Вирок від 09 серпня 2026 р. у справі №954/72/24 — Нововоронцовський районний суд Херсонської області

Справа № 954/72/24

Номер провадження 1-кп/954/83/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокус-ще Нововоронцовка

Нововоронцовський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Нововоронцовського районного суду Херсонської області у порядку спеціального судового провадження (in absentia) кримінальне провадження №22023230000000354, внесеного до ЄРДР 13.07.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина російської федерації, уродженець російської федерації, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , співробітник федеральної служби безпеки рф, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Упродовж березня – травня 2022 року ОСОБА_7 , позивний « ОСОБА_8 » за попередньою змовою з іншими військовослужбовцями рф, перебуваючи в окупованому місті Нова Каховка, Херсонської області, умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння (дій), передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, будучи озброєним вогнепальною зброєю - пістолетом, який відкрито носив при собі, порушуючи ст. ст. 3, 27, 31, 32, 147 Конвенції та ст. 11, ч. 2 ст. 51, 75 Протоколу I щодо заборони нападів на цивільних осіб, незаконно ув`язнювали цивільних осіб в приміщенні Каховського РВП ГУНП в Херсонській області за адресою: Херсонська область, місто Нова Каховка, проспект Дніпровський, 24, застосовуючи до них жорстоке поводження, катування, з подальшою відмовою визнати таке позбавлення волі або повідомити про долю чи місце перебування цих осіб з метою залишення їх без законодавчого захисту протягом тривалого періоду часу.

Так, 11 травня 2022 року невстановлені військовослужбовці збройних формувань рф, перебуваючи поблизу блокпосту в районі тимчасово окупованого с. Давидів Брід Бериславського району Херсонської області, затримали ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який у складі Збройних Сил чи інших збройних формувань України не перебував, жодної зброї не мав, участі у бойових діях не брав, тобто був особою, яка підпадає під захист ст. 4 Конвенції, як громадянин України, котрий не бере активної участі у бойових діях та опинився в ході окупації під владою сторони конфлікту (російської федерації). Після чого, у той же день, ОСОБА_9 перевезено та ув`язнено в одній із камер у приміщенні Каховського РВП ГУНП в Херсонській області за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, просп. Дніпровський, 24, де потерпілий незаконно утримувався до 29.05.2022.

У період нелегального ув`язнення ОСОБА_9 за наказом та у присутності ОСОБА_7 допитувався військовослужбовцями збройних формувань рф із застосуванням фізичного насильства з метою примушування потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, а саме надати інформацію, яка представляла інтерес для окупаційних військ.

Під час одного з таких допитів в період часу з 11.05.2022 по 29.05.2022, приблизно 14.05.2022 ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні Каховського РВП ГУНП в Херсонській області, в усній формі віддав наказ п`ятьом невстановленим досудовим розслідуванням військовослужбовцям рф про застосування фізичного насильства відносно ОСОБА_9 з метою примусити останнього співпрацювати з фсб рф. Після цього вказані особи у присутності ОСОБА_7 , діючи у порушення ст.ст. 27, 31, 32, 79, 147 Конвенції, ст.ст. 11, 75 Додаткового протоколу І почали завдавати численні удари кулаками, ногами та гумовими кийками по різним частинам тіла з метою примусити останнього співпрацювати з фсб рф, чим останньому спричинено тілесні ушкодження у вигляді переломів 6-9 ребер, що відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я.

Крім того, ОСОБА_9 постійно утримували у виснажливих для людського організму антисанітарних умовах непридатних для тривалого перебування людини, його обмежували у наданні їжі та води, потерпілому заборонялось відвідувати вбиральню, що зумовлювало здійснення біологічних потреб безпосередньо у приміщенні в якому він утримувався. Після застосування фізичного насильства медична допомога ОСОБА_9 не надавалась.

Отже, ОСОБА_9 у період ув`язнення перебував в умовах, які загрожували його життю та здоров`ю, але він не мав можливості вільно залишити вказане місце, тобто невстановлені військовослужбовці рф, діючи за наказом ОСОБА_7 змушували потерпілого діяти проти своєї волі, що є порушенням ст. 27, 31, 32, 79 Конвенції та ст. ст. 11, 75 Додаткового протоколу І.

В результаті вищевказаних протиправних дій (катування), ОСОБА_9 був змушений надати у письмовій формі згоду на співпрацю з фсб рф і лише після, цього 29.05.2022 близько 17 год. 00 хв., військовослужбовцями рф потерпілого звільнено з місця нелегального утримання без надання будь-яких документів щодо підстав затримання та ув`язнення.

Таким чином, ОСОБА_7 віддав наказ невстановленим військовослужбовцям рф про жорстоке поводження з цивільною особою ОСОБА_9 , що виражалось у нелюдському поводженні (утримання в камері непристосованій до тривалого перебування осіб в антисанітарних умовах, позбавлення їжі та води), завданні сильних фізичних (побоїв і тілесних ушкоджень) та психологічних страждань (погроза вбивством) нелегально ув`язненому потерпілому, з метою примушування останнього співпрацювати з фсб рф, тобто у вчиненні катування останнього; а також про вчинення інших порушень законів та звичаїв війни, які полягали у нелегальному ув`язненні цивільної особи, котра перебуває під захистом, чим грубо порушив ст.ст. 3, 27, 31, 32, 79, 147 Конвенції, ст.ст. 11, 75 Додаткового протоколу І Конвенцій.

