Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №750/4850/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4850/26

Провадження № 2/750/2749/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді – Слісаря А.В.,

за участю секретаря – Примак Т.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми, інфляційних витрат та 3 % річних від простроченої суми боргу,

в с т а н о в и в:

у квітні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення суми, інфляційних витрат в розмірі 10890 грн. та 3 % річних від простроченої суми боргу в розмірі 2163 грн.

Обґрунтовано позов, тим, що 19.01.2022 року Деснянським районним судом м. Чернігова було задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та призначено до стягнення з Відповідача на користь Позивача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 16 956 грн. 84 коп., 908 грн. 00 коп. судового збору та витрати на правничу допомогу 2 000 грн. 00 коп. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення заборгованості з Боржника. 10.10.2023 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72998510. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2022 року не виконане. З урахуванням вищезазначеного, позивач має право на стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення, починаючи з наступного дня винесення рішення по справі №750/11106/21 – 20.01.2022 року та по день подання позовної заяви про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу – 21.04.2026 року.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання.

У судове засідання, позивача не з`явився подав заяву про розгляд справи без його участі, дав згоду на заочний розгляд справи, просив задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи сповіщався завчасно і належним чином. Повістка відповідачу надсилалася за останнім відомим зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання та відповідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідно до п. 2. ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом – ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з вимогами статей 280-281 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 17.09.2018 року о 23:00 в м. Києві по пр-ту В.Лобановського, 57, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Toyota» державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «Chevrolet Lacetti», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_4 .

Внаслідок ДТП автомобілю «Chevrolet Lacetti» завдано механічних пошкоджень із матеріальними збитками для позивача.

Відповідно до постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 26.10.2018 року, ОСОБА_3 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

01.10.2020 року між ПрАТ «УПСК» (Первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (Новий кредитор) було укладено Договір цесії №01/10/2020 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору у тому числі право вимоги відшкодування у порядку регрессу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування.

19.01.2022 року Деснянським районним судом м. Чернігова було задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та призначено до стягнення з Відповідача на користь Позивача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 16 956 грн. 84 коп., 908 грн. 00 коп. судового збору та витрати на правничу допомогу 2 000 грн. 00 коп.

10.10.2023 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72998510.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2022 року не виконане.

Згідно розрахунку позивача загальний розмір інфляційних витрат за вказані періоди складає 10 890 грн. 38 коп. та загальна сума відсотків річних за користування грошовими коштами за період з 20.01.2022 року по 21.04.2026 року складає 2 163 грн. 00 коп..

Відповідно до положень ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом положень статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц.

Згідно з положеннями ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо

інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Разом з тим, за змістом статей 598 – 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

У даній справі Відповідач має грошове зобов`язання перед Позивачем, що підтверджує рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2022, згідно з яким з Відповідача стягнуто 16956 грн. і вказане зобов`язання не виконано.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані Позивачем докази суд визнає належними, допустимими, достовірними і достатніми, оскільки вони містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог та логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з Відповідача інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання судового рішення про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу.

Також, у зв`язку з наявністю підстав для задоволення позову, суд вирішує питання про розподіл витрат на правничу допомогу у даній справі.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

За приписами статей 133, 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачу правничу допомогу надавав адвокат Самойленко Петро Миколайович на підставі договору № 01/11/22 про надання правової допомоги від 01.11.2022 та додаткової угоди до договору про надання правової допомоги № 01/11/22 від 24.04.2024.

Копією платіжної інструкції від 14.04.2026 підтверджується сплата позивачем адвокату Самойленку П.М. 4000 грн. за надання правової допомоги згідно з договором про надання правової допомоги від 01/11/2022.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, які враховує суд при розподілі судових витрат, зокрема, суд має оцінити обгрунтованість таких витрат та пропорційність їх до предмету спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню за договором № 01/11/22, суд враховує, обсяг та реальність наданих адвокатом послуг, необхідність вчинення процесуальних дій.

За таких обставин, суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн., як такий, що є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.81, 141, 247, 265, 274, 275, 279, 280-282 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення суми, інфляційних витрат та 3 % річних від простроченої суми боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 2163 грн. 00 коп. та інфляційні втрати у розмірі 10 890 грн. 38 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4000 грн 00 коп. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331 грн 20 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Суддя А.В. СЛІСАР