Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №489/2692/26 — Миколаївський апеляційний суд

11.08.26

22-ц/812/1769/26

Справа №489/2692/26

Провадження № 22-ц/812/1761/26

Провадження № 22-ц/812/1769/26

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 серпня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційні скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 ,

на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2026 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Костюченком Г.С., повне рішення складено того ж дня, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 08 квітня 2023 року між сторонами за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1185-8165.

Даний кредитний договір разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. Кредитний договір, у відповідності до норм частини першої статті 13 ЗУ «Про споживче кредитування», був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору № 1185-8165 від 08 квітня 2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

За умовами договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 29 500,00 грн, строк кредитування - 300 днів, базовий період - 14 дні, знижена відсоткова ставка - 1,20 % в день, стандартна відсоткова ставка - 1,50 % в день.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Проте відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов`язання, чим порушує умови кредитного договору, в результаті чого станом на 06 лютого 2026 року утворилась заборгованість в розмірі 118 000 грн, з яких: 22 515,00 грн - заборгованість за кредитом, 95 485 грн - заборгованої за нарахованими процентами.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнутина свою користь з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1185-8165 від 08 квітня 2023 року в розмірі 118 000 грн, з яких: 22 515 грн - заборгованість за кредитом, 95 485 грн - заборгованості за нарахованими процентами, а також судові витрати.

Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1185-8165 від 08 квітня 2023року у розмірі 45 030,00 грн, з яких 22 515 грн - заборгованість за тілом кредиту, 22 515 грн - заборгованість по процентам, а також судовий збір в сумі 1 015,97 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачу було виплачений кредит в розмірі 29500 грн, але він порушив грошові зобов`язання та не повернув кредит та нараховані відповідно до договору платежі, в установлений таким договором строк, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку позивач підтвердив розрахунком, відповідно яка підлягає стягненню.

Разом з тим, суд зменшив розмір відсотків, оскільки вважав, що вимога про їх нарахування та сплату є явно завищеними та не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509, частинах 1,2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

В апеляційній скарзі ТОВ «Укр Кредит Фінанс», частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції, встановленим судом обставинами, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, просили рішення частково скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1185-8165 від 08 квітня 2023 року в розмірі 118 000 гривень, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом - 22 515 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 95 485 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що частково відмовляючи в стягненні нарахованих процентів за кредитним договором, суд першої інстанції зазначив, що умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором є несправедливими відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Проте, позивач зауважує, що комісія за видачу кредиту нараховувалась одноразово при видачі кредиту відповідно до умов Договору та не застосовувалась як санкція до відповідача за невиконання зобов`язань. Також позивач звертає увагу суду, що базовий період – строк, протягом якого боржник бажає сплачувати саме проценти за користування кредитом (в даному випадку – 14 днів), який він сам обирає при заповненні заявки на отримання грошових коштів. А строк кредитування – строк, на який видаються грошові кошти, якими він може користуватися (в даному випадку – 300 днів - до 01 лютого 2024 року).

В свою чергу, позивач не нараховував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф або інших платежів за неналежне виконання умов Кредитного договору, а нарахована комісія передбачена як плата за видачу кредиту та є одноразовою.

Крім того, звертають увагу, що Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладання договору. Так, відповідно до п. 6.9. Договору позичальник має право протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, про що зобов`язаний повідомити Кредитодавця до закінчення вказаних 14 (чотирнадцяти) календарних днів шляхом направлення відповідного повідомлення у письмовій формі на адресу Кредитодавця. В такому випадку Позичальник зобов`язаний протягом 7 (семи) календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від кредитного Договору повернути Кредитодавцю грошові кошти, одержаний згідно з Договором, сплатити проценти за період з дня одержання Кредиту до дня його повернення за ставкою, яка діяла під час фактичного користування Кредитом, а також у повному розмірі комісію за видачу Кредиту (якщо п.4.7 Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту).

Проте, ОСОБА_1 правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористався та продовжував користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.

Відповідно до Паспорта споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, затвердженого наказом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» №11-П від 07.03.2023 р., який разом з кредитним договором складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови, зазначено, що Стандартна ставка - 1,50% в день; Знижена ставка - 1,20% в день. Також зазначено тип процентної ставки - фіксована. Крім того, вбачається, що у Паспорті споживчого кредиту зазначено, що споживач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування. Вищевказане підписано відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором A8319. Отже, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України

Позивачем дотримано вимоги, зокрема статтей 1048, 1056-1 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування суми кредитом, що була надана (проінформована, доведена до відома) відповідачу.