Крім того, 15.05.2022 о 19 год. 45 хв. невстановлені військовослужбовці збройних формувань рф, перебуваючи біля блокпосту в районі тимчасово окупованої «Каховської ГЕС ім. П.С. Непорожнього» ПрАТ «Укргідроенерго» за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, Новокаховське шосе, 3 затримали ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який у складі Збройних Сил чи інших збройних формувань України не перебував, жодної зброї не мав, участі у бойових діях не брав, тобто був особою яка підпадає під захист ст. 4 Конвенції, як громадянин України, котрий не бере активної участі у бойових діях та опинився в ході окупації під владою сторони конфлікту (Російської Федерації). У той же день військові рф нелегально ув`язнили потерпілого у невстановленому приміщенні в районі головної споруди Північно-Кримського каналу за зазначеною адресою, де він незаконно утримувався до 18.05.2022.

У подальшому, а саме 18.05.2022, невстановлені досудовим розслідуванням військовослужбовці збройних формувань рф, діючи за попередньою змовою зі співробітником фсб рф ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки, переслідуючи єдиний прямий умисел, спрямований на незаконне позбавлення волі та подальше нелегальне ув`язнення потерпілого ОСОБА_10 помістили його в одну із камер у приміщенні Каховського РВП ГУНП в Херсонській області за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, просп. Дніпровський, 24, де він незаконно утримувався до 22.06.2022.

23 травня 2022 року близько 09 год. 00 хв. ОСОБА_7 , будучи у військовій формі, озброєним вогнепальною зброєю - пістолетом, який відкрито носив при собі, діючи за попередньою змовою групою осіб з трьома невстановленими військовослужбовцями збройних формувань рф, перебуваючи на першому поверсі будівлі Каховського РВП ГУНП в Херсонській області, яка знаходиться за вищевказаною адресою, порушуючи вимоги ст.ст. 27, 31, 32, 79, 147 Конвенції, ст.ст. 11, 75 Додаткового протоколу І, не менше однієї години поспіль застосовували до потерпілого ОСОБА_10 фізичне насильство, примушуючи останнього співпрацювати з фсб рф, а також змушуючи його надати неправдиву інформацію про співпрацю з правоохоронними органами та Збройними силами України.

Зокрема ОСОБА_7 , за попередньою змовою групою осіб з трьома невстановленими військовослужбовцями збройних формувань рф погрожували ОСОБА_10 позбавленням життя близьких родичів, завдавали численні умисні удари руками, ногами, гумовими кийками по різних частинам тіла з метою примусити останнього співпрацювати з фсб рф, чим останньому спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нігтьової фаланги 1 пальця правої стопи, слабоконсолідованого, що відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я.

Не отримавши бажаної інформації, ОСОБА_7 спільно з трьома невстановленими військовослужбовцями збройних формувань рф вчинили насильницькі дії сексуального характеру відносно потерпілого ОСОБА_10 , які відносяться до інших видів сексуального насильства, що виражалось у приєднанні до статевих органів дротів, через які проходив електричний струм за допомогою заздалегідь підготовленого пристрою, при цьому рухи потерпілого були обмеженні, чим завдано потерпілому фізичний біль та моральне страждання, що є грубим порушенням ст. 147 Конвенції та ст. 75 Додаткового протоколу І.

Крім того, ОСОБА_10 постійно утримували у виснажливих для людського організму антисанітарних умовах непридатних для тривалого перебування людини, його обмежували у наданні їжі та води, потерпілому заборонялось відвідувати вбиральню, що зумовлювало здійснення біологічних потреб безпосередньо у приміщенні в якому він утримувався. Після застосування фізичного насильства медична допомога ОСОБА_10 не надавалась.

Отож, ОСОБА_10 у період ув`язнення перебував в умовах, які загрожували його життю та здоров`ю, але він не мав можливості вільно залишити вказане місце, тобто ОСОБА_7 та інші невстановлені військовослужбовці рф змушували потерпілого діяти проти своєї волі, що є порушенням ст. 27, 31, 32, 79 Конвенції та ст. ст. 11, 75 Додаткового протоколу І.

В результаті вищевказаних протиправних дій, ОСОБА_11 був змушений надати у письмовій формі згоду на співпрацю з фсб рф і лише після, цього 22.06.2022, військовослужбовцями рф потерпілого звільнено з місця нелегального утримання без надання будь-яких документів щодо підстав затримання та ув`язнення.

Отже ОСОБА_7 спільно з невстановленими військовослужбовцями збройних формувань рф вчинив жорстоке поводження з цивільною особою ОСОБА_10 , що виражалось у нелюдському поводженні (утримання в камері непристосованій до тривалого перебування осіб в антисанітарних умовах, позбавлення їжі та води), завданні сильних фізичних (побоїв і тілесних ушкоджень, застосування інших видів сексуального насильства) та психологічних страждань (погроза вбивством близьких осіб) нелегально ув`язненому потерпілому, з метою примусити останнього співпрацювати з фсб рф, тобто у вчиненні катування останнього; а також вчинив інші порушення законів та звичаїв війни, які полягали у нелегальному ув`язненні цивільної особи, яка перебуває під захистом, чим грубо порушив ст. ст. 27, 31, 32, 79, 147 Конвенції, ст. ст. 11, 75 Додаткового протоколу І Конвенцій.

Застосовані судом правові процедури.

Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia)

Відповідно ст. 129 Конституції України, ст. 7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.

Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_12 , обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, повідомлений про розпочате щодо нього кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування, ухвалою суду від 05 лютого 2025 року прийнято рішення про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого та, відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченого.

