Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №487/3768/26 — Миколаївський апеляційний суд

11.08.26

22-ц/812/1765/26

Провадження №22-ц/812/1765/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 серпня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Шаманської Н.О., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання Колосовою О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників цивільну справу №487/3768/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана її представником ОСОБА_2 , на рішення, яке постановив Заводський районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Гаврасієнка Вадима Олександровича у приміщенні цього суду 19 червня 2026 року, дата складання повного судового рішення не зазначена, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання,

у с т а н о в и в :

У травні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Лугвенева Л.С., звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчання.

Позов мотивовано тим, що сторони перебували у шлюбі. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яку відповідач сплачував аліменти згідно із судовим наказом Заводського районного суду міста Миколаєва від 14 серпня 2025 року, але з досягненням дитиною повноліття стягнення припинилися. Донька сторін навчається у Чорноморському національному університеті імені Петра Могили на 1 курсі, на денній формі навчання, та зареєстрована та проживає із матір`ю ОСОБА_1 . Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва 13 травня 2026 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання.

Посилаючись на викладене, позивачка просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу на доньку ОСОБА_4 , яка продовжує навчання, починаючи з дня подання позовної заяви і до закінчення навчання чи до досягнення двадцятитрирічного віку зважаючи на те, яка з зазначених обставин настане першою.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 частково погодився з вимогами позовної заяви, вказуючи, що він не може сплачувати такий розмір аліментів, тому що доглядає за своїми непрацездатними батьками-пенсіонерами, які мають значні проблеми зі здоров`ям. Батько має проблеми з опорно-руховим апаратом, в зв`язку з чим йому необхідний постійний сторонній догляд, який здійснює відповідач. Також вказував, що його мати також має проблеми зі здоров`ям, а саме - серцево-судинні захворювання, у зв`язку з чим він надає необхідну матеріальну допомогу батькам. Крім того за наявною у нього інформацією донька ОСОБА_5 безкоштовно навчається у Чорноморському національному університеті імені Петра Могили та додатково отримує стипендію за успішне навчання, яка з 01 вересня 2026 року буде збільшена у два рази згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік». Враховуючи викладене, вказував, що розмір аліментів, який він може сплачувати на утримання доньки, яка продовжує навчання становить 1/6 від суми його доходу.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2026 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 18 травня 2026 р. і до закінчення ОСОБА_4 навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Стягнуто з ОСОБА_3 у дохід держави судовий збір у розмірі 1064 грн 96 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішення суду мотивовано тим, що при визначенні розміру аліментів судом враховано, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, отримує дохід, а отже він спроможний та зобов`язаний надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній доньці, яка продовжує навчання та взято до уваги, що ОСОБА_3 має на утриманні батьків пенсіонерів, які хворіють, в зв`язку з чим потребують допомоги, тому відповідач несе витрати пов`язані з лікуванням та утримання батьків. Також судом враховано стан здоров`я доньки сторін ОСОБА_4 , яка хворіє, у зв`язку з чим несе витрати на здачу аналізів та лікування та те, що вона навчається на денній формі навчання, що суттєво ускладнює її можливості працевлаштування та отримання самостійного доходу.

Отже, враховуючи часткове визнання відповідачем позовних вимог, суд завовольнив позовні вимоги частково.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Лугвенева Л.С. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 сплачував аліменти на утримання дитини згідно з судовим наказом Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 серпня 2025 р.(справа №487/5728/25). З досягненням дитиною повноліття стягнення припинилися. З моменту досягнення 18 річчя та по сьогодні, тобто 4 місяці, відповідач в добровільному порядку (після закриття виконавчого провадження за судовим наказом про стягнення аліментів) не сплачує аліменти на утримання дитини. В своєму рішенні суд першої інстанції вказує на викладене позивачем, як у позовної заяві, так і у відповіді на відзив, а саме що ОСОБА_4 продовжує навчатися на денній формі навчання у Чорноморського національного університету мі імені Петра Могили, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги. Крім того навчання на денній формі навчання суттєво ускладнює її можливості працевлаштування та отримання самостійного доходу. Вказує в рішенні, що відповідач є фізичною особою підприємцем, отримує дохід, має свої житло, яке придбав у 2024 році, а отже він спроможний та зобов`язаний надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній доньці, яка продовжує навчання. Крім того зазначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я доньки сторін ОСОБА_4 , яка хворіє, у зв`язку з чим несе витрати на здачу аналізів та лікування. Однак при цьому суд зробив висновок про достатність розміру аліментів, який зазначає сам відповідач у своєму відзиві по позовну заяву. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Розмір аліментів, з яким погодився відповідач, це сума, яка не може компенсувати витрат доньки відповідача. Мінімальні потреби у харчуванні та одягу, витрат на навчання (методичні матеріали, конспекти, спеціалізована література, мобільний зв`язок, інтернет та ін.) в такому випадку буде в більшої мірі покладено на позивачку, що порушує принцип рівності прав та обов`язків батьків.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить у її задоволенні відмовити, посилаючись на безпідставність доводів, а рішення суду – залишити без змін.

В суд апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, про день, час та місце судового засідання були повідомлені відповідно до положень статей 128, 130 ЦПК України.

07 серпня 2026 року представник позивачки адвокат Лугвенева Л.С. через підсистему «Електронний суд» подала заяву, в якій просить розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та її представника.

11 серпня 2026 року ОСОБА_6 через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі.

Зважаючи на вимоги частини 6 статті 128, частин 1, 2 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України, заяви учасників справи, колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з`явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Вимоги до судового рішення викладені у статтях 263, 264 ЦПК України.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

На підставі судового наказу Заводського районного суду міста Миколаєва від 14 серпня 2025 року з ОСОБА_3 стягувались на користь ОСОБА_1 аліменти на ОСОБА_4 в розмірі 1/4 заробітку (доходу) до її повноліття (а.с. 9).

Після досягнення донькою повноліття ОСОБА_3 припинив надання утримання. Відповідач є приватним підприємцем (а.с. 40).

ОСОБА_4 проживає з позивачкою та навчається на першому курсі бакалаврату Черноморського національного університету імені Петра Могили за держзамовленням політехнічний коледж» ІV рівня акредитації, закінчення навчання – 30 червня 2029 року (а.с. 11, 12).

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України у редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані також вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 (провадження № 61-16005св20).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

В силу положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частин 1 та 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, яка переглядається, судом установлено, що ОСОБА_4 , яка є дочкою сторін у справі, на день звернення до суду не досягла 23 років, продовжувала навчання. Навчання на денній формі позбавляє ОСОБА_4 можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв`язку з чим вона потребує матеріальної допомоги.

Оскільки дочка сторін продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, і є особою до 23 років, а в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач з поважних причин не може надавати їй таку допомогу, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на її утримання на підставі статті 199 СК України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції також правильно визначив розмір аліментів – 1/6 частина заробітку та відхиляє доводи апеляційної скарги про помилковість такого висновку та наявність підстав для стягнення з відповідача 1/4 частки заробітку (доходу).

Так, суд обґрунтовано, відповідно до положень статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів на повнолітню доньку сторін врахував, що у відповідача є непрацездатний батько – ОСОБА_7 , 1959 року народження, який потребує постійного догляду, який здійснює ОСОБА_3 , що підтверджено актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 26 травня 2026 року та виписки з постанови ЛКК № 244 від 06 травня 2026 року (а.с. 31, 32).

Також апеляційний суд враховує, що ОСОБА_4 має право на отримання матір`ю, а також що вона навчається на денній формі навчання за держаним замовленням у закладі освіти, який розташований у місті її постійного проживання, що виключає витрати на оплату вартості навчання та проїзду до міста навчання та проживання там, а доказів витрат на придбання підручників тощо до справи не було долучено.

Доводи апеляційної скарги мають узагальнений характер щодо незгоди з рішенням суду і правильність наведених вище його висновків не спростовують.

Оскільки рішення суду, яке оскаржується, постановлено з дотриманням положень матеріального права та вимог процесуального закону, колегія суддів в силу положень статті 375 ЦПК України не вбачає підстав для його скасування, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки рішення суду першої інстанції залишено без змін, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 367-369, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана її представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення, рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 19 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Н.О. Шаманська

Ж.М. Яворська

____________________________________

Повна постанова складена 11 серпня 2026 року