Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №509/1876/15-к — Овідіопольський районний суд Одеської області

Провадження № 1-кс/509/659/26

Справа № 509/1876/15-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року слідчий суддя Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в закритому судовому засіданні клопотання слідчого Слідчого відділення ВнП№1 Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 (вул. Берегова 9, сел. Овідіополь, Одеський район, Одеська область, 67801, тел. 0487794938.) яке погоджене прокурором Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 , про дозвіл на затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12013170380001940 від 19.07.2013 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді надійшло клопотання слідчого СВ ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про надання дозволу на затримання підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, ОСОБА_5 . з метою його приводу до суду для участі у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання обґрунтоване тим, що 18.07.2013 о 20:00 годині водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував технічно справним автомобілем «Пежо 206» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 -7 (Білорусь), рухався по автодорозі «Одеса - Іллічівськ» з боку м. Одеси у напрямку м. Іллічівська, на 12 кілометрі + 400 метрів вказаної автодороги, на землях Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, при початку руху та виконанні маневру розвороту ліворуч, не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого скоїв зіткнення з технічно - справним мопедом «Ямаха Джок» без державного реєстраційного номера, під керуванням водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався у попутному напрямку зліва від нього.

27.04.2015 року відносно гр. ОСОБА_5 складено повідомлення про підозру у скоєнні ним кримінального правопорушення, за яке передбачена відповідальність відповідно ч. 1 ст. 286 КК України.

Враховуючи що гр. ОСОБА_5 являється громадянином Республіки Білорусь та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , виникла необхідність в зібранні характеризуючи даних на підозрюваного ОСОБА_5 на території Республіки Білорусь, без яких, прийняття кінцевого рішення по матеріалам кримінального провадження, не представляється можливим.

Так 20.05.2015 до компетентних органів Республіки Білорусь направлено доручення про надання правової допомоги в зібранні характеризуючих даних на гр. ОСОБА_5 .

Вина ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами:

- Рапортом оперативного чергового ОСОБА_7 від 18.07.2013 р.;

- Протоколом ОМД-ТП від 18.07.2013 р.;

- Протоколом огляду ТЗ від 18.07.2013р.;

- Протоколом огляду ТЗ від 18.07.2013 p.;

- Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів;

- Протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 23.07.2013;

- Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 23.07.2013;

- Протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 01.08.2013;

- Випискою №10128;

- Висновком експерта №109 від 06.08.2013;

- Висновком експерта №11/А - 247 від 21.08.2013;

- Висновком експерта №11/А - 248 від 21.08.2013;

- Висновком експерта №11/А - 246 від 21.08.2013;

- Висновком експерта №11/А 296 від 06.09.2013;

B діях ОСОБА_5 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідно за вчинення якого передбачена ч. 1 ст. 286 КК України.

Внаслідок ДТП з вини водія ОСОБА_5 , згідно висновку судово-медичної експертизи №109 від 18.03.2013 року ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді «размозжіння м`яких тканин, відкриті перелами з невеликими зміщенням дистальних відділів основних і середніх фаланг 3-4 пальців; косий перелам в нижній треті фаланги 4 пальця лівої кісті.» Дані тілесні ушкодження привели до розладу здоров`я більше трьох тижнів, і по цьому критерію відносяться до категорії тілесних ушкоджень «середньої тяжкості».

Однак обов`язків, які були покладені на підозрюваного, ним виконано не було, підозрюваний не прибув до слідчого відповідно до встановленої періодичності та не повідомив слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, його місцезнаходження невідоме.

Враховуючи, що ОСОБА_5 , переховується від органів досудового розслідування, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями статті 188 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися з клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Це клопотання може бути подане: 1) одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою; 2) після подання клопотання про застосування запобіжного заходу і до прибуття підозрюваного, обвинуваченого до суду на підставі судового виклику; 3) після неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю.

Частиною 2 статті 187 КПК України передбачено, якщо слідчий, прокурор подав разом із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, слідчий суддя, суд приймає рішення згідно зі статтею 189 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 189 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що: підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду; одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.

Так, санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає покарання у вигляді обмеження волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк на той самий строк.

1 липня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень». Внесеними змінами до статті 11 КК України визначення злочину трансформовано у визначення «кримінального правопорушення» (єдиного як для злочинів, так і для проступків), а саме як «суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення».

У статті 12 КК України встановлено види кримінальних правопорушень (кримінальні проступки та злочини).

Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, відповідно до положень ст. 12 КК України (в редакції, що діяла на час вчинення кримінального правопорушення) відносилось до категорії злочинів невеликої тяжкості, а відповідно до положень ст. 12 КК України (в редакції, чинній з 01.07.2020 року) відноситься до нетяжких злочинів.

Так, відповідно до положень ст. 188 КПК України, слідчим разом з клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного з метою його приводу, одночасно подано клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:

1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов`язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;

2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років;

5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;

6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

7) до особи, стосовно якої надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, у порядку і на підставах, передбачених розділом IX-2 цього Кодексу.

Таким чином ст. 183 КПК України містить імперативні вимоги до застосування тримання під вартою як виняткового запобіжного заходу.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Враховуючи вищевикладене та те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286 КК України відноситься до нетяжкого злочину, обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий та він не є особою, яку розшукують компетентні органи іноземної держави, суд приходить до висновку, що відносно останнього не може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При цьому, положення частини 4 статті 189 КПК України вимагають, щоб прокурор першочергово довів існування підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного чи обвинуваченого під вартою, і після цього доводити перед слідчим суддею, судом інші обставини: 1) про переховування підозрюваного, обвинуваченого від органів досудового розслідування чи суду, або 2) що до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 КПК України.

Таким чином, при розгляді клопотання про надання дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою неможливо брати до уваги лише обставини, що доводять переховування особи, і при цьому опускати відсутність законних підстав для навіть ймовірного застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

За інших обставин, навіть таке короткочасне затримання особи (до 36 годин), що передбачається статтею 191 КПК України, без наявності на то правових підстав та всупереч встановленої національним законодавством процедури, може стати порушенням пункту с) статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує, що особу не можна позбавити свободи, крім випадку законного арешту чи затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Зміст статті 5 ЄКПЛ гарантує особі право на свободу і особисту недоторканність як європейський стандарт забезпечення прав людини у кримінальному процесі та включає в себе, серед іншого, право на свободу від свавільного затримання та взяття під варту, та право бути позбавленим свободи тільки «на підставі закону». Коли йдеться про позбавлення свободи, надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Таким чином, головною вимогою є те, що умови, за яких має здійснюватися позбавлення особи свободи, мають бути чітко сформульовані у національному законі, застосування самого цього закону має бути передбачуваним і відповідати у цьому відношенні нормі «законності». Таким чином, зазначене має дозволити громадянину передбачити певною мірою наслідки, до яких може призвести та чи інші його дія (відповідно до висновку у справі «Барановський проти Польщі» від 28 березня 2000 року).

Оскільки, такий захід забезпечення кримінального провадження як звернення до суду із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного з метою його приводу можливий лише для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який не може бути застосований до ОСОБА_5 .

Враховуючи вищевикладене слідчий суддя дійшов висновку, що доводи клопотання не є належним чином обґрунтованими та доведеними, у зв`язку з чим залишає його без задоволення.

Керуючись ст. ст. 177, 184, 188–190, 372 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого Слідчого відділення ВнП№1 Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 , про надання дозволу на затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1