Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №521/7109/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4519/26

Справа № 521/7109/24

Головуючий у першій інстанції Маркарова С.В.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних

справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2025 року

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення коштів

встановив:

25 квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з вказаним вище позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість договором позики №77682262 в розмірі 43810,10 грн з яких: 14000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 29810,20 грн – сума заборгованості за відсотками.

Позовна заява обґрунтована тим, що 09 листопада 2021 року між ТОВ ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено вказаний вище кредитним договір, який підписано позичальницею з використанням електронного підпису, шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону відповідачки. Згідно умов цього договору, позикодавець зобов`язався передати позичальниці у власність грошові кошти, на погоджених умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальниці, а остання зобов`язалася повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити плату (проценти) від суми позики.

14 червня 2021 року між ТОВ ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21 за умовами якого ТОВ ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, у тому числі за вказаним вище договором позики №77682262, що укладений між ТОВ ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Всупереч умовам договору позики, відповідачка не виконали своїх зобов`язань, жодного платежу у рахунок погашення заборгованості, а ні на рахунок позивача, а ні первісного кредитора, не здійснила.

Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» кредитну заборгованість у розмірі 43810,20 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зачепіло З.Я., просить скасувати рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції не врахував, що позивачем за допомогою первинних бухгалтерських документів не доведено факт видачі кредитних коштів.

У справі відсутні належні та достовірні докази передачі права вимоги до відповідача від первісного кредитора до позивача, у той час як позивачем не надано доказів, які б підтверджували сплату ним коштів на користь первісного кредитора за договором факторингу.

Кредитний договір укладено пізніше, а ніж між позивачем та первісним кредитором укладено договір факторингу.

Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначає, що після спливу строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікуванням не можуть вважатися легітними.

Днем вручення судового рішення є день: отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п.2 ч.6 ст. 272 ЦПК України).

Позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» отримало у електронний кабінет копію апеляційної скарги та ухвали Одеського апеляційного суду від 14 січня 2026 року про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не скористалося.

Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними є справи у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Положеннями п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів — сумою, яка стягується.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 серпня 2026 року, розгляд цієї справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, з огляду на те, що позовні вимоги мають виключно майновий характер, та справа є малозначною в силу вимог закону, оскільки ціна позову (43810,20 грн) не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн).

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю — доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не у повній мірі відповідає наведеним вище вимогам закону, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 09 листопада 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі – позикодавець) та ОСОБА_1 (далі – позичальник) у формі електронного документу уклали договір позики №77682262 за умовами якого позикодавець зобов`язується надати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (пункт 1.1).

Сума позики – 14000 грн, строк позики (строк договору) – 30 днів, процентна ставка (базова) – 1,99% (фіксована) (пункти 2.1-2.3).

Зарахування 09 листопада 2021 року зазначених вище грошових коштів у розмірі 14000 грн на картковий рахунок відповідачки підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк» від 03 червня 2025 року №20.1.0.0./7-250527/86805-БТ.

14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) укладено договір факторингу №14/06/21 за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту). Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 та не є невід`ємною частиною договору (пункт 1.1 договору факторингу). Перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників – підтверджує факт переходу від клієнта до фактора права вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.2. договору факторингу).

28 липня 2021 року та 27 жовтня 2023 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено додаткову угоду №2 та №3 до вказаного вище договору факторингу.

Згідно копії акту прийому-передачі боржників за договором факторингу №14/06/21 від 27 жовтня 2023 року, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в кількості 24674 боржника, після чого з урахуванням пункту 1.2. вказаного вище договору факторингу, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

З копії витягу з реєстру боржників №11 до вказаного вище договору факторингу убачається, що цей документ містить інформацію про відповідачку та кредитний договір, укладений між нею та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Факт сплати позивачем на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошових коштів за вказаним вище договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 31 жовтня 2023 року №20397.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із їх обґрунтованості та відсутності правових підстав для зменшення заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, у тому числі за нарахованими процентами.

Щодо таких висновків суду колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до положень статей 1077,1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі N 759/24061/19 (провадження N 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі N 183/4256/21 (провадження N 61-15813сво23)).

Відомості про те, що договір факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року в частині відступлення права вимоги за договором позики №77682262 від 09 листопада 2021 року судовим рішенням визнано недійсним, матеріали справи не містять.

Факт переходу права вимоги позивача саме до відповідача за вказаним вище кредитним договором підтверджується сукупністю доказів, наданих позивачем, які містять необхідні відомості, такі як анкетні дані відповідачки, номер кредитного договору, суми заборгованості, які дають можливість належним чином підтвердити набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 .

Таким чином, позивач належними та допустимими доказами довів обставини щодо його права вимоги до ОСОБА_1 , яке перейшло до нього на підставі вказаних вище правочинів, які у судовому порядку недійсними не визнавався, тобто презумпцію їх правомірності не спростовано.

Окрім цього, колегія суддів зауважує, що майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що "з`явилися" із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення (див. постанову Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі №727/2790/25).

З матеріалів справи убачається, що внаслідок укладення договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, право вимоги за кредитним договором, укладеним між ТОВ ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 від 09 листопада 2021 року №77682262 перейшло від ТОВ ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до позивача.

За таких обставин, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що позивач набув права вимоги до відповідача, та дійшов правильного висновку про задоволення позову, з підстав, наведених в оскаржуваному рішенні.

Аргументи скаржниці про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували факт отримання нею кредитних коштів спростовується листом АТ КБ «Приватбанк» від 03 червня 2025 року №20.1.0.0./7-250527/86805-БТ з якого убачається, що 09 листопада 2021 року, тобто в день укладення кредитного договору, на картковий рахунку позичальниці було зараховано грошові кошти в сумі 14000 грн, що за умовами кредитного договору становить суму позики (пункт 2.1 кредитного договору).

Що стосується доводів апеляційної скарги про неправомірність нарахування процентів за кредитним договором, колегія суддів зауважує про таке.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором та пеню припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N 444/9519/12, постановах від 04 липня 2018 року у справі N 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі N 202/4494/16-ц).

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі N 910/4518/16).

Умови кредитного договору не містяться положень щодо можливості нарахування позикодавцем процентів після закінчення строку кредитування, який сторонами визначено тривалістю 30 днів (пункт 2.2 кредитного договору).

Ураховуючи наведене та зміст заявлених позовних вимог, відсутні правові підстави для стягнення з позичальника процентів, передбачених кредитним договором, поза межами строку кредитування.

Як було зазначено вище, відповідно до умов кредитного договору, укладеного між ТОВ ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 останній надано кредит у розмірі 14000 грн, строком на 30 днів.

Умовами договору базова процента ставка визначена у розмірі 1,90% в день.

Отже, позивач, окрім заборгованості за тілом кредиту (14000 грн) також має право на стягнення відсотків за користування кредитними коштами у сумі 7980 грн, виходячи з розрахунку 14000 грн*1,90%*30днів.

Нарахування позивачем відсотків за користування кредитом, зі сплином 30-ти денного строку, не ґрунтується на умовах кредитного договору, які погоджені сторонами.

Наведеного вище суд не врахував, та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідачки підлягає частковому задоволенню, а рішення суду потрібно змінити, зменшивши суму заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором №77682262 від 09 листопада 2021 року з 43810,20 грн до

21980 грн.

Щодо розподілу судових витрат за результатами апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на наведені вище висновки апеляційного суду, про часткове задоволення позову, що становить 50,17%, тому стягнутий з відповідачки на користь позивача судовий збір за подання позову підлягає зменшенню з 3028 грн до 1519,14 грн, тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З огляду на висновки апеляційного суду за якими вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню на 49,83%, тому судовий збір, сплачений ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги у розмірі 2263,28 грн (4542*49,83%) підлягає стягненню з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на користь відповідачки.

Керуючись ст. ст. 367,374,376,382-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2025 року змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №77682262 від 09 листопада 2021 року

з 43810,20 грн до 21980 грн, судового збору за подання позову з 3028 грн до 1519,14 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2263,28 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: О.Ю. Карташов

М.В. Назарова