Вирок від 10 серпня 2026 р. у справі №519/672/26 — Південний міський суд Одеської області

Справа № 519/672/26

1-кп/519/61/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 м. Південне

Південний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Південне кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.04.2026 за №12026162200000198, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Бузинове, Іванівського району, Одеської області, українець за національністю, громадянин України, не працевлаштований, вдовець, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2025 року постановою Комінтернівського районного суду Одеської області по справі № 504/4760/24, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та йому призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, яка набрала законної сили 25 квітня 2025 року.

Вищезазначену постанову суду ОСОБА_4 отримав та не оскаржував у законному порядку, тобто був ознайомлений про позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки.

18 грудня 2025 року постановою Південного міського суду Одеської області по справі № 519/2316/25, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та йому призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 14 років 6 місяців, яка набрала законної сили 19 грудня 2025 року.

Вищезазначену постанову суду ОСОБА_4 отримав та не оскаржував у законному порядку, тобто був ознайомлений про позбавлення права керування транспортними засобами строком на строк 14 років 6 місяців.

Разом з цим, ОСОБА_4 достовірно знаючи, що його позбавлено права керування транспортним засобами вказаними постановами суду усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, маючи реальну можливість виконати вищезазначені постанови суду, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, ігноруючи судові рішення щодо заборони керування транспортними засобами, здійснював керування транспортним засобом, тобто умисно не виконав постанови судів, за наступних обставин.

Так, 06 квітня 2026 року приблизно 16:40 годині, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи з вищезазначеним умислом, мотивом та метою, будучи позбавленим судовими рішеннями права керування транспортними засобами, нехтуючи вказаним судовим заборонам, здійснював керування транспортним засобом марки – HYUNDAI модель TUCSON д\н НОМЕР_1 , по вул. Хіміків в м. Південне, Одеської області та рухаючись по дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, рухався в крайній лівій смузі при вільній правій, чим порушив п.п. 11.5 ПДР України, де був зупинений працівниками поліції у складі екіпажу сектору реагування патрульної поліції ВнП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області.

Таким чином, з урахуванням вищевказаних обставин, ОСОБА_4 умисно не виконав постанову Комінтернівського районного суду Одеської області по справі № 504/4760/24 від 15.04.2025 та постанову Південного міського суду Одеської області по справі № 519/2316/25 від 18.12.2025 у частині позбавлення права (тобто заборона) керування транспортними засобами.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за вищевикладених обставин визнав повністю. Підтвердив, що йому відомо про те, що він позбавлений права керування транспортними засобами відповідно до постанови Комінтернівського районного суду Одеської області по справі № 504/4760/24 від 15.04.2025 та постанови Південного міського суду Одеської області по справі № 519/2316/25 від 18.12.2025 на загальний строк 14 років 6 місяців. 06 квітня 2026 року приблизно 16:40 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, здійснював керування транспортним засобом HYUNDAI по вул. Хіміків в м. Південне, Одеської області, де був зупинений працівниками поліції. У вчиненому розкаюється, просить суворо не карати та зазначає, що зробив відповідні висновки.

Показання ОСОБА_4 є послідовними та логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, а тому суд вважає ці показання достовірними.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за вищевикладених обставин, прокурор також не оспорює фактичні обставини провадження, суд за згодою учасників судового провадження визнає недоцільним дослідження інших доказів щодо фактичних обставин справи. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції. Судом роз`яснено учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Суд визнає доведеним наведене формулювання обвинувачення та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Згідно ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття та сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які передбачені ст. 67 КК України та обтяжують покарання ОСОБА_4 , є вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до положень ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень, а покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

При призначенні покарання суд також приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини. В справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. В справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 так і в справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Також у справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його характеристику, обставини, що пом`якшують покарання, а також обставини, які обтяжують покарання.

Судом також враховується, що обвинувачений вдівець, зі слів систематично працює за контрактом моряком, сам виховує двох дітей, одна з яких неповнолітня, раніше не судимий, на профілактичному обліку у лікаря-психіатра чи лікаря-нарколога не перебуває.

На підставі викладеного, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність вважає, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді штрафу, що відповідатиме меті покарання, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Приходячи до такого висновку, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Процесуальні витрати у справі відсутні.

Відомості про майно, на яке накладено арешт, речові докази у суду відсутні, тому дані питання судом не вирішувалися.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись статтями 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Південний міський суд Одеської області, з особливостями, передбаченими ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками судового провадження. У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_5