав можливості пересуватися та самостійно не міг себе доглядати. Мати ОСОБА_16 евакуювалась, а її просила доглядати за своїм сином. Коли будинок розбомбило, вони разом із чоловіком на ім`я ОСОБА_10 , другом ОСОБА_16 , витягли ОСОБА_16 під дерево на вулицю, спорудили там йому навіс і він там жив, а вона його годувала та доглядала, бо не могли його затягти у підвал, а самі вони з ОСОБА_10 стали жити у підвалах. Згодом, у їх підвал прийшли двоє військовослужбовці рф і почали жити з ними, вони були зі зброєю і вона з ОСОБА_10 не могли їм відмовити, потім цим двом військовослужбовцям рф по рації наказали уходити. Вони з ОСОБА_10 змінили підвал для проживання, оскільки його розбомбили, через деякий час до підвалу прийшов ОСОБА_3 із іншими військовослужбовцями рф та почали жити з ними. ОСОБА_3 сказав, що в них є наказ вбивати цивільних, але якщо вона буде з ним в стосунках все буде добре. ОСОБА_10 десь тиждень побув з ними, пішов шукати алкоголь, і більше не повернувся. Коли ОСОБА_3 поранило, вона його лікувала, він погрожував їй автоматом, погрожував вбити, вона вимушена була доглядати за ним, їй було страшно. А потім він сказав, що йому і автомат не потрібен, а він нажме «точку» або взагалі шию зверне. Вона вимушена була ходити шукати воду та їжу, ОСОБА_3 наказував, хоча було дуже страшно, літали дрони, вибухи. Ближче до ночі ОСОБА_3 її зґвалтував, вона говорила йому, що їй боляче, інші військовослужбовці звинувачували її в тому, що ОСОБА_3 її гвалтує. Це продовжувалось до ранку, вона говорила що їй боляче, вона просила її вбити, військові рф були з автоматами. У підвалі, під час статевого акту з ОСОБА_3 також були присутні інші військовослужбовці, в неї не було можливості залишити підвал, цивільних не було, допомоги не було у кого просити. У вцілілих підвалах були інші військові рф. Статеві акти відбувалися природнім шляхом кожної ночі до ранку. Інші військовослужбовці рф чули що, відбувається і стидили її, як їй не соромно у такому віці цим займатися, але вона не могла нічого зробити. Вперше це сталось через 2 дні після того як ОСОБА_3 з`явився, вона перебувала в цьому підвалі, було маленьке приміщення, в кожного було своє спальне місце із матраців, всі лежали один біля одного, її місце було поруч із ОСОБА_3 . Автомати були у всіх поруч, на неї зброю не наводив, хватався за автомат, коли хотів її налякати, оскільки знав, що вона боїться, вона не просила про допомогу, бо не мала до кого звертатись. ОСОБА_3 її залякував, а вона говорила йому про любов, щоб залишитись живою. Коли ОСОБА_3 вживав алкоголь, антісептики, був не в адекватному стані. ОСОБА_3 її гвалтував, їй немає сенсу брехати, вона хотіла жити. Вона просила її вбити, ОСОБА_3 її виганяв з підвалу, вона виходила і ходила під дронами, їй було дуже страшно. Інші військовослужбовці рф її не чіпали, вони були віком як її сини, намагались заступитись за неї. Всі події відбувались більше 2 місяців, доки їх не забрали військові «Азову».

