Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №152/341/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 152/341/25

Провадження № 22-ц/801/1756/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Роздорожна А. Г.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокуСправа № 152/341/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Сала Т. Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Країла С. В. на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області у складі судді Роздорожної А. Г. від 06 травня 2026 року (дата складання повного тексту судового рішення: 15 травня 2026 року),

встановив:

У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з цим позовом, за яким просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь 14 552 грн 66 к. заборгованості за кредитним договором та понесені судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що 23 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі – ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4403897 (далі кредитний договір № 4403897) у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого товариство надало позичальниці кредит у розмірі 4 000 грн 00 к., а позичальниця зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

10 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 06Т, згідно з яким ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників.

Відповідно до договору відступлення права вимоги до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 14 552 грн 66 к., з яких: 3 800 грн 00 к. заборгованість за тілом кредиту; 10 752 грн 66 к. заборгованість за процентами.

ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість у зазначеному розмірі.

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 06 травня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 552 грн 66 к.; 2 422 грн 40 к. у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору; 4 000 грн 00 к. у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами виникли кредитні відносини, ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, в результаті чого утворилась заборгованість, ТОВ «Діджи Фінанс» отримало право вимоги за договором відступлення права вимоги, тому суд прийшов до висновку про задоволення позову та стягнення заборгованості.

Також суд першої інстанції стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судові витрати: 2 422 грн 40 к. у відшкодування судового збору та 4 000 грн 00 к. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, тому що ці витрати є документально підтвердженими, обґрунтованими та співмірними із складністю справи та ціною позову.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Країло С. В., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 06 травня 2026 року року скасувати та постановити нове про відмову у позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не дослідив належним чином докази відступлення права вимоги та безпідставно не взяв до уваги заяву про пропуск позовної давності. Зокрема надані позивачем додатки до договору відступлення прав вимоги є лише шаблонами і не містять відомостей про спірний борговий зобов`язальний правочин. Крім того стягнення процентів за межами тридцятиденного строку кредитування суперечить усталеній практиці Верховного Суду та Закону України «Про захист прав споживачів», тому що право нараховувати такі проценти припиняється зі спливом строку дії договору, а максимальна обґрунтована сума боргу становить лише 3 812 грн 00 к. замість стягнутих судом 14 552 грн 66 к.

ТОВ «Діджи Фінанс» подало відзив на апеляційну скаргу, за яким просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм процесуального права, відповідно до фактичних обставин справи, встановлених на їх підставі правовідносин сторін та норм матеріального права, якими вони регулюються.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частинами першою – третьою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судом встановлено, що 23 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Мілоан» з метою отримання кредитних коштів, у зв`язку з чим підписала в електронному вигляді анкету-заяву на кредит № 4403897.

23 березня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4403897 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого товариство надало, а позичальниця отримала кредит у розмірі 4 000 грн 00 к., строком на 30 днів з 23 березня 2021 року. Дата повернення кредиту та процентів за користування кредитом 22 квітня 2021 року. Проценти за користування кредитом: 12 грн 00 к., які нараховуються за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (підпункти 1.2 – 1.4, 1.5.1 – 1.5.2, 1.6 договору).

Згідно з підпунктом 3.2.3 договору кредитодавець має право, крім інших передбачених законодавством та цим договором прав ініціювати внесення змін та / або доповнень до цього договору.

Відповідно до підпункту 7.1 договору цей договір, що складається з правил та індивідуальної частини (з додатками № 1 та № 2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у пункті 2.1 цього договору. Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутись не пізніше дати встановленої пунктом 1.4 договору. Якщо зі спливом 3-го дня з моменту укладення цього договору кредитні кошти не будуть відправлені товариством та / або не будуть отримані позичальником у відповідності з визначеним способом надання кредиту, дія цього договору може бути припинена достроково з відповідним відображенням в Особистому кабінеті.

Згідно з платіжним дорученням 42198690 від 23 березня 2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4 000 грн 00 к., призначення платежу: кошти згідно з договором 4403897.

10 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 06Т, згідно з яким ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників.

Відповідно до договору відступлення права вимоги до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 14 552 грн 66 к., з яких: 3 800 грн 00 к. заборгованість за тілом кредиту; 10 752 грн 66 к. заборгованість за процентами.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 4403897 від 23 березня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 за цим договором складає 14 552 грн 66 к., з яких:

- 3 800 грн 00 к. заборгованість за тілом кредиту;

- 10 752 грн 66 к. заборгованість за процентами.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальницею.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Укладаючи кредитний договір № 4403897 від 23 березня 2021 року сторони погодили наступні умови кредитування.

Відповідно до пункту 1.4 договору термін повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом – до 22 квітня 2021 року.

Згідно з пунктом 1.5.2 договору проценти за користування кредитом – 12 грн 00 к., які нараховуються за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6. договору).

Пункт 2.3 договору передбачає його пролонгацію як на пільгових, так і стандартних умовах.

Пунктом 2.3.1.1 визначено пролонгацію на пільгових умовах, зокрема позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб сайті товариства miloan.ua і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Якщо позичальник здійснює продовження кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною пунктом 1.5.2 договору.

Відповідно до умов пункту 2.3.1.2 договору пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними кошами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в пункті 1.6 договору.

