Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №495/5437/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/5437/26

Номер провадження 3/495/1514/2026

04 серпня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровськогоміськрайонного суду Одеської області Топалова А.Л., розглянувши матеріали, що надійшли від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, місце проживання: АДРЕСА_1 , -

ВСТАНОВИЛА:

23.06.2026 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №005726Е від 21.06.2026 ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення адміністративного правопорушення за частиною першою статті 204-1 із наступним формулюванням: 21.06.2026 о 10.25 год. в пункті пропуску через державний кордон «Паланка – Маяки – Удобне», під час здійснення прикордонного контролю осіб на виїзд з України було виявлено громадянку України ОСОБА_1 , яка здійснила спробу незаконного перетину державного кордону України в пункті пропуску через державний кордон без відповідних документів, а саме: з використанням паспорту громадянки Болгарії № НОМЕР_1 , будучи в правових відносинах з Україною згідно ст. 2 Закону України «Про громадянство України». Своїми діями порушила вимоги статей 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», частини другої статті 6 Закону України «Про прикордонний контроль», статей 2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», пункту другого «Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною першою статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі, вину визнає. Відтак, розгляд справи здійснений судом на підставі наявних у матеріалах доказів.

Відповідно до положень статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнаються протии правні, винні (умисні або необережні) дії або бездіяльність, які посягають на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, а також встановлений порядок управління і які тягнуть за собою застосування адміністративно-правових санкцій.

Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Проаналізувавши надані докази, вважаю, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204-1КУпАП, виходячи з наступного.

Диспозиція частини 1 статті 204-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону України.

Об`єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204-1 КУпАП становлять такі альтернативні дії: 1) перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади; або 2) спроба такого перетинання.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу.

Суб`єктом правопорушення може бути громадянин України, іноземець або особа без громадянства.

Частиною 1статті 2 Закону України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України» визначено, що документами, щодають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну).

Статтею 3 даного Закону закріплено, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.

Правила перетинання державного кордону України громадянами України, затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (далі - Правила).

Відповідно до пункту другого вказаних Правил, перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним із таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, в тому числі паспорт громадянина України.

Регулювання порядку здійснення права громадянами України на перетинання державного кордону здійснює Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України встановлюються правила перетинання державного кордону громадянами України.

Згідно статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» перетинання державного кордону громадянами України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього закону.

Однак, ОСОБА_1 документів, які дають право громадянину України на виїзд з України визначених статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», не надано.

Натомість ОСОБА_1 наданий паспорт громадянина Болгарії № НОМЕР_1 , що не узгоджується з вищевказаними приписами чинного законодавства, а відтак не є законною підставою для перетинання кордону.

Вина правопорушника підтверджується матеріалами справи, а саме: зазначеним вище протоколом про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 204-1 КУпАП, письмовими ОСОБА_1 , рапортами.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена, в її діях суд вбачає склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204-1 КУпАП.

Відповідно до санкції частини першої статті 204-1 КУпАП перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.

З урахуванням особи правопорушника, її сімейного та матеріального становища, характер протиправного діяння, адміністративне стягнення необхідно накласти у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн.

Такий вид стягнення в цьому випадку, суддя вважає доцільним і достатнім для її виправлення, а також попередження вчинення нових правопорушень.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 грн. 60 коп., які підлягають стягненню на користь держави.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2, 27, 33-35, 204-1, 221, 283, 284 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИЛА:

Визнати ОСОБА_1 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частинною першою статті 204-1 КУпАП і піддати її адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на користь держави, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Згідно ст.308 КУпАП України, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Суддя Анна ТОПАЛОВА