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , суду повідомив, що він громадян рф, перебував в сізо рф за обвинуваченням у шахрайстві у особливо великих розмірах, санкція ч.4 ст. 159 кк рф передбачала покарання до 7 років позбавлення волі, він підписав контракт із збройними силами рф тому, що не ходів «сидіти». Приблизно з кінця серпня 2025 він, як військовослужбовець збройних сил рф, у військовій формі рф, зі зброєю перебував у селі Золотий Колодязь Донецької області в Україні, з метою закріплення на позиціях з ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , також з ними була цивільна особа - ОСОБА_13 . Вони були в ОСОБА_19 в складі російської армії, була зброя, наказу вбивати цивільних не було, він був частково в цивільному одязі, ОСОБА_3 , спочатку був в військовій формі, потім коли його поранили був в цивільному одязі. Після закріплення в Золотому колодязі спочатку вони жили в лісопосадках, потім десь у вересні знайшли підвал у селі Золотий Колодязь. Цивільна особа ОСОБА_13 , приходила до будинку набирати воду та попросила допомоги вибратись із ОСОБА_20 , але вони вже тоді втратили зв`язок із командуванням і не знали, що робити. ОСОБА_13 із чоловіком на ім`я ОСОБА_10 вселились до них у підвал. ОСОБА_10 потім пішов і не прийшов, що з ним трапилось йому це не відомо. Між ОСОБА_3 та ОСОБА_13 був роман, вони тримались за руки в підвалі. Він не знає чи були у них сексуальні стосунки, щось було, але він не прислухався. Підвал був розміром 2х2 метри чи 3х3метри, особисто не бачив та допускав, що між ними відбувались дії сексуального характеру. Їх зброя була в кутку підвалу. ОСОБА_3 не агресивний, ОСОБА_13 на ОСОБА_3 не скаржилась, ОСОБА_3 на неї зброю не наводив, не погрожував, могли сваритись, з яких причин невідомо, їх стосунки були добровільними. Після поранення ОСОБА_3 за ним доглядала ОСОБА_13 добровільно, та уколи не робила, оскільки боялась це робити, він її не примушував. У ОСОБА_13 не було можливості піти з підвалу, через обстріли та бомбардування і по цивільним і по військовим, їй би було страшно. Всіх хто були в підвалах взяли в полон 10.12.2025, та тих хто був в інших підвалах також, загалом приблизно 18 осіб .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що він громадянин рф, раніше у рф притягався до кримінальної відповідальності, був засуджений за збут наркотичних засобів до 5 років 6 місяців позбавлення волі та відбуваючи покарання у колонії підписав контракт із збройними силами рф, після чого надійшов наказ закріпитись в селі Золотий колодязь Донецької області в Україні, куди вони разом з іншими військовослужбовцями рф ОСОБА_3 , ОСОБА_17 потрапили в кінці вересня 2025 року, де познайомились з ОСОБА_13 . Жили вони всі в підвалі, де пробули до грудня 2025 року доки їх не взяли в полон. До цього підвалу вони прийшли з ОСОБА_13 разом з інших підвалів, оскільки їх розбили. Спочатку вони були у військовій формі з автоматами, потім переодяглись у цивільний одяг, коли були в підвалі зброя була поруч з ними. Між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , були романтичні відносини, вони приглядали один за одним, ОСОБА_13 добровільно доглядала ОСОБА_3 після поранення, та уколи йому робив він. Свідок пояснив, що він чув, що між ОСОБА_3 і ОСОБА_13 були сексуальні стосунки вночі в підвалі, підвал був розміром десь 6 квадратних метрів або 3х2 метри. Як вказав свідок, під час сексуальних контактів ОСОБА_21 і ОСОБА_13 він знаходився у підвалі у викопаному місці для сну, ОСОБА_22 спав біля дверей. Тобто сексуальні акти між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 були за їх присутності. У ОСОБА_13 можливість піти була лише на свій страх та ризик через атаки дронами, бо могло вбити. Конфліктів між ОСОБА_3 та ОСОБА_13 він не чув, допомоги вона не просила. ОСОБА_3 ОСОБА_13 не погрожував. Наказу вбивати цивільне населення йому не було, але від інших військовослужбовців йому стало відомо про те, що такий наказ керівництво віддавало. Він отримував наказ закріпитись в селі Золотий Колодязь Донецької області та утримувати позиції в підвалі, зброя їм видавалась, щоб вони змогли відстрілюватись. ЗСУ були у військовій формі зі зброєю, а цивільне населення ні. Як вказав свідок він переодягнувся в цивільний одяг коли його поранили. З цивільних осіб вони бачили лише ОСОБА_13 та чоловіка на ім`я ОСОБА_10 , де він дівся йому не відомо. Він не бачив, щоб ОСОБА_3 під час сексуальних відносин наводив зброю на потерпілу.

Крім вказаного, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами.

Так, як слідує із Протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12.12.2025, ОСОБА_6 повідомила про вчинення відносно неї військовослужбовцем рф ОСОБА_3 дій насильницького характеру із погрозами застосування сили та вбивства, чим примусив її вступити у статеві стосунки на протязі двох місяців.