У зв`язку з цим обвинувачений ОСОБА_7 не був допитаний судом в якості обвинуваченого по суті пред`явленого йому обвинувачення.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п. п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).

Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 10 КПК України, суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Судом встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

Тому, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника адвоката ОСОБА_5 , який був забезпечений державою.

Обвинувачений ОСОБА_7 , будучи обізнаним, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру та обвинувальний акт спрямовано до суду, у судові засідання не з`явився, незважаючи на судові виклики (оголошення), надані до газети «Урядовий кур`єр», на сайті суду та на сайті Офісу Генерального прокурора.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_12 , належним чином повідомленого про проведення відносно нього досудового розслідування та здійснення судового розгляду, від користування своїми правами предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його намір від ухилення від кримінальної відповідальності.

У той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_12 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останніми його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим ОСОБА_13 і з`ясувати в нього позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченого під час судового розгляду та висловлював свою позицію з приводу доведеності вини останнього у даному кримінальному провадженню.

Суд визнав загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного кримінального провадження, що тимчасова окупація з боку російської федерації частини території України (у т. ч. частини Херсонської області), яка розпочалася із збройної агресії 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку російської федерації частини території України є загально відомими фактами, які не потребують окремого судового доказування.

Докази, які досліджені судом

Відповідно до ст. ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Дослідивши під час спеціального судового провадження в судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 , ч. 1 ст. 438 КК України підтверджується наступними дослідженими та перевіреними під час судового розгляду доказами, а саме:

Фактичні дані, що містяться в показаннях допитаних під час судового розгляду потерпілих:

Потерпілий ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у судовому засіданні пояснив, що на початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну перебував у місті Херсоні та займався волонтерською діяльністю. Зокрема, здійснював поїздки до населених пунктів, допомагав евакуювати цивільних осіб, а також забезпечував населення лікарськими засобами та продуктами харчування.

Згодом до нього та інших осіб, з якими він здійснював волонтерську діяльність, від представників новоутвореної окупаційної влади надійшло усне повідомлення про те, що допомога населенню відтепер буде здійснюватися Російською Федерацією, у зв`язку з чим їм було заборонено здійснювати відповідні поїздки до населених пунктів.

11 травня 2022 року потерпілого було затримано військовослужбовцями Російської Федерації на блокпосту «Давидів Брід». Військовослужбовці здійснили обшук його автомобіля, після чого автомобіль забрали, а самого потерпілого двоє озброєних військовослужбовців відвели до бліндажа. Згодом до них приєднався ще один військовослужбовець РФ.

У потерпілого відібрали особисті речі та почали допитувати, зокрема запитували, хто він, звідки, з ким спілкується, а також намагалися перевірити його мобільний телефон. Після того як у телефоні не було виявлено інформації, яка їх цікавила, військовослужбовці почали наносити потерпілому удари ногами та застосовувати електрошокер. Таке насильство тривало приблизно 15–20 хвилин.

Після цього потерпілого посадили до автомобіля, на голову натягнули мішок та повезли. Куди саме його везуть, він не знав і зрозумів, що його доставили до міста Нова Каховка, лише після прибуття до відділення поліції.

Потерпілого помістили до підвального приміщення, де він утримувався в камері разом з іншими особами, кількість яких могла становити від десяти до двадцяти.

У перший день перебування потерпілого в місці утримання до нього знову застосовували фізичне насильство. Його били гумовими кийками, ногами, кулаками, а також спеціальними рукавичками з накладками. Удари наносилися, зокрема, в область попереку та гомілки. Осіб, які безпосередньо наносили йому удари, потерпілий не знає, оскільки вони були в балаклавах.

Під час побиття потерпілому ставили запитання щодо його особи, зв`язків та знайомств. Унаслідок застосованого насильства він отримав тілесні ушкодження, зокрема переломи ребер та численні синці. Медична допомога йому не надавалася, ходити було дуже тяжко.

До вбиральні затриманих виводили приблизно двічі на день. Харчування, за словами потерпілого, було неналежним та недостатнім. Умови утримання він характеризував як важкі та такі, що завдавали значних фізичних і моральних страждань.

Щодо ОСОБА_7 , якого потерпілий знає за позивним « ОСОБА_8 », ОСОБА_9 пояснив, що про цей позивний та особу ОСОБА_14 йому стало відомо приблизно через п`ять-шість днів після затримання. За його словами, ОСОБА_7 перебував у місці утримання затриманих та надавав військовослужбовцям РФ розпорядження і команди щодо побиття затриманих осіб.

В один із днів потерпілого вивели з камери та привели на перший поверх відділення поліції. Його посадили за стіл, після чого військовослужбовці забрали всі речі, які були у нього під час затримання на блокпосту, та почали допитувати щодо його особи, зв`язків і речей, які були при ньому.

Під час цього допиту, не отримавши від потерпілого відповідей, яких вони очікували, ОСОБА_7 сказав йому вийти з кабінету та подумати над відповідями. Після цього потерпілому було завдано декілька ударів гумовою палицею в область потилиці, після чого його направили назад до камери.

За добу до звільнення потерпілого знову завели до кабінету, де перебував ОСОБА_7 . Останній запитав ОСОБА_9 , чи буде він співпрацювати з представниками окупаційної влади.

Потерпілий погодився на співпрацю. Після цього у нього взяли відбитки пальців, здійснили фотографування та змусили підписати документи про співпрацю з ФСБ Російської Федерації.

Наступного дня потерпілого було звільнено. Загалом, за його показаннями, він перебував у незаконному позбавленні волі приблизно 15 днів.

