Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №496/2466/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5880/26

Справа № 496/2466/24

Головуючий у першій інстанції Пасечник М.Л.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря – Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на дитину,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить суд: - змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються у твердій грошовій сумі і визначити в частці від доходу; стягнути з ОСОБА_1 на її на користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Позовна заява вмотивована тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 22 листопада 2019 року розірвано.

У період шлюбу народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 01 квітня 2020 року у справі №496/181/20 стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2000 гривень на місяць, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.01.2020 року і до його повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дитина проживає з позивачем.

З дати ухвалення рішення змінився прожитковий мінімум на дитину. Станом на дату набрання законної сили рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 01.04.2020 у справі №496/181/20, прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років становив 1779 грн. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», прожитковий мінімум на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (станом на дату подання позову - 6 років) становить 3196 гривень.

Водночас, відбувається зростання цін на споживчі товари і послуги, інфляції тощо.

Станом на дату набрання законної сили рішення Біляївського районного суду Одеської області від 01.04.2020 року у справі №496/181/20 відповідач ОСОБА_1 не мав постійного місця роботи та офіційного працевлаштування.

Станом на дату подання цього позову ОСОБА_1 вже достатній час служить в Об`єднаній штурмовій бригаді Національної поліції України «Лють» (воєнізованому підрозділі Департаменту поліції особливого призначення нового зразка), але відомості про посаду, спеціальне звання та рівень доходів зараз достовірно невідомі.

Від дати набрання законної сили рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 01.04.2020 у справі № 496/181/20, стан здоров`я дитини суттєво погіршився. ОСОБА_3 є дитиною з інвалідністю до 18 років підгрупи «А».

Відповідно до епікризу КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради (Історія хвороби № 648), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поступив 09.02.2023 року згідно направлення районного психіатра на обстеження для уточнення психічного стану дитини. За фактом скарг на відставання у розвитку, відсутність мови, істерики, а також встановленого анамнезу, соматичного та неврологічного стану дитини, було проведено лікарську консультативну комісію від 24.02.2023 року.

Згідно з Медичним висновком КНП «Міський психіатричний диспансер» Одеської міської ради №111 від 15.03.2023 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: органічне ураження ЦНС у вигляді розладу поведінки аутистичного спектру з когнітивною недостатністю, порушеннями мови та гіперкінетичним розладом поведінки (дитина-інвалід підгрупи «А»).

У зв`язку з суттєво погіршеним станом здоров`я, дитина дуже потребує у найближчому майбутньому систематичної якісної медичної допомоги: проведення медичних обстежень, терапій з психологічної та логопедичної корекції та зокрема - придбання за встановленими (у тому числі, проте не обмежуючись) епікризом КНП «ООМЦПЗ» OOP медичними рекомендаціями лікарських засобів та препаратів.

Розмір раніше стягнутих аліментів вже є недостатнім, оскільки в силу свого стану здоров`я та віку, дитина потребує більших витрат на матеріальне забезпечення, лікування та оздоровлення, розвиток, освіту та інше, що тягне за собою і відповідну зміну матеріального становища.

Розмір аліментів на утримання дитини має відповідати певному рівню, достатньому для утримання та забезпечення нормальної життєдіяльності особи. Мінімальний розмір такого рівня, який мають забезпечити обоє батьків, визначений законодавчо.

Встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для дітей: віком до 6 років: 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень, який визначає вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму дитини, збереження її здоров`я, забезпечення набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Позиція відповідача у суді першої інстанції.

Адвокат Лук`ян С.Г. в інтересах ОСОБА_1 надав відзив на позов, в якому просив позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання сина у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідач, частково погоджується з вимогами позовної заяви, розуміючи, що за останні 4 роки дійсно змінився стан споживчих цін в України, що напряму залежить на факт утримання їх з позивачкою дитини, тим більше, що син є інвалідом з дитинства. Між іншим, з серпня 2023 року стан здоров`я самого ОСОБА_1 сильно погіршився, враховуючи отримання ним під час виконання бойового завдання міно-вибухового поранення, в результаті чого він досі проходить процес реабілітації, то вимагає значних грошових витрат. Слід враховувати: стан здоров`я дитини (чи дійсно він погіршився); матеріальний та сімейний стан позивачки, як отримувача аліментів (за її словами, вона на початку квітня виїхала з дитиною за межі України - до США, навіть не сказавши нічого відповідачу, повідомивши про це лише після того, як прибула до США, позов було подано 02.04.2024 року, майже на наступний день вона виїхала): - матеріальний та сімейний стан, а також стан здоров`я платника аліментів (відповідача по справі). 27.12.2023 року ОСОБА_1 укладено шлюб з ОСОБА_4 .

