Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №751/3978/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 751/3978/26 Головуючий у 1 інстанції Овсієнко Ю. К.

Провадження № 33/4823/705/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі: судді Мазура С.А.,

за участі: особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Хайтова П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Хайтова П.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 липня 2026 року,

встановив:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з нього на корить держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Місцевим судом встановлено, що 13.04.2026 року об 11:18 год ОСОБА_1 у м. Чернігів по вул. Олександра Довженка, 132, керував транспортним засобом «Mitsubishi», р.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку, проводився на місці зупинки із застосуванням приладу «Драгер ARMF», результат 0,36 проміле, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись із рішенням суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що поза належною увагою суду залишилось те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, у матеріалах справи є рапорт начальника восьмого відділення спеціального ведення спеціальних заходів другого загону спеціальних заходів військової частини ОСОБА_2 , яким підтверджується перебування ОСОБА_1 13.04.2026 року на військовій службі та виконання ним службових обов`язків, використовуючи службовий автомобіль. Відеозаписом підтверджується, що водій одразу повідомив працівникам поліції, що слідує на СТО з метою ремонту службового автомобіля. Перебував у цивільному одязі, що викликано необхідністю перебування в такому вигляді серед цивільного населення. Також вказує, що наданими документами підтверджується належність керованого автомобіля до службового, про що надані документи, а невідповідність номерного знаку викликана службовою необхідністю, тоді як VIN-код був перевірений працівниками поліції та співпадав. При цьому вказує, що огляд було проведено з порушенням положень КУпАП, оскільки огляд військовослужбовця має проводитися у відповідності до положень ст. 266-1 КУпАП, тому він не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки його дії охоплюються об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 172-20 КУпАП. Крім того, зазначає, що наданими документами підтверджується, що на дату зупинки ОСОБА_1 хворів та за призначенням медичного працівника військової частини, використовував спрей Хепілор, до складу якого входить етанол, а при продутті приладу Драгер палив, що могло вплинути на правильність результату тесту, тому вважає, що вина його підзахисного не доведена поза розумним сумнівом і такі сумніви мають тлумачитися на користь особи.

Дослідивши апеляційну скаргу, вислухавши апелянта та особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, які підтримали апеляційну скаргу, просивши її задовольнити із викладених підстав, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 639555 від 13.04.2026 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, зі згоди водія, проводився за допомогою приладу «Драгер», результат 0,36 проміле, чим порушив п. 2.9 ПДР.

Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. ст. 254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст. 255 КУпАП, а наведені в ньому обставини об`єктивно підтверджуються іншими доказами, дослідженими судом, зокрема відеозаписом із відеореєстратора та нагрудних камер поліцейських, яким зафіксовано рух автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та його зупинку через технічні несправності автомобіля (дим з боку переднього колеса), про що йому було повідомлено працівниками поліції після зупинки. Водій повідомив, що дійсно побачив таку несправність та направляється на СТО. Після перевірки документів, у ході розмови з водієм було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, виражене тремтіння пальців рух та різка зміна шкірного покриву обличчя. На питання поліцейського чи вживав алкогольні напої, водій повідомив, що вживав напередодні, до 10 годин вечора, в подальшому уточнив, що вживав коньяк. На запропонований огляд за допомогою приладу Драгер погодився, результат показав 0,36 проміле, проти результату якого не заперечував та погодився з таким, допускаючи, що такий «вихлоп» можливий після вчорашнього. Жодних заперечень від водія не надходило. Після цього було складено матеріали про адміністративне правопорушення.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, є одним із джерел доказів, у силу положень ст. 251 КУпАП.

Згідно з результатом проведеного тесту на алкоголь із використанням спеціальних технічних засобів, з яким ОСОБА_1 погодився, про що поставив підпис, результат – 0,36 проміле (а.с. 4).

Таким чином, місцевий суд, розглядаючи справу по суті, правильно встановив фактичні обставини, які полягали у керуванні ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Відеозапис є одним із об`єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення. Відеозапис суд оцінює у сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними у даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційні доводи стосовно незгоди з проведенням огляду на стан алкогольного сп`яніння у відповідності до ст. 266 КУпАП та кваліфікацією дій за ст. 130 КУпАП, вважаючи, що його дії підпадають під диспозицію ст. 172-20 КУпАП і відповідно, огляд мав проводитись згідно зі ст. 266-1 КУпАП, оскільки він є військовослужбовцем, неспроможні у цьому судовому провадженні.

Положеннями ст. 172-20 КУпАП передбачено відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Огляд таких осіб проводиться на підставі ст. 266-1 КУпАП.

Тоді як за ст. 130 КУпАП настає відповідальність за керування транспортними засобами особами, зокрема, в стані алкогольного сп`яніння і їх огляд проводиться на підставі положень ст. 266 КУпАП.

За змістом ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Виходячи з аналізу вказаних норм для визначення порядку огляду та кваліфікації дій військовослужбовця, який керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, підлягає встановленню у кожному конкретному випадку факт виконання ним обов`язків військової служби.

У цьому судовому проваджені не встановлено факту безпосереднього виконання ОСОБА_1 службових обов`язків під час керування транспортним засобом у цивільному населеному пункті, поза межами території будь-якої військової частини чи військового об`єкту та його зупинки за встановлених обставин, оскільки згідно з відеозаписом, водій на місці зупинки таких обставин не повідомляв, слідування на автомобілі на СТО, виходячи з розмови, зафіксованої на відео, ситуативне, оскільки на те, що з колеса йде дим, йому вказали поліцейські, які через це зупинили автомобіль, будь-яких повідомлень про те, що він діє в межах службових повноважень на виконання службового завдання ОСОБА_1 не повідомляв, як і не повідомляв про хворобливий стан та вживання лікарського препарату, а навпаки, повідомив, що напередодні вживав міцний алкогольний напій, допускаючи, що таке могло дати відповідний результат, що повною мірою узгоджується із показником пройденого тестування приладом Драгер.

Такі обставини повною мірою спростовують інформацію сторони захисту щодо виконання обов`язків служби ОСОБА_1 на момент його зупинки, з посиланням на рапорт начальника відділення військової часини, яку слід розцінити як намагання посприяти уникненню встановленої законом відповідальності, оскільки вона суперечить безпосередньо зафіксованій технічними засобами поведінці самого ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції. Апеляційний суд виходить із того, що саме об`єктивно зафіксована технічними засобами поведінка учасників події має підвищену доказову цінність порівняно з поясненнями, наданими після виникнення спору щодо фактичних обставин справи, оскільки така поведінка відображає природний перебіг подій та не залежить від подальшого обрання особою способу свого захисту.

А сам факт перебування ОСОБА_1 в якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідність проведення огляду в особливому порядку, оскільки даних про те, що він виконував саме бойове завдання, яке б зобов`язувало його у той момент керувати у стані алкогольного сп`яніння навіть службовим автомобілем, суду не надано.

Отже, у цьому випадку він як суб`єкт правопорушення є саме водієм, а тому його огляд на стан алкогольного сп`яніння обґрунтовано було запропоновано відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, зокрема на місці зупинки, на що останній погодився та пройшов такий, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відтак, доводи апеляційної скарги про відсутність складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу.

Решта доводів апеляційної скарги, зокрема сумніви у результаті огляду із посиланням на лікарський препарат та паління під час проходження огляду, а також належність керованого автомобіля військовій частині не спростовують висновків суду та не викликають «розумного сумніву» у доведеності вини ОСОБА_1 дослідженими доказами.

Стягнення призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності і яка є безальтернативною.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Хайтова П.В. – залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяС. А. Мазур