Вказують, що норма закону, зокрема пунктом 5 частини 3 статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені, а не до всіх умов Договору. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» вбачається, що позивачем не здійснюється будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в пункту 5 частини 3 статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Згідно наданого розрахунку заборгованості, позивач здійснює лише нарахування по процентам (згідно п. 4.6. та 10.2. Договору) за користування кредитом в строк договору (згідно п.4.9. Договору), що погоджений між сторонами. Тобто, з наведеного вбачається, що помилково ототожнювати, що проценти за користування кредитом (правове регулювання яких передбачене статтями 1048,1056-1 ЦК України), що нараховуються протягом строку договору (п. 4.9. Договору) є неустойкою (пенею) у разі невиконання (порушення, прострочення) зобов`язань боржником за договором.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 не скористався.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_2 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції, встановленим судом обставинами, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, просили рішення скасувати та прийняти нове рішення про про відмову у задоволенні позову.

Так, зазначає, що виходячи зі змісту статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», документами, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій є такі види розрахункових документів, як: платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога, меморіальний ордер.

Вважає, що лист від АТ КБ «ПриватБанк» не є, а ні платіжним доручення, а ні, платіжною вимогою, а ні меморіальним ордером, не містить прізвище ім`я по батькові відповідача, його ІПН. Такий лист, взагалі, не є первинним бухгалтерським обліковим документом, а тому не може бути належним та допустимим доказом. Із вказаного листа не можливо достовірно встановити кому та на якій підставі, нібито, було відправлено кредитні кошти.

Матеріали судової справи не містять жодного доказу, що відповідач володіє/володів або використовує/використовував картку, на яку, нібито, було перераховані кредитні кошти. Надана позивачем «довідка» не може бути належним доказом, оскільки таку довідку виготовив позивач, як зацікавлена особа, із зазначенням інформації на власний розсуд.

Інформація у довідці із відповідачем не погоджувалась та не визнається останнім. Крім того, як вбачається із, нібито, укладеного договору, кредитодавець відкрив позичальнику кредитну лінію шляхом надання позичальнику кредиту. Тож, кошти повинен перерахувати саме кредитодавець, тобто ТОВ «Укр Кредит Фінанс», не АТ КБ «ПриватБанк».

Позивачем також не надано до позовної заяви і доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та АТ КБ «ПриватБанк», яке здійснило переказ коштів на рахунок, який за твердженням позивача належить відповідачу. Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» як кредитних на рахунки АТ КБ «ПриватБанк» для здійснення переказу коштів на виконання вимог договору від 08.04.2023 року № 1185-8165 для подальшого переказу їх відповідачу.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази про наявність договірних відносин між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк» щодо переказу платежів, лист АТ КБ «ПриватБанк» сам по собі не може підтверджувати переказ коштів за кредитним договором № 0667-7423 від 06 квітня 2021 року.

Зазначає, що доводи позивача про те, що кредитні кошти були перераховані відповідно до умов кредитного договору та правил надання споживчих кредитів, на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами, а є необґрунтованими припущеннями.

Вказує, що у матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа яка нібито укладала кредитний договір ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору.

Вважає, що матеріали справи не містять жодного доказу направлення відповідачеві будь-якого ідентифікатору. Одночасно, неможливо перевірити підписання оспорюваного кредитного правочину також кредитодавцем. Адже, тільки докази накладення кваліфікованого електронного підпису первісного кредитора (кредитодавця) можуть слугувати доказом таких фактів

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представник позивача ТОВ «Укр кредит фінанс» просила апелційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, проте у судове засідання не зявилися, що в силу приписів частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсуності.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягає задоволеню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 , подана його представником Підодвірним Т.І., задоволенню не підлягає.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Яу вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 08 квітня 2023 року о 14 год.52 хв. між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1185-8165.

Даний договір, разом з правилами відкриття кредитної лінії, підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А8319.

Відповідно до пункту 3.1 договору кредитний договір укладено сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно пункту 4.1 договору загальний розмір кредиту становить 29500,00 грн. Дата надання/видачі 08 квітня 2023 року.

Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у пункту 4.1 договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу (пункт 4.2 договору).

Пунктом 4.6 договору врегульовано, що нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою 1,50 % за кожен день користування кредитом.

Комісія за видачу кредиту становить15,00 % від суми виданого кредиту (пункт 4.7 договору).

Згідно пункту 4.9 договору строк кредитування становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту 01 лютого 2024 року.

Кредитний договір з додатками підписано відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «А8319» та в розділі 12 договору «Реквізити сторін» позичальник вказав номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .

Разом з кредитним договором відповідач ознайомився і підписав електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «А8319» Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), затверджені наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» від 26 жовтня 2022 року № 58-П, паспорт споживчого кредиту, таблицю обчислення загальної вартості.

Позивач, звернувшись із позовом, зазначив, що виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Згідно довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1185-8165 від 08 квітня 2023 року видача кредитних коштів здійснена за допомогою системи LigPay на номер платіжної карти № НОМЕР_1 , платіж №2273936320 від 08 квітня 2023 року на суму 29500,00 грн.

Успішне перерахування грошових коштів в розмірі 29500 грн на платіжну картку відповідача за реквізитами № № НОМЕР_1 підтверджено квитанцією 2273936320 фінансового оператора АТ КБ «Приватбанк» від 08 квітня 2023 року( а.с.29).

Згідно розрахунку заборгованості відповідачу станом на 01 лютого 2024 року нарахована заборгованість за кредитним договором у розмірі 128059.30 грн, з яких: 22515 грн - заборгованість за кредитом; 109969.50 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 4425 грн заборгованість за комісією.

При зверненні до суду позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 118 000 грн, з яких: 22515 грн - заборгованість за кредитом; 95485 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини 4 статті 263 ЦПК України).

За правилами частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та / або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не було б укладено.

Як видно з матеріалів справи договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису (одноразовий ідентифікатор «А8319»). Зі змісту договору встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначив свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, місце проживання, номер особистого електронного платіжного засобу: № НОМЕР_1 , електронну пошту.

ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав ОСОБА_1 за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор, який заявник використав для підтвердження підписання договору позики.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже підписанням кредитного договору № 1185-8165 від 08 квітня 2023 року ОСОБА_1 підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій щодо реєстрації та внесення особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону та/або електронної пошти для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.

Перерахування кредитних коштів відповідачу у платіжній системі LiqPay підтверджується квитанцією від 08 квітня 2023 року з призначенням платіжної операції: Видача кредитних коштів за договором 1185-8165, а також довідкою про перерахування суми кредиту №1185-8165 від 08.04.2023 року на ім`я відповідача на номер платіжного засобу « НОМЕР_1 ».

Вказана довідка АТ КБ «Приватбанк» походить не від позивача, а від банку, який забезпечував проведення платіжної операції. Вона сформована як електронний документ та підписана кваліфікованим електронним підписом уповноваженої посадової особи банку. У довідці зафіксовано конкретну операцію: переказ 08 квітня 2023 року 29500 грн через LiqPay за договором № 1185-8165 від 08 квітня 2023 року на картку № НОМЕР_1 », ідентифікатор еквайра АТ КБ Приватбанк, ID операції НОМЕР_2 .

Ці відомості повністю узгоджуються з договором, у якому зазначено ту саму дату видачі кредиту, суму, номер договору та маскований номер платіжної картки, а також із довідкою кредитодавця, яка додатково пов`язує платіж № 2273936320 з позичальником ОСОБА_1 , що в сукупності з іншими матеріалами справи беззаперечно підтверджує наявність правовідносин між сторонами справи згідно з укладеним кредитним договором.

Той факт, що в договорі та банківській довідці відображено маскований, а не повний номер картки, зумовлений правилами захисту платіжних даних і не позбавляє ці документи доказового значення, оскільки для ідентифікації операції достатнім є збіг незамаскованих цифр, дати, суми, номера договору та унікального ідентифікатора платежу.

Вказаний вище документ містить усі необхідні реквізити, що ідентифікують призначення платежу, зокрема виконання зобов`язань за кредитним договором №1185-8165 від 08 квітня 2023 року, що в сукупності з іншими матеріалами справи беззаперечно підтверджує наявність правовідносин між сторонами справи згідно з укладеним кредитним договором.

