Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №581/745/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №581/745/25

Номер провадження 22-ц/816/2002/26

Категорія - 88

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Худика А.М.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

у присутності представника військової частини – Ярмолюка Н.О., представника заявника – адвоката Шульги О.С., представника особи, відносно якої вирішувалося питання щодо визнання недієздатною – адвоката Маляра М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України,

на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 05 січня 2026 року, в складі судді Кузьмінського О.В., присяжних Яреська А.О., Калініченко Н.А., ухваленого в с-щі Липова Долина, Сумської області (повний текст виготовлено 05 січня 2026 року)

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування Липоводолинської селищної ради Сумської області, про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна,

в с т а н о в и в :

15.09.2025 адвокат Шульга О.С. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, яку мотивував тим, що останній є сином ОСОБА_2 , яка проживає поряд з ним та перебуває на його утриманні, оскільки її чоловік та дочка померли. ОСОБА_2 є непрацездатною особою через поважний вік та поганий стан здоров`я. З 2003 року лікувалась у лікаря психіатра з приводу неврологічно-депресивних розладів. Внаслідок захворювання вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та не може керувати ними, потребує опіки.

Посилаючись на викладені обставини, просив визнання ОСОБА_2 недієздатною та призначити її опікуном ОСОБА_1 .

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 05.01.2026 заяву задоволено: визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною та встановлено над нею опіку. Призначено ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 .

Визначено строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною 2 роки з дня набрання рішенням законної сили.

Не погоджуючись з рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з`ясування фактичних обставин справи, необ`єктивну оцінку доказів, які мають значення для справи, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким заяву залишити без задоволення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , подавши заяву до суду, мав на меті отримання офіційного статусу опікуна, що, в свою чергу, мало слугувати підставою для його звільнення з військової служби.

Вказує, що судом не враховано фактичної неможливості військовослужбовця виконувати обов`язки опікуна. Так, коли особа проходить військову службу за мобілізацією, тобто правовий режим воєнного стану об`єктивно унеможливлює її безперервне фізичне перебування поруч з підопічним та належне виконання доглядових функцій.

Зазначає, що ОСОБА_1 не повідомив командування Військової частини НОМЕР_1 про подання відповідної заяви до суду, а Липоводолинський суд Сумської області розглянув справу без залучення Військової частини як заінтересованої особи, що є порушенням вимог процесуального законодавства щодо належного інформування всіх сторін, інтересів яких стосується розгляд справи. Військова частина не була повідомлена і не мала змоги брати участь у справі, що суперечить принципам змагальності, рівності сторін та доступу до правосуддя.

01.05.2026 представник заявника – адвокат Шульга О.С. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Інші учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.

Заявник ОСОБА_1 , представник Органу опіки та піклування Липоводолинської селищної ради Сумської області в судове засідання не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 203, 210, 212). Представник органу опіки подав клопотання про розгляд справи без його участі, апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду – без змін (а. с. 214).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника військової частини – Ярмолюка Н.О., який підтримав апеляційну скаргу, представника заявника – адвоката Шульгу О.С., представника особи, відносно якої вирішувалося питання щодо визнання недієздатною – адвоката Маляра М.В., які проти задоволення апеляційної скарги заперечували, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 , у свідоцтві про народження якого батьками записані ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (а. с. 9).

З 20.05.1969 ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 15).

З 26.12.2002 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько заявника ОСОБА_3 (а. с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла сестра заявника ОСОБА_4 (а. с. 17).

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта від 09.12.2025 №1048 ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним захворюванням у вигляді розладу особистості та поведінки судинного ґенезу з вираженим зниженням пам`яті та інтелекту. За своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а. с. 41 - 43).

З подання Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Липоводолинської селищної ради від 19.09.2025 вбачається, що вказаний орган вважає, що ОСОБА_1 може бути призначений опікуном ОСОБА_2 (а. с. 63 – 65).

Постановляючи рішення про задоволення заяви, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_2 повинна бути визнана недієздатною та такою, що потребує призначення опікуна над нею.

Колегія суддів не повністю погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони не відповідають матеріалами справи та вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ч. 1 ст. 39 ЦК України).

Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним захворюванням у вигляді розладу особистості та поведінки судинного ґенезу з вираженим зниженням пам`яті та інтелекту, за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, дійшов вірного висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 в частині визнання ОСОБА_2 недієздатною.

Що стосується вимог заяви про призначення опікуна, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (ч. 3 ст. 294 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (ст. 55 ЦК України).

У статті 58 ЦК України передбачено, що опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Системний аналіз частини першої статті 60 ЦК України, частини першої статті 300 ЦПК України дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №736/1508/17, від 23.11.2021 у справі №751/9572/19, від 28.02.2024 у справі №372/3474/21, від 27.11.2024 у справі №341/1526/23, від 04.12.2024 у справі №634/1126/23, від 28.05.2025 у справі №641/7190/23.

У постанові Верховного Суду від 08.01.2024 у справі №753/1905/22 зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Відповідно до ст. 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Згідно з ч. 2 – 5 ст. 63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.

Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

У статті 64 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником не може бути фізична особа:

1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

Цей перелік обмежувальних обставин є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Отже, у вказаній нормі закону відсутні положення, які б дозволяли стверджувати, що інші обмеження в призначенні опікуна чи піклувальника можуть бути передбачені законами або іншими нормативно-правовими актами. Конструкція цієї статті не передбачає обмеження в призначенні особи опікуном через перебування останньої на військовій службі, у тому числі у зв`язку з мобілізацією.

Факт перебування на військовій службі за мобілізацією не є законодавчою перешкодою для призначення опікуном. Більше того, законодавство передбачає механізм реалізації права на опіку при вирішенні питання про призначення опікуном мобілізованого військовослужбовця не шляхом обмеження чи заборони призначення такого військовослужбовця опікуном, а навпаки шляхом визначення такої підстави для звільнення з військової служби, у тому числі за мобілізацією. Відповідно, законодавство про військову службу, мобілізацію і мобілізаційну підготовку не тільки не забороняє призначати військовослужбовця опікуном, а встановлює наслідки такого призначення - звільнення особи з військової служби, у тому числі і за мобілізацією (пункт «г» частини четвертої статті 26, абзац п`ятнадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (абз. 1 ч. 1 ст. 67 ЦК України).

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені в Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.1999 №34/166/131/88 (далі - Правила опіки та піклування).

Відповідно до пункту 3.1 Правил опіки та піклування для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (див. постанову Верховного Суду від 07.04.2022 у справі №712/10043/20).

У постанові Верховного Суду від 28.05.2025 у справі №641/7190/23 зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань у цьому питанні, та належно мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.

Частинами першою, другою статті 294 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Подібні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 20.08.2025 у справі №462/6374/23.

З метою повного і об`єктивного з`ясування обставин справи апеляційним судом були витребувані копії документів, які заявник надавав для вирішення питання щодо призначення його опікуном ОСОБА_2 та які були покладені в основу подання від 19.09.2025.

З витребуваних документів вбачається, що 15.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до Органу опіки та піклування Липоводолинської селищної ради із заявою, в якій просив призначити його опікуном ОСОБА_2 (а. с. 176).

З витягу з реєстру територіальної громади вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 182, 184).

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним також зареєстровані ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а. с. 181, 183).

З копій свідоцтв про народження вбачається, що ОСОБА_2 має сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а. с. 184, 185).

Чоловік ОСОБА_2 – ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 190).

З актів обстеження умов проживання від 15.09.2025 №8 вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Поруч за адресою: АДРЕСА_1 , проживає ОСОБА_1 , який і здійснює догляд за матір`ю. У будинку є всі комунальні зручності, необхідні для повноцінного забезпечення життєдіяльності та засоби для повноцінного проживання (а. с. 191, 193).

На підставі наданих документів рішенням Виконавчого комітету Липоводолинської селищної ради від 19.09.2025 №254 надано подання щодо призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 .

Але колегія суддів вважає, що вказане подання належним чином не мотивовано, оскільки ґрунтується на виявленій ініціативі заявника про призначення його опікуном та не містить обґрунтування відповідності призначення його опікуном інтересам недієздатної, зроблене без врахування інших родичів недієздатної, які б могли здійснювати опіку над нею, а саме: її онучок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Крім того, колегія суддів звертає увагу, що мотивом обґрунтування відповідності призначення ОСОБА_1 опікуном інтересам ОСОБА_2 є посилання на те, що саме заявник здійснює догляд за останньою. Але зазначене викликає сумніви, оскільки ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 , що унеможливлює здійснення догляду за ОСОБА_2 .

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22.06.2026 у справі №305/1557/24 зроблено висновок про те, що сам по собі факт проходження військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації не може бути підставою для відмови в призначенні його опікуном над особою, визнаною недієздатною. У таких справах, з урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з`ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, здійснювати оцінку їх здатності виконання функцій саме опікуна недієздатної особи, а не відвідувача за необхідністю; досліджувати дійсність намірів військовослужбовця як єдиного кандидата на призначення опікуном недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів, та ураховувати визначені Правилами опіки та піклування критерії, яким має відповідати особа як опікун.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено, що в поданні органу опіки та піклування не обґрунтовано необхідність призначення саме ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 .

Так, у висновку органу опіки та піклування відсутні дані про те, чи мають можливість інші родичі ОСОБА_2 (онучки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ) здійснювати опіку над недієздатною. З подання вбачається, що органом опіки та піклування взагалі не вирішувалося це питання.

Колегія суддів зауважує, що подання органу опіки і піклування має рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами в справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 у повному обсязі та призначення його опікуном ОСОБА_2 .

Наведений висновок суду першої інстанції не узгоджуються з правовими висновками, зробленими в постановах Верховного Суду від 04.06.2024 у справі №753/1417/24, від 26.06.2024 у справі №742/887/23, від 24.12.2024 у справі №716/662/24, від 30.10.2025 у справі №689/1554/24 та інших.

Оскільки суд першої інстанції невірно застосував частину четверту 63 ЦК України, яка приписує враховувати можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника, частину першу статті 67 ЦК України, яка зобов`язує опікуна дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням, та дійшов помилкового висновку про задоволення заяви ОСОБА_9 у повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 в частині вимог про призначення його опікуном над недієздатною ОСОБА_2 , керуючись насамперед інтересами недієздатної, тому рішення суду першої інстанції в зазначеній частині необхідно скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні заяви про призначення ОСОБА_1 опікуном.

При цьому колегія суддів вважає, що обов`язки опікуна над недієздатною тимчасово необхідно покласти на орган опіки і піклування за місцем проживання (перебування) недієздатної до вирішення питання про призначення опікуна в порядку, визначеному законом.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задовольнити частково.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 05 січня 2026 року в частині вимог про призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування Липоводолинської селищної ради Сумської області, про призначення опікуном відмовити.

В іншій частині рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 05 січня 2026 року залишити без змін.

Тимчасово до вирішення питання про призначення опікуна в порядку, визначеному законодавством, обов`язки опікуна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , покласти на Орган опіки та піклування Липоводолинської селищної ради Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 серпня 2026 року.

Головуючий - А.О. Замченко

Судді: Я.Л. Петен

А.М. Худик