Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №492/1397/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5414/26

Справа № 492/1397/25

Головуючий у першій інстанції Гусєва Н.Д.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря – Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Арцизького районного суду Одеської області від 27 січня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Болградського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), про припинення стягнення аліментів, про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, скасування постанов про встановлення тимчасових обмежень,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення.

19 січня 2026 року до суду від представника відповідачки ОСОБА_3 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн., посилаючись на те, що представником відповідачки у відзиві на позов було заявлено про намір подати у встановлений строк докази витрат на правову допомогу у сумі 10000,00 грн. та відповідні документи на підтвердження витрат будуть надані у встановлений процесуальним законом строк. Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19, витрати на правову допомогу відшкодовуються незалежно від того, чи вони сплачені, чи тільки підлягають сплаті, тому до заяви не додано документа про сплату, оскільки зазначена сума тільки підлягає сплаті.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Додатковим рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 27 січня 2026 року заяву представника відповідачки ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2166 (дві тисячі сто шістдесят шість) гривень 45 копійок.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове додаткове рішення, яким вимоги у заяві про ухвалення додаткового рішення задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про задоволення вимог заяви частково, оскільки скаржник не погоджується з рішенням суду в частині позовних вимог про звільнення від сплати аліментів, які були задоволені судом частково. Крім того зазначає, що заява про ухвалення додаткового рішення мала бути задоволена повністю, оскільки у ній заявлена сума відшкодування витрат вже була пропорційно знижена від суми, яка зазначалась попередньо.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати, зокрема стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною 8 статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Відповідно до вимог частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів) рахунків тощо. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторони зробили про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 710/1367/20 (провадження № 61-18295св23), в додатковій постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 904/1101/23, в ухвалі Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 638/6853/21 (провадження № 61-16912св23) зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, зокрема і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Про подання доказів понесення витрат на правову допомогу, але за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, роз`яснено судам і в пункті 102 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Як вбачається із відзиву та у судовому засіданні 14 січня 2026 року представник відповідачки просив суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу, заявивши про своє право подати відповідні докази про понесені витрати у встановлені процесуальним законом строки, тобто зробив відповідну заяву про розподіл судових витрат у частині витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Арцизького районного суду Одеської області ухвалено 15 січня 2026 року, а докази про понесені і розмір витрат на правову допомогу представник відповідачки до суду подав 19 січня 2026 року.

Судом першої інстанції правильно встановлено, представником відповідачки вимоги частини 8 статті 141 ЦПК України дотримані, тобто до закінчення судових дебатів у справі ним було зроблено заяву про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу та своєчасно подані докази про понесені витрати.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються також з витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносяться, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин 1-2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21), а також у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2024 року у справі № 604/424/23 (провадження № 61-4214св24) зазначено, що попри волю сторін договору визначаючи розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною 4 статті 137 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження надання професійної правничої допомоги представником відповідачки адвокатом Афанасьєвим А.О. суду надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД № 003491 від 21 листопада 2018 року ордер серії ВН № 1609659 від 14 листопада 2025 року; договір про надання правової допомоги № 1 від 21 лютого 2024 року; додаткова угода до договору про надання правової допомоги № 1 від 21 лютого 2024 року; акт виконаних робіт (наданих послуг) від 14 листопада 2025 року; опис виконаних робіт (наданих послуг) від 19 січня 2026 року; рахунок № 1 від 19 січня 2026 року на загальну суму 6500,00 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) від 14 листопада 2025 року; опису виконаних робіт (наданих послуг) від 19 січня 2026 року адвокат Афанасьєв А.О. надав ОСОБА_1 , відповідачці у справі, наступні послуги: консультація з правових питань щодо припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментам; складання та надіслання до Арцизького районного суду заяви про ознайомлення зі справою №492/1397/25, відкладення розгляду справи; ознайомлення зі справою №492/1397/25 в Арцизькому районному суді Одеської області; складання та надіслання до Арцизького районного суду Одеської області відзиву у справі №492/1397/25; представництво клієнта у справі № 492/1397/25 в Арцизькому районному суді Одеської області, включаючи складання та подання процесуальних документів, участь у судовому засіданні.

Як вбачається з позовних вимог ОСОБА_2 просив суд припинити стягнення аліментів, звільнити його від сплати заборгованості по аліментам, скасувати постанови про встановлення тимчасових обмежень.

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 15 січня 2026 року позов задоволено частково та припинено стягнення з ОСОБА_2 аліментів, звільнено ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментам. У задоволенні вимог позову про скасування постанов про встановлення тимчасових обмежень відмовлено.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що вимоги позову задоволено частково, тому судові витрати відповідачки за надання професійної правничої допомоги адвокатом покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд, враховуючи вимоги статті 141 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2166,45 грн. (6500,00 х 33,33%).

Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги заперечення представниці позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки представницею позивача не обґрунтовано не співмірність таких витрат та не надано суду відповідних доказів завищення витрат на послуги адвоката, непропорційності їх складності справи та надмірності таких витрат для відповідачки, чим не виконані вимоги частини 6 статті 137 ЦПК України.

Доводи представниці позивача, що не є доказами надання правової допомоги надані суду представником відповідачки договір про надання правової допомоги та додаткова угода до нього так як вони укладені задовго до відкриття провадження у справі № 492/1397/25, оскільки провадження у справі відкрито 24 жовтня 2025 року, а вказані договір та додаткова угода укладені 21 лютого 2024 року, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено, що адвокат Афанасьєв А.О. надавав послуги у наявній справі подаючи до суду заяву та відзив на позов, а також він брав участь у розгляді справи по суті у судовому засіданні 14 січня 2026 року і його повноваження підтверджені ордером серії ВН № 1609659 від 14 листопада 2025 року; актом виконаних робіт (наданих послуг) від 14 листопада 2025 року; описом виконаних робіт (наданих послуг) від 19 січня 2026 року; рахунком № 1 від 19 січня 2026 року.

Твердження представниці позивача, що стороною відповідача не надано суду документів, що підтверджують оплату гонорару, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), оскільки відповідно до вимог частини 8 статті 141 ЦПК України сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона має сплатити у зв`язку з розглядом справи та представником відповідачки надано суду рахунок № 1 від 19 січня 2026 року.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає, що у заяві про ухвалення додаткового рішення адвокатом Афанасьєвим А.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , не було чітко прописано, що такі витрати знижені пропорційно задоволених позовних вимог із зазначенням відповідно розрахунку.

Крім того, постановою Одеської апеляційного суду від 05 серпня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково і фактично зменшено розмір заборгованості за аліментами, які підлягають звільненню.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Арцизького районного суду Одеської області від 27 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11 серпня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

О.С. Комлева