Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №750/1602/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

10 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/1602/26

Головуючий у першій інстанції – Слісар А. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1405/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Любчика О.В.,

суддів Онищенко О.І., Шарапової О.Л.,

сторони:

позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 31 березня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У лютому 2026 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 07 червня 2018 року № б/н в розмірі 76 976,09 грн станом на 29.12.2025, у тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) – 76 976,09 грн, заборгованість за пенею – 0 грн, та судові витрати в розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 звернулася до Акціонерного товариства «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 07.06.2018, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка відповідачкою у добровільному порядку не погашена.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 31 березня 2026 року позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість в сумі 21 275 грн 44 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» 745 грн 47 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк» просить оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, в іншій частині рішення суду залишити без змін, вирішити питання судових витрат.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що оскаржуване рішення суду є незаконним.

Особа, яка подала апеляційну скаргу звертає увагу, що суд першої інстанції не дослідив механізму отримання банківських послуг проекту «Monobank», а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами та правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту і Паспортом споживчого кредиту.

Зазначає, що приєднання до Умов та правил здійснюється фізичними особами шляхом підписання анкети-заяви у паперовому або електронному вигляді, що надається банком. Послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи, були надані відповідачу саме через мобільний додаток, а отже, ОСОБА_1 була ознайомлена саме з Умови і правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви, та відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилась на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання.

Вказує, що підписуючи анкету-заяву, відповідач приєдналась та була ознайомлений з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою «Monobank», Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту.

Також посилається, що Умови і правила перебувають у публічному доступі та посилання, які містяться в кожній Анкеті-заяві, підписаній клієнтами, є загальновідомим фактом і суду був безперешкодний доступ до актуальних Умов та правил, що знаходяться в публічному доступі.

Вважає посилання суду першої інстанції на недоведеність що відповідач ознайомився з Умовами та правилами, які діяли на час укладення договору безпідставними та такими, що не ґрунтуються на приписах Закону.

Апелянт зазначає, що укладення між банком та відповідачкою договору про надання кредиту в електронній формі відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію».

Крім того, відповідачка на контакт не виходила та не вчинила жодної дії, направленої на погашення заборгованості, не надала контр розрахунку суми заборгованості.

Також відповідачем не надано доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за договором про надання банківських послуг.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 у своєму відзиві на апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» просить її залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 31 березня 2026 року – без змін вказуючи, що доводи апеляційної скарг не спростовують правильність висновків суду, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 07.06.2018 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту (а.с. 39 зворот).

Положеннями анкети-заяви визначено, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого відповідач підтвердив і зобов`язався виконувати його умови. Відповідач також підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (пункти 2, 3 анкети-заяви).

Крім того, в пункті 3 анкети-заяви відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.

Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнав, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердила, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного удосконаленого підпису (пункт 6).

Відповідно до пункту 11 анкети-заяви усе листування щодо цього договору відповідач просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.

Анкета-заява до договору про надання банківських послуг «monobank» підписана ОСОБА_1 власноруч.

До анкети-заяви банком долучено Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів «monobank | Universal Bank», Тарифи за карткою Чорна картка «мonobank», Паспорт споживчого кредиту Чорної картки «мonobank», Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, а також копію паспорту громадянина України та РНОКПП відповідача (а.с. 40зворот-47, 47 зворот-48, 49 зворот-51, 51).

Жоден із перелічених документів, окрім Анкети-заяви, не містить підпису чи електронного підпису ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки про наявність рахунку від 29.12.2025 на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 (№ НОМЕР_2 ) (а.с.37 зворот).

Згідно з довідкою про розмір установленого ліміту від 29.12.2025 за картою № НОМЕР_1 неодноразово було змінено розмір установленого ліміту: 07.06.2018 – 20 000,00 грн, 11.06.2018 – 25 000,00 грн, 14.08.2018 – 30 000,00 грн, 30.10.2018 – 35 000,00 грн, 27.03.2020 – 33 500,00 грн (а.с.38 зворот).

Із виписки про рух коштів по картці № НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 ) убачається, що ОСОБА_1 за період з 07.06.2018 по 29.12.2025 активно користувалась кредитною карткою, тим самим підтвердила свою згоду на умови банку щодо встановленого кредитного ліміту (а.с.29 зворот-36).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором № б/н від 07 червня 2018 року заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором станом на 29 грудня 2025 року становить 76 976,09 грн, як складається виключно з залишку поточної і простроченої заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 76 976,09 грн (а.с. 18-27).

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

Між сторонами виник спір з приводу неналежного виконання зобов`язань позичальником за договором кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України.)

Абзац другий ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п.12 ч.1 ст.3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» ьвідповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статтей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що позичальник, який добровільно погодився на умови кредитного договору, повинен належно їх виконувати, а у разі порушення зобов`язання настають негативні правові наслідки.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.

Тобто, правова природа договору, укладеного через мобільний застосунок «Monobank» полягає у приєднанні до його умов шляхом накладання власного електронного підпису, чим підтверджується згода споживача.