26 серпня 2023 року ОСОБА_1 отримав міно-вибухове черепно-мозкове поранення лобної ділянки справа та лівої гомілки - під час виконання бойового завдання, тобто відповідач є учасником бойових дій. З серпня 2023 року та по даний час проходить реабілітацію, сам майже не пересувається (пересуватися йому допомагає дружина), тобто відповідач наразі є непрацездатним.

Тільки після реабілітації буде з`ясовано, який відсоток працездатності буде втрачено відповідачем чи зможе він повноцінно у подальшому працювати, чи отримує інвалідність. До отримання поранення ОСОБА_1 постійно підтримував тісні зв`язки з сином (звичайно, враховуючи час перебування на службі), однак після отримання поранення звичайно, він не бажав, щоб син бачив його в такому стані, тому тимчасово з ним не спілкувався. Можливо, з боку позивачки це було розцінено як усунення від виконання батьком своїх обов`язків, але це не так.

Враховуючи тяжкі поранення у бою, які наразі не дозволяють ОСОБА_1 самостійної пересуватися та себе обслуговувати, дружина вимушена була звільнитися з роботи, аби доглядати свого чоловіка, тому наразі вони матеріально проживають лише на ге утримання, яке сплачується відповідачу.

На праві власності ОСОБА_1 не має жодного об`єкту нерухомості.

З відповідача стягують суму аліментів на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 2000 грн., це не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму.

Однак окрім офіційних платежів, він постійне допомагав, купляючи речі, ліки, надав іншу фінансову підтримку (позивачка це не може спростувати, вона не вказує за текстом позову, що ОСОБА_1 не допомагав нічим іншим).

З травня 2024 року ОСОБА_1 почали не нараховувати лікарняні, тобто його розмір доходу зменшився.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 12 лютого 2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на дитину задоволено частково. Змінено розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Біляївського районного суду Одеської області від 01.04.2020 року по справі №496/181/20, шляхом зміни способу їх стягнення. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В іншій частині позовну заяву залишено без задоволення.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове змінити, виклавши у мотивувальній частині рішення: ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни (І група), а в іншій частині рішення Біляївського районного суду Одеської області у справі №496/2466/24 від 12.02.2026 залишити без змін, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що у висновках суду відсутні посилання на чинну судову практику, яка також обґрунтовує правову позицію, викладену в судовому рішенні.

Сповіщення сторін та заяви у справі.

Про судове засідання, призначене на 05 серпня 2026 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повний текст судового рішення складено 11 серпня 2026 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції оскаржується виключно щодо мотивування, а тому підлягає перегляду тільки в цій частині.

Апеляційним судом встановлено, що предметом позовних вимог є зміна способу стягнення аліментів.

У свою чергу скаржник просить викласти у мотивувальній частині рішення те, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни (І група).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 4 ст. 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються:

1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;

2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;

3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику;

4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду;

5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;

6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

У національній судовій практиці також чимало уваги приділяється питанню мотивованості судового рішення. Так, загальні вимоги до змісту судового рішення викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14.

Згідно з п. п. 11 та 12 Постанови у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог; встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; у мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках – на норми Конституції України, на підставі яких визначено права та обов`язки сторін у спірних правовідносинах, посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини.

Колегія суддів зазначає, що оскаржуване судове рішення відповідає критеріям, які висунуті до судового рішення у цивільному процесуальному законодавстві. Саме по собі відсутність посилання на позиції Верховного Суду не дає підстави вважати, що рішення суду першої інстанції не відповідає критеріям обґрунтованості і вмотивованості.

Крім того, апеляційний суд також зазначає, що у рішенні (у мотивувальній частині щодо розподілу судових витрат) вказано, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи, а тому звільнений від сплати судового збору.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11 серпня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

О.С. Комлева