Відповідно до постанови про забезпечення безпеки особи, що бере участь у кримінальному судочинстві від 12.12.2025 забезпечено щодо ОСОБА_6 заходи безпеки, з повною заміною анкетних даних в процесуальних документах на псевдонім, а саме: ОСОБА_23 .

Відповідно до протоколу огляду від 12.12.2025, оглядалися речі потерпілої ОСОБА_23 , а саме: блуза жіноча білого кольору, светр жіночий синього кольору, джинси жіночі чорного кольору, жіноча нижня білизна жовтого кольору, які визнані речовими доказами та зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів. На вищезазначені речі, відповідно до ухвали слідчого судді Заводського районного суду міста Кам`янського від 17.12.2025 накладено арешт.

Відповідно до Переліку територій, на яких велися активні бойові дії 07.05.2025, затвердженого, Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 №376 ( в редакції від 26 травня 2026 р. № 987) зазначено, серед інших населених пунктів, село Золотий Колодязь Шахівської територіальної громади Покровського району Донецької області,

Як слідує з Відповіді Шахівської сільської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 18.12.2025 №01-22/3193, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала з 05.03.2022 у АДРЕСА_2 у місці тимчасового проживання для ВПО до осені 2024, як евакуйована особа з с. Хлібодарівка Волноваського району, Донецької області. З осені 2024 мешкала у АДРЕСА_3 разом з ОСОБА_24 ІНФОРМАЦІЯ_3 , за яким доглядала за проханням матері останнього ОСОБА_25 ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки ОСОБА_24 через хворобу був прикутий до ліжка.

Відповідно до аналітичного профілю на фізичну особу ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у сел. Мотко Муєзерського району Карельської АРСР, громадянина російської федерації. За інформацією з відкритих джерел ймовірно притягався до кримінальної відповідальності за ст.. 158, ст. 161, ст. 162, КК рф, останній раз в 2021 за с. 158 кк рф до 4 років позбавлення волі, перебуваючи у виправній колонії №63 24.06.2025 підписав контракт на проходження військової служби, проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , НОМЕР_1 – бригади, 1- МСБ. У вересні 2025 отримав бойове завдання закріпитися у АДРЕСА_2 , де проживав у підвалі протягом 3-х місяців разом з військовослужбовцями рф «Афоня» «Грек».

За результатами висновку комплексної судово-психіатричної експертизи №77 від 22.01.2026, ситуація що досліджується за справою, є психотравмувальною для потерпілої ОСОБА_23 . Внаслідок досліджувальних обставин, які мали місце в період з жовтня по грудень 2025, у ОСОБА_23 виникали негативні психоемоційні переживання (страх за своє життя та здоров`я, переживання образи, фізичної безпорадності та приниження); дані дії погіршували соціальне функціонування та якість життя потерпілої, а тому їй завдано моральних страждань.

Аналіз досліджених за провадженням обставин дозволяє визначити, що досліджувальна ситуація (підекспертна у період з жовтня по грудень 2025 піддавалась сексуальному насильству з боку представника зс рф з позивним « ОСОБА_26 » - попередньо, ОСОБА_3 ) носила для підекспертної психотравмуючий характер, супроводжувалась почуттями страху за своє життя та здоров`я, фізичної безпорадності та образи, приниження. Внаслідок тривалої психотравмуючої у підекспертної тривали негативні психоемоційні переживання та больові страждання, які погіршували її соціальне функціонування, знижували якість її життя( больові відчуття), що становить психологічні страждання.

ОСОБА_23 у період здійснення відносно неї кримінального правопорушення, а саме станом на жовтень-грудень 2025, ознак будь-якого психічного розладу не виявляла. Станом на теперішній час, ознак будь-якого психічного розладу не виявляє.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідок ОСОБА_18 на фото під №1, за формою обличчя, очей та носу, впізнав ОСОБА_3 , з позивним « ОСОБА_26 » з яким він проходив службу у с. Золотий Колодязь Донецької області, де вони мешкали у підвалі із цивільною жінкою – ОСОБА_13 .

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідок ОСОБА_18 на фото під №3, за зовнішніми ознаками обличчя, формою обличчя, очами на носом, впізнав жінку на ім`я ОСОБА_13 , з якою він та ОСОБА_3 «Карп» мешкали в с. Золотий Колодязь Донецької області, та з якою у ОСОБА_3 , були систематичні статеві акти.