Потерпілий ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у судовому засіданні пояснив, що особисто з ОСОБА_7 не знайомий.

Зазначив, що на початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну проживав разом із сім`єю у місті Нова Каховка Херсонської області.

15 травня 2022 року приблизно о 19 годині 40 хвилин, перебуваючи на блокпосту в районі Каховської ГЕС, він був зупинений військовослужбовцями Російської Федерації. Військовослужбовці направили на нього зброю та вимагали викласти речі з кишень. Приблизно через одну-дві хвилини до блокпоста під`їхав автомобіль, з якого вийшли двоє військовослужбовців РФ. Один із них почав з`ясовувати його особу, запитував, де він працює, та перевіряв його мобільний телефон. На вимогу військовослужбовців потерпілий роздягнувся з метою перевірки наявності татуювань.

Після того як військовослужбовці дізналися, що раніше він працював у Державній податковій інспекції, його руки зв`язали скотчем, на голову одягнули капюшон та також обмотали його скотчем. Після цього його посадили до автомобіля. Разом із ним до автомобіля посадили ще одну затриману особу. Спочатку вони приїхали до відділку поліції у місті Нова Каховка, де іншу особу висадили, після чого автомобіль із потерпілим продовжив рух. Приблизно через сім хвилин його привезли до невідомого для нього місця, де вивантажили з автомобіля та помістили до темного приміщення. Йому дозволили зняти скотч із голови.

16 травня 2022 року відбувся перший допит. Перед його проведенням на голову потерпілого знову одягнули капюшон, після чого двоє військовослужбовців РФ скрутили його та повели до підвального приміщення. Там перебували двоє військовослужбовців РФ, один із яких був тією самою особою, яка приїжджала на автомобілі до блокпоста.

Під час допиту потерпілому ставили запитання щодо того, на кого він працює, хто здійснює кураторство його роботи, які накази він отримував та з інших питань, пов`язаних із його професійною діяльністю. Після цього військовослужбовці почали наносити йому удари ногами в різні частини тіла та застосовувати електрошокери. Побиття тривало близько години.

Наприкінці допиту потерпілого поклали на стіл, приставили заряджений пістолет до його голови та погрожували вбивством, зокрема повідомили, що він «попливе по Північно-Кримському каналу», його відправлять до Криму та передадуть поліції.

Наступного дня допит, побиття та погрози були повторені. Допит проводила та сама особа. Наступного дня, крім двох військовослужбовців, був присутній ще один військовослужбовець РФ, який перевіряв особистий ноутбук потерпілого, однак необхідної йому інформації не знайшов. Після цього потерпілому знову погрожували вбивством та застосовували до нього фізичне насильство.

На третій день затримання під час чергового допиту потерпілому було завдано удару в спину, внаслідок чого, за його словами, було зламано ребро. Особа, яка проводила допит, при цьому сказала: «мы тебя отвезем в место, где тебя будут на куски рвать. Думай, что ты будешь говорить».

Після цього потерпілого доставили до відділку поліції у місті Нова Каховка. Там його поставили на так звану «розтяжку» та повідомили, що він є «корректировщиком точек «У. Это показатель ОСОБА_15 ». Після цього потерпілого поставили на коліна та почали бити гумовою кийкою по потилиці та стопах, унаслідок чого йому було переламано великий палець правої ноги.

Потім потерпілого спустили до підвального приміщення, де до нього зайшли приблизно четверо-п`ятеро військовослужбовців РФ, поставили його на «розтяжку» та знову почали бити.

Після цього потерпілого помістили до камери, де утримувалося приблизно десять-дванадцять осіб. У камері не було належного санітарного забезпечення, зокрема вбиральні, належного освітлення та вентиляції. Харчування було нерегулярним, іноді протягом дня затриманих взагалі не годували.

Через декілька днів потерпілого разом з іншими затриманими почали залучати до виконання робіт. Зокрема, вони виносили меблі з приміщення Новокаховського міського суду до підвального приміщення відділку поліції. За виконанням цих робіт здійснювали нагляд військовослужбовці РФ. Крім того, затримані виконували інші розпорядження військовослужбовців.

Під час перенесення меблів один із військовослужбовців, який раніше проводив допит потерпілого, звернув увагу на те, що потерпілий перебуває надворі, після чого потерпілого перестали випускати з приміщення назовні, за винятком випадків, коли затриманих виводили до вбиральні або за водою.

Через декілька днів потерпілого вивели з камери. Наглядач на ім`я « ОСОБА_16 » повідомив йому, що його ведуть на допит до ФСБ. Потерпілого завели до кімнати та посадили за стіл, руки замотали скотчем. Навпроти нього сидів військовослужбовець у балаклаві, який повідомив: «Мне от тебя оперативного интереса - 0. Мне важно, что ты завтра скажешь на камеру».

Після цього до потерпілого знову застосовували фізичне насильство. На його голову одягнули прозорий поліетиленовий пакет та душили, руки зв`язали, після чого били палицею по сідницях. Потім потерпілого посадили на стілець та повідомили, що від нього очікують «гарного інтерв`ю».

Наступного дня наглядач повідомив потерпілому, що його знову ведуть на допит до ФСБ. У приміщенні перебувало більше військовослужбовців, ніж попереднього дня. Вони повідомили, що зараз прийде журналіст і потерпілий має дати «гарне інтерв`ю».