У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) стандартних (базових) умовах вчинити дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Згідно з пунктом 2.4.1 договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого пунктом 1.4 договору (у даному випадку – 22 квітня 2021 року), а у випадку пролонгації – не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.

У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та / або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений пунктом 1.4 договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування, визначеного згідно з пунктом 1.3 та пункту 2.3 цього договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків, обумовлених розділом 4, пункт 3.2.5 договору (пункт 2.4.2 цього Договору).

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачкою своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто до 22 квітня 2021 року.

Відповідно ОСОБА_1 продовжила користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично, що відповідає пункту 2.3 договору.

Таким чином у період з 23 березня 2021 року по 22 квітня 2021 року, що є строком пільгового періоду кредитування, нарахування процентів на залишок кредиту здійснювався кредитором за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (сума процентів за користування кредитом у визначений договором строк кредитування становить 12 грн 00 к., що відповідає пункту 1.5.2 та відомостям про щоденні нарахування).

У періоди з 23 квітня 2021 року по 13 травня 2021 року строк кредитування продовжився на підставі пункту 1.6., пункту 2.3.1.2 договору і нарахування процентів здійснювалось кредитором за процентною ставкою 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

14 травня 2021 року ОСОБА_1 сплатила комісію за пролонгацію у розмірі 200 грн 00 к., проценти за користування кредитом у сумі 882 грн 00 к. та частково погасила тіло кредиту в сумі 200 грн 00 к. Залишок тіла кредиту склав 3 800 грн 00 к.

Згідно з пунктом 2.3.1.2 договору вчинення дій для пролонгації на пільгових умовах зупиняє строк пролонгації на стандартних умовах. У зв`язку з цим у період з 15 травня 2021 року по 21 травня 2021 року нарахування процентів на залишок тіла кредиту здійснювалось за пільговою ставкою 0,01 % на день, що відповідає пункту 1.5.2 договору.

Після закінчення пільгового періоду та неповерненням залишку кредиту з 22 травня 2021 року по 28 червня 2021 року строк кредитування знову продовжувався на стандартних умовах, а проценти нараховувалися за базовою ставкою 5,00 % на день від залишку кредиту.

Тобто нарахування процентів здійснювалося кредитодавцем в чіткій відповідності до умов кредитного договору та у визначені ним строки користування кредитними коштами (в тому числі періоди пролонгації).

Отже доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 – адвоката Країла С. В. про невірне нарахування процентів поза межами строку кредитування є безпідставним.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом стосовно надання кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом та нарахування процентів.

Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі письмових доказів та пояснень позивача, викладених у позовній заяві, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами є правильним.

Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами.

Проте ОСОБА_1 та її представник – адвокат Країло С. В. не надали доказів на спростування вказаного розрахунку заборгованості, як і доказів того, що автоматична пролонгація договору не відбулася.

Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність ТОВ «Діджи Фінанс» набуття права вимоги за відповідним кредитним договором апеляційний суд виходить із такого.

Частиною першою статті 626 ЦК України установлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

За загальним правилом, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України), проте відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, підставами для заміни кредитора у зобов`язанні є: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

В справі, що розглядається, первісний кредит ТОВ «Мілоан» 10 серпня 2021 року уклало з ТОВ «Діджи Фінанс» договір відступлення прав вимоги № 06Т, згідно з умовами якого кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників (пункт 1.1 договору).

Пунктом 6.2.3. договору визначено, що права вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Долучена до матеріалів справи копія договору відступлення прав вимоги № 06Т від 10 серпня 2021 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від первісного кредитора ТОВ «Мілоан» до нового кредитора ТОВ «Діджи Фінанс».

Відповідно до копії витягу з додатку до договору відступлення прав вимоги № 06Т від 10 серпня 2021 року до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4403897 від 23 березня 2021 року на загальну суму заборгованості розмірі 14 552 грн 66 к.

Таким чином позивачем доведено факт переходу до нього права вимоги за укладеним 23 березня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитним договором № 4403897.

Апеляційний суд звертає також увагу, що згідно зі статтею 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, – на момент його виконання.

Жодних заперечень щодо зобов`язання зі сплати боргу попередньому кредитору, як і доказів про сплату їм цього боргу, чи принаймні вжиття заходів для такої сплати ОСОБА_1 не навела, відповідно решта правовідносин, які виникли з договору відступлення права вимоги стосуються лише їх сторін (ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс») і не впливають на обсяг прав і обов`язків відповідачки.

Щодо доводів апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції наслідків спливу позовної давності, то вони на увагу не заслуговують з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна даність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно з статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як зазначалося вище згідно з статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором видно, що останній платіж за цим договором було здійснено ОСОБА_1 14 травня 2021 року. З цим позовом ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду 10 березня 2025 року.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Зазначений карантин введено з 12 березня 2020 року Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), який тривав до 30 червня 2023 року.

Крім того згідно з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупинявся на строк дії такого стану.

Отже, з урахуванням продовження строку позовної давності на період дії карантину (з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року), його подальшого зупинення на час воєнного стану, передбачений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності на момент звернення до суду не сплив, а позов пред`явлено позивачем у межах цього строку.

Таким чином доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За змістом статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Країла С. В. залишити без задоволення, а рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 06 травня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

Т. Б. Сало