Під час проведення слідчого експерименту свідок ОСОБА_18 підтвердив покази які він надавав раніше та на карті позначив, де саме він та інші військовослужбовці ЗС РФ, зокрема військовослужбовець зс рф з позивним « ОСОБА_26 » мешкали з цивільною жінкою на ім`я ОСОБА_13 .

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідок ОСОБА_17 на фото під №4, за зовнішніми ознаками обличчя та віком, впізнав жінку на ім`я ОСОБА_13 , з якою він та інші військовослужбовці зс рф мешкали в с. Золотий Колодязь Донецької області та з якою «Карп» вступав в статеві відносини.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідок ОСОБА_17 на фото під №3, за зовнішніми ознаками обличчя та віком, впізнав ОСОБА_3 , з позивним « ОСОБА_26 » з яким він проходив службу у с. Золотий Колодязь Донецької області, у підвалі, та який вступав у статеві відносини з – ОСОБА_13 .

Під час проведення слідчого експерименту свідок ОСОБА_17 підтвердив покази які він надавав раніше та на карті позначив, де саме він та інші військовослужбовці ЗС РФ, зокрема військовослужбовець зс рф з позивним « ОСОБА_26 » мешкали з цивільною жінкою на ім`я ОСОБА_13 .

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.02.2026 ОСОБА_23 на фото під №6, за зовнішніми прикметами: зачіскою, очам, носом, - впізнала військовослужбовця зсрф з позивним « ОСОБА_26 » ОСОБА_3 , який в період з кінця серпня 2025 по 09.12.2025 мешкав з нею та іншими військовослужбовцями зс рф в підвалі в с. Золотий Колодязь Донецької області.

Як слідує з дослідженого у суді, слідчого експерименту 04.02.2026 потерпіла ОСОБА_23 на запропонованій карті позначила, де саме вона та військовослужбовці зс рф, зокрема військовослужбовець зс рф з позивним « ОСОБА_26 » мешкали, та стосовно якої останнім здійснювались насильницькі дії сексуального та психологічного характеру.

Відповідно до протоколу огляду від 05.02.2026 з метою встановлення точних координат на супутниковому зображенні встановлено територію домоволодіння на який вказала потерпіла ОСОБА_23 та встановлено координати «48.522655969670815, 37.23137563448693» (48о31`21.6``№37о13`53.0``Е).

Відповідно до протоколу огляду публікації у мережі Інтернет оглядалась публікація із назвою «Майже взвод полонених на добу. Інтернаціональний батальйон « ІНФОРМАЦІЯ_5 » зачищає село під Добропіллям», де особа 9, ймовірно «Карп» розповідає про погане ставлення свого командування до них, та до нього, як до пораненого. Оскільки його було поранено та він три місяці знаходився без медикаментів.

Як слідує з Виписки із медичної карти амбулаторного(стаціонарного) хворого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув до Державної установи «Табір для тримання військовополонених «Центр 5» 03.01.2026. в медичній карті в наявності довідка №145 в/п про фіксацію тілесних, які отримав при виконанні збройної агресії проти СОУ:ВОСП н/3 лівої гомілки. Консолідований перелом лівої гомілки.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 30.04.2026 ОСОБА_3 у присутності захисника та перекладача, власноручно на карті вказав де саме він та інші військовослужбовці зс рф мешкали із цивільною жінкою на ім`я ОСОБА_13 .

Відповідно до Висновку експерта №82 за результатами судово-психіатричної експертизи від 21.05.2026 ОСОБА_3 в період часу, відповідний до інкримінованого кримінального правопорушення, ознак будь-якого психічного розладу не виявляв. За психічним станом ОСОБА_3 в період часу, відповідний до інкримінованого кримінального правопорушення, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_3 ознак будь-якого психічного розладу не виявляє. За психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_3 в період часу, відповідний до інкримінованого кримінального правопорушення, не перебував у стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності. За психічним станом міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. ОСОБА_3 за психічним станом надання психіатричної допомоги в примусовому порядку не потребує.

