Вирок від 10 серпня 2026 р. у справі №734/5519/25 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/5519/25

Провадження № 1-кп/734/125/26

В И Р О К

іменем України

11 серпня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судових засідань – ОСОБА_2 ,

прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого – ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №62025100150006017 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 грудня 2025 року по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Канів, Черкаської області, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з 30.10.2025 року утримується в Державній установі «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№31)», військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, яку проходить на посаді курсанта 2 навчальної роти 1 навчального батальйону військовій частині НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», громадянина України, одруженого, по місцю проживання характеризується позитивно, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402 та ч. 4 ст. 409 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє по цей час.

02.06.2025 військовозобов`язаного ОСОБА_5 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено для проходження військової служби.

Згідно з ч. 6 ст. 2, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, з 02.06.2025 ОСОБА_5 почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.06.2025 № 154, солдата ОСОБА_5 призначено на посаду курсанта 2 навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону, зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Статтями 17, 65 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Статтями 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України.

Згідно із статтями 1-3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.

Статтею 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, визначено право командира – віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого – їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі – Статут) військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим. Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно зі ст.ст. 28-30 Статуту, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення та віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання, а підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Статтями 35-37 Статуту передбачено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення. Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Відповідно до Додатку №1 статті 67 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України військову присягу складають військовослужбовці, які прибули до військової частини для проходження військової служби і раніше не складали Військової присяги, – після проходження ними програми підготовки, вивчення основних положень військового законодавства України, військових статутів стосовно їх прав та обов`язків, виконання вправи стрільби із стрілецької зброї, але не пізніше ніж через місяць від дня прибуття до військової частини.

У свою чергу, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Проте, військовослужбовець ОСОБА_5 у порушення вищевказаних норм законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив злочини проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.

Так, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_7 від 27.10.2025 № 1331 (з основної діяльності), військовослужбовцю ОСОБА_5 наказано пройти підготовку на баз 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 в період з 28.10.2025 до 18.12.2025 за «Програмою базової загальновійськової підготовки (для підготовки мобілізаційних ресурсів) ТП 7-00(206)246.63» (шосте видання), затвердженою 10.07.2025 Головнокомандувачем Збройних Сил України, та скласти Військову присягу на вірність Українському народові.

Письмовий наказ командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_7 від 27.10.2025 № 1331 (з основної діяльності) є законним, тобто таким, що виданий в межах повноважень військової службової особи, чіткий, зрозумілий та не містить подвійного тлумачення, а також реальний до його виконання.

Командир військової частини НОМЕР_1 за своєю посадою та військовим званням є начальником для всього особового складу військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 .

На виконання вказаного вище наказу, командиром майором ОСОБА_8 , у присутності начальника штабу – заступника командира НОМЕР_2 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_9 , ТВО заступника командира 1 навчального батальйону з ППП військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_10 , а також інших військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , 28.10.2025, приблизно о 14 год 25 хв, під час шикування, перебуваючи за місцем тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 у лісосмузі неподалік від АДРЕСА_2 , військовослужбовцю ОСОБА_5 доведено в усній формі наказ командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_7 від 27.10.2025 № 1331 (з основної діяльності) щодо проходження підготовки на базі НОМЕР_2 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 в період з 28.10.2025 до 18.12.2025 за «Програмою базової загальновійськової підготовки (для підготовки мобілізаційних ресурсів) ТП 7-00(206)246.63» та складання Військової присяги на вірність українському народові.

Після цього, військовослужбовець ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, перебуваючи у вищевказаному місці, відкрито відмовився виконати письмовий наказ командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_7 від 27.10.2025 № 1331 (з основної діяльності).

При цьому, від військовослужбовця ОСОБА_5 жодних скарг, у тому числі на стан здоров`я, не надходило.

Зазначені умисні дії військовослужбовця ОСОБА_5 хоча і не спричинили тяжких наслідків, але стали передумовою зниження бойової готовності військового підрозділу в умовах війни, а також завдали шкоди авторитету органам військового управління і є небезпечним діянням, яке посягає на встановлений порядок підлеглості та військової дисципліни і породжує неорганізованість та безладдя у військових частинах, негативно позначається та боєготовності та боєздатності військових формувань.

Крім цього, військовослужбовець ОСОБА_5 , діючи з мотивів ухилитися від проходження військової служби в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , з моменту його призначення 03.06.2025 на посаду курсанта військової частини НОМЕР_1 по 28.10.2025 включно, відкрито відмовився від несення обов`язків військової служби, зокрема від проходження курсу базової загальновійськової та фахової підготовки, носіння військової форми одягу, дотримання правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання, використання зброї, виконання вправ стрільби зі стрілецької зброї, дотримання внутрішнього розпорядку дня, складання Військової присяги на вірність українському народові та виконання свого Конституційного обов`язку щодо захисту Батьківщини, про що 28.10.2025, приблизно о 14:25 год, перебуваючи за місцем тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 у лісосмузі неподалік АДРЕСА_2 , заявив усно під час доведення йому в усній формі наказу командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_7 від 27.10.2025 № 1331 (з основної діяльності).

Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402 та ч. 4 ст. 409 КК України фактично не визнав та дав показання, що йому прийшла повістка, він явився у воєнкомат, пройшов комісію. У воєнкоматі він заявляв, що за віросповіданням не може брати зброю до рук. Зачислили його у військову частину. Командирам він повідомив, що є віруючим і не може брати зброю до рук, йому сказали, що буде з іншими такими ж виконувати різні роботи. Потім їх відправили на іншу локацію і там вони виконували роботи, що говорили, по будівництву і інші. Двадцять восьмого їх попереджували, що буде шикування, і забрали на шикування де зачитувався сам наказ. Йому не дали пояснити все, від самого виконання наказу він не відмовлявся, але саме навчання це стрільба зі зброї і тому він не міг повністю виконати наказ, це суперечить його вірі, він через це не може переступати. Він обізнаний, що в Україні з 2022 року діє воєнний стан. Закон говорить, що він є військовослужбовцем, він виконував ті накази, що ставилися, але без зброї, їздив на будівництво шпиталю. Він згоден проходити військову службу, але без зброї.

Незважаючи на повне невизнання своєї вини обвинуваченим, його вина підтверджується наступними, дослідженими в судовому засіданні доказами.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні дав показання, що він головний сержант роти, куди прибув на навчання ОСОБА_5 . Він мав проходити базову військову підготовку, але він відмовився з самого початку за віросповіданням. Допомагав у будівництві, обов`язків військової служби не виконував, військову форму не носив, навчальний процес не відвідував. Базова військова підготовка включає напрацювання певних навичок, стрільба з вогнепальної зброї. Військова форма видається зразу по прибуттю на навчання.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні дав показання, що з обвинуваченим знайомий по службі, форму одягу ОСОБА_5 носив цивільну, військову форму не вдягав за релігійними переконаннями. Базову військову підготовку не проходив, займався побутовими справами. Йому невідомо чи відмовлявся обвинувачений від виконання наказу, він присутнім не був.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні дав показання, що з обвинуваченим не знайомий. 28.10.2025 року було зачитано наказ командира військової частини, від виконання якого відмовилися 33 військовослужбовці.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні дав показання, що з обвинуваченим знайомий по службі, він був військовослужбовцем їх батальйону. ОСОБА_5 під час зачитання наказу 28.10.2025 року був присутній і даний військовослужбовець за своїми релігійними переконаннями та поглядами відмовився брати зброю до рук та виконувати накази.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні дав показання, що з ОСОБА_5 вони знайомі, він ходить в їхню церкву. Вони навчають членів їхньої церкви згідно ОСОБА_14 не застосовувати насильства, Ісус забороняє застосовувати меча. Вони не можуть заборонити, тільки навчають, якщо вибере іншу сторону, то відлучать від церкви. Вони зареєстровані як релігійна організація. В їхньому навчанні є неприйняття зброї, присяги так як вже присягнули ОСОБА_15 і проти зброї. Вони допомагають, збирають кошти, допомагають іншим чином, ОСОБА_16 також приймав активну участь у цьому.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні дав показання, що він добре знайомий з ОСОБА_5 , так як є священнослужителем церкви, а ОСОБА_5 є членом церкви. Він прийняв хрещення, його віра зміцнилася, кріпла, він активно допомагав людям, сім`ям військовослужбовців. З 2001 року є членом церкви, а з 2017 року є відповідальним за молодіжне служіння. Їхня церква допомагає, вони як громадяни не мають стояти осторонь, але вони не мають брати зброю до рук.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні дав показання, що з обвинуваченим він знайомий як віряни. Він є головою релігійної організації і він знає ОСОБА_16 як відповідального активного християнина, приймав участь у волонтерській роботі. ОСОБА_16 , як і вони всі не стоять осторонь від проблем в країні, але роблять це як говорить ОСОБА_19 говориться, що вони мають робити хороші справи, але без зброї, за зброю і присягу тут і мови не має, але вони виконують їх обов`язки в інший спосіб в міру їхніх переконань. Вони присягали Господу і більше ніякої присяги не можна приймати, повинні виконувати Божі заповіді.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні дав показання, що знайомий з обвинуваченим з 2022 року, познайомилися в церкві, він говорив що все розуміє, але не може брати до рук зброю, згодний допомагати і служити, але без зброї.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні дав показання, що з ОСОБА_5 він знайомий з 2015 року. Він йому говорив, що ходив у воєнкомат відмічався, повістки приходили, говорив, що служити буде, але зброю брати не буде. Йому відомо, що ОСОБА_5 ходить до християнської церкви в м. Канів.

Згідно картки обстеження та медичного огляду від 21.01.2025, згідно з якою військовозобов`язаний ОСОБА_5 придатний до військової служби /а.с. 235 т.1/.

