Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №589/2301/22 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м.Суми

Справа №589/2301/22

Номер провадження 22-ц/816/366/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Сидоренко А. П. , Щербаченко М. В.

з участю секретаря судового засідання – Чуприни В.І.

у присутності:

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Смирнової Ольги Леонідівни,

відповідача ОСОБА_2 та його представника – адвоката Мороко Сергія Олеговича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника – адвоката Мороко Сергія Олеговича,

на заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01 вересня 2023 року у складі судді Євдокімової О.П., ухваленого в м. Шостка Сумської області,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Управління житлово-комунального господарства Шосткинської міської ради, Приватне підприємство «Івушка Шостка», про усунення перешкод у користуванні майном,

в с т а н о в и в :

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому уточнивши свої вимоги, просив зобов`язати ОСОБА_2 усунути йому перешкоди в користуванні частиною підвалу, що знаходиться під другим під`їздом б. АДРЕСА_1 та розташоване крайнім зліва у ряду, який виходить у сторону вищевказаної вулиці та позначене цифрою «12», шляхом передачі йому ключів від вказаного приміщення.

Свої вимоги мотивував тим, що з 08 грудня 2015 року зареєстрований та проживає зі своєю дружиною та двома дітьми за адресою АДРЕСА_2 . Від колишніх власників квартири та від сусідів йому відомо, що за їхньою квартирою було закріплено частину підвалу, який розташований під під`їздом будинку, де знаходиться його квартира. Вказана частина підвалу знаходиться у другому під`їзді будинку АДРЕСА_1 з лівої сторони від входу у підвал. Оскільки на час придбання квартири та у подальшому він проходив військову службу за контрактом у Національній Гвардії України, у нього не було не тільки часу, а й можливості займатись облаштуванням підвального приміщення. У кінці 2021 року він був звільнений зі служби за станом здоров`я. Через деякий час з`ясував, що значна частина підвального приміщення, у тому числі і та частина, яка була закріплена за його квартирою, кимось зайнята (відгороджена металевими дверима та замкнена на навісний замок). Згодом позивач дізнався, що його частину зайняв відповідач по справі ОСОБА_2 , який проживає у квартирі АДРЕСА_3 . На багаточисленні звернення про звільнення частини підвалу позивача, відповідач категорично відмовляв. Крім цього позивач звернувся до Шосткинської міської ради з цього питання та отримав відповідь про те, що для вирішення цього спору він має звертатись до суду.

Заочним рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 частиною підвалу, що знаходиться під другим під`їздом б. АДРЕСА_1 та розташоване крайнім зліва у ряду, який виходить у сторону вищевказаної вулиці та позначене цифрою «12», шляхом передачі ОСОБА_1 ключів від вказаного приміщення.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992 грн 40 коп.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2025 року заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області ухваленого 01 вересня 2023 року у справі №589/2301/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи Управління житлово-комунального господарства Шосткинської міської ради, Приватне підприємство «Івушка Шостка», про усунення перешкод у користуванні майном, залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та його представник – адвокат Мороко С.О., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивують тим, що суд першої інстанції помилково визнав його належним відповідачем у цій судовій справі, оскільки він зареєстрований в квартирі АДРЕСА_3 , але власником цієї квартири є його мати – ОСОБА_3 , яка з часу вселення у 1990 року вільно користується підвальним приміщенням.

Вказують на те, що матеріали справи не містять доказів порушення прав позивача на спірне підвальне приміщення, а план поверхів будівлі літери «А-3» по АДРЕСА_1 , на який послався суд першої інстанції, таким доказом не є. Наголошують на тому, що суд першої інстанції не з`ясував на якій правовій підставі позивач претендує на підвальне приміщення, не були допитані колишні власники квартири та сусіди, які за ствердженням позивача повідомили про його права на підвальне приміщення, та підстави пропуску строків позовної давності.

Зазначають, що не було взято до уваги, що при укладенні договору купівлі-продажу квартири підвальне приміщення ОСОБА_1 не передавалося.

ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить його залишити без зміни, а доводи апеляційної скарги просить залишити без задоволення. Вказує на те, що позов пред`явлено до належного відповідача, адже саме він зайняв підвальне приміщення, яке використовувалося попередніми власниками квартири, що була придбана його родиною.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представника, які підтримали оводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги представника позивача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що 07 березня 2016 року на підставі договору міни ОСОБА_1 набув право власності на 18/50 частини квартири, що складається з однієї житлової кімнати, розміром 18,9 кв.м., а також приміщення спільного користування, за АДРЕСА_4 , у будинку за АДРЕСА_1 , яка є квартирою спільного заселення, і в цілому складається з трьох житлових кімнат, розміром 50,8 кв.м., загальною площею 66,6 кв.м. (а.с. 10-11).

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25 грудня 2015 року припинено право власності на кімнату в квартирі спільного заселення АДРЕСА_5 , житловою площею 16,7 кв.м., загальною площею 22,0 кв.м., згідно укладеного 12 листопада 2015 року договору купівлі-продажу, що був посвідчений приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу Кузьомкіною Л.Д. та зареєстрований в реєстрі за №781. Визнано за ОСОБА_1 право власності на кімнату, що складає 17/50 частини квартири спільного проживання за АДРЕСА_5 , житловою площею 16,7 кв.м., загальною площею 22,0 кв.м. (а.с. 12-15).

Згідно свідоцтва про право власності від 08 серпня 2019 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 3/10 частини квартири спільного заселення за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_4 (а.с. 6-7, 8-9).

ОСОБА_2 з 25 листопада 2008 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 (а.с. 132 а).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 11 січня 1999 року та договору дарування від 26 вересня 2002 року, квартира АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с. 136).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право вільно користуватись спільним майном багатоквартирного будинку, а саме, допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку – частиною підвалу, що розташований у другому під`їзді б. АДРЕСА_1 .

Проте, повністю з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може.

Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

За змістом ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Частинами 1 та 2 статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

У Рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1 та 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 та 2 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що позивач є власником 35/50 частин квартири АДРЕСА_5 . Доказів на підтвердження того, що у встановленому законом порядку позивач набув право користування чи право власності на частину підвального приміщення, позначене під номером 12, суду надано не було.

Допоміжні приміщення в багатоквартирному будинку належать на праві спільної сумісної власності всім власникам квартир у цьому будинку, а не конкретно визначеним.

Крім того, позивачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження того, що його право на користування підвальним приміщення порушив відповідач, який лише зареєстрований в квартирі АДРЕСА_3 , проте не є власником цієї квартири.

При зверненні до суду з позовом, ОСОБА_1 стверджував, що зі слів сусідів довідався, що саме ОСОБА_5 зайняв нібито передане у користування попереднім власникам набутої ним квартири підвальне приміщення, однак у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначав, що від сусідів йому відомо, що спірне підвальне приміщення незаконно зайняли ОСОБА_5 зі своєю матір`ю, якій належить на праві власності квартира в цьому багатоквартирному будинку.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем не було доведено, як набуття ним у встановленому законом порядку право власності чи право користування спірним підвальним приміщення, а також те, що це право порушено безпосередньо відповідачем ОСОБА_2 , колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відтак, рішення суду з підстав, передбачених п. 2 та 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України належить скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи те, що відповідач відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, з позивача на користь держави належить стягнути 1488 грн 60 коп. судового збору за апеляційне оскарження рішення суду.

Керуючись ст. 367 - 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника – адвоката Мороко Сергія Олеговича задовольнити.

Заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1488 гривень 60 копійок судового збору за апеляційне оскарження рішення суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 11 серпня 2026 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: А. П. Сидоренко

М. В. Щербаченко