Відповідно до постанови слідчого від 16.06.2026 за заявою потерпілої ОСОБА_6 від 16.06.2026 скасовані заходи безпеки, визначені п. «ж» ч.1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні», а саме забезпечення конфіденційності відомостей про особу, які було вжито до потерпілої ОСОБА_6 .

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст.94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

В своїх рішеннях «Ірландія проти Сполучного Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів, суд як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співвідношення достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Судом встановлено, що вказані у вироку та дослідженні в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення саме за ч.1 ст. 438 КК України, доведеності вини у його вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.

При цьому, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_5 про добровільність статевих відносин між обвинуваченим та потерпілою, суд відхиляє як неспроможні, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 під час інкримінованих йому подій у вересні 2025 року, виконуючи наказ військового керівництва збройних сил рф, потрапив до села Золотий Колодязь Донецької області в Україні, був військовослужбовцем рф, перебуваючи у військовій формі зі зброєю, отримав наказ від свого командування «цивільних, підозрілих в живих не залишати, про це він говорив ОСОБА_13 , про це всі знали». ОСОБА_3 достовірно розумів, що громадянка України потерпіла ОСОБА_6 , відноситься до цивільного населення та має право за будь-яких обставин на особисту повагу, повагу до своєї честі. ОСОБА_3 , як військовослужбовець рф, достовірно розумів, що ОСОБА_6 як жінка, потребує особливого захисту, зокрема, захисту від зґвалтування чи будь-якої іншої форми посягання на її моральність, потребує захисту від іншого брутального поводження з боку військовослужбовців. Попри наведене, ОСОБА_3 , погрожуючи застосувати зброю та фізичне насильство, шляхом використання примусового середовища, вчинив сексуальне насильство – зґвалтування потерпілої ОСОБА_6 , тим самим грубо порушив вимоги ст. ст. 27, 32 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 (2)(b), (e), (a), (а.1), ст. 76 (1) Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977 та відповідно до ст. 8 (2)(b)(xxii) Римського статуту Міжнародного кримінального суду є воєнним злочином.

Доводи ОСОБА_3 про його романтичні добровільні стосунки із потерпілою ОСОБА_6 суд відхиляє як надумані та неспроможні, оскільки, романтичні стосунки у розумінні загальноприйнятих норм моралі, визначаються як взаємні, постійні та добровільні взаємодії між двома людьми, які базуються на емоційному потягу, прихильності та коханні, спільними планами на майбутнє.

Між тим, як свідчать фактичні обставини даного провадження, обвинувачений ОСОБА_3 із потерпілою ОСОБА_6 , чоловіком на ім`я ОСОБА_10 , та ще двома військовими рф, свідками по справі ОСОБА_18 і ОСОБА_17 , проживали у підвальному приміщені, розміром орієнтовно 2х3 м. де ОСОБА_3 , вчинив щодо ОСОБА_6 зґвалтування. Ці дії були очевидними і для свідків ОСОБА_18 і ОСОБА_17 , які хоча і зазначали про добровільну згоду потерпілої, проте, їх покази в цій частині, як і покази обвинуваченого спростовуються Висновком комплексної судово-психіатричної експертизи №77 від 22.01.2026, за змістом якої ситуація що досліджується за справою, є психотравмувальною для потерпілої ОСОБА_23 . Внаслідок досліджувальних обставин, які мали місце в період з жовтня по грудень 2025, у ОСОБА_23 виникали негативні психоемоційні переживання (страх за своє життя та здоров`я, переживання образи, фізичної безпорадності та приниження); дані дії погіршували соціальне функціонування та якість життя потерпілої, а тому їй завдано моральних страждань.

Аналіз досліджених за провадженням обставин дозволяє визначити, що досліджувальна ситуація (підекспертна у період з жовтня по грудень 2025 піддавалась сексуальному насильству з боку представника зс рф з позивним « ОСОБА_26 » - попередньо, ОСОБА_3 ) носила для підекспертної психотравмуючий характер, супроводжувалась почуттями страху за своє життя та здоров`я, фізичної безпорадності та образи, приниження. Внаслідок тривалої психотравмуючої у підекспертної тривали негативні психоемоційні переживання та больові страждання, які погіршували її соціальне функціонування, знижували якість її життя( больові відчуття), що становить психологічні страждання.

У свою чергу, покази потерпілої ОСОБА_6 є послідовними, логічними та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами, її покази в суді, підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а саме протоколами слідчих експериментів, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, висновками судових експертиз, а також показами, як свідків ОСОБА_18 і ОСОБА_17 так і самого обвинуваченого ОСОБА_3 , який підтвердив статеві відносини з потерпілою.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , як представник збройних сил держави-агресора, погрожуючи вбивством у разі непокори, вчиняв насильницькі дії сексуального характеру щодо цивільної жінки ОСОБА_6 , яка перебувала в умовах окупації та була позбавлена можливості захистити себе від озброєних військовослужбовців держави-агресора, при цьому, не маючи можливості залишити місце свого перебування, звернутися по допомогу.

Суд відхиляє доводи захисника ОСОБА_5 в частині відсутності доказів заподіяння шкоди здоров`ю потерпілої, на його думку, оскільки Висновком експерта №153 від 15.12.2025 зафіксовано неможливість встановити факту останнього статевого акту, тілесних ушкоджень у потерпілої не виявлено, у тому числі і в області статевих органів, тому, відсутні докази заподіяння шкоди.

Проте, вказані доводи захисника спростовуються Висновком комплексної судово-психіатричної експертизи №77 від 22.01.2026, за змістом якої досліджувальна ситуація (підекспертна у період з жовтня по грудень 2025 піддавалась сексуальному насильству з боку представника зс рф з позивним « ОСОБА_26 » - попередньо, ОСОБА_3 ) носила для підекспертної психотравмуючий характер, супроводжувалась почуттями страху за своє життя та здоров`я, фізичної безпорадності та образи, приниження. Внаслідок тривалої психотравмуючої у підекспертної тривали негативні психоемоційні переживання та больові страждання, які погіршували її соціальне функціонування, знижували якість її життя( больові відчуття), що становить психологічні страждання.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до показів потерпілої ОСОБА_6 вона і не заперечувала, що погоджувалась на статеві відносини, оскільки ОСОБА_3 її залякував, а вона говорила йому про любов, щоб залишитись живою. У той же час, потерпіла не вказувала про спричинення їй ОСОБА_3 тілесних ушкоджень. Те, що у експертам не вдалось встановити факт останнього статевого акту, то це логічно пояснюється дослідною частиною Висновку експерта № 153 від 18.12.2025, де йдеться про те, що «біологічний матеріал…. Не вилучався через довгий строк з останнього статевого акту до моменту освідування, а також неодноразовий туалет статевих органів».

Є хибними і доводи захисника ОСОБА_5 в частині того, що оскільки, на його думку, потерпіла ОСОБА_23 ( ОСОБА_6 ), відповідно до висновку комплексної судово-психіатричної експертизи №77 від 22.01.2026, у період здійснення відносно неї кримінального правопорушення, а саме станом на жовтень-грудень 2025, ознак будь-якого психічного розладу не виявляла, станом на теперішній час, ознак будь-якого психічного розладу не виявляє, тому, вона і не мала тяжкого психопатологічного чи психіатричного наслідку у потерпілої. А самі по собі психоемоційні переживання у цивільної особи, яка перебувала в зоні збройного конфлікту під час воєнного стану, є природною реакцією на загальну обстановку війни, а не доказом вини конкретно ОСОБА_3 .

Суд не погоджується із вказаними доводами захисника ОСОБА_5 , оскільки метою проведення судово-психіатричної експертизи є з`ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними. У свою чергу відсутність клінічного психіатричного діагнозу не означає відсутність психологічної травми. Психіатрична експертиза виявляє медичні психічні захворювання, тоді як психологічна травма є емоційною раною та реакцією здорової психіки на надзвичайний стрес. Психологічна експертиза – один з видів судової експертизи, який встановлює ті особливості психічної діяльності та такі їх прояви в поведінці особи, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки. Висновок судово-психологічної експертизи є самостійним доказом у кримінальному та цивільному процесах. Судово-психологічна експертиза спрямована на дослідження явищ психіки, тому проводиться переважно відносно психічно здорових людей. Її призначення доцільно, якщо психічне здоров`я осіб, які направляються на експертизу, не викликає сумніву чи підтверджено висновком судово-психіатричної експертизи.