Після цього до приміщення зайшла особа в цивільному одязі, встановила перед потерпілим відеокамеру та сказала: «Начинай!». Потерпілий розповів про себе та своє життя. Після цього особа, яка здійснювала відеозапис, повідомила військовослужбовцям, що інтерв`ю є невдалим.

Після цього військовослужбовці повідомили потерпілому, що будуть «вчити» його текст для інтерв`ю, та почали застосовувати до нього фізичне насильство, у тому числі пристрій, який потерпілий називає «тапік». При цьому один із військовослужбовців сказав: «У этой машинки никогда не садятся батарейки. Я буду его крутить, пока ты не станешь овощем». Насильство застосовувалося неодноразово. У проміжках між застосуванням насильства потерпілого змушували вивчати текст. Якщо він помилявся або збивався, до нього знову застосовували зазначений пристрій.

Після завершення відеозапису потерпілого примусили написати заяву про добровільну співпрацю з ФСБ Російської Федерації, після чого його повернули до камери.

Згодом потерпілого знову вивели на допит до ФСБ. Склад військовослужбовців був тим самим. Під час допиту до нього знову застосовували пристрій, який він називає «тапік», а також фізичне насильство. Після цього йому повідомили, що поїдуть до його місця проживання, передадуть ключі від автомобіля його дружині та вимагали, щоб він погодився на співпрацю з ФСБ Російської Федерації.

Потерпілий зазначив, що після цього військовослужбовці дійсно приїхали до його будинку та передали ключі його дружині. Згодом він дізнався, що один із військовослужбовців, який їздив до його будинку, нібито був підполковником ФСБ та мав позивний « ОСОБА_8 ».

У подальшому затриманих періодично виводили з камер під різними приводами, погрожували їм та застосовували фізичне насильство. За словами потерпілого, іноді такі побиття здійснювалися військовослужбовцями з метою розваги, при цьому могли використовуватися різні види зброї.

Також потерпілий повідомив, що протягом наступних декількох днів щодо кожного із затриманих проводилися допити представниками ФСБ, після чого їх повертали до камер. Крім того, у його будинку було проведено два обшуки.

Потерпілий окремо зазначив, що під час його утримання неодн0оразово застосовували електрошокер, у тому числі до ноги, спини та плеча, що спричиняло йому сильний та нестерпний фізичний біль.

Перед звільненням військовослужбовці РФ примусили потерпілого написати розписку про відсутність у нього претензій до військовослужбовців Російської Федерації, після чого повернули йому ноутбук.

Фактичні дані, що містяться в таких доказах:

- із витягу з ЄРДР 22023230000000354 від 13.07.2023 вбачається, що повідомлено про вчинене кримінальне правопорушення, за яким ОСОБА_7 , будучи співробітником федеральної служби безпеки російської федерації, з метою вербування та схилення до співпраці, особисто застосовував заходи фізичного та психологічного впливу до громадян України та віддавав відповідні накази підлеглим, чим порушив закони та звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; правова кваліфікація дій за ч.1 ст.438 КК України.

Також ОСОБА_7 , будучи співробітником федеральної служби безпеки російської федерації, з метою вербування та схилення до співпраці, робисто застосовував заходи фізичного та психологічного впливу до громадянина України ОСОБА_10 та віддавав відповідні накази підлеглим, чим порушив закони та звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на той обов`язковість яких надана Верховною Радою України; правова кваліфікація дій за ч.1 ст.438 КК України;

- за протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.10.2023, згідно з яким ОСОБА_17 під час пред`явлення особи для впізнання потерпілим було впізнано особу ОСОБА_7 (№4) із чотирьох фотознімків, як особу – співробітника фсб рф із позивним « ОСОБА_8 », та під керівництвом якої здійснювалось незаконне затримання потерпілого, а у подальшому «Лакі» проводив допити потерпілого та надавав вказівку військовослужбовцям рф застосовувати до ОСОБА_10 фізичне насильство;

- висновком амбулаторної судово-психологічної експертизи №368 від 02.08.2023 встановлено, що для потерпілого ОСОБА_10 дії співробітників фсб рф та військових рф, які полягали у незаконному утриманні, застосуванні фізичного насильства та погроз носили психотравмувальний характер. Дії співробітників фсб рф та військових рф спричинили потерпілому страждання (моральну шкоду) – спричинили потерпілому ОСОБА_10 страждання (моральна шкода) та вони носили фізичний та психологічний характер. Страждання мали високу ступінь інтенсивності та тривалості (стресове навантаження) протягом всього періоду утримання;

- висновком судово-медичної експертизи № 466-Е від 21.07.2022 встановлено, у потерпілого ОСОБА_10 виявлені ушкодження: у вигляді закритого перелому нігтьової фаланги 1 пальця правої стопи, слабоконсолідованого - відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, внаслідок дії тупого твердого предмета, предметів, характерологічні властивості котрого не відобразились, враховуючи харктер загоєння травми, не виключено, що може відповідати терміну, вказаним потерпілим ОСОБА_10 ;

- за протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.09.2023, згідно з яким ОСОБА_9 під час пред`явлення особи для впізнання потерпілим було впізнано особу ОСОБА_7 (№4) із чотирьох фотознімків, як особу – співробітника фсб рф із позивним « ОСОБА_8 », та під керівництвом якої здійснювалось незаконне затримання потерпілого, а у подальшому «Лакі» проводив допити потерпілого та надавав вказівку військовослужбовцям рф застосовувати до ОСОБА_9 фізичне насильство;

-висновком судово-медичної експертизи № 248 від 16.08.2023 встановлено, у потерпілого ОСОБА_9 виявлені: переломи 6-9 ребер справа, які виникли від ударів тупим предметом, не виключено, руками, ногами або кийком, відносяться до ушкоджень середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я. Виникнення тілесних ушкоджень в період часу з 11.05.2022 по 27.05.2022 не виключається.