Укладений між сторонами даної справи договір має специфіку, не властиву укладенню кредитних договорів у паперовому вигляді. Банківське обслуговування клієнтів здійснюється дистанційно, без відділень, а тому споживач самостійно розпоряджається наданими йому коштами. Погодження із Умовами та правилами обслуговування рахунків фізичної особи шляхом проставляння електронного цифрового підпису особою свідчить про належне укладання кредитного договору.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про розмір відсотків, за яких умов вони нараховуються, що позбавляє суд можливості обрахувати розмір процентів. При цьому із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем при обрахунку заборгованості застосовано у різні періоди проценти у розмірі 38,4% та 37,2%. Також матеріали справи не містять жодних даних щодо того, які саме тарифні плани діяли для картки, що видавалась відповідачу, позивачем не доведено належними та достатніми доказами, що саме додані до позовної заяви умови та правила надання банківських послуг розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву, а також те, що надані їй для ознайомлення документи на момент підписання вказаної заяви взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати заборгованості за відсотками, їх розмірів і порядку нарахування.

Крім того, суд дійшов висновку, що тіло кредиту було збільшено за рахунок включення відсотків на загальну суму 55 700,65 грн, що вбачається з розрахунку заборгованості за договором від 07.06.2018 (колонка «Сплачено відсотків»), у зв`язку з чим позов підлягав частковому задоволенню на суму 21 275,44 грн (76 976,09 грн. – 55 700,65 грн).

Колегія апеляційного суду погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог стягнувши з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту частково.

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі АТ «Універсал Банк» та 07.06.2018 підписала власноручним підписом Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, в якій просила відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» у гривні на її ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку.

Анкета-заява містить детальну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема, дату її народження, РНОКПП, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також джерело та розмір доходу. У анкеті-заяві відображено дані паспорта відповідачки, які додані до анкети в електронному вигляді, а також визначено, що Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

Разом з тим, апеляційний суд враховує, що у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) вказано, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Отже, не є обгрунтованими доводи банку про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частиною спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування та не дає підстави вважати, що сторони уклали кредитний договір та погодили його істотні умови (розмір відсотків, штрафи, графік), оскільки в паспорті не фіксується воля сторін на виникнення зобов`язань

Паспорт є лише способом виконання переддоговірного обов`язку банку щодо інформування споживача (довідкою). Він лише фіксує умови, з якими особу ознайомлюють перед підписанням самого правочину

Звертаючись до суду з позовом, Банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту в розмірі 76 976,09 грн. Разом з тим, із наданого банком розрахунку, вказана заборгованість складається також із нарахованих банком відсотків за користування кредитом, які були віднесені у тіло кредиту. Між тим, доказів про узгодження умов надання коштів позивач не надав.

Так, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви Умови і правила обслуговування при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank розуміла ОСОБА_1 , ознайомилась та погодилась з ними, підписуючи Анкету-заяву.

Умови і правила обслуговування при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank у АТ «Універсал Банк», не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Так, надані позивачем Умови і правила обслуговування при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Отже, сама по собі підписана Анкета-заява про приєднання до Договору про надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, оскільки така Анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

Водночас, вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивачем не заявлялись у позові.

Матеріали справи не містять доказів визнання відповідачкою, зокрема, факту погодження між сторонами розміру та порядку нарахування процентів у будь-якому розмірі.

Звертаючись до суду з цим позовом Банк на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що тіло кредиту відповідачці було збільшено за рахунок включення відсотків на загальну суму 55 700,65 грн, що вбачається з розрахунку заборгованості за договором від 07.06.2018 (колонка «Сплачено відсотків»).

Враховуючи викладене, в суму тіла кредиту 76 976,09 грн, яку просив стягнути позивач, входять і відсотки, які нараховані відповідачці, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду належних і допустимих доказів щодо погодження умов про погашення заборгованості за процентами за користування кредитом шляхом відповідного збільшення розміру заборгованості за тілом кредиту.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з даними Умовами і правилами, тарифами та паспортом споживчого кредиту відповідач ознайомився і погодився, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме в зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Суд першої інстанції, проаналізувавши виписку по рахунку, дійшов правильного висновку про те, що тіло кредиту збільшено за рахунок віднесення коштів на погашення відсотків на загальну суму 55 700,65 грн.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» суми боргу (тіла кредиту) у розмірі 21 275,44 грн., як різницю між сумою заборгованості та відсотками, які включені у тіло кредиту.

Доводи апеляційної скарги про те, що підписуючи Анкету-заяву, клієнт погодився, що анкета-заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг та підтвердив, що він ознайомлений з вищезазначеним, колегія суддів відхиляє, з огляду на відсутність у матеріалах справи відповідного підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді умов і правил обслуговування в АТ «Універсал банк» у разі надання банківських послуг щодо продуктів (MONOBANK|Universal Bank), таблицею обчислення вартості кредиту та відповідно їх підписання. У суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог умовами та правилами, тарифами ознайомлено відповідача.

В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк» посилається на те, що підписуючи Анкету-заяву відповідачка ознайомилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, а отже виявила згоду на укладення кредитного договору, проте Умови та Правила надання банківських послуг, витяг з тарифів банку, не містять підпису відповідачки, а тому відсутні підстави вважати, що остання була ознайомлена із ними.

Зазначення в заяві позичальника про ознайомлення позичальника з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідачки саме з тією редакцією умов, на якій наполягає Банк.

Не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що боржницею не надано доказів, які б спростували правильність наданого банком розрахунку, оскільки матеріали справи містять виписку по рахунку відповідачки, якою підтверджується, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту складає 21 275,44 грн.

Посилання на висновки Верховного Суду як таке із вказівкою про неоднакове застосування норм права у різних справах, хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм права.

Апеляційний суд враховує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

Враховуючи наведене вище у сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог АТ «Універсал Банк». Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення, яке постановлено з дотриманням вимог закону.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 31 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України

Головуючий: Судді: