Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №748/2138/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 748/2138/26 Головуючий у 1 інстанції Хоменко Л. В.

Провадження № 33/4823/702/26

Категорія - ч.3 ст.172-20 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі головуючого судді Сиволапа Д.С., з участю захисника - Поліщука А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Поліщука А.Ю. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 липня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

Місцевим судом встановлено, що о 07 год. 00 хв. 03 липня 2026 року, військовослужбовець ОСОБА_1 знаходячись на території військової частини, що дислокується у АДРЕСА_3 , в умовах особливого періоду, перебував з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, не стійка хода, нечітка мова), відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Не погодившись із рішенням суду, захисник Поліщук А.Ю. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного складу даного правопорушення. Вважає постанову місцевого суду незаконною, необґрунтованою, винесеною з істотним порушенням норм процесуального права, що потягло за собою грубе обмеження права на захист. Зазначає, що на момент проведення судового засідання 15.07.2026 місцевий суд володів офіційно інформацією про наявність клопотання захисту про відкладення справи та був зобов`язаний розглянути його в установленому законом порядку. Проігнорувавши подане 14.07.2026 клопотання та зафіксувавши у постанові завідомо відсутній факт «ненадходження клопотань», суд першої інстанції позбавив ОСОБА_1 та його захисника законного права на участь у судовому засіданні, надання пояснень та дослідження доказів, що є грубим порушенням ст. 268 КУпАП права на справедливий суд. Крім того, ОСОБА_1 має психоневрологічне захворювання та на даний час проходить стаціонарне лікування в КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня». Посилається на те, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення пне дотримувався вимог ст. 280 КУпАП, оскільки не встановив дані про особу правопорушника, зокрема тієї обставини, що він страждає психічними розладами, а відповідно не з`ясував чи винна вона у вчиненні правопорушення та чи підлягає адміністративній відповідальності. Вказує на відсутність акта медичного огляду на стан сп`яніння, а отже відповідний висновок без акта медичного огляду не може вважатися достатнім беззаперечним доказом вини особи. Також, вказує на те, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що під час проведення огляду була присутня уповноважена особа, також відсутні документи, які підтверджують її повноваження. Посилається на те, що матеріали справи не містять наказу командира військової частини, витягу з такого наказу або іншого документа, який підтверджує повноваження особи, що склала протокол про адміністративне правопорушення. Звертає увагу на те, що в ЗСУ право складати протокол мають лише спеціально уповноважені особи, а не будь хто з військовослужбовців. Вказує, що ймовірні свідки правопорушення перебувають у системі службової підлеглості, а тому існують об`єктивні сумніви щодо незалежності та неупередженості їх показань.

У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином.

Присутній в судовому засіданні захисник Поліщук А.Ю. вважав можливим проводити апеляційний розгляд без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що узгоджується з вимогами ч.6 ст.294 КУпАП.

Отже суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Заслухавши пояснення апелянта на підтримку апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Адміністративна відповідальність за ч.3 ст.172-20 КУпАП передбачена, зокрема, за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, в умовах особливого періоду.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

За змістом ч.1 ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 №264/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався. Тобто на даний час на всій території України діє особливий період.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 255 КУпАП, командири (начальники) військових частин (установ, закладів), командири підрозділів, які уповноважені на те командирами (начальниками) військових частин (установ, закладів) складають протоколи, передбачені статтями 172-10 - 172-20 КУпАП.

Із копії посвідчення офіцера НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що він є військовослужбовцем з 10.07.2000 (а.с.11).

Як зазначено у протоколі серії А4463 № 47 про військове адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП від 03.07.2026, військовослужбовець ОСОБА_1 03 липня 2026 року о 07 год. 00 хв., знаходячись на території військової частини, що дислокується у АДРЕСА_3 , в умовах особливого періоду, перебував з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, не стійка хода, нечітка мова), відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Згідно вказаного протоколу, ОСОБА_1 від надання пояснень та підпису у протоколі відмовився у присутності свідків ( а.с.3-4).

Протокол про військове адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений уповноваженою особою (командиром військової частини) з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, передбачені вищевказаною статтею та суттєвих недоліків не має. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки такі узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Отже, даний протокол є документом, що фактично містить твердження компетентного державного органу про вчинення особою адміністративного правопорушення та одночасно є одним з джерел доказів, у силу положень ст. 251 КУпАП.

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння під час перебування на території військової частини, що дислокується у АДРЕСА_3 , в умовах особливого періоду, підтверджується:

- рапортом старшого лейтенанта ОСОБА_3 згідно якого, 03.07.2026 він був черговим військового містечка № НОМЕР_2 в/ НОМЕР_3 , при обході території о 17 годині був виявлений в нетверезому стані старший лейтенант ОСОБА_1 , після чого доповів начальнику штабу. Після йому поступив наказ відправити ОСОБА_1 в медичний заклад для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «АлКонт U8300». Від проходження тесту ОСОБА_1 відмовився у присутності свідків ( А.С.5);

- актом № 85 відмови від проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу «АлКонт U8300» № 83009013 від 03.07.2026 року, відповідно до якого старшому лейтенанту ОСОБА_1 було запропоновано пройти тест на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу, проте ОСОБА_1 відмовився у присутності свідків ( а.с.6);

- актом про відмову від проходження медичного огляду від 03.07.2026, з якого слідує, що старший лейтенант ОСОБА_1 перебував з ознаками алкогольного сп`яніння на що вказував характерний запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, не чітка мова. Причину відмови від проходження огляду на встановлення факту алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 пояснив небажанням ( а.с.7).

Як слідує з письмових пояснень військовослужбовців ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , 03 липня 2026 року близько 07 год. 00 хв. на території військової частини НОМЕР_4 у АДРЕСА_3 було виявлено, що старший лейтенант ОСОБА_1 перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: мав запах алкоголю з ротової порожнини, не стійку ходу, не чітку мову. В подальшому за наказом командира черговим автомобілем військової частини НОМЕР_4 старший лейтенант ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де йому було запропоновано перевіритись н стан алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та проведення такого огляду в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився ( а.с. 9,10).

Такі письмові показання свідків узгоджуються з іншими доказами у справі.

Твердження в апеляційній скарзі, що свідками у справі виступили військовослужбовці військової частини в якій ОСОБА_1 проходить військову службу, а отже являються зацікавленими та залежними від командування особами, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки відсутні обґрунтовані обставини, які б вказували на упередженість зазначених свідків або будь-яку зацікавленість особи, що складала протокол відносно ОСОБА_1 .

Крім того, зважаючи на те, що правопорушення вчинене на території військової частини в умовах воєнного стану, навряд чи його свідками могли бути особи, які не мають відношення до військової служби.

Посилання апелянта на істотні порушення вимог ст. 266-1 КУпАП під час проведення огляду та на відсутність акта медичного огляду, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП у разі незгоди військовозобов`язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Складення висновків у закладі охорони здоров`я за результатами огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проводиться у присутності посадової особи, уповноваженої на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення.

За змістом п.5 Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду (надалі Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 32 від 12.01.2024, огляд проводиться: уповноваженою посадовою особою - на місці вчинення (виявлення) правопорушення, а у разі неможливості провести огляд на місці вчинення (виявлення) правопорушення - безпосередньо в органі управління, у військовій частині (в установі, організації, на підприємстві, в закладі, підрозділі) з використанням спеціальних технічних засобів (засоби вимірювальної техніки, які відповідають законодавству, що містить вимоги до таких засобів) і тестів, які мають документ про відповідність; лікарем закладу охорони здоров`я, який пройшов спеціальну підготовку.

Згідно п. 6 Порядку уповноважена посадова особа, яка проводить огляд, застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі неможливості застосування спеціальних технічних засобів відеозапису такий огляд проводиться у присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки особи, які перебувають у відносинах підлеглості з особою, стосовно якої проводиться огляд, або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Результати огляду, проведеного уповноваженою посадовою особою, зазначаються в акті огляду на стан сп`яніння.

Згідно п. 8 військовослужбовець/військовозобов`язаний, який відмовився від проведення огляду уповноваженою посадовою особою з використанням спеціального технічного засобу і тесту або не висловив згоду з його результатами, направляється відповідним командиром (начальником) для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Відповідно до наявного у матеріалах справи Акту відмови у проходженні медичної експертизи на стан алкогольного сп`яніння старшим лейтенантом ОСОБА_1 , останній під час виконання обов`язків військової служби перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода та не чітка мова, та відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі в присутності свідків: солдатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 7).