-висновком амбулаторної судово-психологічної експертизи №079/08.2023 від 21.08.2023 встановлено, що для потерпілого ОСОБА_9 дії співробітників фсб рф та військових рф, які полягали у незаконному утриманні, застосуванні фізичного насильства та погроз носили характер політравми (вплив комплексу фізіологічних, та психологічних травмувальних чинників, що діють одночасно або через короткий час), такі дії викликали у потерпілого стан стресу, та гострого стресу, мали помірний ступінь прояву, були тривалими (негативні емоційні переживання тривалістю до 1 місяця);

- з протоколу огляду від 06.09.2022 вбачається, що об`єктом огляду є відеопублікація в соціальній мережі Facebook на сторінці: ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 25 травня 2022 року об 11 год. 58 хв.

На вказаній сторінці зазначено, що «Российская военная контрразведка раскрыла сеть Telegram-чатов агентов СБУ - в них местные жители передавали сведения о российских войсках для нанесения ударов.

На территориях подконтрольных российским войскам контрразведка раскрыла сеть закрытых Telegram-чатов в которых местная агентура передавала СБУ сведения о месторасположении российских войск, сообщили РИА Новости.

Как рассказал один из задержанных участников чатов, житель города Новая Каховка в Херсонской области ОСОБА_18 после передачи информации он получал сообщения, что ВСУ нанесла по указанным объектам «ракетно-бомбовые удары».

Куратор СБУ или ВСУ иногда сбрасывал, что ваша информация нашла подтверждение и что в результате нанесения ракетно-бомбовых ударов было уничтожено - в частности, помню, сообщение «300 колорадов и сепаратистов в селении Давыдов Брод», - рассказал задержанный».

У відеозаписі за посиланням публікації від 25 травня 2022 року встановлевлено, що на відео зображений ОСОБА_17 , який повідомляє, як співпрацював в з СБУ і був коригувальником вогню.

- повідомлення начальнику СВ УСБУ в Херсонській області про те, що за наявними даними, ОСОБА_19 » не пізніше червня 2022 року у складі підрозділу «ВОГ-8» дислокувався у приміщенні Управління Держспецзв`язку в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за адресою: м. Херсон, вул. Петра Калнишевського, б. 6А, натериторії якого проводив зустрічі із власним агентурним апаратом та допитував затриманих осіб. Оглядом вказаної адміністративної будівлі виявлено ряд документів фсб рф та позивні колег ОСОБА_20 «Лакі»: «Страйкер», «Хонда», «Тайсон», «Валид», «Охотник», «Дунай», «Змей», «Ветер», «Раймонд», « ОСОБА_21 », « ОСОБА_22 », « ОСОБА_23 », «Седой», «Нарт», « ОСОБА_24 », « ОСОБА_25 », « ОСОБА_26 », «Пловец», « ОСОБА_27 », «Кузьмич», «Турист». Відповідний протокол огляду міститься у матеріалах кримінального провадження від 04.04.2022 №22022230000000060.

Згідно виявлених документів на флеш-носії у місці дислокації підрозділу фсб, дані прикриття « ОСОБА_8 »: « ОСОБА_28 », ІНФОРМАЦІЯ_7 . Згідно електронного документу про результати оперативної діяльності «Лакі» для отримання відомчих нагород, останній брав участь у близько 100 т.зв. «оперативно-бойових заходах» по місцям проживання осіб, причетних до громадських та силових структур України, за результатом яких 28 громадян України було поміщено в ізолятор тимчасового тримання у м. Херсоні.

За наслідком аналізу отриманих доказів наданих стороною обвинувачення, суд вважає встановленими обставини про те, що обвинувачений ОСОБА_7 за попередньою змовою з іншими невстановленими досудовим розслідуванням військовослужбовцями рф, будучи озброєним вогнепальною зброєю - пістолетом, який відкрито носив при собі, незаконно ув`язнювали цивільних осіб в приміщенні Каховського РВП ГУНП в Херсонській області, усвідомлюючи обставини, що вказують на існування збройного конфлікту між Україною та рф, і вчинення ним діяння у зв`язку з цим конфліктом, тобто приймаючи участь у збройному конфлікті на боці російської федерації, віддав наказ невстановленим військовослужбовцям рф про жорстоке поводження з цивільною особою ОСОБА_9 , спільно з невстановленими військовослужбовцями збройних формувань рф вчинив жорстоке поводження з цивільною особою ОСОБА_10 .

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначений КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Інші документи:

- рапорт про вчинення кримінального правопорушення від 20.06.2023;

- інформація щодо виконання доручення №71/22/1/198-292, яке виконане головним управлінням СБУ у м.Києві та Київській області відносно встановлення додаткових відомостей стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 ;

- повідомлення НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 31.10.2023 №5/695-23вих про виявлення кримінального правопорушення 31.10.2023 в м. Херсон, вчиненого ОСОБА_7 ;

- ухвала слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.12.2023, якою обрано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід тримання під вартою у кримінальному провадженні 22023230000000354 від 13.07.2023;

Оцінка суду:

Аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Статтею 438 КК України криміналізовано певні склади воєнних злочинів в Україні та встановлено кримінальну відповідальність за порушення міжнародного гуманітарного права.