Згідно довідки військово-лікарської комісії № 293 від 29.01.2025, згідно з якою проведено медичний огляд військовозобов`язаного ОСОБА_22 , який придатний до військової служби.

Згідно поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_3 (Канів) і відправлені у складі команди НОМЕР_3 , команда направляється в розпорядження командира НОМЕР_4 . Серед інших направляється і солдат ОСОБА_5 , 1976 р.н. /а.с. 244-246 т.1/.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №154 від 03.06.2025, солдата ОСОБА_5 призначено на посаду «курсант», ВОС-100 /а.с. 230 т.1/.

Згідно військового квитка серії НОМЕР_5 , встановлено що він виданий 05.09.2023 року на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 231/

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 1331 від 27.10.2025 «Про організацію навчання особовим складом військової частини НОМЕР_1 », солдат ОСОБА_5 включений до списку військовослужбовців з якими повинні провести навчання /а.с. 215-219 т.1/.

Згідно протоколу огляду від 28 жовтня 2025 року та фото таблиці і відеозапису до нього, оглянуто цифровий носій інформації micro-sd 64 Gb, на якому зафіксовано відкриту відмову у виконанні наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 27.10.2025 № 1331 «Про організацію навчання особовим складом ВЧ НОМЕР_1 ». Серед військовослужбовців, що відмовилися виконувати наказ також був військовослужбовець ОСОБА_5 /а.с. 220-229, 249 т.1/.

Згідно довідки № 35 від 25.11.2025 року, виданої пастиром ОЦХВЄ м. Канів ОСОБА_17 та єпископом ОЦХВЄ Черкаської області ОСОБА_23 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хрещення за вірою прийняв у 2001 році і по теперішній час є членом церкви Об`єднаної Церкви Християн Віри Євангельської м. Канів. Активно бере участь в житті церкви. Віровчення релігійної громади закликає не використовувати зброю проти інших людей, тримати зброю та здійснювати присягу, що унеможливлює виконувати військовий обов`язок /а.с.241 т.1/.

Що стосується доводів сторони захисту суд зауважує, що релігійні переконання не є перешкодою для виконання військового обов`язку, адже саме військова служба за мобілізацією на сьогодні є першочерговим заходом з метою забезпечення національних інтересів держави, оскільки є нагальною потребою в умовах неспровокованого військового нападу з боку РФ. Тобто мобілізація з боку держави України є єдино необхідним та невідкладним заходом для запобігання агресії іншої держави, а сама ж держава по суті вже тривалий період часу перебуває у стані «оборонної війни».

Під час мобілізації військовозобов`язаних можливість проходження альтернативної служби виключається, оскільки сама по собі мобілізація має на меті не просто несення військової служби, а захист Батьківщини від військового вторгнення іншої держави. Перебування держави у правовому режимі воєнного стану є вагомою причиною, щоб вести мову про необхідність виконання військового обов`язку усіма громадянами України. Військовий напад на державу та, відповідно, самооборона проти такої агресії є тим винятковим випадком, який дозволяє державі впроваджувати певні пропорційні обмеження для можливості відмови від військової служби з релігійних мотивів. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 573/406/24.

До того ж виконання обов`язків військової служби без проходження базової загальновійськової підготовки, яка передбачає використання зброї носіння, носіння військової форми одягу, неможливе.

Суд вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані:

- за ч. 4 ст. 402 КК України, як непокора, яка виразилась у відкритій відмові виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану;

- за ч. 4 ст. 409 КК України, як відмова від несення обов`язків військової служби, вчинена в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують його відповідальність.

До обставин, які згідно ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому суд відносить активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

В обвинувальному акті також зазначено обставину, яка пом`якшує покарання, – щире каяття.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття – це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.

У зв`язку з цим, щире каяття – це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю кримінального правопорушення; або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень фактично не визнав, не висловлював бажання (наміру) надалі пройти базову військову підготовку, тобто проходити військову службу, що свідчить про відсутність щирого каяття.

Обставини, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому по справі не встановлено.

Аналізуючи докази в їх сукупності та вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд ураховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, ставлення обвинуваченого до вчиненого, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, його вік, сімейний стан, наявність обставини, що пом`якшує покарання, за відсутності обставин, що обтяжують покарання, та вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання за ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції цих статей.

Остаточне покарання ОСОБА_5 слід визначити відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Строк відбування покарання обвинуваченому рахувати з часу фактичного затримання, а саме з 28.10.2025 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому залишити обраний, тримання під вартою.

Цивільний позов не заявлено, судові витрати та речові докази відсутні, арешти на майно не накладались.

На підставі викладеного, керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст. 402 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

- за ч. 4 ст. 409 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шести) місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_5 визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Початок строкувідбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з часу його затримання – з 28.10.2025.

На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання строк попереднього ув?язнення з 28.10.2025 до набрання вироком законної сили, із розрахунку день за день.

До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_5 застосований до нього запобіжний захід у виді тримання під вартоюв ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)».

Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, що перебуває під вартою, з моменту їй вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Чернігівським апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий: ОСОБА_24