Тобто, особа може не мати психічного розладу, але страждати від наслідків травматичної події, що і було встановлено в межах даного кримінального провадження, та достовірно встановлено, що потерпіла у період з жовтня по грудень 2025 піддавалась сексуальному насильству з боку представника зс рф з позивним « ОСОБА_26 » - попередньо, ОСОБА_3 , у зв`язку з чим і отримала психологічні страждання.

Є безпідставними твердження захисника про те, що експерти, які складали Висновок №77 від 22.01.2026 досліджували лише копії матеріалів справи, надані слідчим. Однак вказані твердження захисника є хибними, оскільки потерпіла особисто була присутня під час проведення експертизи що слідує з розділу Висновку 21. Відомості, отримані при дослідженні поданих на експертизу об`єктів, що стосуються психологічного стану особи: Анамнез життя: з матеріалів кримінального провадження, співбесіди з під експертною…( том 2 а.п.219)Анамнез хвороби: зі слів, активно за допомогою до психіатра не зверталась… Дані клінічного дослідження..: скарг не висуває. Психічний стан: в кабінет, де проводиться експертиза, зайшла спокійно ( том 2 а.п.221)…«Психологічне дослідження» ( том 2 а.п.222) із потерпілою ОСОБА_23 ( ОСОБА_6 ) проводилась діагностично-спрямована бесіда, під час якої вона поводилась «безпосередньо, простодушно. Емоційно дещо лабільна, виразна, відкрита, доволі конформна та «слухняна» у контакті»

Щодо доводів захисника в частині відсутності: протоколів огляду місця події, відсутність речових доказів та ДНК слідів, відсутність фото-та відео фіксації, суд зазначає наступне.

Слідчі (розшукові) дії, які стосуються пошуку, виявлення та документування слідів і об`єктів воєнних злочинів, мають певні особливості, обумовлені як механізмом злочину, так і специфікою воєнного стану. Так, дійсно, суд погоджується з доводами захисника, що огляд місця події має важливе значення для досягнення завдань кримінального провадження, якими є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Разом з тим, в умовах збройного конфлікту типовими місцями огляду є: руйнування об`єктів цивільної інфраструктури внаслідок артилерійських і ракетних обстрілів, бомбардувань, перебування військовослужбовців та найманців країни агресора; зберігання та перебування військової техніки і боєприпасів, а тому непроведення огляду місця події в зоні активних бойових дій є обґрунтованим через пряму загрозу життю слідчих, прокурорів, спеціалістів, інших осіб, що залучаються до огляду. При цьому, Закон дозволяє використовувати альтернативні методи фіксації (фото, відео, супутникові дані, показання свідків), оскільки безпека людей є пріоритетом.

Тому, з огляду за на зазначене, оскільки відповідно до Переліку територій, на яких велися активні бойові дії, зазначено, серед інших населених пунктів і село Золотий Колодязь Шахівської територіальної громади Покровського району Донецької області, слідчим і були проведені слідчі експерименти за участі потерпілої ОСОБА_23 ( ОСОБА_6 ) , обвинуваченого ОСОБА_3 і свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , які на карті позначили, де саме вони проживали у підвалі одного з будинків села Золотий Колодязь Донецької області. При цьому, жоден із перелічених осіб не заперечували про своє перебування саме у визначеному населеному пункті.

Судом не встановлено будь-яких порушень прав на захист обвинуваченого ОСОБА_3 , так 16.04.2026 та 30.04.2026 відповідно до постанов прокурора, до участі у справі, враховуючи, що громадян рф ОСОБА_3 причетний до вчинення кримінального правопорушення, були залучені перекладачі ОСОБА_27 та ОСОБА_28

30.04.2026 о 10.09 годині ОСОБА_3 отримав повідомлення про підозру у перекладі на його рідну мову.

Після чого, того ж дня, вже в статусі підозрюваного, ОСОБА_3 30.04.2026 10.10-10.15 годині було роз`яснено його право на захист, і він висловив бажання скористатися безкоштовними послугами захисника. Внаслідок чого, слідчим того ж дня, 30.04.2026 винесена постанова про доручення призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та Доручено Південно-Східному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити адвоката для здійснення захисту підозрюваного ОСОБА_3 та забезпечити прибуття адвоката на 13.00 год. 30.04.2026 до Державної установи «Табір для тримання військовополонених »Центр №5»

Відповідно до Доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, у кримінальному провадженні, Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги призначив адвоката ОСОБА_29 для надання безоплатної вторинної правничої допомоги для здійснення захисту ОСОБА_3 вказаний документ було відправлено 11-38 год. 30.04.2026.

