Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №130/404/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 130/404/26

Провадження № 22-ц/801/1653/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А.М.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокуСправа № 130/404/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Голоти Л.О., Панасюка О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 квітня 2026 року, ухвалене суддею Заярним А.М., в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (далі - ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за договором кредиту №71856628 у розмірі 12 324,75 грн, з яких: 4 053,64 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 521,80 грн - сума заборгованості за процентами; 1 350,00 грн - сума заборгованості за комісією; 4 399,31 грн - сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №71856628, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 9 000 грн строком на 30 днів (з 01 червня 2025 року по 30 червня 2025 року), із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,500 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту. Комісія за надання кредиту складає 15,00% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 600 грн. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту нараховується 4,00% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

14 липня 2025 року між позикодавцем та позичальником за ініціативою останнього укладено додаткову угоду №15257188 до договору позики №71856628, за умовами якої сторони домовились пролонгувати строк кредитування на 14 днів (в результаті чого строк кредитування складає - 44 дні, тобто до 14 липня 2025 року) та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 0,5% на 1% .

24 липня 2025 року між позикодавцем та позичальником за ініціативою останнього укладено додаткову угоду №15419123, за умовами якої сторони домовились про реструктуризацію заборгованості позичальника в розмірі 13 581,80 грн на 120 днів та визначено графік погашення заборгованості.

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 9 000 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача.

Враховуючи умови договору кредиту та додаткових угод, здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, які складають 4 946,36 грн, заборгованість ОСОБА_1 у загальному розмірі складає 12 324,75 грн.

16 вересня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №16/09/25, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором кредиту №71856628 від 01 червня 2025 року.

Відповідно до реєстру прав вимог №23/12/25-02 від 23 грудня 2025 року, кредитодавець/клієнт відступив фактору/позивачу право вимоги заборгованостей до боржників на умовах, передбачених договором факторингу №16/09/25 від 16 вересня 2025 року, в тому числі до відповідача в сумі 12324,75 грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань, передбачених кредитним договором, стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості.

03 квітня 2026 року від ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» надійшла заява про зменшення позовних вимог в порядку ст. 49 ЦПК України, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 7 925,44 грн, з яких: 4 053,64 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 521,80 грн - сума заборгованості за процентами; 1 350,00 грн - сума заборгованості за комісією.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 квітня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за Договором кредиту №71856628 в розмірі 7 925,44 грн та судові витрати в розмірі 7 162,40 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У скарзі зазначає, що у довідці ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 05 січня 2026 року №КД-000100994 не зазначено, на підставі чого були зараховані кошти. Позивач не подав до суду виписку з рахунку відповідача, на який зараховувались грошові кошти, у відповідності до ст. 83 ЦПК України. Факт існування заборгованості за кредитним договором не доведений позивачем. Стягнення з відповідача штрафних санкцій за кредитним договором є грубим порушення чинного законодавства. Позивачем не надано належних та допустимих доказів факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, а тому позивач не є належним позивачем. Витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн є завищеними.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №71856628, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 9 000,00 грн строком на 30 днів (з 01 червня 2025 року по 30 червня 2025 року), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,500%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 600 грн) (а.с.14-21).

Додатком №1 до договору позики є таблиця обчислення загальної вартості кредиту (а.с.21-22).

30 червня 2025 року та 24 липня 2025 року між позикодавцем та позичальником/відповідачем за ініціативою останнього укладено додаткові угоди №15257188 та №15419123 до оговору позики №71856628, за умовами яких сторони домовились пролонгувати строк кредитування на 14 днів (в результаті чого строк кредитування складає - 44 днів, тобто до 14 липня 2025 року) та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 0,5% на 1% та реструктуризувати погашення заборгованості на 120 днів строку кредитування. Додаткові договори підписано електронним підписом позичальника, відтворені шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису '81665, '83453 що були надіслані на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1) (а.с.22 зворот -26 зворот).

Кредитодавець ідентифікував відповідача за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від «privatbank» за згодою ОСОБА_1 персональні данні останнього, в тому числі електронну адресу, на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що остання використала наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис ' 60245 - 01 червня 2025 року 14:53:27, '81665 - 30 червня 2025 року 09:24:20, '83453 - 24 липня 2025 року 10:24:54, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с.27).

Згідно листа №23/12/25-23698 від 23 грудня 2025 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок відповідача на підставі платіжної інструкції №1635fd4e119f-43b0-95b5-55e7cf5aeb7c (кошти перераховані за посередництвом платіжної установи) перераховано кошти на виконання умов договору кредиту №7185662 (а.с.27 зворот).

Згідно довідки №КД-000100994 від 05 січня 2026 року, ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІінтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23 січня 2018 року, укладеного між ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 01 червня 2025 року, сума 9000 грн за номером платіжної картки № НОМЕР_2 , номер платежу 1635fd4e-119f-43b0-95b5-55e7cf5aeb7cа (а.с.28-28 зворот), що також підтверджується відомостями, наданими АТ КБ «Приват Банк» (а.с.60-61).