Так, окремими складами злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, є «жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням», «вигнання цивільного населення для примусових робіт», «розграбування національних цінностей на окупованій території», бланкетними - «застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом» та «інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України», а також «віддання наказу про вчинення таких дій», елементи складу цих воєнних злочинів на рівні національного законодавства чітко не визначено, водночас визначено та встановлено відповідно до міжнародного кримінального права.

Тобто, воєнні злочини - це: (1) певна категорія діянь, заборонених міжнародним гуманітарним правом (діяння, що лежать в основі злочину); (2) які відбуваються в контексті збройного конфлікту, який є міжнародним або неміжнародним за своїм характером (контекстуальний елемент).

Наявність збройного конфлікту та зв`язок між конфліктом і діянням, що лежить в основі злочину, є спільними складовими для кожного воєнного злочину: цей аспект відрізняє воєнні злочини від відповідних звичайних (загально кримінальних) правопорушень.

Водночас, відповідно до ст. 8 Закону України від 29.06.2004 №1906-IV «Про міжнародні договори України» (далі - Закон №1906-IV) згода України на обов`язковість для неї міжнародного договору може надаватися шляхом підписання, ратифікації, затвердження, прийняття договору, приєднання до договору.

Статтею 9 Закону №1906-IV передбачено, що ратифікація міжнародних договорів України здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід`ємною частиною якого є текст міжнародного договору.

При цьому, відповідно до ст. 6 Закону України №1543-XII від 12.09.1991 «Про правонаступництво України» Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 03.07.1954 ратифіковано чотири Женевські конвенції про захист жертв війни від 12.08.1949, серед яких Женевські конвенції I-III в основному стосуються поводження з загиблими солдатами в різних сценаріях: конфлікт на полі бою (Женевська конвенція I), конфлікт на морі (Женевська конвенція II) і військовополонені (Женевська конвенція III), Женевська конвенція (IV) про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (далі - Женевська конвенція IV 1949) стосується захисту цивільного населення під час війни, які набрали чинності для України 03.01.1955.

Вказані Женевські конвенції І-IV майже виключно стосуються війни між державами, при цьому містять ідентичні положення ст. 3, що застосовуються до неміжнародних збройних конфліктів, захищаючи осіб, які не беруть активної участі у бойових діях, від будь-якого насильства над життям або особистістю захоплення заручників, посягань на гідність, свавільного винесення смертного вироку і відмови в догляді.

Відповідно до ст. 1 Женевської конвенції IV 1949 країни, які її ратифікували, зобов`язуються дотримуватися та забезпечувати дотримання цієї Конвенції за всіх обставин.

Учасником вказаних конвенції є і рф.

Низку порушень законів та звичаїв війни передбачено додатковими протоколами до Женевських конвенцій від 12.08.1949, серед яких Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 08.06.1977 (ратифіковано із заявою Указом Президії Верховної Ради УРСР №7960-XI від 18.08.1989, який набув чинності для України 25.07.1990).

Прокурором пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, яка є бланкетною нормою. «Міжнародно-правова» бланкетність у кожному конкретному випадку потребує звернення до правил та звичаїв ведення війни, які повинні містити посилання на норми, статті і правила конвенцій, додаткових протоколів до конвенцій або норми звичаєвих правил, що наповнюють зміст об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 438 КК України.

За диспозицією частини 1 ст. 438 КК України законодавець кримінально-караними визначив наступні діяння: 1) жорстоке поводження з військовополоненими 1.2) або цивільним населенням, 2) вигнання цивільного населення для примусових робіт, 3) розграбування національних цінностей на окупованій території, 4) застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, 5) інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВР України, 6) а також віддання наказу про вчинення таких дій.

Отже, стосовно обвинуваченого має бути встановлено елементи міжнародних злочинів, а саме контекстуальні та спеціальні.

ОСОБА_7 обвинувачується в порушенні норм міжнародного права оскільки здійснив віддання наказу про жорстоке поводження з цивільною особою ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , як цивільних осіб, що перебувають під захистом, чим порушив вимоги ст. ст. 41, 42, 43, 78, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та ст. 51 додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол 1).

Не кожне порушення норм міжнародного гуманітарного права (далі - МГП) свідчитиме про вчинення воєнного злочину, оскільки таке порушення має становити його «серйозність».

Ознака вчинення дій, що вважаються серйозними порушеннями норм МГП становить:

-грубе порушення норм договірного права (конвенцій й протоколів до них, а також грубі порушення звичаєвих норм МГП);

-такі дії мають посягати на найважливіші принципи МГП, тобто порушувати норму, яка передбачає захист найважливіших цінностей, при цьому його наслідки повинні бути трагічними для жертви;

-такі дії можуть вважатися воєнними злочинами незалежно від настання наслідків.

МГП спеціально призначене для регулювання збройних конфліктів. Як таке, воно містить детальні положення, що регулюють засоби та методи ведення бойових дій, а також захист осіб та об`єктів, які потрапили під владу сторони, що воює. Щойно виникає збройний конфлікт, будь-які дії, вчинені з причин, пов`язаних із цим конфліктом, повинні відповідати МГП.