Після чого, захисник ОСОБА_29 о 18.30 год. 30.04.2026 поставив свій підпис у повідомленні про підозру отриману ОСОБА_3 30.04.2026 о 10.09 год.

Разом з тим, відсутність захисника під час повідомлення ОСОБА_3 про підозру не впливає на законність цієї процесуальної дії, оскільки КПК не містить жодних застережень про необхідність залучення захисника при повідомленні особі про підозру, на це вказав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 5 серпня 2025 року по справі №711/171/24.

У подальшому, в присутності захисника ОСОБА_29 , відбувався допит ОСОБА_3 у статусі підозрюваного, та проводився слідчий експеримент, із роз`ясненням статті 63 Конституції України, за змістом якої «Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.», а також статті 17 Женевської Конвенції про поводження із військовополоненими «Кожний військовополонений під час допиту зобов`язаний повідомити лише своє прізвище, ім`я та військове звання, дату народження та армійський, полковий, особовий чи серійний номер або, якщо цього немає, іншу рівноцінну інформацію. Якщо він свідомо порушує це правило, то цим він може зумовити обмеження переваг, які надаються відповідно до його звання або статусу.»

Тобто, без захисника жодна слідча дія після повідомлення ОСОБА_3 про підозру проведена не була, що свідчить про надуманість доводів захисника ОСОБА_5 в частині порушення права на захист ОСОБА_3 .

Технічна помилка у званні слідчого відділу СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_30 «старший лейтенант поліції» у пам`ятці про Права підозрюваного не впливає на висновки про допустимість зібраних доказів в даному кримінальному провадженні, оскільки повноваження старшого слідчого відділу розслідування злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, СУ ГУНП в Донецькій області капітана поліції ОСОБА_31 , визначені постановою про утворення міжвідомчої слідчої групи від 12.12.2025.

3.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 і його умисні дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 438 КК України, як воєнний злочин, що виразилось у жорстокому поводженні із цивільним населенням.

4.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Судом не встановлено обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання

5.Мотиви призначення покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, який скоєно умисно, і, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжкого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем збройних сил рф, свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав, не розкаявся у вчиненому, не вибачився перед потерпілою.

Таким чином, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує:

вищенаведені обставини, позицію прокурора який просив призначити покарання у виді позбавлення волі, потерпіла просила призначити покарання відповідно до чинного законодавства, обвинуваченого та його захисника, які просили суд ухвалити виправдувальний вирок, також суд враховує відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому, дані про його особу, суд вважає за необхідне призначити покарання виключно у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 438 КК України.

Оскільки саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, що свідчить про те, що злочин має підвищену суспільну небезпечність, вчинив цей злочин обвинувачений з прямим умислом, а тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства із реальним відбування покарання.

Підстав ухвалення відносно ОСОБА_3 виправдувального вироку – судом не встановлено.

6.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 – у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили продовжити.

За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України, із ОСОБА_3 , необхідно стягнути витрати пов`язані із проведенням судових експертиз.

Питання про долю речових доказів суд вирішує у відповідності до приписів ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст. 7-29, 94, 368, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 438 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років.

До набрання вироком законної сили продовжити дію раніше обраного ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».

Зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання, час перебування його під вартою, у якості запобіжного заходу, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 05.05.2026 по 11.08.2026 включно.

Скасувати арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Заводського районного суду міста Кам`янського від 17.12.2025 та речові докази ( зберігаються в камері речових доказів Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області) а саме : блуза жіноча білого кольору, светр жіночий синього кольору, джинси жіночі чорного кольору, жіноча нижня білизна жовтого кольору, первинне пакування, які містяться в спец.пакеті №6279093 – знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати пов`язані із проведенням судових експертиз в сумі 28 485.20 ( том №2 а.п.192) гривень.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, – з моменту вручення йому копії вироку, до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя Амур-Нижньодніпровського

районного суду м. Дніпра ОСОБА_32