Як вбачається з розрахунку заборгованості, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором за відповідачем рахується заборгованість в сумі 12 324,75 грн, зокрема: 4 053,64 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 521,80 грн - сума заборгованості за процентами; 1 350,00 грн - сума заборгованості за комісією; 0 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою; 4 399,31 грн - сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування (а.с. 11 зворот - 13).

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали договір факторингу №16/09/25 від 16 вересня 2025 року, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором кредиту №71984224 від 27 липня 2025 року (а.с.29 зворот -36 зворот).

Відповідно до Реєстру прав вимог №23/12/25-02 від 23 грудня 2025 року, кредитодавець/клієнт відступив фактору/позивачу право вимоги заборгованостей до боржників на умовах, передбачених договором факторингу №16/09/25 від 16 вересня 2025 року, в тому числі до відповідача в сумі 12 324,75 грн, з яких: 4 053,64 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 521,80 грн - сума заборгованості за відсотками; 1 350,00 грн - сума заборгованості за комісією; 4 399,31 грн - сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування (а.с.37-38 зворот), що також стверджується розрахунком заборгованості ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (а.с.9).

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалось нарахування штрафних санкцій по жодному із кредитів.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов укладеного договору, ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, звернулося до суду із вказаним позовом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Оскільки ОСОБА_1 , уклавши договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодилася з умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача і цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.

Таким чином, відповідач зобов`язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства.

У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Суд першої інстанції, оцінивши наявні у справі докази встановив, що відповідач ОСОБА_1 в порушення вимог кредитного договору №71856628 та норм ЦК України не виконала взяті на себе зобов`язання як перед первісними кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», так і перед фактором ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», до якого перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором, а тому прийшов до висновку про повне задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, з урахуванням зменшених позовних вимог, на загальну суму 7 925,44 грн.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального права у спірних правовідносинах.

За змістом ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає про те, що позивач не надав у порядку, визначеному ст. 83 ЦПК України, виписку по рахунку, тобто не надав доказів на підтвердження позовних вимог, однак, вказані доводи не заслуговують на увагу.

Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства (пункт 3 частина 1 статті 129 Конституції України).

За змістом статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Частинами другою, четвертою статті 83 ЦПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга).

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу (ч. 1 ст. 84 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» вказувало про те, що за умовами укладеного 01 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 кредитного договору №71856628 останній було надано кошти у загальному розмірі 9 000 гривень.

На підтвердження вказаної обставини до позовної заяви додано довідку ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» №КД-000100994 від 05 січня 2026 року.

Відтак, вказаний доказ поданий з дотриманням вимог ч. 2 ст. 83 та ч. 1 ст.84 ЦПК України, є належним та допустимим в розумінні ст. 77 та 78 ЦПК України, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

ОСОБА_1 у відзиві на позов не заперечувала факт укладення кредитного договору, отримання коштів у розмірі 9 000 гривень та невиконання нею, як позичальником, умов кредитного договору і факт повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, не довела.

У свою чергу, для спростування факту отримання кредитних коштів ОСОБА_1 жодного доказу не надала.

Не зрозумілим є наведення в апеляційній скарзі практики господарських судів першої та апеляційної інстанцій у справах про визнання фізичних осіб банкрутами, оскільки, по-перше, скаржник не проектує висновки у наведених справах на спірні правовідносини, по-друге, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені лише в постановах Верховного Суду, як суду касаційної інстанції (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Також ОСОБА_1 зазначає про те, що стягнення з нею штрафних санкцій за кредитним договором є грубим порушенням чинного законодавства.

Разом з тим, вимог про стягнення штрафних санкцій позивач у підсумку (з урахуванням вимог про зменшення позовних вимог) не заявляв і судом такі не вирішувалися, а відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є неприйнятними.

Зазначаючи про те, що позивачем до суду першої інстанції не надано належних та допустимих доказів факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, ОСОБА_1 не розкриває свою позицію в цій частині, що позбавляє суд апеляційної інстанції перевірити доводи в цій частині.

Суд першої інстанції встановив, що до позовної заяви позивачем було надано належним чином завірену копію договору факторингу, реєстр боржників, де зазначена вся інформація щодо боржника ОСОБА_1 та відповідне зобов`язання, в тому числі і платіжне доручення на підтвердження проведеної оплати за договором, тобто всі документи на підтвердження проведеного відступлення прав вимоги відповідно до погоджених сторонами умов відповідної передачі прав і вказані висновки не спростовані скаржником.

Не заслуговують також на увагу і доводи апеляційної скарги з приводу завищеного розміру витрат позивача на правову допомогу у розмірі 10 000 гривень, оскільки позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 4 500 грн.

Крім того, суд першої інстанції відхилив позицію відповідача в частині неспівмірності витрат з обсягом наданих адвокатом послуг, виконаних робіт та ціною позову, мотивувавши свою позицію в цій частині. І такий висновок суду жодним чином не спростований.

Апеляційний суд зауважує, що подання першочергово апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , зазначення в апеляційній скарзі доводів, які не стосуються обставин даної справи та без урахування та спростування висновків суду першої інстанції свідчить про поверхневу підготовку представника відповідача щодо представлення позиції клієнта в межах даної справи.

Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді Л.О. Голота

О.С. Панасюк