Згідно п. 11 у разі відмови військовослужбовця/військовозобов`язаного від проведення огляду в закладі охорони здоров`я уповноважена посадова особа із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп`яніння і дії військовослужбовця/ військовозобов`язаного щодо ухилення від огляду.

Отже, аналіз наведеного свідчить про урегульованість вказаним підзаконним нормативно-правовим актом процедури направлення військовослужбовця/військовозобов`язаного на огляд, до якої входить коло осіб, уповноважених на відповідні дії, порядок проведення таких, порядок їх фіксації та наслідки вчинення або не вчинення їх.

Більш того, інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення полягає не у перебуванні на території військової частини в нетверезому стані або виконання ним обов`язків військової служби в нетверезому стані, а у відмові ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного, в умовах особливого періоду, що є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченим ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а тому доводи апелянта про відсутність акта медичного огляду є безпідставними.

При цьому ОСОБА_1 висловив категоричну відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, як на місці виявлення правопорушення, так і у медичному закладі, а отже його доставлення до медичного закладу не здійснювалось через відсутність обґрунтованої необхідності у цьому та можливість виконання таких дій лише шляхом застосування до ОСОБА_1 невиправданого фізичного примусу.

До того, ж будь-яких зауважень чи заперечень щодо висловлення вимоги про проведення такого огляду та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його процесуальних прав та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять, а тому, доводи апеляційної скарги у цій частині є непереконливими.

Водночас суд апеляційної інстанції враховує, що сам факт вживання спиртних напоїв ОСОБА_1 не заперечується в поданій апеляційній скарзі, що підтверджує обґрунтованість виявлення зовнішніх ознак цього стану службовими особами військової частини та підставність висловлення вимоги про проходження огляду на стан сп`яніння.

Фіксування відмови ОСОБА_1 від проходжень огляду здійснено не за допомогою відеозапису (вочевидь за відсутності технічної можливості для цього), а за участю двох свідків, які не є його підлеглими, а отже вимоги Порядку огляду порушені не були.

Твердження захисника, що ОСОБА_1 має тяжке психічне захворювання та застосування лікарських препаратів можуть впливати на осудність, поведінку, координацію рухів, мовлення, швидкість реакції, емоційний стан, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки являються необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції. Зокрема жодних доказі неосудності ОСОБА_1 на момент вчинення правопорушення та/чи на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції не надано.

Посилання апелянта на порушення судом вимог ст. 268 КУпАП, на думку апеляційного суду, є достатньо слушними.

Як слідує з матеріалів справи, вона була розглянута місцевим судом без участі ОСОБА_1 за наявності клопотання захисника про відкладення розгляду справи. Розглянувши справу за даних обставин, суд допустив порушення гарантованих ст. 268 КУпАП прав ОСОБА_1 .

Однак, апеляційний суд вважає, що вказане порушення не може вплинути на законність оскаржуваної постанови місцевого суду.

Так, право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, бути присутнім під час розгляду справи в суді, було поновлене апеляційним судом.

Вказана особа належним чином викликана в судове засідання до апеляційного суду, де мала можливість надати пояснення по суті справи та докази на підтвердження своїх доводів, проте цим правом не скористалась.

Крім того, апеляційний суд звертає вагу на те, що згідно квитанції № 7969402 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС про вступ в справу захисника, перенесення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами сформовано засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 14.07.2026 о 17 год. 36 хв., тобто клопотання сформовано поза межами робочого часу суду напередодні судового засідання, призначеного на 08-20 год. наступного дня, що фактичне унеможливило завчасну реєстрацію та передачу даного клопотання головуючому судді.

Інші доводи апеляційної скарги мають формальний та бездоказовий характер, будь яких доказів щодо відсутності у діях ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, апеляційним судом не встановлено.

Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і безпідставними. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути установленої законом відповідальності за скоєне.

Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, оскільки він, знаходячись на території військової частини, що дислокується у Чернігівському районі Чернігівської області, в умовах особливого періоду, перебував з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.

Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП, у розмірі, передбаченому санкцією ч.3 ст.172-20 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Поліщука А.Ю. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяД. С. Сиволап