Поняття збройного конфлікту відсутнє у договірному міжнародному праві. Втім, послуговуються поняттям, яке було визначено рішенням Апеляційної палати Міжнародного трибуналу для колишньої Югославії (далі - МТКЮ) у справі «The Prosecutor v. Dusko Tadic» від 02.10.1995, у пункті 70 якого говориться про те, що збройний конфлікт існує тоді, коли має місце застосування збройної сили між Державами або тривале збройне насильство між урядовими силами та організованими збройними групами, або між такими групами в межах Держави. Міжнародне гуманітарне право застосовується з моменту початку таких збройних конфліктів і виходить за межі припинення військових дій, поки не буде укладено мир; або, у випадку внутрішніх конфліктів, допоки не буде досягнуто мирного врегулювання конфлікту. До цього моменту міжнародне гуманітарне право продовжує застосовуватися на всій території ворогуючих Держав або, у випадку внутрішніх конфліктів, на всій території, яка перебуває під контролем однієї сторони, незалежно від того, чи відбуваються там фактичні бойові дії чи ні.

Міжнародний характер збройного конфлікту обумовлюється тим, що він відбувається між Високими Договірними Сторонами Женевських конвенцій 1949 року, якими можуть бути лише держави.

Спільна ст. 2 для Женевських конвенцій 1949 року передбачає, що Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни.

Вважається, що міжнародний збройний конфлікт виникає з того моменту, коли держава використовує збройні сили проти іншої держави, незалежно від причин чи інтенсивності протистояння, і незалежно від того, чи офіційно оголошено чи визнано політичний стан війни.

Існування міжнародного збройного конфлікту визначається, передусім, тим, що насправді відбувається.

Положеннями Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 закріплений статус осіб, які перебувають під захистом, та яким має бути поводження з ними, зокрема містяться положення, спільні для територій сторін конфлікту та для окупованих територій.

Будь яких доказів того, що потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , брали в активній чи пасивній формі участь в бойових діях, належали до складу Збройних Сил України, учасниками судового провадження не надано, а тому суд вважає поза розумним сумнівом перебування потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у статусі захищених осіб у складі цивільного населення.

Показання потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 суд вважає послідовними та логічними, відмінностей їх показань від наведеного обвинувачення не встановлено, фактично їх показання є одним з ключових джерел доказів. Показання потерпілих узгоджуються з іншими доказами.

З огляду на викладене, суд вважає, що діяння, яке вчинене обвинуваченим, становить серйозне порушення міжнародного гуманітарного права, прокурор надав суду докази стосовно обставин вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України. Суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.

Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недостовірними чи недопустимими.

Враховуючи наведене, суд кваліфікує дії ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.1 ст.438 КК України, а саме у жорстокому поводженні з цивільним населенням та в інших порушенннях законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчинених за попередньою змовою групою осіб, а також у відданні наказу про вчинення таких дій.

Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд.

Призначаючи покарання ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, суд врахував:

-ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме вчинене кримінальне правопорушення, яка за ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів;

- умисне вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення;

- суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що воєнні злочини характеризуються підвищеною суспільною небезпекою, через що у нормах міжнародного права вони закріплюються як «грубі» порушення;

- відсутність обставин, які відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 ;

- відсутність обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 .

Посилання сторони обвинувачення в обвинувальному акті на наявність таких обставин, що обтяжують покарання, як «вчинення злочину особою повторно», «вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою», суд вважає безпідставними та дійшов висновку про необхідність їх виключення (неврахування) при призначенні покарання з огляду на таке:

- щодо виключення обставини «вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою» (п. 2 ч. 1 ст. 67 КК України): Відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України, «якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує». Дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України — тобто як порушення законів та звичаїв війни, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Оскільки кваліфікуюча ознака вчинення діяння «за попередньою змовою групою осіб» (ч. 2 ст. 28 КК України) безпосередньо входить до сформульованого та доведеного обвинувачення і становить один із елементів кваліфікації злочину, її повторне врахування як обставини, що обтяжує покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 67 КК України, прямо суперечить забороні, встановленій ч. 4 ст. 67 КК України, та порушує фундаментальний принцип призначення покарання - заборони подвійного врахування однієї і тієї ж ознаки.

Щодо виключення обставини «вчинення злочину особою повторно» (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України): Як встановлено під час судового розгляду, ОСОБА_7 є особою, яка раніше судимостей не мала та до кримінальної відповідальності не притягувалася. У межах висунутого прокурором обвинувачення всі протиправні дії ОСОБА_7 стосовно потерпілих ( ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ) кваліфіковано за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України як єдине продовжуване кримінальне правопорушення без інкримінування кваліфікуючої ознаки «повторність» (ст. 32 КК України). Отже підстав враховувати дану обтяжуючу обставину у суду не має оскільки стороною обвинувачення остання не доведена.

Підстави для застосування положень ст. 69,75 КК України відсутні, оскільки відсутні обставини, передбачені ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення з огляду на вчинення ОСОБА_7 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

З огляду на викладене, суд призначає ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років, яке за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого ОСОБА_7 буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Початок строку відбування основного покарання ОСОБА_7 слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання.

Щодо запобіжного заходу, суд враховував, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.12.2023 ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави. З огляду, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів для обвинуваченої, не зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, продовження тримання під вартою до набрання вироком законної сили є пропорційним обмеженням прав особи в інтересах правосуддя та національної безпеки, отже вказаний запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. ст. 323,369-376,615 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, та призначити йому покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, застосований на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 грудня 2023 року у справі №490/11413/23 - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_7 рахувати з моменту його фактичного затримання у порядку виконання вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Нововоронцовський районний суд Херсонської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику обвинуваченого, якому вручались всі процесуальні рішення у цьому провадженні на підставі ч. 2 ст. 297-5 КПК України, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 46 КПК України про те, що захисник користується процесуальними правами обвинуваченого, захист якого він здійснює.

Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Суддя ОСОБА_1