Отже наявні у матеріалах справи докази підтверджують факт укладення кредитного договору з відповідачем та перерахування йому коштів за договором позики.

Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами.

Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів.

Проте ОСОБА_1 та його представниця адвокат Підодвірний Т.І. не надали суду жодних доказів на спростування факту укладення кредитного договору або факту перерахування та отримання позичальником кредитних коштів.

Будь - яких доказів, які б спростували заповнення ОСОБА_1 відповідної форми із зазначенням своїх персональних даних на веб-сайті кредитодавця, належності використаних засобів зв`язку, зокрема номеру мобільного телефону та/або електронної пошти, які використовувались при укладенні договору, іншій особі ніж ОСОБА_1 , а також як укладення самого договору, так і отримання ним коштів на картковий рахунок № « НОМЕР_1 » (зокрема банківської виписки за цим рахунком) матеріали справи не містять.

За таких обставин висновок про надання відповідачеві 29500 грн є значно більш вірогідним, ніж протилежний, а аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 не відповідають вимогам статті 89 ЦПК України щодо оцінки взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Оскільки позивач виконав свій обов`язок з надання кредиту, а відповідач не повернув кредитні кошти, вимога про стягнення основного боргу у розмірі 22515 грн є обґрунтованою.

Посилання в апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 на відсутність кваліфікованої позначки часу в електронному кредитному договірi не заслуговують на увагу, таке не спростовує факт його укладення, оскільки підписання вказаного договору підтверджено іншими належними засобами і діями сторін.

Такий висновок суду також відповідає правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22).

Таким чином доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду. Більш того, свідчать про його недобросовісну поведінку з огляду на те, що він здійснював часткове погашення боргу до червня 2023 року.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладаючи кредитний договір № 1185-8165 сторони погодили наступні умови:

Відповідно до пунктів 4.6. та 10.2. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою:

Стандартна процентна ставка становить 1.50% за кожен день прострочення кредитом (застосовується протягом усього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою, та/або пільговою процентною ставкою).

Знижена процентна ставка становить 1,20 % за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору.

Згідно з пунктом 4.9. кредитного договору № 1185-8165 строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, складає 300 календарних днів (до 01 лютого 2024 року) з моменту перерахування кредиту позичальнику, строк договору є рівним строку кредитування.

Отже базовий період період (строк) протягом якого боржник (позичальник) буде сплачувати саме відсоток за користування кредитом (в даному випадку 14 день) (пункт 4.4 договору), а строк кредитування строк на який видаються грошові кошти позичальнику, якими він може користуватися (в даному випадку 300 днів) (пункт 4.9 договору).

Відповідно до пункту 2.3. договору для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом кредитодавець рекомендував позичальнику здійснити повне погашення кредиту не пізніше останнього дня першого базового періоду строку кредитування згідно з розрахунком у вигляді таблиці, відображеній у договорі.

Крім того пунктом 4.10. договору передбачено орієнтовну вартість кредиту.

При цьому як видно з розрахунку заборгованості кредитодавцем здійснювалося нарахування за процентами за користування кредитом (згідно з пунктами 4.6. та 10.2. кредитного договору) в строк договору (відповідно до пункту 4.8 договору), що погоджений між сторонами.

Отже сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити ОСОБА_1 у межах строку кредитування з 08 квітня 2023 року по 01 лютого 2024 року за користування кредитними коштами.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором, укладеним між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом, стосовно надання кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом, а також нарахування процентів.

Щодо стягнення судом з відповідача процентів за користування кредитом в меншому ніж нарахованих позивачем процентів за користування кредитними коштами, колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Згідно долученого позивачем до справи розрахунку станом на 06 лютого 2026 року розмір заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом, які нараховані за період з 08 квітня 2023 року по 01 лютого 2024 року, складає 109969 грн, в той же час позивач просить про стягнення 95485 грн заборгованості за нарахованими процентами.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначаються Законом України «Про споживче кредитування» визначає.

Відповідно до пунктів 10, 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

За умовами укладеного сторонами договору його укладено на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника (пункт 2.2), тому спірні правовідносини підпадають під регулювання Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно із пунктом 1-1 частини 1 статті 1 цього закону 1-1) договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

За такого позивач як кредитодавець за укладеними сторонами договорами має право на отримання процентів за наданими у користування відповідачу кредитними коштами відповідно до умов договору.

Колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновку суду першої інстанції про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом в меншому ніж нарахованих позивачем процентів за користування кредитними коштами і не погоджується з висновком суду першої інстанції, який на власний розсуд зменшив суму заборгованості відповідача за процентами за користування кредитом до 22515 грн, оскільки вважав, що встановлений сторонами Договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг.

Так, відповідно до частин 1 та 1 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Частиною 5 статті 18 цього ж закону передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором

У справі, яка переглядається відсутні докази визнання недійсними умов Договору, або висування споживачем відповідачем у справі таких вимог.

Аналіз вказаної законодавчої норми, висновків Верховного Суду (див. до прикладу постанови від 09 вересня 2020 року по справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року по справі 524/5556/19), свідчить, що її положення застосовуються при нарахуванні боржникові у зобов`язанні непропорційно великих сум як відповідальність за невиконання зобов`язання.

Натомість у справі, яка переглядається, згідно розрахунку заборгованості за позовними вимогами нарахування неустойки (штрафу та пені) на заборгованість відповідачу не проводилась, а проценти за користування кредитними коштами за своєю правовою природою не відносяться до компенсації у разі невиконання боржником зобов`язань, тому не підпадають під ознаки, наведені у статі 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Також колегія суддів вважає не застосовним у справі, яка переглядається, висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, оскільки в ній спірні правовідносини виникли та регулювалися Законом України «Про споживче кредитування» у попередній редакції, тоді як положення цього закону в редакції, яка була чинною на день укладення Договору (24 квітня 2025 року), передбачала положення щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки і відповідна норма була внесена Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року саме з метою обмежити можливість фінансових установ у визначенні надвеликих значень процентів за користування кредитними коштами. До того ж у згаданій справі, розглянутій Верховним Судом, на відміну від справи, яка переглядається, споживач оспорював здійснений фінансовою установою розрахунок, зокрема щодо обрахування сплачених ним сум.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 375 ЦПК України). Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України).

Оскільки оскаржуване рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог, а саме - стягнення зменшеної ніж розрахованої позивачем суми заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, ухвалено внаслідок невірної оцінки наявних у справі доказів та неправильного застосування судом першої інстанції норм права, що регулюють кредитні відносини, є підстави, передбачені пунктами 2, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, для зміни рішення та стягнення з відповідача на користь позивача 118 000 грн заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1185-8165 від 08 квітня 2023 року, з яких 22 515 грн – заборгованість за кредитом, 95 485 - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Тому апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково.

У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , поданої його представником ОСОБА_2 , слід відмовити.

Відповідно до приписів частин 2-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку,- це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від особи, що такі докази подає (у даному випадку - відповідача).

Колегія суддів зауважує, що позивачем у відзиві жодним чином не обґрунтовано неможливості подання наявних доказів ( фото відповідача, договір №4010 від 02 грудня 2019 року на надання посоуг з системи LigPay, укладний між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Укр Кредит Фінанс») до суду першої інстанції.

За викладеного, апеляційним судом не встановлена наявність об`єктивних обставин, які стали причиною порушення позивачем передбачених процесуальним законом порядку і строків подання доказів у справі.

Оскільки прийняття судом апеляційної інстанції поданих позивачем доказів без урахування наведених вище критеріїв мало б наслідком порушення приписів ст. 367 ЦПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність, дана справа переглядається апеляційним судом лише за доказами, які були предметом дослідження суду першої інстанції, а нові докази судом до уваги не приймаються.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду змінено, відповідно, є підстави для зміни проведеного судом першої інстанції розподілу судового збору та відповідного стягнення судового збору за подання апеляційної скарги.

Зважаючи на те, що позов підлягає задоволеноу повному обсязі, то з відповідача на користь позивича необхідно стягнути 6656 (2662. 40 +3993,60 ) судового збору, сплаченого за подання позову та апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.

Рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2026 року змінити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 118 000 грн заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1185-8165 від 08 квітня 2023 року, з яких: 22 515 грн заборгованість за кредитом, 95 485 грн заборгованість за нарахованими процентами та 6 656 грн витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Н.О. Шаманська

Повний текст постанови складено 11 липня 2026 року.